79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.10.2025 Справа № 914/1333/25
м. Львів
За позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест», м.Львів
про визнання протиправним та скасування рішення
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представників сторін:
від позивача: Цап П.М. - представник;
від відповідача: Оленюк С. Л., Герасимчук О. В. - представники;
від третьої особи: Михальчишин Н. Л. - представник.
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
2. Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії ЗМТВ АМК України від 20.02.2025 року від 20.02.2025 року № 63/6-р/к у справі № 63/4-03-26-2025 в частині визнання дій Львівської міської ради, які полягають у прийнятті ухвали від 04.07.2024 № 4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» і якою встановлено різні ставки земельного податку для юридичних осіб та фізичних осіб по однаковому коду 02.01, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
3. Ухвалою від 02.05.2025 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.05.2025.
4. Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду, зокрема 28.05.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 18.06.2025.
5. 23.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» поступив відзив на позовну заяву (вх.№13632/25).
6. 28.05.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву та долучені до нього докази (вх.№14115/25).
7. 17.06.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій він просить залучити до участі у справі № 914/1333/25 у якості третьої особи на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» (вх. №2623/25).
8. 18.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» надійшла заява про вступ його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх.№2649/25).
9. Ухвалою суду від 18.06.2025 суд постановив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» (вул. Стара, 3, м. Львів, 79019, ідентифікаційний код юридичної особи 03001508) та відкласти підготовче засідання відкласти на 09.07.25.
10. 09.07.2025 від третьої особи через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення (вх.№18323/25).
11. 09.07.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 13.08.2025.
12. Ухвалою суду від 13.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
13. 03.09.2025 від третьої особи поступило клопотання про долучення доказів (вх.№22959/25), яке суд протокольною ухвалою від 03.09.2025 залишив без розгляду, у зв'язку з долученням доказів після закриття підготовчого провадження, без подання клопотання про поновлення строку та обгрунтувань поважності причин його пропуску.
14. В судовому засіданні 03.09.2025 оголошено перерву до 01.10.2025.
15. Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2025 підтримав позовні вимоги, позов просив задовольнити в повному обсязі.
16. Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.2025 позовні вимоги заперечив.
17. Представник третьої особи в судовому засіданні 01.10.2025 позовні вимоги заперечив.
18. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
19. В судовому засіданні 01.10.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
20. АРГУМЕНТИ СТОРІН
21. Аргументи позивача.
22. Позивач вважає рішення адміністративної колегії ЗМТВ АМК України від 20.02.2025 року від 20.02.2025 року № 63/6-р/к у справі № 63/4-03-26-2025 таким що підлягає скасуванню з таких підстав.
23. Вважає, що орган місцевого самоврядування має виключне повноваження не лише встановлювати ставки, але й запроваджувати податкові пільги, включаючи встановлення диференційованих ставок залежно від категорії платників.
24. З посланням на п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України позивач вважає, що зазначена норма прямо передбачає можливість органу місцевого самоврядування надавати податкову пільгу у формі зниження ставки податку, що і було реалізовано Львівською міською радою при встановленні ставок земельного податку на 2025 рік.
25. Позивач вважає, що застосування нижчої ставки до фізичних осіб (громадян) не є актом дискримінації, а є легітимною реалізацією пільгового оподаткування, наданого виключно компетентним органом у межах його повноважень.
26. Встановлення диференційованих ставок базується на реальній та юридично значимій відмінності у правовому статусі платників:
- юридичні особи та фізичні особи-підприємці, як суб'єкти господарювання, використовують землю з метою отримання прибутку - у тому числі шляхом здачі майна в оренду, розміщення офісів, складів, об'єктів обслуговування тощо.
- фізичні особи (громадяни), що є власниками присадибних ділянок, використовують їх виключно для проживання або ведення особистого селянського господарства, без здійснення будь-якої підприємницької діяльності.
27. Таке розмежування цілей використання земель прямо впливає на податкову базу та економічну суть об'єкта оподаткування, і відповідно - на підставу для встановлення різних ставок.
