вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" червня 2025 р. Справа № 911/2362/16 (911/2421/23)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД", в
особі ліквідатора - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, м. Київ
до 1) Громадянки України ОСОБА_1 , Черкаська область,
Уманський район, с. Копіювата
2) Громадянина України ОСОБА_2 , м. Київ
3) Громадянина України ОСОБА_3 , м. Донецьк
4) Громадянки України ОСОБА_4 , Полтавська область, Миргородський район, с. Піски
5) Громадянки України ОСОБА_5 , м. Київ
6) Громадянки України ОСОБА_6 , м. Київ
7) Громадянки України ОСОБА_7 , м. Київ
8) Громадянки України ОСОБА_8 , м. Миколаїв
9) Громадянки України ОСОБА_9 , м. Київ
10) Громадянки України ОСОБА_10 , м. Київ
11) Громадянина України ОСОБА_11 , м. Київ
12) Громадянина України ОСОБА_12 , м. Київ
13) Громадянки України ОСОБА_13 , м. Київ
14) Громадянки України ОСОБА_14 , м. Київ
15) Громадянина України ОСОБА_15 , м. Київ
16) Громадянина України ОСОБА_16 , м. Київ
17) Громадянки України ОСОБА_17 , м. Київ
18) Громадянки України ОСОБА_18 , м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника Міністерства охорони здоров'я України, Київської обласної прокуратури
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД"
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ-Груп" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД", провадження у якій порушено ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2016 р.
Постановою господарського суду Київської області від 08.02.2017 р. визнано банкрутом ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Капелюшного Ігоря Вікторовича.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2021 р. призначено ліквідатором ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" арбітражного керуючого Різника О.Ю.
Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Різник Олександр Юрійович.
07.08.2023 р. до суду звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" - арбітражний керуючий Різник Олександр Юрійович із заявою про покладення на громадянку України ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_2 , громадянина України ОСОБА_3 , громадянку України ОСОБА_4 , громадянку України ОСОБА_5 , громадянку України ОСОБА_6 , громадянку України ОСОБА_7 , громадянку України ОСОБА_8 , громадянку України ОСОБА_9 , громадянку України ОСОБА_10 , громадянина України ОСОБА_11 , громадянина України ОСОБА_12 , громадянку України ОСОБА_13 , громадянку України ОСОБА_14 , громадянина України ОСОБА_15 , громадянина України ОСОБА_16 , громадянку України ОСОБА_17 , громадянку України ОСОБА_18 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" у сумі 85955941,55 грн.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2023 р. витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві Державної адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянина ОСОБА_2 , витребувано у виконавчого комітету Заводської територіальної громади інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_4 , витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві Державної адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_7 , витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в м. Києві Державної адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_13 , витребувано у Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Української міської ради інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_14 (попереднє прізвище - ОСОБА_19 ), витребувано у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві Державної адміністрації інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_17 , витребувано у Немішаївської селищної територіальної громади інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_18 .
21.08.2023 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Солом'янською районною в місті Києві Державною адміністрацією надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_13 .
23.08.2023 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Заводською міською радою Миргородського району Полтавської області надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_4 .
28.08.2023 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Української міської ради надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_14 (попереднє прізвище - ОСОБА_19 ).
29.08.2023 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Святошинською районною в м. Києві Державною адміністрацією надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_17 .
30.08.2023 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Дніпровською районною в м. Києві Державною адміністрацією надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянина ОСОБА_2 , інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_7 .
06.09.2023 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Немішаївською селищною територіальною громадою надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) громадянки ОСОБА_18 .
Ухвалою господарського суду від 19.09.2023 р. прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до розгляду у межах провадження у справі № 911/2362/16 про банкрутство ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", розгляд заяви призначено на 01.11.2023 р.
18.10.2023 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача-8 подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.
18.10.2023 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача-18 подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.
18.10.2023 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача-16 подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.
18.10.2023 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача-17 подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.
18.10.2023 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача-12 подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.
19.10.2023 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-13 надійшов відзив на позовну заяву.
19.10.2023 р. на поштову адресу суду від відповідача-7 надійшов відзив на позовну заяву.
20.10.2023 р. через канцелярію суду відповідачем-2 подано заяву про продовження строку для подання відзиву.
20.10.2023 р. через канцелярію суду представником відповідача-11 подано відзив на заяву.
20.10.2023 р. через канцелярію суду відповідачем-2 подано відзив на заяву.
23.10.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від представника-15 подано відзив на заяву та заяву про застосування строку позовної давності.
23.10.2023 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-5 надійшов відзив на заяву.
30.10.2023 р. на поштову адресу суду від відповідача-9 надійшов відзив на позовну заяву.
30.10.2023 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-5 надійшло клопотання про долучення доказів.
01.11.2023 р. через канцелярію суду позивачем подано відповіді на відзиви та клопотання про долучення документів.
01.11.2023 р. на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача-15 надішли додаткові письмові пояснення.
01.11.2023 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 24.01.2024 р.
02.11.2023 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-6 надійшов відзив на заяву.
25.12.2023 р. на поштову адресу суду від представника відповідача-13 надійшли письмові заперечення.
29.11.2023 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача-15 надійшло клопотання про витребування доказів.
02.01.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача-15 надійшли додаткові пояснення.
08.01.2024 р. через канцелярію суду відповідачем-2 подано письмові заперечення.
15.01.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-7 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
18.01.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на заяву.
