вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/1495/25
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр бізнесу «Поділля» про стягнення 164 693,59грн, за участі представників від:
позивача - Радченко О.В. (довіреність від 27.08.2025 №2488/02-26);
відповідача - не з'явилися
Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (далі - позивач, Білогородська СР) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр бізнесу «Поділля» (далі - відповідач, ТОВ «ЦБ «Поділля») про стягнення 164 693,59грн, з яких: 63 156,59грн - основна заборгованість з орендної плати за період з січня 2021 року по серпень 2023 року; 27741,80грн - втрати від інфляції за період з 03.03.2021 по 29.04.2025; 5 953,06грн - 3% річних за період 03.03.2021 по 29.04.2025; 67 842,14грн - пеня за період з 03.03.2021 по 29.04.2025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 16.07.2008 оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів у встановлений договором строк (а.с.1-5).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті; роз'яснено відповідачу обов'язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІТС) (а.с.66-68).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 20.05.2025 о 11:59, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.70).
Відповідач у справі - ТОВ «ЦБ «Поділля», в порушення вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на момент прийняття ухвали не зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС, що підтверджується відповіддю від 16.05.2025 №11065577 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (а.с.65).
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи зазначене, копія ухвали від 20.05.2025 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601149625295, яке повернуто відділенням поштового зв'язку з довідкою від 07.06.2025, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.71-75). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 05.05.2025 (а.с.43), так і станом на 12.06.2025 (а.с.76).
Окрім того, ухвала від 20.05.2025 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.05.2025, зареєстрована у реєстрі 20.05.2025 за №127458435 та оприлюднена 21.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2025: призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2025 о 14:00; викликано в судове засідання сторони, визнавши їх явку обов'язковою; роз'яснено відповідачу обов'язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС (а.с.77-78).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 11.08.2025 о 15:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.80).
Враховуючи, що відповідачем станом на момент поставлення зазначеної ухвали, не виконаний обов'язок з реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, копії ухвал від 20.05.2025 про відкриття провадження (повторно) та від 11.08.2025 про призначення справи до судового розгляду направлені відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601180054298, яке повернуто з довідкою від 28.08.2025 відділення поштового зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.94-99).
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
В силу п.п.2, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, ухвала від 20.05.2025 про відкриття провадження у справі вважається врученою позивачу - 20.05.2025, а відповідачу - 28.08.2025 (день складання довідки відділенням поштового зв'язку).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2025: відкладено судове засідання на 15.09.2025 о 14:00; визнано явку сторін обов'язковою та роз'яснення відповідачу про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) (а.с.89-91).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 01.09.2025 о 10:13, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.93) та, в силу положень п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, вважається врученою позивачу 01.09.2025.
Приймаючи до уваги, що відповідачем, станом на момент постановлення ухвали від 27.08.2025 не виконаний обов'язок з реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, копія зазначеної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601187410987, яке повернуто з довідкою від 03.09.2025 відділенням поштового зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.101-105), та згідно п.5 ч.2 ст.242 ГПК України вважається врученою відповідачу 03.09.2025.
10.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач фактично зменшує вимоги в частині стягнення: процентів - до 1 984,33грн за період з 03.03.2021 по 29.04.2025, пені - до 40 705,28грн за період з 03.03.2021 по 29.04.2025 (а.с.106-108).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2025 залишено без розгляду вказану заяву Білогородської СР (вх.№8166 від 10.09.2025).
Відповідач правом подати відзив на позов у встановлений судом строк не скористався, заяв про продовження встановленого судом строку не подавав.
Як установлено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У судовому засіданні 15.09.2025 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача не з'явився і про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
16.07.2008 між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - орендодавець) та ТОВ «ЦБ «Поділля» (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, право оренди за яким зареєстровано 06.10.2008 за №040832900068 (дала - договір; а.с.17-18).
Відповідно п.1 договору: орендодавець на підставі рішення №84 Петрівської сільської ради ХІІІ сесії У скликання від 22.02.2008 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва, обслуговування та експлуатації автокомплексу сервісного обслуговування, придорожнього сервісу та кафе, яка знаходиться в селі Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер 3222485801:01:027:0021.
Згідно з п.п.2,3 договору: в оренду передається земельна ділянка площею 0,5000га; нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає 682 026,60грн.
Договір укладається на 5 років, починаючи з дати його реєстрації; після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов цього договору, має переважне право на поновлення договору; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів повідомити письмово орендодавця про намір щодо продовження дії договору на новий термін (п.5 договору).