28. Податкові ставки, зокрема й земельного податку, не є елементом конкурентної політики, а регулюються у сфері публічного (фіскального) права, з урахуванням соціальних та економічних характеристик платника.
29. Вважає рішення Львівської міської ради законним, обґрунтованим і прийнятим у спосіб, передбачений законодавством України, а твердження адміністративної колегії ЗМТВ АМК України про нібито порушення конкурентного законодавства - безпідставним втручанням у сферу виключної компетенції органів місцевого самоврядування.
30. Львівською міською радою прийнята ухвала №4967 від 04.07.2024 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку».
31. Відповідно до п. 1.1 ухвали №4967 від 04.07.2024 ЛМР ухвалила викласти додаток 1 у новій редакції згідно з додатком до цієї ухвали.
32. Позивач вважає, що відсоткова ставка земельного податку визначена в розмірі, який не перевищує розмір відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, передбачена ст. 274 ПК України.
33. На переконання міської ради, встановлюючи ставки земельного податку, вона діяла в межах власної компетенції та в передбачений законом спосіб реалізувала повноваження, прямо закріплені статтями 19,143 та 144 Конституції України.
34. Вважає помилковими висновки в оскаржуваному рішенні ЗМТВ АМК України щодо порушення Львівською міською радою антимонопольного законодавства.
35. Згідно з цим рішенням, адміністративна колегія ЗМТВ АМК України вважає неправомірним встановлення різних ставок земельного податку для юридичних осіб (3,000%) та фізичних осіб (0,100%).
36. Позивач зазначає, що перелік суб'єктів господарювання є вичерпним, і фізична особа без статусу підприємця не відноситься до таких суб'єктів.
37. Вважає помилковим твердження про порушення конкуренції між фізичною особою і суб'єктами господарювання, про які описано в оскаржуваному рішенні, адже фізична особа без статусу підприємця взагалі не бере участі в такій конкуренції.
38. У рішенні адміністративної колегії ЗМТВ АМК України наведено перелік основних видів економічної діяльності юридичних та фізичних осіб, які сплачували земельний податок протягом 2024 року.
39. Водночас, відповідно до Наказу Держспоживстандарту України 11.10.2010 №457, КВЕД - визначає види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
40. Відтак, КВЕД присвоюється лише суб'єктам господарювання. Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, не можуть мати КВЕД.
41. Позивач переконаний, що адміністративна колегія ЗМТВ АМК України у своїх висновках неправомірно ототожнює ФОП із фізичними особами, чим спотворює предмет правового аналізу.
42. У рішенні адміністративної колегії ЗМТВ АМК України фактично відбулося порівняння юридичних осіб із фізичними особами-підприємцями (ФОП), проте зроблено висновки про недопустимість диференціації між юридичними і фізичними особами. Такий підхід є методологічно і юридично помилковим.
43. ФОП є суб'єктами господарювання, і в частині здійснення підприємницької діяльності до них застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч. 2 ст. 51 Цивільного кодексу України).
44. Відповідно, для цілей оподаткування і антимонопольного законодавства ФОП не можуть розглядатися як “фізичні особи», що не здійснюють господарську діяльність.
45. Зазначає, що чинне законодавство не виокремлює код бюджетної класифікації земельного податку з фізичних осіб-підприємців. А це означає, що ФОП сплачують земельний податок за кодом 18010500 для юридичних осіб.
46. Позивач стверджує, що дані, наведені у рішенні адміністративної колегії ЗМТВ АМК України щодо надходжень від «фізичних осіб» за кодом 18010500, однозначно вказують, що мова йде саме про ФОП, а не про звичайних громадян, які не здійснюють господарської діяльності.
47. Міністерством юстиції України надано роз'яснення від 14.01.2011 П0012323- 11 щодо статусу фізичної особи - підприємця та проблем застосування законодавства. Так, під час здійснення господарської діяльності фізичні особи - підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним.