22.01.2024 р. через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про застосування строку позовної давності та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду від 24.01.2024 р. задоволено клопотання відповідача-7 про витребування документів, витребувано у МОЗ копію наказу про прийняття Тараненко О.П, на посаду директора фінансово-економічного департаменту, копію наказу про звільнення ОСОБА_7 з роботи, копію рішення про виключення ОСОБА_7 із складу комітету з конкурсних торгів МОЗ України, копію рішення комітету з конкурсних торгів МОЗ України від 15.10.2014 р. № 69, на підставі якого укладався договір № 28Т/130/21-24 від 28.10.2014 р., та копію договору №28Т/130/21-24 від 28.10.2014 р., витребувано у арбітражного керуючого Різника О.Ю. копію рішення комітету з конкурсних торгів МОЗ України від 28.10.2014 р. № 69 та читабельну копію договору № 28Т/130/21-24 від 28.10.2014 р., залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні заявника Міністерство охорони здоров'я України та Київську обласну прокуратуру.
18.04.2024 р. до канцелярії суду від арбітражного керуючого надійшло клопотання про долучення витребуваних ухвалою від 24.01.2024 р. документів.
01.05.2024 р. до канцелярії суду від арбітражного керуючого надійшло уточнення заяви про субсидіарну відповідальність в частині прізвища відповідачки - ОСОБА_4 , згідно з яким у зв'язку зі зміною прізвища вірним є прізвище ОСОБА_20 . Від третьої особи надійшли пояснення до заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями до боржника. Від відповідача-4 надійшов відзив на заяву ліквідатора та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду від 15.05.2024 р. клопотання представника МОЗ України про витребування документів задоволено; витребувано у АТ "Прозорро.Продажі" копію рішення комітету з конкурсних торгів МОЗ України від 15.10.2014 р. №69, на підставі якого укладався договір № 28Т/130/21-24 від 28.10.2014 р., та копію договору № 28Т/130/21-24 від 28.10.2014 р.; зобов'язано АТ "Прозорро.Продажі" витребувані документи подати до суду до 16.09.2024 р.; розгляд клопотання представника ОСОБА_20 ( ОСОБА_4 ) про витребування доказів, розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено на 16.10.2024 р.
20.08.2024 р. до канцелярії суду від АТ "Прозорро.Продажі" надійшла відповідь на клопотання про витребування доказів (в якій вказано про відсутність вказаної в ухвалі документації).
29.08.2024 р. через систему "Електронний суд" від відповідача-12 надійшло клопотання про витребування доказів, яке залишено судом без задоволення.
09.10.2024 р. від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення щодо заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності.
16.10.2024 р. через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування документів, яке залишено судом без задоволення.
Ухвалою господарського суду від 16.10.2024 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 19.02.2025 р.
14.02.2025 р. через систему "Електронний суд" ліквідатором подано пояснення на додаткові пояснення щодо підстав вимог до ОСОБА_15
18.02.2025 р. через систему "Електронний суд" від відповідача-13 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
19.02.2025 р. через систему "Електронний суд" від відповідача-15 надійшли заперечення на пояснення ліквідатора, від відповідача-1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 19.02.2025 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 18.06.2025 р.
У судовому засіданні 18.06.2025 р. представник заявника, представник прокуратури та представник МОЗ України вимоги заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника підтримали, відповідач7, відповідач12, представники відповідачів - 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18 проти задоволення заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності заперечували, відповідачі - 3, 5, 6, 9, 14 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників у справі не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідачів - 3, 5, 6, 7, 9, 14 та їх представників.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх заявника, відповідачів та третіх осіб, суд
встановив:
Заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на фізичних осіб обґрунтовується тим, що відповідачі, діючи умисно, довели ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" до стану банкрутства.
На переконання ліквідатора, неплатоспроможність товариства виникла не через об'єктивні ринкові чинники, а є наслідком навмисних та узгоджених дій колишніх керівників, засновників, кінцевого бенефіціара та посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України.
Так, ліквідатор зазначає, що ним сформовано реєстр вимог кредиторів, до якого включено заборгованість банкрута на загальну суму 85 955 941,55 грн., з яких 98% становлять борги перед державними установами та контрагентами: перед МОЗ України - 83 415 187,47 грн., перед ГУ ДПС у Київській області - 868 764,78 грн., перед ПАТ "Украгролізинг" - 106 697,20 грн., перед ТОВ "САТ-Груп" - 1 565 292,10 грн.
За твердженням ліквідатора, історія розвитку підприємства та його подальшого банкрутства бере початок у 2013 році, коли 13 листопада, відповідно до протоколу загальних зборів учасників № 13/11/13, єдиним засновником ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" стала компанія "Керімар Трейд ЛЛПі", зареєстрована у Великій Британії. Вона діяла через уповноваженого представника ОСОБА_4 та внесла до статутного фонду 65 000 грн. Уже в цей період приймалися рішення щодо участі товариства у господарських операціях із МОЗ України, зокрема щодо отримання коштів за державними договорами та їх подальшого перерахування на користь юридичних осіб-нерезидентів.
У 2014 році ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" почало отримувати кошти від МОЗ України для закупівлі медичних товарів та обладнання за державні кошти. Водночас підприємство не виконувало своїх зобов'язань, що призвело до накопичення заборгованості перед Міністерством. У цей же час Міністерство юстиції України, за дорученням суду, проаналізувало фінансову звітність та первинні документи товариства й виявило ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану, що свідчило про дії з доведення підприємства до банкрутства. Уже на кінець 2014 року чисті активи товариства мали від'ємне значення, а діяльність була збитковою: розмір збитку становив 22 746,7 тис. грн. Поточні зобов'язання на початок 2014 року складали 18 143,5 тис. грн., а на кінець року - 287 674,5 тис. грн., що свідчить про критичне перевищення зобов'язань над активами.