Як визначено п.п.6,8 договору: орендна плата за використання земельної ділянки з урахуванням земельного податку вноситься орендарем один раз на місяць не пізніше 15 числа шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Петрівської сільської ради; сума орендної плати становить - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 20 460,80грн; плата вноситься у розмірі 1 705,07грн на місяць; обчислення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Згідно з п.15 договору на будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховуються річні проценти за ставкою 1 % несплаченої суми за кожен наступний день, доки суму простроченої оренди не буде повністю сплачено.
Орендована земельна ділянка вважається переданою в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки у строк 10 днів після державної реєстрації цього договору (п.18 договору).
Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державній реєстрації згідно чинного законодавства (п.41 договору).
Також, сторонами укладено додаткові угоди до відповідного договору, а саме від:
- 16.07.2013, якою змінено строк дії договору шляхом викладення його п.5 у новій редакції: «договір укладається на 10 років, починаючи з дати його реєстрації» (а.с.21);
- 13.07.2018, якою змінено строк дії договору шляхом викладення його п.5 у новій редакції: «договір укладено строком на 15 років, починаючи з дати його реєстрації» (а.с.22).
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/2284/22 задоволено позов: розірвано договір оренди земельної ділянки від 16.07.2008, укладений між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «ЦБ «Поділля», та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19925053 від 11.03.2015; зобов'язано ТОВ «ЦБ «Поділля» повернути земельну ділянку площею 0,5га з кадастровим номером 3222485801:01:027:0021 у користування Білогородської СР у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду (а.с.57-62).
Рішенням у відповідній справі судом встановлено факт укладення договору у встановленому порядку та виникнення за ним у сторін взаємних прав та обов'язків, а також те, що Білогородська СР є правонаступником Петрівської (Святопетрівської) сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - сторони за відповідним договором.
В силу ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи тотожний склад сторін у даній справі та справі №911/2284/22, обставини, встановлені рішенням суду у вказаній справі, яке набрало законної сили, є преюдиційними для даної справи.
До поданої позовної заяви позивач долучив копію претензії від 07.09.2021 за вих.№1509/02-26, адресовану відповідачу, про сплату боргу в розмірі 397 445,62грн за оренду землі (а.с.23-25), однак, доказів направлення такої претензії відповідачу позивач не надав, а у заяві від 15.05.2025 (а.с.49-50) повідомив про втрату такого доказу. Отже, суд вважає, що позивач не довів факту направлення такої претензії відповідачу.
Також, відповідно до вимоги кредитора від 10.07.2024 за вих.№1933/02-26 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 83 221,85грн, а також неустойку, втрати від інфляції та 3% річних на загальну суму 95 485грн (а.с.26-33).
Вказана претензія вручена відповідачу 18.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0814000982757 (а.с.34).
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить, зокрема: за 2021 рік - 1,1 для земель несільськогосподарського призначення та за 2022 рік - 1,15 для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) (а.с.53-54). Також, з наданих позивачем відкритих відомостей Держгеокадастру вбачається, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051 (а.с.52).
Також, відповідно до витягів від 20.09.2019 №5322/214-19 та від 31.01.2022 №6824 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки складала відповідно: 1216076,40грн та 668 842,02грн (а.с.35-36).
Крім того, згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.04.2023 б/н, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки станом на 23.10.2023 складала 830 451,65грн (а.с.37-38).
Згідно довідки Фінансового управління Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 29.04.2025 №59 відповідачем протягом 2021-2025 років сплачено за оренду земельної ділянки загалом 10 000грн, які, як вбачається з поданого позивачем розрахунку, зараховані в якості погашення боргу за 2021 рік (а.с.39).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що орендна плата відповідачем за договором за період з 2021 року по серпень 2023 року сплачена лише частково - борг станом на момент звернення з позовною заявою до суду становить 63 156,59грн.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити орендну плату за договором у спірний період, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення відповідного зобов'язання.
Заявлені вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Як визначено ч.9 ст.93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
В силу ст.2 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон №161-XIV) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Положеннями ст.13 Закону №161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ч.1 ст.206 ЗК України: використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Частиною 1 ст.21 Закону №161-XIV передбачено, що: орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі; розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).
Як установлено пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24 суд виснував, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком.
Отже, подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги ПК України (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19).
Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України).