48. На переконання позивача, Адміністративна колегія ЗМТВ АМК України, визнаючи різні ставки земельного податку як антиконкурентну практику, не враховує конституційний розподіл владних повноважень, адже податкова політика - це виключна компетенція представницьких органів місцевого самоврядування. Встановлення ставок земельного податку не спрямоване на втручання у господарську діяльність або регулювання ринку, а виконує фіскальну і соціальну функцію.
49. Позивач вважає, що застосування антимонопольного законодавства є юридично некоректним, оскільки земельний податок не є інструментом конкуренції. Він не визначає умов реалізації товарів, робіт чи послуг на ринку, не впливає на ціноутворення або механізми ведення господарської діяльності у конкурентному середовищі. Його функція - фіскальна (формування місцевого бюджету) та соціальна (перерозподіл податкового навантаження відповідно до цілей використання землі та правового статусу платника).
50. Об'єктивна різниця у правовому статусі платників обґрунтовує диференційований підхід до визначення ставок: юридичні особи та фізичні особи-підприємці є суб'єктами господарювання, які провадять підприємницьку діяльність. їхні земельні ділянки здебільшого використовуються у комерційних цілях: розміщення офісів, складів, надання в оренду, обслуговування бізнесу тощо.
51. Натомість фізичні особи є власниками присадибних земельних ділянок, призначених виключно для особистого проживання або ведення особистого селянського господарства, без мети отримання прибутку. Це - два різні за природою об'єкти оподаткування.
52. Адміністративна колегія ЗМТВ АМК України помилково ототожнює фізичних осіб із фізичними особами-підприємцями. У власному рішенні ЗМТВ АМК України наводить статистику щодо сплати податку за кодом бюджетної класифікації 18010500, до якого включено юридичних осіб та ФОП, однак при цьому робить висновки про антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами. У той, же час, ФОП здійснюють підприємницьку діяльність і прирівнюються у правовому регулюванні до юридичних осіб, включно з порядком сплати земельного податку. Це підтверджується й тим, що для ФОП не передбачено окремого коду бюджетної класифікації, і вони сплачують податок за тим же кодом, що й юридичні особи.
53. У зв'язку з наведеним вище позивач вважає, що:
- ухвала міської ради від 04.07.2024 № 4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» в частині встановлення різних ставок земельного податку для юридичних осіб та фізичних осіб по однаковому коду 02.01 є законною і такою, що прийнята в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України;
- різниця у ставках обумовлена об'єктивними факторами - різним правовим статусом платників та способом використання землі;
- твердження адміністративної колегії ЗМТВ АМК України про порушення конкурентного законодавства є юридично необґрунтованим та ґрунтується на некоректному порівнянні категорій платників податків, що не перебувають у конкурентних відносинах між собою;
- оскаржуване рішення адміністративної колегії ЗМТВ АМК України не відповідає принципам правової визначеності, юридичної логіки та належного застосування норм антимонопольного законодавства.
54. Аргументи відповідача
55. Відповідач з позовом не погоджується, вказує, що наведені дії Львівської міської ради які полягають у прийнятті Ухвали від 04.07.2024 № 4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» (Додаток 1), яка набрала чинності з 01.01.2025 і якою встановлені різні ставки із сплати земельного податку для юридичних та фізичних осіб по однаковому коду 02, а також різні ставки із сплати земельного податку по кодам 02,03;04;06;07;08;10;11;12;13;14 а також юридичні особи та фізичні особи-підприємці інформація про яких не внесена до відомостей до Державного земельного кадастру, а також у разі якщо відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, сплачуватимуть земельний податок за різними ставками і будуть знаходитися в нерівних умовах, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним абзацом восьмим частини другої статті 15 цього Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
56. Аргументи третьої особи.
57. ТзОВ «СУАП «Галінвест» вважає, що Львівська міська рада при прийнятті оскаржуваної ухвали не діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; використала повноваження не з відповідною метою, з якою це повноваження надано; не врахувала усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Також Львівська міська рада діяла упереджено, недобросовісно та не розсудливо.