Згідно з листом, отриманим ліквідатором, у жовтні 2014 року наказом МОЗ України було сформовано комітет конкурсних торгів для закупівлі медичних товарів за державні кошти. До його складу увійшли посадові особи, які мали вирішальний вплив на прийняття рішень: ОСОБА_21 (голова комітету), ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 . Крім того, ОСОБА_33 в період з 2014 р. по 20.12.2016 р. обіймала посаду начальника відділу державних закупівель фінансово-економічного департаменту МОЗ України.
Ліквідатор стверджує, що у листопаді-грудні 2014 року комітет конкурсних торгів необґрунтовано визнав переможцем тендерів ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД"), яке на той час уже мало негативні фінансові показники та високі ризики невиконання зобов'язань. Це рішення призвело до того, що кошти державного бюджету були перераховані на рахунки ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" без реальної можливості забезпечення поставки товарів.
В свою чергу єдиним засновником ТОВ "Вектор Фарма" 28.04.2015 р. стала компанія "Фіоліс Трейд ЛТД" (Велика Британія), контрольована ОСОБА_1 , визначеною кінцевим бенефіціаром. Ліквідатор вважає, що саме вона мала вирішальний вплив на господарські операції, контроль за рухом коштів та призначення керівників підприємства.
Крім того, протягом 2015 року продовжувалися операції з отримання коштів від МОЗ України за договорами поставки, проте заходи щодо погашення заборгованостей перед Міністерством, ТОВ "Сат Груп" та податковими органами не вживалися. Натомість кошти підприємства почали перераховуватися на користь іноземних компаній-нерезидентів, серед яких: KERIMAR TRADE LLP, FIOLIS TRADE LTD, MASEOR BUSINESS LLP, MARIOLA BUSINESS LIMITED, GEREVIT TRADE LIMITED, VOLIARA TRADE LLP, JIRIS BUSINESS LLP, MOBI MEDIA LLP, GOLDMAX PROJECTS LLP, STONEWOOD SYSTEM LLP, MADES TRADING LLP, OLLIR BUSINESS LLP. Ліквідатор стверджує, що ці компанії були зареєстровані спеціально перед проведенням операцій і згодом припинені, а будь-які претензії щодо повернення коштів чи поставки товарів не надходили. На думку ліквідатора, таким чином кошти свідомо виводилися з рахунків підприємства з метою унеможливлення їх повернення МОЗ України.
Також з вересня-жовтня 2015 року у товариства виник борг перед податковими органами з ПДВ та ЄСВ у розмірі 86 608 грн., який міг бути погашений, однак посадові особи умисно не вжили заходів для його сплати. Крім того, у липні 2015 року утворився борг перед ТОВ "Сат Груп" за поставлені товари, проте жодних дій для його погашення або ліквідації підприємства здійснено не було. Це спричинило подальше нарощування заборгованості та неможливість розрахунку з кредиторами.
Ліквідатор наголошує, що у 2016 році підприємство остаточно припинило виконання своїх зобов'язань перед контрагентами та бюджетом, а особи, які фактично мали вплив на діяльність ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" ( ОСОБА_34 , ОСОБА_35 - керівники, ОСОБА_4 - засновник, ОСОБА_36 - кінцевий бенефіціар) свідомо не вживали заходів для погашення боргів. Відповідальні особи не ініціювали проведення зборів учасників для прийняття рішень про ліквідацію підприємства, не зверталися до постачальників чи правоохоронних органів для врегулювання заборгованості, умисно допустивши бездіяльність з метою неповернення державних коштів.
Унаслідок цих дій борг перед кредиторами залишився непогашеним, активів для включення до ліквідаційної маси не виявлено, а господарська діяльність підприємства припинилася.
Враховуючи викладене ліквідатор вважає, що керівники, засновники, кінцевий бенефіціар та відповідальні посадові особи МОЗ України повинні нести субсидіарну відповідальність за доведення ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" до банкрутства та завдання збитків кредиторам на суму 85 955 941,55 грн., у зв'язку з чим ним подано відповідну заяву до суду.
Водночас від більшості відповідачів ( ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 (який, як він вказує, взагалі відсутній у наданому ліквідатором списку посадових осіб МОЗ України), ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ) надійшли відзиви, в яких вони категорично заперечили проти покладення на них субсидіарної відповідальності, вважаючи вимоги ліквідатора безпідставними та недоведеними. На їхню думку у заяві відсутні докази протиправності їхньої поведінки, причинного зв'язку між діями та банкрутством товариства, а також факту їх вини.
Відповідачі наголосили, що посилання ліквідатора на лист Міністерства охорони здоров'я України є безпідставними, оскільки цей документ не підтверджує наявності у відповідачів будь-якого "вирішального впливу" на діяльність боржника. Лист містить виключно інформацію про склад осіб, що брали участь у роботі конкурсного комітету, і не містить відомостей про надання вказівок, прийняття управлінських рішень чи здійснення контролю за господарською діяльністю ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД".
Комітет з конкурсних торгів МОЗ діяв у межах компетенції, визначеної законодавством, зокрема Законом України "Про здійснення державних закупівель". Його функції обмежувались організацією закупівельних процедур та перевіркою належності та повноти документів, поданих учасниками. До компетенції комітету не входили питання оцінки господарської діяльності підприємства, прогнозування можливих фінансових ризиків або визначення здатності учасників виконати договірні зобов'язання у майбутньому.
Водночас, на думку вказаних відповідачів, рішення про участь у торгах приймалося виключно загальними зборами учасників ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД". Відповідачі не мали і не могли мати повноважень впливати на прийняття таких рішень, оскільки вони не були ані керівними органами, ані власниками товариства. Вони не мали права давати підприємству обов'язкові вказівки чи приймати від його імені будь-які рішення.
