79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.10.2025 Справа № 914/2390/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи - підприємця Ткаченко Ірини Ігорівни, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Берко Віктора Орестовича, с. Поріччя Яворівського району Львівської області
про: стягнення заборгованості в розмірі 61 525,87 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Ткаченко Ірини Ігорівни до відповідача: Фізичної особи-підприємця Берко Віктора Орестовича про стягнення заборгованості в розмірі 61 525,87 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025, справу № 914/2390/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2025, позовну заяву Фізичної особи - підприємця Ткаченко Ірини Ігорівни до відповідача: Фізичної особи-підприємця Берко Віктора Орестовича про стягнення заборгованості в розмірі 61 525,87 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
20.08.2025 позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2025, подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 21970/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 21.08.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 17.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 17.09.2025, розгляд справи по суті відкладено на 21.10.2025.
21.10.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
02.10.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву за вх. № 26052/25, в якому представник позивача просить суд здійснювати розгляд даної справи 21 жовтня 2025 року без участі повноважного представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Крім того, 20.10.2025 від позивача на адресу суду надійшло клопотання за вх. № 27842/25, в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи № 914/2390/25 без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
21.10.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 21.08.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 21.10.2025 не здійснюється.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 81070, Львівська область, Яворівський район, с. Поріччя, вул. Шевченка Тараса, буд. 25а, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Суд зазначає, що 18.09.2025 від відповідача на адресу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи № 914/2390/25 за вх. № 24797/25 та 18.09.2025 відповідач ознайомився з матеріалами справи № 914/2390/25, про що свідчить його власноручна відмітка на вказаній заяві.
Відтак, відповідач у даній справі обізнаний про розгляд справи № 914/2390/25 Господарським судом Львівської області.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2390/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, проти розгляду даної справи без його участі не заперечив, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2390/25.
В судовому засіданні 21.10.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 25.04.2025 між Фізичною особою - підприємцем Ткаченко І. І. та Фізичною особою-підприємцем Берко В. О. укладено договір поставки № 25/04/25. На виконання вказаного договору, позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 61 110,65 грн. Позивач зазначає, що відповідачем не проведено оплату за поставлений товар. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 61 110,65 грн. основної заборгованості та 415,22 грн. пені згідно приведених ним розрахунків, а також судові витрати зі сплати судового збору. Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу при подачі та розгляді даного позову в суді І інстанції становитиме орієнтовно 20 000,00 грн. При цьому, позивач залишає за собою право доводити інший розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на фактично виконану роботу.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 21.08.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 81070, Львівська область, Яворівський район, с. Поріччя, вул. Шевченка Тараса, буд. 25а, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
18.09.2025 від відповідача на адресу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи № 914/2390/25 за вх. № 24797/25 та 18.09.2025 відповідач ознайомився з матеріалами справи № 914/2390/25, про що свідчить його власноручна відмітка на вказаній заяві.
Відтак, відповідач у даній справі обізнаний про розгляд справи № 914/2390/25 Господарським судом Львівської області.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, не заперечив проти розгляду даної справи без його участі.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
25.04.2025 між Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Іриною Ігорівною (постачальник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Берко Віктором Орестовичем (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 25/04/25 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.
Згідно п. 1.2 Договору, асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, загальна сума поставки товару, вказуються в видаткових накладних та в товаротранспортних документах, які становлять невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору, датою поставки вважається дата прийому-передачі товару згідно з накладною.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється з відтермінуванням платежу терміном на 7 календарних днів.
На виконання умов Договору поставки, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 61 110,65 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТI-129 від 28.04.2025 на суму 61 110,65 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи та підписана повноважними представниками сторін.
Факт поставки товару відповідачу також підтверджується долученою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною № ТI-129 від 28.04.2025.
Відповідач не здійснив оплати коштів за поставлений товар.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 61 110,65 грн.
Позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу від 17.07.2025 про оплату заборгованості.
Проте вказана вимога позивача залишилась без відповіді та реагування, оплати коштів за поставлений товар відповідач не здійснив.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду Львівської області з даним позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Берко Віктора Орестовича 61 110,65 грн. основної заборгованості та 415,22 грн. пені згідно приведених ним розрахунків, у відповідності до п. 6.1 Договору та стягнення понесених судових витрат.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 25.04.2025 між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №25/04/25.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, з долучених до позовної заяви видаткової накладної № ТI-129 від 28.04.2025 на суму 61 110,65 грн. та товарно-транспортної накладної № ТI-129 від 28.04.2025 слідує, що позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 61 110,65 грн.
Відповідач, отримавши його, не провів оплати коштів за поставлений товар.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 61 110,65 на час ухвалення рішення судом.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 61 110,65 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача 415,22 грн. нарахованої пені за період з 25.07.2025 по 01.08.2025, суд зазначає наступне.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов'язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.
Пунктом 6.1 Договору поставки передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть майнову відповідальність встановлену нормами чинного законодавства та умовами цього договору, а саме: покупець сплачує пеню за порушення терміну оплати за товар згідно з п.5.1 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день протермінування.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 415,22 грн. пені.
У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір поставки № 25/04/25 від 25.04.2025 визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.
Відповідач не спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Станом на день ухвалення рішення, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань пені, та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 61 110,65 грн. основної заборгованості та 415,22 грн. пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі.
Судові витрати.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Берко Віктора Орестовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП № НОМЕР_1 ) на користь позивача: Фізичної особи - підприємця Ткаченко Ірини Ігорівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 61 110,65 грн. основної заборгованості, 415,22 грн. пені та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 27.10.2025.
Суддя Долінська О.З.