58. Так, зокрема зазначає, що у разі прийняття нормативно-правових актів, які можуть вплинути на конкуренцію, органи місцевого самоврядування зобов'язані погоджувати відповідні проєкти з Антимонопольним комітетом чи його територіальними відділеннями. При установленні податків та зборів слід дотримуватись як принципів податкового законодавства, зокрема шляхом встановлення таких податків і зборів та їх розмірів, які б не мали впливу на конкурентоздатність платників податків, так і вимог Закону №2210-ІІІ, яким чітко встановлено поширення його норм і на відносини між органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання.
59. При цьому сама лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210-ІІІ, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
60. Третя особа вважає, що рішення міської ради стосовно плати за землю перебувають у площині законодавства про захист економічної конкуренції. Натомість, Львівська міська рада не надала доказів виконання нею обов'язку погодження з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проекту ухвали від 04.07.2024 №4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»», яка може вплинути на конкуренцію, зокрема щодо встановлення і зміни правил поведінки суб'єктів господарювання на ринку, та може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.
61. ТзОВ «СУАП «ГАЛІНВЕСТ» стверджує, що встановлення різних ставок податку для юридичних та фізичних осіб створює не однакові умови в господарській діяльності суб'єктів на різних ринках, в тому числі ринках, на яких фізичні особи здійснюють незалежну професійну діяльність.
62. На переконання третьої особи, хибним є твердження позивача про те, що земельний податок не є інструментом економічної конкуренції - він не створює прямих переваг на ринку товарів чи послуг», оскільки при визначенні прибутку враховуються витрати, в тому числі і витрати на сплату земельного податку. Таким чином, переваги на ринку отримують окремі суб'єкти завдяки різниці у витратах по сплаті земельного податку, зумовленій не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, одним з яких є вплив органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради через прийняття ухвали від 04.07.2024 №4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку».
63. Крім того, третя особа вважає, що позивач жодним чином не аргументує своєї правової позиції стосовно незаконності врахування відомостей Державного земельного кадастру при встановленні ставок земельного податку, про що зазначив відповідач в своєму рішенні.
64. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
65. Згідно з Ухвалою Львівської міської ради від 04.07.2024 № 4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» (далі - Ухвала від 04.07.2024 № 4967) встановлено ставки земельного податку на території Львівської міської територіальної громади на 2025 рік.
66. Львівською міською радою у Додатку 1 до Ухвали від 04.07.2024 № 4967 для юридичних та фізичних осіб встановлено різні розміри ставок земельного податку за земельні ділянки однакового цільового призначення на 2025 рік, а саме: Код 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для юридичних осіб 3,000; для фізичних осіб 0,100.
67. Також Львівською міською радою у Додатку 1 до Ухвали від 04.07.2024 № 4967:
- для всіх підприємств з Кодами 02; 03; 04; 06; 07; 08; 10; 11; 12; 13; 14 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об'єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) встановлено 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у 2025 році;
- за земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а також у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, ставка податку встановлюється для фізичних осіб у розмірі 1 % від їх нормативно-грошової оцінки, для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб у розмірі 3% від їхньої нормативно-грошової оцінки.
68. Львівська міська рада встановила для юридичних та фізичних осіб різні розміри ставок земельного податку за земельні ділянки однакового цільового призначення на 2025 рік, а також різні ставки земельного податку для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в залежності чи внесена інформація про земельну ділянку у Державний земельний кадастр, наявність/відсутність коду Класифікації видів цільового призначення у Державному земельному кадастрі.
69. За даними листа ГУ ДПС у Львівській області від 23.12.2024 № 14367/5/13-01-19 03-13 (вх. № 63-01/3215 від 25.12.2024) за кодом цільового призначення 02.01 - 3 972 суб'єкти господарювання задекларували земельні ділянки з них 87 юридичних осіб, 3 885 фізичних осіб.