Крім того, зазначені особи не отримували від діяльності боржника жодних активів чи іншої вигоди майнового або немайнового характеру. Вони не здійснювали правочинів від імені товариства, не підписували фінансово-господарські документи та не брали участі у розподілі прибутку чи управлінні активами боржника. Тобто відсутні будь-які фактичні чи правові підстави вважати, що їхні дії могли вплинути на фінансовий стан товариства чи спричинити його банкрутство.
Також відповідачі підкреслюють, що вони ніколи не притягувалися до відповідальності за участь у торгах, а укладені за їх результатами договори не були оскаржені чи визнані недійсними.
Отже, за твердженнями відповідачів, неплатоспроможність товариства настала виключно внаслідок невиконання боржником договірних зобов'язань, валютних коливань та дій його керівництва, що само собою виключає можливість покладення на вище вказаних осіб субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Подібні аргументи навів і колишній директор ОСОБА_2 , який вказав, що єдиним учасником товариства з 2013 року було ТОВ "Керімар Трейд ЛЛПІ" (Велика Британія), яке через свого представника мало вирішальний вплив на діяльність товариства. Директор (він) діяв виключно на виконання рішень учасників, не мав корпоративних прав і можливості давати товариству обов'язкові вказівки. Крім того, 28.04.2015 р. ОСОБА_2 було звільнено з посади, а договори з МОЗ частково виконувалися вже після його звільнення. Усі твердження ліквідатора про фіктивність контрагентів, незаконність перерахувань чи наявність умислу не підтверджені доказами. Кримінальні провадження та вироки, на які він посилається, не стосуються доведення до банкрутства і не мають преюдиційного значення. Навпаки, відповідач ( ОСОБА_2 ) вказує, що він неодноразово звертався до МОЗ та постачальників для зміни умов договорів через валютні коливання, повідомляв учасників про ознаки банкрутства, ініціював позачергові збори та вживав заходів для виконання зобов'язань. Наявність активів і коштів у товариства навіть після його звільнення підтверджує відсутність умислу на доведення до банкрутства. Отже, ОСОБА_2 вважає, що підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності немає.
ОСОБА_1 також надала відзив на заяву ліквідатора, у якому чітко зазначає, що вона ніколи не була представником ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", не брала участі в його створенні та не мала жодного відношення до його діяльності. Вона свідомо ніколи не підписувала жодних реєстраційних документів чи документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності товариства. Таким чином, ОСОБА_1 не мала і не має жодного відношення до ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", оскільки її персональні дані, ймовірно, були використані невідомими особами з метою вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із заволодінням бюджетними коштами. Вона вважає, що у її діях повністю відсутній склад правопорушення, який міг би слугувати підставою для застосування субсидіарної відповідальності, адже відповідачка ніколи не брала участі у господарській діяльності боржника та не мала знань про його існування або про діяльність компанії-нерезидента.
Аналогічний відзив подала ОСОБА_37 , що за словами ліквідатора була представником компанії "Керімар Трейд ЛЛПі" та брала участь у загальних зборах ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - Фіоліс Трейд ЛТД") 13.11.2014 р., на яких нібито приймалося рішення щодо участі у закупівельних процедурах Міністерства охорони здоров'я України. Водночас ОСОБА_20 вказує, що вона не була представником "Керімар Трейд ЛЛПі", не отримувала довіреностей від цієї компанії, не брала участі у вказаних зборах, не голосувала та не підписувала протоколів. Вона не ухвалювала жодних рішень стосовно операцій ТОВ "Вектор Фарма" " (наразі - ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД") з МОЗ України, не підписувала статут товариства, не є його засновником, учасником або керівником і не вчиняла дій, які могли б спричинити негативні наслідки для боржника. Факти використання її особистих даних та підписів у документах ТОВ "Вектор Фарма" та "Керімар Трейд ЛЛПі" стали їй відомі лише після виклику на допит у межах кримінального провадження, яке проводила Генеральна прокуратура України.
Отже, ОСОБА_20 вважає, що вона жодним чином не може бути визнана суб'єктом субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - Фіоліс Трейд ЛТД").
Окрім цього, частина відповідачів ( ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 ) зазначила, що ліквідатором пропущено строк позовної давності при зверненні з відповідною заявою, зокрема, на їхню думку, вказаний строк має обчислюватись з дати визнання боржника банкрутом (з 08.02.2017 р.), тобто з дати, коли судом були встановлені обставини неможливості відновлення платоспроможності боржника, що говорить про те, що строк позовної давності закінчився 08.02.2020 р. Разом з тим, ліквідатором банкрута вказаний строк пропущено, не обґрунтовано причин його пропуску, клопотань про його поновлення суду також не надано.
Ліквідатором банкрута, в свою чергу, подано відповіді на відзиви відповідачів ( ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 ).
Ліквідатор вважає встановленим той факт, що фінансовий стан ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - Фіоліс Трейд ЛТД") вже у 2014 році був незадовільним. Підприємство мало значну кредиторську заборгованість, не здійснювало прибуткової діяльності, мало ознаки неплатоспроможності та не могло забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань. Відомості фінансової звітності свідчать про відсутність у боржника активів, достатніх для виконання умов договорів, що укладалися з Міністерством охорони здоров'я України. Незважаючи на це тендерним комітетом було визначено ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - Фіоліс Трейд ЛТД") переможцем відкритих торгів і укладено з ним державні контракти.