В силу п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до положень п.289.2 ст.289 ПК України: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік; у разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
В силу пп.288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Визначений п.7 договору розмір орендної плати не перевищує максимально можливий її розмір відповідно до вищевказаних положень законодавства.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.3 ст.21 Закону №161-XIV).
Як визначено ст.1 Закону України «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно ч.1 ст.13 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, при визначенні розміру орендної плати у випадку, якщо об'єктом оренди є земельна ділянка, зокрема, комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Частинами 1, 2 ст.632 ЦК України визначено, що: ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Враховуючи, що обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об'єктом державної чи комунальної власності, під час визначення розміру орендної плати встановлена законом, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати, що відповідає положенням ч.2 ст.632 ЦК України, незалежно від того чи уклали сторони додатку угоду про внесення змін до договору.
Умовами укладеного договору сторони визначили розмір орендної плати рівним певному відсотку від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відомості щодо розміру якої, що змінюється, є відкритими, що дозволяє орендарю самостійно розрахувати розмір орендної плати у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельних ділянок під час дії договору оренди, яку орендар зобов'язаний сплачувати за умовами укладеного договору. Орендодавець, у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної чи комунальної власності, вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі.
За розрахунком суду розмір заборгованості з орендної плати, що підлягає стягненню з ТОВ «ЦБ «Поділля» складає 36 255,75грн та складається з боргу з орендної плати за період з:
- 01.01.2021 по 31.12.2021: 1 216 076,40грн (НГО 2019)*1,0(коефіцієнт індексації НГО за 2020 рік):100*3 = 36 482,29грн за рік; сплачено - 10 000грн; борг за вказаний період - 26482,29грн (36 482,29-10 000);
01.01.2022 по 28.02.2022: 668 842,02:100*3 = 20 065,26грн за рік; 20 065,26:12 = 1672,11грн за місяць; 1 672,11*2 =3 344,22грн; сплачено - 0грн; борг за вказаний період - 3 344,22грн;
06.05.2023 по 08.08.2023: 6 429,24грн, що складається з: 1 741,22грн - за 26 днів травня 2023 року (830 451,65:100*3 = 24 913,55грн - за рік; 24 913,55:12 = 2 076,13грн - за місяць; 2 076,13:31 = 66,97грн - за день; 66,97*26 = 1 741,22грн); 4 152,26грн - за червень-липень 2023 рік (2 076,13*2=4 152,26грн); 535,76грн - за 8 днів серпня 2023 року (66,97*8 = 535,76грн).
Розбіжності в нарахуванні орендної плати (63 156,59грн - нарахована позивачем та 36 255,75грн - нарахована судом) пов'язані з неврахуванням позивачем законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи наступне.
Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до п.69 підр.10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме вказаний пункт доповнено пп.69.14 відповідно до якого: тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди; перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 11.04.2023 №3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі - Закон №,3050-ІХ), який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до пп.69.14 п.69 підр.10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Отже, пп.69.14 п.69 підр.10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції чинній з 17.03.2022 передбачав звільнення на період з 1 березня 2022 року по 05.05.2023 (до моменту внесення відповідних змін) від нарахування та сплати, зокрема, орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, яка розташована на території ведення бойових дій (також див. висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі №620/5747/23, 25.02.2025 у справі №908/929/24).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (п.1).
На підставі вищевказаної постанови наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (чинний на час нарахування орендної плати до 05.03.2023).
Судом встановлено, що земельна ділянка, яка перебувала в оренді у відповідача на підставі вищевказаного договору, знаходиться в межах с. Святопетрівське Білогородської сільської територіальної громади.
Відповідно до вказаного переліку с. Святопетрівське Білогородської сільської територіальної громади (код UA32080010080037846) у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 віднесено до території, на якій велися бойові дії.
Отже, враховуючи викладене вище та положення пп.69.14 п.69 підр.10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України та той факт, що с. Святопетрівське Білогородської сільської територіальної громади віднесено до території, на якій велися бойові дії, ТОВ «ЦБ «Поділля» мало право у період з 01.03.2022 по 05.05.2023 не сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що передана за договором в оренду.
При цьому, починаючи з 06.05.2023 - після набрання законної сили змін, внесених до пп.69.14 п.69 підр.10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПК України Законом України від 11.04.2023 №3050-IX, якими виключено таку підставу для звільнення від сплати орендної плати, як знаходження земельної ділянки на території, де «велися бойові дії», враховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів, у орендодавця поновилось право нараховувати орендну плату, а відповідач мав відновити сплачувати орендну плату.