70. Листом ГУ ДПС у Львівській області від 23.12.2024 № 14367/5/13-01-19-03-13 (вх. № 63-01/3215 від 25.12.2024) надано перелік юридичних та фізичних осіб якими у 2024 році до бюджету Львівської міської територіальної громади сплачувався земельний податок за кодом цільового призначення 02.01 (із зазначенням назви суб'єкта господарювання, ідентифікаційного номеру, юридичної особи, РНОКПП, КВЕД, суми сплаченого податку).
71. У рішенні адміністративної колегії зазначено, що наприклад за 2024 рік до бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом цільового призначення 02.01 сплачено земельний податок: - за кодом бюджетної класифікації 18010500 «Земельний податок з юридичних осіб» 87 юридичними особами на загальну суму - 8 716 815,12 грн.; - за кодом бюджетної класифікації 18010500 «Земельний податок з фізичних осіб- підприємців» 3972 фізичними особами на загальну суму - 7 175 999,85 грн.
72. Також за даними Переліку юридичних та фізичних осіб, якими протягом 2024 року до бюджету Львівської міської ради сплачувався земельний податок основними видами економічної діяльності (КВЕД) вказаних платників є:
- 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна - 72 суб'єкти господарювання;
- 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель - 11 суб'єктів господарювання;
- 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування - 11 суб'єктів господарювання;
- 47.71 роздрібна торгівля одягом роздрібна торгівля хутряними виробам - 13 суб'єктів господарювання та інше.
73. Вступ на товарні ринки в територіальних межах Львівської територіальної громади юридичних осіб та фізичних осіб є відкритим та потенційно конкурентним.
74. Адміністративна колегія зазначила, що юридичні та фізичні особи, які будуть здійснювати господарську діяльність в адміністративно-територіальних межах Львівської територіальної громади та сплачуватимуть земельний податок за різними ставками, а саме:
- Код 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) юридичні особи будуть сплачувати 3,000; фізичні особи-підприємці - 0,100. -
- для всіх підприємств з Кодами 02; 03; 04;06;07; 08; 10; 11; 12; 13; 14 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об'єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) встановлено 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у 2025 році; за земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а також у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, ставка податку встановлюється для фізичних осіб у розмірі 1 % від їх нормативно-грошової оцінки, для фізичних осіб- підприємців у розмірі 3% від їхньої нормативно-грошової оцінки.
75. Адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення АКУ виснувала, що окремим суб'єктам господарювання, які будуть здійснювати господарську діяльність створюються більш сприятливі умови для розвитку підприємницької діяльності, ніж для інших учасників певного товарного ринку, оскільки в даному випадку:
а) фізичні особи здобувають переваги над іншими (юридичними особами) не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, одним з яких є вплив органу місцевого самоврядування (в даному випадку - прийняття Львівської міською радою Ухвали від 04.07.2024 № 4967 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»;
б) фізичні особи інформація про земельні ділянки яких не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а також якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення здобувають перевагу над іншими юридичними особами та фізичними особами підприємцями, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, одним з яких є вплив органу місцевого самоврядування (в даному випадку - прийняття Львівської міською радою Ухвали від 04.07.2024 № 4967 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку».
76. За результатами розгляду справи № 63/4-03-26-2025 Адміністративна комісія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в оскаржуваному рішенні від №63/6-р/к від 20.02.2025 постановила визнати дії Львівської міської ради які полягають у прийнятті: Ухвали від 04.07.2024 № 4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» (Додаток 1), яка набрала чинності з 01.01.2025 і якою встановлені різні ставки із сплати земельного податку для юридичних та фізичних осіб по однаковому коду 02, а також різні ставки із сплати земельного податку по кодам 02; 03;04;06;07;08;10;11;12;13;14 а також юридичні особи та фізичні особи підприємці інформація про які не внесена до відомостей до Державного земельного кадастру, а також у разі якщо відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель сплачуватимуть земельний податок за різними ставками будуть знаходитися в нерівних умовах, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним абзацом восьмим частини другої статті 15 цього Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами. Зобов'язано Львівську міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п.1 резолютивної частини цього рішення.