За умовами укладених договорів передбачалася стовідсоткова попередня оплата вартості товару. Така умова прямо суперечила вимогам статті 23 Закону України "Про здійснення державних закупівель", яка передбачала можливість попередньої оплати лише у виняткових випадках та у межах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Фактично ж комітет допустив, щоб державні кошти були перераховані авансом на рахунок підприємства, яке перебувало у стані збитковості та не мало можливості виконати свої зобов'язання. У результаті товари поставлені не були, кошти використані не за призначенням, а державному бюджету завдано значних збитків.
Ліквідатор також не погоджується з аргументами відповідачів про те, що вони діяли в межах своїх повноважень або не мали реального впливу на результати торгів. Сам факт участі у роботі тендерного комітету передбачав обов'язок кожного його члена перевірити відповідність учасника торгів установленим вимогам, у тому числі його фінансову спроможність. Відповідачі не могли не знати про наявність у ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - Фіоліс Трейд ЛТД") значної кредиторської заборгованості та його неспроможність виконати зобов'язання за договорами на десятки мільйонів гривень. Проте замість належного виконання своїх функцій вони фактично погодили укладення договорів, які не відповідали інтересам держави.
Посилання на формальне виконання обов'язків або відсутність особистої зацікавленості, на думку ліквідатора, не звільняють від відповідальності.
Таким чином, ліквідатор вважає, що сукупність установлених обставин свідчить: відповідачі своїми діями та бездіяльністю допустили укладення завідомо невигідних договорів, погодили незаконну стовідсоткову передоплату, сприяли безпідставному перерахуванню бюджетних коштів на користь підприємства, яке не мало реальних можливостей для виконання взятих зобов'язань, а також підписували додаткові угоди, що лише поглиблювали заборгованість.
Окремо суд звертає увагу на відповідь ліквідатора на відзив ОСОБА_2 , в якому ліквідатор не погоджується з твердженнями ОСОБА_2 про відсутність у нього впливу на діяльність товариства та утворення заборгованості (в тому числі частково після його звільнення).
Так, протокол зборів від 27.03.2015 р. підтверджує, що учасники були поінформовані про невиконання договорів та борги, але не звернулися із заявою про банкрутство і продовжили господарські операції. Ліквідатор вважає, що ОСОБА_2 не спростовує, що ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - Фіоліс Трейд ЛТД") мало негативні фінансові результати і не могло гарантувати виконання договорів, при цьому кошти МОЗ були отримані й не повернуті. Вироком від 12.09.2019 р. його визнано винним у службовій недбалості під час виконання договорів з МОЗ, що завдало бюджету збитків на понад 42 млн. грн.
Отже, на думку ліквідатора, доводи відзиву не спростовують його вимог, а навпаки підтверджують вину керівників і учасників у доведенні ТОВ "Вектор Фарма" до неплатоспроможності.
Також ліквідатором банкрута подано до суду заперечення на заяви про застосування строків позовної давності. Як він вказує, дата визнання банкрутом не є початком відліку строку для пред'явлення заяви про субсидіарну відповідальність. Після 2017 року тривали дії щодо визнання та перевірки вимог кредиторів, витребування інформації й документів, а також заміна ліквідатора у 2021 році через бездіяльність попереднього. Лише після збору всіх матеріалів та отримання висновку Міністерства юстиції України про наявність ознак доведення до банкрутства у 2023 році стало можливим подати заяву про субсидіарну відповідальність. Крім того, строки позовної давності були продовжені на період дії карантину та воєнного стану. Отже, на думку ліквідатора, у цій справі строк позовної давності не пропущено, а навіть у разі його пропуску існують об'єктивні та поважні причини, які суд має врахувати. Водночас відповідач - ОСОБА_15 у своїх письмових поясненнях на заперечення про застосування строків позовної давності зазначив, що наведені ліквідатором підстави не є поважними, відтак строк пред'явлення заяви про субсидіарну відповідальність є пропущеним.
На відповідь ліквідатора на відзив ОСОБА_38 та ОСОБА_7 подали заперечення.
У своїх запереченнях ОСОБА_38 наголошує, що документи МОЗ підтверджують: вона була введена до складу тендерного комітету лише тимчасово - з 15 по 28 грудня 2014 року, тобто вже після укладення договорів із ТОВ "Вектор Фарма". При цьому її підписів у звітах про результати торгів немає, оскільки зазначені документи підписував виключно голова комітету. Таким чином, вона не мала жодної можливості впливати на прийняття рішень чи погодження умов договорів. Крім того, матеріали ДФС та кримінальної справи не містять доказів її причетності до банкрутства товариства. Навпаки, вирок суду від 2019 року підтвердив відсутність доказів розкрадання коштів. Отже, причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_39 та негативними наслідками для боржника відсутній, тому підстави для покладення на неї субсидіарної відповідальності також відсутні.
ОСОБА_7 , у свою чергу, зазначає, що у спірний період вона не працювала в МОЗ України, не брала участі в засіданнях тендерного комітету та не ухвалювала рішень, які оформлювалися протоколами цього комітету щодо ТОВ "Вектор Фарма". Викладені обставини свідчать про неможливість будь-якого її впливу на рішення МОЗ України під час відбору постачальника для закупівлі медичних товарів у листопаді-грудні 2014 року, а також на визначення переможцем торгів ТОВ "Вектор Фарма" (наразі - ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД").