Крім того, розбіжності у розрахунках орендної плати, ймовірно пов'язані із нарахуванням позивачем орендної плати за серпень 2023 року як за повний календарний місяць, без врахування тієї обставини, що договір оренди вважається розірваним з 08.08.2023 - дня набрання законної сили рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2023 у справі №911/2284/22 про розірвання такого договору.
Так, в силу ч.3 ст.653 ЦК України; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, відповідний договір є розірваним саме з моменту набрання рішенням законної сили, а не з моменту реєстрації відомостей про припинення права оренди.
В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач є таким, що допустив порушення зобов'язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме - у розмірі 36255,75грн, а у задоволенні позову в частині стягнення 26 900,84грн суд відмовляє.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 27 741,80грн - втрат від інфляції за період з 03.03.2021 по 29.04.2025 (фактично нараховані позивачем по березень 2025 року); 5 953,06грн - 3% річних за період 03.03.2021 по 29.04.2025.
Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони за взаємною згодою змінили розмір процентів, встановлений такою нормою, та визначили його рівним 1% річних.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати орендної плати, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.
За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу, розмір втрат від інфляції за період з 03.03.2021 по 31.03.2025 (оскільки фактично розраховані позивачем по березень 2025 року на момент подання позову) складає 20046,89грн, а розмір 1% річних за період з 03.03.2021 по 29.04.2025 - 1 346,36грн.
Розбіжності у розрахунках втрат від інфляції та процентів з позивачем спричинені нарахуванням їх на різний розмір основного боргу. Так, судом відповідні нарахування здійснені виходячи з установленого розміру боргу.
Крім того, розбіжності в нарахуванні процентів пов'язані з тим, що позивачем здійснено нарахування процентів з урахуванням встановленого їх розміру відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України - 3% річних, без врахування того, що сторони у п.15 договору передбачили інший розмір процентів - 1% річних, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення процентів суд задовольняє у розмірі 1 346,36грн, а вимоги в частині стягнення втрат він інфляції у розмірі 20046,89грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 4 606,7грн - процентів та 7694,91грн - втрат від інфляції суд відмовляє.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 67 842,14грн пені, яка нарахована ним за період з 03.03.2021 по 29.04.2025.
Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.36 Закону №161-XIV у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Як установлено п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як на підставу для нарахуванні пені, позивач у заявленому позові помилково посилається на п.15 договору, оскільки даний пункт договору встановлює відповідальність орендаря у випадку порушення зобов'язання з оплати орендної плати у вигляді процентів, а не пені.
Під час розгляду справи по суті, позивач посилався як на підставу нарахування пені у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ на п.129.4 ст.129 ПК України, а також на положення Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Втім, такі твердження є помилковими, враховуюче наступне.
В силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання ГК України. Отже, до спірних правовідносин, які виникли з договору оренди земельної ділянки положення ГК України, що регулюють розмір та порядок нарахування пені, не застосовуються.
Окрім того, відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Підпунктом 129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України передбачено, що при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
В силу ст.41 ПК України контролюючими органами та органами стягнення є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) та митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи).
Отже, правом нараховувати пеню саме на підставі ПК України наділені лише контролюючи органи, до кола яких позивач не входить. При цьому, укладений сторонами договір не містить домовленості сторін щодо встановлення такої відповідальності за порушення зобов'язання з оплати орендної плати як пеня.
Враховуючи наведене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 67 842,14грн, нарахованої за період з 03.03.2021 по 29.04.2025, задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір понад встановлений розмір, оскільки не взяв до уваги те, що, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Фактично з поданої позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40грн (164 693,59:100*1,5
Між тим, в силу ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у визначених відповідною нормою випадках.
Клопотань про повернення частини сплаченого судового збору позивач до прийняття рішення у справі не подавав.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2 422,40грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 847,93грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(36255,75+20046,89+1 346,36) * 2 422,4:164 693,59/.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр бізнесу «Поділля» (ідентифікаційний код 34628255; 08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Петрівське(п), вул. Красний Пахар, буд. 2-Б) на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (ідентифікаційний код 04358477; 08140, Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33) 36 255,75грн основного боргу, 20 046,89грн втрат від інфляції, 1 346,36грн - 1% річних, а також 847,93грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 26 900,84грн - основного боргу, 7 694,91грн - втрат від інфляції, 4 606,7грн - 1 % річних, 67 842,14грн - пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.10.2025.
Суддя А.Р. Ейвазова