77. Листом від 27.02.2025 відповідач надіслав на адресу позивача посвідчену копію рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/6-р/к у справі №63/4-03-26-2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», який отримано відповідачем 27.02.2025.
78. Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.02.2025 №63/6-р/к у справі №63/4-03-26-2025 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
79. ОЦІНКА СУДУ.
80. Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
81. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму, здійснення заходів, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється, у тому числі, органами місцевого самоврядування.
82. Частина друга статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає, що органи місцевого самоврядування зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
83. Тобто, виконання органами місцевого самоврядування зобов'язання щодо сприяння розвитку конкуренції та не вчинення будь-яких дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію, здійснюється шляхом створення умов, за яких здобуття суб'єктами господарювання переваг над іншими суб'єктами господарювання здійснюється завдяки власним досягненням. Здійснення таких заходів забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму. Однак, недотримання зазначених засад може призводити до спотворення конкуренції та, відповідно, до нездійснення органами місцевого самоврядування заходів, які сприяють розвитку конкуренції.
84. Відповідно до пункту 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
85. Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь - які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
86. Відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю є надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
87. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
88. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
89. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
90. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п. п. 24, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)
91. Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
92. Статтею 7 Податкового кодексу України визначено загальні засади встановлення податків і зборів. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
93. Згідно зі статтею 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить зокрема, податок на майно, який відповідно до статті 265 ПКУ складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
94. У пункті 12.3 статті 12 Податкового кодексу України зазначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
95. При цьому, не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
96. Пунктом 30.5 статті 30 Податкового кодексу України передбачається, що податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
97. Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
98. Львівською міською радою у Додатку 1 до Ухвали від 04.07.2024 № 4967 для юридичних та фізичних осіб встановлено різні розміри ставок земельного податку за земельні ділянки однакового цільового призначення на 2025 рік, а саме: Код 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для юридичних осіб 3,000; для фізичних осіб 0,100.
99. Також Львівською міською радою у Додатку 1 до Ухвали від 04.07.2024 № 4967: для всіх підприємств з Кодами 02; 03; 04; 06; 07; 08; 10; 11; 12; 13; 14 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об'єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) встановлено 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у 2025 році; за земельні ділянки, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а також у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, ставка податку встановлюється для фізичних осіб у розмірі 1 % від їх нормативно-грошової оцінки, для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб у розмірі 3% від їхньої нормативно-грошової оцінки.
100. Таким чином Львівська міська рада встановила для юридичних та фізичних осіб різні розміри ставок земельного податку за земельні ділянки однакового цільового призначення на 2025 рік, а також різні ставки земельного податку для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в залежності чи внесена інформація про земельну ділянку у Державний земельний кадастр, наявність/відсутність коду Класифікації видів цільового призначення у Державному земельному кадастрі.
101. Позивач стверджує, що нормативно-правова база, що регулює підприємницьку діяльність, поширюється на ФОП на рівні з юридичними особами, якщо інше прямо не передбачено законом або не випливає із характеру відповідних правовідносин. Також зазначає, що податкове законодавство не виокремлює ФОП як окрему категорію платників земельного податку. Відповідно позивач, суб'єкта господарювання, в розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції», фізичних осіб розуміє лише як фізичних осіб-підприємців.
102. Суд критично ставиться до тверджень позивача, оскільки відповідно до пп.14.1.72 та 14.1.73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.
103. Пунктом 269.1.1 ст. 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
104. Відтак, платниками земельного податку можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які є власниками земельних ділянок та землекористувачами.
105. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. (п. 15.1 ст. 15 ПК України).
106. Статтею 63 ПК України визначено, що взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.
107. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
108. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
109. Пунктом 14.1.226 ст. 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
110. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
111. Пунктом 65.9 ст. 65 ПК України визначено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
112. Відповідно до п.14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
113. Таким чином, фізичні особи, як платники податків, що здійснюють господарську діяльність, можуть здійснювати діяльність не лише в статусі фізичної особи- підприємця, але і в статусі особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність.
114. Відтак платником земельного податку може бути і фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, і яка є власником чи землекористувачем певної земельної ділянки.
115. Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю.
116. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
117. Таким чином, суб'єктом господарювання в розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» може бути і фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, що не пов'язано з підприємницькою діяльністю та статусом фізичної особи-підприємця.
118. Згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
119. Отже, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність на відміну від фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, не прирівняні у правовому статусі до юридичних осіб.
120. Відтак, встановлення різних ставок податку для юридичних та фізичних осіб створює не однакові умови в господарській діяльності суб'єктів на різних ринках, в тому числі ринках, на яких фізичні особи здійснюють незалежну професійну діяльність.
121. Так, суд критично ставиться до твердження позивача, про те, що земельний податок не є інструментом економічної конкуренції, оскільки він не створює прямих переваг на ринку товарів чи послуг.
122. Статтею 133 ПК України визначено, що платники податку на прибуток є, в тому числі, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, фізичні особи - підприємці, у тому числі такі, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України.
123. При визначенні прибутку враховуються витрати, в тому числі і витрати на сплату земельного податку. Таким чином, переваги на ринку отримують окремі суб'єкти завдяки різниці у витратах по сплаті земельного податку, зумовленій не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, одним з яких є вплив органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради через прийняття ухвали від 04.07.2024 №4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку».
124. Крім того, відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
125. Застосувавши критерій повноти інформації у відомостях з Державного земельного кадастру для встановлення ставок земельного податку, Львівська міська рада діяла не у відповідності до Закону.
126. Згідно пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
127. Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема: нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків (пп. 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).
128. З приміток в додатку 1 оскаржуваної ухвали вбачається, що Львівською міською радою встановлено ставку податку для юридичних осіб залежно від факту внесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру, а також наявності у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки.
129. Проте, ПК України не містить положень щодо визначення ставок податку в залежності від наявності інформації про земельні ділянки у відомостях Державного земельного кадастру, а також наявності у відомостях Державного земельного кадастру коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки.
130. Львівська міська рада, встановлюючи ставки податку, залежно від повноти відомостей Державного земельного кадастру, не врахувала, що відомості Державного земельного кадастру, належать до одних із підстав для нарахування земельного податку (п.286.1 ст. 286 ПК України) і не відносяться до обставин, обов'язкових до врахування при встановленні ставок податку. Єдиним критерієм, який впливає на визначення розміру ставки земельного податку згідно з ПК України (ст. ст. 274, 277 ПК України) є факт проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
131. Частиною четвертою статті 20 Закону №3659-XII встановлено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом. Частиною першою статті 2 Закону №2210-ІІІ встановлено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
132. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15 Закону №2210-ІІІ).
133. Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
134. Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається:
- надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
- дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
135. Виходячи з наведених вище норм чинного законодавства, виконання органами влади зобов'язання щодо сприяння розвитку конкуренції та не вчинення будь - яких дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію, здійснюється шляхом створення, відповідно до вимог чинного законодавства, умов, за яких здобуття суб'єктами господарювання переваг над іншими суб'єктами повинно відбуватися завдяки саме власним досягненням, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку, чим забезпечується змагальність між суб'єктами господарювання, що є головною ознакою конкуренції.