У поданих додаткових поясненнях та запереченнях ОСОБА_15 наголосив, що не мав жодного відношення до доведення товариства до банкрутства та був безпідставно включений ліквідатором до числа відповідачів. Єдиною обставиною, на яку посилається ліквідатор, є підписання ним у 2015 році від імені МОЗ додаткової угоди № 3, яка не збільшувала суму основного договору, а навпаки - зменшувала її на 2 250 грн. Зазначена угода була укладена у визначеному порядку з обов'язковим погодженням усіх відповідних підрозділів Міністерства та завізована кількома структурними підрозділами, що свідчить про відсутність у ОСОБА_15 самостійного та визначального впливу на прийняття рішень. Він також зауважив, що обіймав посаду заступника міністра лише з 25.02.2015 р., тоді як основний договір було укладено ще у 2014 році. Він вважає, що ліквідатор не довів факту його впливу на дії боржника. Таким чином, підстави для покладення на нього субсидіарної відповідальності відсутні, а його включення до справи зводиться не до конкретних дій, а виключно до займаної посади, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності.
ОСОБА_2 у своїх запереченнях та додаткових поясненнях зазначив, що, всупереч твердженням ліквідатора, як директор боржника він не допускав бездіяльності, а діяв активно та сумлінно. При перших ознаках неплатоспроможності він невідкладно ініціював розгляд відповідних питань перед засновником товариства, оскільки саме засновники мали виключне право приймати рішення щодо подальших дій - покращення фінансового стану підприємства або перехід до процедури банкрутства. Директор не мав правових підстав самостійно вчиняти будь-які з цих дій, а його обов'язком було виконання волі учасників товариства.
ОСОБА_2 підкреслює, що він намагався уникнути банкрутства, вживав заходів для виконання договірних зобов'язань, не володів часткою у статутному капіталі, не мав права скликати загальні збори і, відповідно, не міг впливати на стратегічні рішення товариства. Після його звільнення на рахунку боржника залишалися кошти, достатні для погашення заборгованості перед ініціюючим кредитором, що підтверджує відсутність у нього наміру виводити кошти та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між його діями та шкодою, завданою кредиторам. Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 вважає, що відповідальність має нести засновник товариства як єдина особа, яка мала реальні можливості впливати на діяльність боржника.
Міністерство охорони здоров'я України подало пояснення, в яких погоджувалося з вимогами ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на посадових осіб та бенефіціарів ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД". Вказувало, що ще у 2014 році товариство отримало від МОЗ значні кошти авансом на закупівлю медичних товарів, однак належні зобов'язання так і не виконало. Проведений фінансовий аналіз виявив ознаки умисного погіршення фінансового стану підприємства та його доведення до банкрутства. Уже на момент отримання авансових коштів обсяг зобов'язань товариства перевищував розмір його активів, а в подальшому керівництво та бенефіціари не вжили жодних заходів для виправлення ситуації. Навпаки, посадові особи, зокрема ОСОБА_1 , організували виведення отриманих коштів на рахунки іноземних компаній та систематично ухилялися від повернення боргів. Третя особа також наголошувала, що наявність заборгованості перед державою та іншими кредиторами на суму понад 85,9 млн. грн. підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили. Факти протиправних дій керівництва встановлені й правоохоронними органами: один із директорів уже засуджений вироком суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені у заяві про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом до позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ.
Частиною другою статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Об'єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.
Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку відносно порушення, передбаченого частиною другою ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої та третьої ст. 4 КУзПБ.
Визначаючи суб'єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, які стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, причетні до такої дії (бездіяльності). На особу, яка отримала вигоду з протиправної, в тому числі недобросовісної, поведінки керівника чи засновників боржника поширюються правила субсидіарної відповідальності.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в тому числі принципу добросовісності.
При цьому аналіз частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).
Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення) (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2024 р. у справі № 910/6614/20).
Щодо об'єктивної сторони правопорушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини другої і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).
Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17).
При цьому, виходячи з положень ст. 73 та частини першої ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 р. у справі № 927/219/20, від 16.06.2020 р. у справі № 910/21323/16).
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
При цьому, на ліквідатора відповідно до частини п'ятої ст. 61 КУзПБ покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).
Водночас притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.
З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного (аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 р. у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 07.04.2021 р. у справі № 911/1815/17, від 24.02.2021 р. у справі № Б8/191-10, від 24.02.2021 р. у справі № 902/1129/15 (902/579/20).
Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Так, звертаючись до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ліквідатор зазначає, що саме їхні узгоджені дії та бездіяльність призвели до доведення ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" (раніше - ТОВ "Вектор Фарма") до стану неплатоспроможності.
У своїх доводах ліквідатор посилається на висновок Міністерства юстиції України, складений за результатами аналізу фінансового стану боржника, яким підтверджено наявність ознак умисного погіршення фінансово-господарської діяльності та дій, спрямованих на доведення підприємства до банкрутства. На думку ліквідатора, основною причиною банкрутства стало невиконання товариством зобов'язань перед МОЗ України за договорами 2014 року, за якими були отримані значні авансові платежі, однак, отримані кошти не були спрямовувані на виконання зобов'язань, а виводилися на рахунки іноземних компаній-нерезидентів, створених спеціально для цього, що унеможливило їх повернення.
Ліквідатор вважає, що посадові особи МОЗ України, які у 2014- 2015 роках входили до складу комітету з конкурсних торгів ( ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), допустили до участі у тендерах та визначили переможцем завідомо ризикового постачальника - ТОВ "Вектор Фарма", що створило умови для незаконного заволодіння бюджетними коштами. Подальші узгоджені дії представників МОЗ та товариства, спрямовані на перерахування авансів нерезидентам без реального наміру виконати договори, призвели до виникнення значної непогашеної заборгованості та, зрештою, - до банкрутства.
Крім того, ліквідатором зазначено, що на момент участі у конкурсах товариство вже мало негативні фінансові показники, що свідчило про високий ризик невиконання зобов'язань. Починаючи з 2015 року воно фактично припинило виконання своїх обов'язків перед бюджетом та контрагентами, не сплачувало податки, не вживало жодних заходів для врегулювання боргів чи повернення коштів МОЗ. Будь-якого майна у боржника виявлено не було, а керівники не ініціювали зборів учасників для прийняття рішень щодо ліквідації чи погашення боргів, чим лише сприяли подальшому нарощуванню кредиторської заборгованості.
