вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. м. Київ Справа №911/3403/24
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Кашуби В.М.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули»
до фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Управління капітального будівництва Міністерства оборони України,
про розірвання договору та стягнення попередньої оплати,
за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича
до благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Управління капітального будівництва Міністерства оборони України,
про внесення змін до договору,
за участю представника (за первісним позовом):
позивача: Драпак Е.О. (наказ №2024-К-6 від 18.03.2024 року);
відповідача: не з'явився;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з'явився,
18 грудня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення збитків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №06062022/1 від 06.06.2022 року.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року позовна заява благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» залишена без руху, на підставі ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
30 грудня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.01.2025 року відкрите провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05 березня 2025 року.
03 березня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, а 05 березня 2025 року, - відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.
Також 05 березня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича (далі - позивач за зустрічним позовом) до благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» (далі - відповідач за зустрічним позовом) про внесення змін до договору та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.
В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом послався на порушення відповідачем за зустрічним позовом пункту 1.1. договору щодо повідомлення відомостей про одержувача товару.
Ухвалою суду від 13.03.2025 року зустрічна позовна заява залишена без руху, на підставі ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
25 березня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
31 березня 2025 року до спільного розгляду з первісним позовом прийнятий зустрічний позов фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича (далі - відповідач) до благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» (далі - позивач) про внесення змін до договору.
13 березня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, а 17 березня 2025 року, - відзив на зустрічну позовну заяву, долучений до матеріалів справи.
У зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання у справі було відкладене на 09 квітня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 21.03.2025 року.
09 квітня 2025 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд первісний позов задовільнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.
Також представник позивача підтримала клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на первісну позовну заяву, заявлене нею 13.03.2025 року. Судом було задоволене вищевказане клопотання та до матеріалів справи долучена відповідь на відзив.
08 квітня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла заява відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Відповідач в засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 09.04.2025 року строк проведення підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 07 травня 2025 року.
07 травня 2025 року підготовче засідання у справі не відбулось, у зв'язку із триваючим сигналом «повітряна тривога» у місті Києві, та було відкладене на 06 червня 2025 року.
06 червня 2025 року відповідач у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У засіданні продовжений розгляд заяви відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Представник позивача проти задоводення цієї заяви не заперечувала.
Ухвалою суду від 06.06.2025 року залучена до участі в справі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом, - Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (далі - третя особа), підготовче засідання відкладене на 09 липня 2025 року.
26 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.
У зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання у справі було відкладене на 06 серпня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 03.07.2025 року.
06 серпня 2025 року представники відповідача та третьої особи в засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд первісний позов задовільнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 03 вересня 2025 року.
03 вересня 2025 року представник позивача просила суд оголосити перерву в засіданні.
Представники відповідача та третьої особи в засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року оголошена перерва в судовому засіданні до 08 жовтня 2025 року.
17 вересня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд первісний позов задовільнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.
Представники відповідача та третьої особи в засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
06 червня 2022 року між благодійною організацією «Благодійний фонд Сергія Притули» (далі - позивач), фізичною особою-підприємцем Панасюком Олександром Олеговичем (далі - відповідач) та одержувачем в особі Заріцького Олексія Анатолійовича, начальника Головного управління майна та ресурсів міністерства оборони України (далі - третя особа), був укладений договір поставки №06062022/1 (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язувався поставити у власність одержувача, який мав бути вказаний (повідомлений) позивачем до моменту поставки та передачі продукції, костюм літній польовий (далі - товар) у кількості 1000 шт., а позивач, у свою чергу, зобов'язувався поставлений товар оплатити.
Оплата позивачем товару є благодійною допомогою одержувачу, та позивачу одержувачем не відшкодовується (п. 1.4. договору).
Пунктом 1.6. договору встановлено, що одержувач зобов'язується використати придбаний товар виключно для потреб територіальної оборони.
Відповідно до п. 2.2. договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України, включає вартість самого товару, його пакування, зберігання до моменту доставки на адресу одержувача, яка письмо повідомляється позивачем перед поставкою та передачею одержувачу.
Згідно з п. 2.3. договору, загальна вартість договору становить: 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень 00 копійок.