136. Суд зазначає, що коли суб'єкти господарювання є конкурентами на будь-якому з товарних ринків та нормативна грошова оцінка для земельних ділянок, наданих в оренду зазначеним суб'єктам господарювання буде однаковою, сума сплаченої орендної плати за земельну ділянку, у разі встановлення в одному договорі нижчої, а в іншому договорі вищої орендної плати, буде суттєво відрізнятися, що може призвести до створення нерівних умов у конкуренції суб'єктам господарювання, оскільки такі дії сприяють збільшенню витрат, пов'язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак дорожчанню продукції (товарів, робіт, послуг), зменшенню рівня прибутковості тощо. Встановлення різних ставок податку за користування земельними ділянками однакового цільового призначення має такий саме вплив на господарську діяльність суб'єктів господарювання, які є конкурентами.
137. Враховуючи викладене, дії позивача, що полягали у встановленні різних ставок сплати земельного податку в ухвалі від 04.07.2024 №4967 можуть призвести до обмеження конкуренції.
138. Суд звертає увагу на те, що лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання таких антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування порушеннями, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210.
139. Також, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.
140. Однак, всупереч нормам статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та п. 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України саме спірне рішення Львівської міської ради на погодження до територіального відділення не надходили.
141. Згідно положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
142. Отже вчиняючи певні дії (ухвалюючи відповідні рішення) органи державної влади і органам місцевого самоврядування у межах своїх повноважень (дискреційних повноважень) повинні сприяти розвитку конкуренції, не допускаючи порушення антимонопольного законодавства.
143. У пунктах 127, 128 рішення ЄСПЛ від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано.
144. До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.
145. Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
146. Враховуючи викладене, судприходить до висновку, що відповідач, з'ясувавши у сукупності обставини та зібрані у справі докази, обґрунтовано визнав дії Львівської міської ради, які полягали у прийнятті Ухвали від 04.07.2024 №4967 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 №1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку «(Додаток 1), яка набрала чинності з 01.01.2025 і якою встановлені різні ставки із сплати земельного податку для юридичних та фізичних осіб по однаковому коду 02.01, а також різні ставки із сплати земельного податку по кодам 02;03;04;06;07;08;10;11;12;13;14, де юридичні особи та фізичні особи-підприємці в залежності від того чи внесена до відомостей Державного земельного кадастру інформація про земельні ділянки та якщо відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, сплачуватимуть земельний податок за різними ставками, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки своїм рішенням Рада створила окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.
147. Відповідач діяв у відповідності до статті 19 Конституції України, а саме межах та у спосіб, передбачених законодавством України, з урахуванням всіх обставин та об'єктивним дослідженням всіх матеріалів справи.
148. Окім того, судом встановлено, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/5665/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «ГАЛІНВЕСТ» (далі - ТзОВ «СУАП «ГАЛІНВЕСТ») до Львівської міської ради про визнання протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024.
149. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «ГАЛІНВЕСТ» (місцезнаходження: 79019, м.Львів, вул. Стара, 3, код ЄДРПОУ 03001508) до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) про визнання протиправним та нечинним акта задоволено повністю;· визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №4967 від 04.07.2024 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2021 № 1076 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку»» в частині встановлення у додатку до вказаної ухвали ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), з видом цільового призначення 03 «Земельні ділянки громадської забудови (земельні ділянки, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування)» для всіх підрозділів з кодом 03 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об'єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки; встановлення у додатку до вказаної ухвали ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), з видом цільового призначення 11 «Земельні ділянки промисловості (земельні ділянки, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд)» для всіх підрозділів з кодом 11 за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; громадських організацій осіб з інвалідністю України, їхніх підприємств (об'єднань); релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому занонодавством України порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових будівель) на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки; · зобов'язано Львівську міську раду невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
150. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/5665/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» до Львівської міської ради про визнання протиправним та нечинним акта. Станом на момент проведення засідання, як вбачається з Єдиного державного рєстру судових рішень, розгляд апеляційної скарги триває.
151. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
152. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
153. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
154. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
155. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
156. Беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши доводи сторін щодо рішення АМКУ, дослідивши та оцінивши наявні докази у справі, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
157. СУДОВІ ВИТРАТИ.
158. Судовий збір за подання позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.10.2025.
Суддя Щигельська О.І.