Таким чином, на думку ліквідатора, саме узгоджені дії та бездіяльність перелічених осіб, які входили до складу комітету з конкурсних торгів, а також тих, хто мав вирішальний вплив на діяльність товариства, призвели до його банкрутства. Зокрема, керівниками товариства у різні періоди були ОСОБА_2 (з 08.11.2011 р.) та ОСОБА_3 (з 30.04.2015 р. до 11.12.2015 р.), кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_1 , засновником - компанія "Керімар Трейд ЛЛП", що діяла через уповноваженого представника ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 р. по справі № 906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 р. у справі № 922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.
Суд зазначає, що для покладення субсидіарної відповідальності необхідно довести не лише формальну участь особи у діяльності товариства, а й наявність конкретної форми вини - умислу або грубої недбалості - а також причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю керівників і засновників та настанням наслідків у вигляді неплатоспроможності та банкрутства підприємства. Лише встановлення цих двох елементів дозволяє суду визначити конкретних суб'єктів відповідальності та покласти на них субсидіарні зобов'язання. Відсутність доказів таких елементів виключає можливість покладення відповідальності і свідчить про декларативний характер заяви ліквідатора.
Дослідивши заяву ліквідатора ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" про покладення субсидіарної відповідальності, письмові пояснення та інші документи, суд виходить із того, що ліквідатор, як особа, наділена законом повноваженнями здійснювати аналіз фінансового стану боржника відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, при зверненні із заявою про покладення субсидіарної відповідальності повинен довести наявність усіх складових господарського правопорушення, а саме: факту вчинення відповідними особами певних дій чи бездіяльності; наявності причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та станом неплатоспроможності боржника; вини конкретних осіб у доведенні підприємства до банкрутства.
Разом з тим, подана ліквідатором заява не містить належних і допустимих доказів того, що керівники, засновники чи кінцеві бенефіціари боржника - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - фактично здійснювали управлінські функції в товаристві, мали реальний і вирішальний вплив на формування та ведення його господарської діяльності, а також що їхні дії або бездіяльність могли призвести до неплатоспроможності підприємства та настання його банкрутства.
Хоча ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у певний період дійсно обіймали посади директорів товариства, ліквідатором не доведено, що вони у межах своїх повноважень приймали управлінські рішення, здатні погіршити фінансовий стан підприємства чи призвести до його неплатоспроможності. Відсутні також будь-які належні докази того, що їхні дії або бездіяльність безпосередньо спричинили банкрутство. Навпаки, подані матеріали не підтверджують факту доведення підприємства до неплатоспроможності їхніми діями.
Досліджені судом письмові пояснення та надані керівниками документи достовірно підтверджують, що зазначені особи здійснювали реальні дії, спрямовані на недопущення банкрутства товариства. Зокрема, вони своєчасно інформували виконавчі органи про ризикові операції, ініціювали заходи з оптимізації фінансово-господарської діяльності, забезпечували контроль за рухом грошових коштів, а також вживали дії для врегулювання заборгованості перед контрагентами та державними органами. Надані докази свідчать, що ці керівники діяли в межах своїх повноважень, з метою стабілізації фінансового стану підприємства, а не його погіршення.
Суд окремо наголошує, що факт відкриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 або навіть можливе визнання ним вини в його межах не є доказом цивільно-правової чи субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство. Правова оцінка дій особи у кримінальному процесі не є тотожною встановленню її вини у господарському спорі, а отже, не підтверджує наявності причинного зв'язку між її діями та банкрутством підприємства. Більш того, надані ліквідатором матеріали не доводять, що саме зазначені обставини стали безпосередньою причиною неплатоспроможності товариства.
Так само ліквідатор не довів, що при укладенні господарських договорів керівники ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) діяли з прихованим умислом, спрямованим на заподіяння шкоди підприємству чи незаконне виведення його активів. Наявні у матеріалах справи документи свідчать лише про ведення звичайної господарської діяльності - укладення угод, отримання авансів, розрахунки з контрагентами тощо. Відсутні будь-які дані, які б підтверджували наявність умислу довести підприємство до банкрутства.
Крім того, ліквідатор не надав суду достовірних доказів перерахування грошових коштів товариства на користь іноземних компаній-нерезидентів, серед яких: KERIMAR TRADE LLP, FIOLIS TRADE LTD, MASEOR BUSINESS LLP, MARIOLA BUSINESS LIMITED, GEREVIT TRADE LIMITED, VOLIARA TRADE LLP, JIRIS BUSINESS LLP, MOBI MEDIA LLP, GOLDMAX PROJECTS LLP, STONEWOOD SYSTEM LLP, MADES TRADING LLP, OLLIR BUSINESS LLP. Банківські виписки, подані ліквідатором, лише свідчать про рух коштів з рахунків боржника, проте не містять даних, які б дозволяли однозначно встановити, що ці перекази здійснювалися саме на користь перелічених компаній або були пов'язані з його господарською діяльністю.
Пояснення ліквідатора містять лише припущення про можливе створення вказаних компаній безпосередньо перед проведенням фінансових операцій і їх подальшу ліквідацію, однак жодних первинних бухгалтерських документів, договорів, платіжних доручень із зазначенням контрагентів чи інших доказів, які б підтверджували реальність і економічний зміст таких операцій, до матеріалів справи не долучено. Відтак, суд позбавлений можливості зробити висновок про фактичне здійснення цих переказів.