Поставка товару здійснюється за рахунок відповідача. Передача товару з боку відповідача здійснюється протягом тридцяти робочих днів після отримання відповідачем тканини у повному обсязі та зарахування оплати згідно п. 4.1. цього договору на банківський рахунок відповідача (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, датою отримання товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що позивач зобов?язується здійснити 100% попередню оплату вартості товару, шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок відповідача.
За твердженнями представника позивача, 14 червня 2022 року позивач здійснив повну попередню оплату товару в сумі 1 600 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №325 від 14.06.2022 року.
Оскільки відповідач товар позивачу не поставив, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою поставити товар або повернути сплачені грошові кошти.
12 січня 2024 року відповідач направив позивачу лист №12-01/01/24, у якому просив внести зміни до договору, в зв'язку із ліквідацією третьої особи, в частині зазначення одержувача товару, відповідно до п. 1.1 договору.
Позивач у листі №БО-2024-М-135 від 29.01.2024 року відмовив відповідачу у внесенні змін до договору та зазначив себе як одержувача товару, відповідно до п. 1.1. договору.
09 квітня 2024 року відповідач поставив позивачу товар на суму 44 800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №-000000020 від 09.04.2024 року.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу про поставку товару або повернення грошових коштів та сплату пені.
Відповідач не надав відповіді на цю вимогу, тому позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду, просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1 555 200,00 грн та розірвати договір.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
05 березня 2025 року до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував, вважав, що позивачем, відповідно до п. 1.1. договору, не був погоджений інший одержувач товару, тому відповідач не виконав зобов'язань щодо поставки товару.
Доводи відповідача спростовуються, у зв'язку з наступними обставинами.
06 червня 2022 року між позивачем, відповідачем та третьою особою був укладений договір поставки №06062022/1 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого, відповідно до умов цього договору відповідач зобов'язується поставити у власність одержувача, який буде вказаний (повідомлений) позивачем до моменту поставки та передачі продукції “костюм літній польовий» (далі - товар) - 1000 шт.
Як уже зазначалось, оплата позивачем товару є благодійною допомогою одержувачу, та позивачу одержувачем не відшкодовується (п. 1.4. договору).
Пунктом 1.6. договору встановлено, що одержувач зобов'язується використати придбаний товар виключно для потреб територіальної оборони.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 2.2. договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України, включає вартість самого товару, його пакування, зберігання до моменту доставки на адресу одержувача, яка письмо повідомляється позивачем перед поставкою та передачею одержувачу.
Відповідно до п. 2.3. договору, загальна вартість договору становить: 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень 00 копійок.
Поставка товару здійснюється за рахунок відповідача. Передача товару з боку відповідача здійснюється протягом тридцяти робочих днів після отримання відповідачем тканини у повному обсязі та зарахування оплати згідно п. 4.1. цього договору на банківський рахунок відповідача (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що позивач зобов?язується здійснити 100% попередню оплату вартості товару, шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок відповідача.
14 червня 2022 року позивач здійснив повну попередню оплату товару в сумі 1 600 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №325 від 14.06.2022 року, долученою до матеріалів справи.
Так, відповідач повинен був поставити товар не пізніше 26 липня 2022 року.
Як уже зазначалось, 12 січня 2024 року відповідач направив позивачу лист №12-01/01/24, у якому просив внести зміни до договору, в зв'язку із ліквідацією третьої особи, в частині зазначення одержувача товару, відповідно до п. 1.1 договору.
09 квітня 2024 року відповідач поставив позивачу товар на суму 44 800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №-000000020 від 09.04.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 11.2. договору встановлено, що усі зміни та доповнення до договору є чинними лише у тому випадку, якщо вони оформлені письмово у вигляді додатків або додаткових угод, які підписуються і скріплюються печатками трьох сторін у разі наявності печаток. Усі додатки та додаткові угоди є невід?ємними частинами договору.
Згідно з ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач зобов'язується поставити у власність одержувача, який буде вказаний (повідомлений) позивачем до моменту поставки та передачі продукції "костюм літній польовий" (далі - товар) - 1000 шт.
Разом з цим, договором не були встановлені вимоги щодо форми такого повідомлення.
Позивач у листі №БО-2024-М-135 від 29.01.2024 року відмовив відповідачу у внесенні змін до договору та зазначив себе одержувачем товару, відповідно до п. 1.1 договору.
09 квітня 2024 року відповідач поставив позивачу частину товару на суму 44 800,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №-000000020 від 09.04.2024 року, долученою до матеріалів справи.
Звертаючись із позовною заявою до суду, представник позивача посилалась на неповернення відповідачем попередньої оплати та просила стягнути з відповідача 1 555 200,00 грн збитків.
Як уже зазначалось, 17 вересня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вона просила суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1 555 200,00 грн.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Зазначений висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, у заяві від 17 вересня 2025 року представником позивача не були змінені підстави та предмет позову.
У судовому засіданні 08 жовтня 2025 року представник позивача просила стягнути з відповідача 1 555 200,00 грн попередньої оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б поставку позивачу товару або повернення суми попередньої оплати суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 555 200,00 грн попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд розірвати договір поставки №06062022/1 від 06.06.2022 року.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного, поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Ця правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.07.2018 року в справі №908/109/17.
Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов'язань щодо поставки товару з липня 2022 року та не повернув суму попередньої оплати, чим допустив істотне порушення умов договору, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що він розраховував при його укладенні.
Так, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про розірвання договору поставки №06062022/1 від 06.06.2022 року.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
05 березня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича (далі - позивач) до благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» (далі - відповідач) про внесення змін до договору.
В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог представник позивача послався на ненадання відповідачем відомостей про одержувача товару, відповідно до п. 1.1. договору, та просив суд зобов'язати відповідача внести зміни до договору в частині зазначення одержувача товару.
Як уже зазначалось, пунктом 1.1. договору встановлено, що відповідно до умов цього договору відповідач зобов'язується поставити у власність одержувача, який буде вказаний (повідомлений) позивачем до моменту поставки та передачі продукції “костюм літній польовий» (далі - товар) - 1000 шт.
За твердженнями позивача, відповідач запропонував йому знайти військовий підрозділ, якому потрібно поставити товар, на власний розсуд.
Так, у серпні 2023 року позивач поставив 528 костюмів літніх польових до в/ч НОМЕР_1 , які на початку квітня 2024 року були йому повернуті, у зв'язку з порушенням внутрішнього регламенту одержувача, оскільки постачання костюмів літніх польових повинно було бути оформлено відповідачем.
Разом з цим документів, що підтверджували б повідомлення відповідачем позивача про те, що одержувачем товару, відповідно до п. 1.1 договору, є саме в/ч НОМЕР_1 , позивач суду не надав.
12 січня 2024 року позивач направив відповідачу лист №12-01/01/24, у якому просив внести зміни до договору, у зв'язку з ліквідацією третьої особи, в частині зазначення одержувача товару, відповідно до п. 1.1 договору.
Відповідач у листі №БО-2024-М-135 від 29.01.2024 року відмовив позивачу у внесенні змін до договору та зазначив себе одержувачем товару, відповідно до п. 1.1. договору.
09 квітня 2024 року позивач здійснив поставку відповідачу частини товару на суму 44 800,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №-000000020 від 09.04.2024 року, долученою до матеріалів справи.
17 січня 2025 року позивач направив відповідачу повторну вимогу про внесення змін до договору та погодження поставки 927 одиниць товару до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідь на яку не отримав.
Як уже зазначалось, відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідач у листі №БО-2024-М-135 від 29.01.2024 року зазначив себе одержувачем товару, відповідно до умов п. 1.1. договору.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували істотне порушення відповідачем умов договору, позивач суду не подав, тому зустрічні позовні вимоги про внесення змін до договору є необґрунтованими та такими, що задоволенню судом не підлягають.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ст. 636, ст. 651, ч. 2 ст. 693, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 129, ст. 165, ст. 180, ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю первісний позов благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» до фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про розірвання договору та стягнення збитків
Розірвати договір №06062022/1 від 06.06.2022 року, укладений фізичною особою-підприємцем Панасюком Олександром Олеговичем із благодійною організацією «Благодійний фонд Сергія Притули» та Головним управлінням майна та ресурсів Міністерства оборони України.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули» (01054, місто Київ, вул. Гончара Олеся, будинок 65, ідентифікаційний код 43720363) 1 555 200,00 грн (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті грн. 00 коп.) попередньої оплати та 26 356,00 грн (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят шість грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Відмовити повністю в зустрічному позові фізичної особи-підприємця Панасюка Олександра Олеговича до благодійної організації «Благодійний фонд Сергія Притули», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про внесення змін до договору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 27.10.2025 року.
Суддя С. Грабець