Щодо ОСОБА_1 (кінцевого бенефіціарного власника) та ОСОБА_4 (представника засновника), з матеріалів справи вбачається, що обидві особи офіційно заперечують свою участь у створенні, функціонуванні чи будь-яких управлінських процесах товариства. Вони послідовно зазначали, що не брали участі у веденні господарської діяльності ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", не укладали від його імені жодних договорів, не підписували фінансових або установчих документів та загалом не мали жодного стосунку до управління підприємством. Крім того, з наданих пояснень убачається, що про існування такого товариства вони дізналися лише після виявлення відповідних обставин компетентними органами.
Особливу увагу слід звернути й на те, що, за їх твердженнями, підписи у статутних та інших документах товариства були виконані сторонніми особами без їхнього відома та згоди, що свідчить про можливе використання їхніх персональних даних без законних підстав. Будь-яких належних чи достовірних доказів, які б спростовували такі пояснення або підтверджували їхню особисту участь у діяльності товариства, матеріали справи не містять.
За таких обставин подані документи не можуть розцінюватися як належні та допустимі докази фактичної участі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у створенні чи діяльності ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД". Відсутні будь-які підтвердження, що вони реально здійснювали управлінські функції, впливали на прийняття рішень або мали доступ до фінансово-господарських процесів підприємства.
Отже, з урахуванням наведеного, неможливо дійти обґрунтованого висновку про їхню причетність до господарської діяльності товариства чи наявність контролю з їхнього боку над його операційними рішеннями. За таких умов відсутні підстави вважати, що їхні дії або бездіяльність могли спричинити негативні наслідки у діяльності підприємства чи створити передумови для покладення на них відповідальності за зобов'язаннями товариства.
Щодо інших осіб - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , які входили до складу конкурсного комітету Міністерства охорони здоров'я України, з яким боржник укладав господарські договори, - матеріали справи не містять доказів їх участі в управлінні ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД", ухваленні будь-яких господарських, фінансових або організаційних рішень, підписанні договорів чи розпорядженні майном підприємства.
Зазначені особи не входили до складу органів управління товариства, не були його учасниками, посадовими особами чи представниками, а отже - не мали юридичних чи фактичних повноважень впливати на діяльність боржника або приймати рішення від його імені. Їхня участь у складі конкурсного комітету МОЗ України носила виключно консультативно-дорадчий характер і була спрямована на забезпечення прозорості процедур державних закупівель, а не на управління господарською діяльністю конкретного суб'єкта господарювання.
Участь зазначених осіб у роботі комітету не свідчить про наявність у них злого умислу або вчинення будь-яких дій, спрямованих на заподіяння шкоди підприємству, зменшення його активів чи доведення до неплатоспроможності. Навпаки, надані матеріали підтверджують відсутність будь-якого впливу цих осіб на фінансово-господарську діяльність товариства.
В цілому ж з оцінки матеріалів справи слідує - доводи ліквідатора зводяться до спроби покласти на зазначених осіб відповідальність за укладення та невиконання господарських договорів, за якими ТОВ "Фіоліс Трейд ЛТД" отримувало кошти від Міністерства охорони здоров'я України для закупівлі медичних товарів та обладнання за державні кошти, а також за можливе сприяння цьому з боку членів конкурсного комітету МОЗ України. Водночас суд зазначає, що такі твердження фактично стосуються можливих порушень, що належать до сфери кримінальної відповідальності, і самі по собі не свідчать про доведення підприємства до банкрутства у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. У межах даного провадження відсутні правові підстави для покладення на зазначених осіб субсидіарної відповідальності, а окремі обставини, які можуть свідчити про можливі правопорушення, підлягають розгляду виключно у межах кримінальних проваджень.
Суд також враховує, що звіт за результатами аналізу фінансово-господарського стану підприємства, на який посилається ліквідатор, є лише допоміжним документом, який відповідно до Методичних рекомендацій має оцінюватися у сукупності з іншими доказами. Сам по собі такий звіт не може свідчити про умисні дії конкретних осіб щодо доведення підприємства до неплатоспроможності. Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зазначаючи, що звіт арбітражного керуючого є оціночним і має допоміжний характер, а тому не може бути єдиною та достатньою підставою для покладення відповідальності.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Натомість ліквідатор обмежився загальними твердженнями та формальним переліком осіб, не надавши доказів їхнього умислу або навіть недбалості.
При цьому Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи ліквідатора є декларативними, не підтверджені належними доказами та не доводять вину вказаних осіб у доведенні боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД") до банкрутства. Відтак, правові підстави для покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 субсидіарної відповідальності відсутні.
Стосовно заяв відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).
Враховуючи, що за результатом розгляду заяви ліквідатора суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, підстави для застосування позовної давності відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, до 1) Громадянки України ОСОБА_1 , 2) Громадянина України ОСОБА_2 , 3) Громадянина України ОСОБА_3 , 4) Громадянки України ОСОБА_4 , 5) Громадянки України ОСОБА_5 , 6) Громадянки України ОСОБА_6 , 7) Громадянки України ОСОБА_7 , 8) Громадянки України ОСОБА_8 , 9) Громадянки України ОСОБА_9 , 10) Громадянки України ОСОБА_10 , 11) Громадянина України ОСОБА_11 , 12) Громадянина України ОСОБА_12 , 13) Громадянки України ОСОБА_13 , 14) Громадянки України ОСОБА_14 , 15) Громадянина України ОСОБА_15 , 16) Громадянина України ОСОБА_16 , 17) Громадянки України ОСОБА_17 , 18) Громадянки України ОСОБА_18 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника - Міністерства охорони здоров'я України та Київської обласної прокуратури про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіоліс Трейд ЛТД" відмовити.
Копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали 27.10.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін