Справа № 175/17162/25
Провадження № 2/175/3571/25
"27" жовтня 2025 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Краснокутська Н.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни, яка діє в інтересах позивача Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки, -
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни, яка діє в інтересах позивача Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано у провадження судді Краснокутської Н.С.
Вивчивши матеріали справи, суд, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, набрав чинності 09 квітня 2025 року, згідно з яким ст.390 ЦК України доповнено ч.5 такого змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до положень ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, який набрав чинності 09 квітня 2025 року цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його публікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Цими ж перехідними положеннями внесено зміни і до норм ст.ст.177, 185, 265 ЦПК України.
З системного аналізу норм даного закону і його прикінцевих, і перехідних положень можна дійти висновку, що якщо положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, тобто норми ст.390 ЦК України, то в даному випадку необхідно застосовувати і норми ст.ст.177, 185, 265 ЦПК України, чинні на час розгляду таких справ в суді першої інстанції відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України. При цьому в разі незастосування даних норм ЦПК України буде неможливо застосувати та виконати при вирішенні даного спору вимоги ст. 390 ЦК України в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).
Правовідносини щодо розгляду в суді поданого Дніпропетровською обласною прокуратурою позову справді виникли до набрання чинності положеннями Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, а тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
Суд зауважує, що з 09.04.2025, тобто з моменту набрання чинності вищевказаних змін до ст. ст. 177, 185 ЦПК України, вони підлягають виконанню всіма учасниками процесу, при цьому положення ст.187 ЦПК України вимагають приведення позовної заяви у відповідність ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Суд звертає увагу, що чітке додержання вимог цивільного процесуального законодавства після їх зміни є запорукою справедливого та своєчасного судового розгляду, при цьому в даному випадку виконання абзацу 2 частини 4 ст.177 ЦПК України є безумовною запорукою додержання судом вимог ч.5 ст.390 ЦК України при ухваленні судового рішення.
Також, суд бере до уваги правові позиції Верховного Суду, що відображені у постановах від 30 квітня 2025 року у справі №686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі №128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі №678/1280/21 щодо обов'язковості врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року №4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» після набрання ними чинності під час подальшого судового провадження.
Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Як вбачається зі змісту цієї позовної заяви прокурора останнім застосовані правові конструкції, які зводяться до необхідності повернення спірної земельної ділянки, тобто витребування її у добросовісного набувача.
Поміж тим, будь-яких тверджень щодо недобросовісності набуття відповідачем спірної земельної ділянки позов не містить.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.12 ЦК України добросовісність учасників цивільних правовідносин презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки протилежне не буде встановлено рішенням суду, про що також зазначено у постанові ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16.
З урахуванням вищевикладеного, виконання вимог абзацу 2 частини 4 статті 177 ЦПК України при витребуванні прокурором (державним органом) майна у особи за відсутності судового рішення щодо визнання цієї особи недобросовісним набувачем, є обов'язковими та не залежать від суб'єктивної думки прокурора чи позивача.
Враховуючи вищевикладене, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості витребуваної земельної ділянки відповідно до експертно-грошової оцінки на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для розгляду заявлених позовних вимог.
Вищевказані зміни до норм процесуального закону підлягають застосуванню з моменту набрання ними чинності.
Експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки, чинна на дату подання позовної заяви, у матеріалах даної справи відсутня.
Поміж тим, документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, яка чинна на дату подання позовної заяви, до позовної заяви не додані.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позивачу у встановлений строк необхідно долучити докази, що підтверджують ринкову вартість спірної земельної ділянки (звіту експертно-грошової оцінки майна) на день звернення до суду, тобто 20.10.2025 (дата подачі позову), а також надати докази внесення Дніпропетровською обласною прокуратурою або Дніпропетровською обласною державною адміністрацією - обласною військовою адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1221455800:01:072:0104 на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо) та у разі невідповідності суми сплаченого збору вартості позову, слід відповідно доплатити суму судового збору відповідно до ціни позову.
Суд звертає увагу, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини, оскільки положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків, однак право на суд не є абсолютним і воно може бути обмежено, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У пункті 55 рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу - слід надати десятиденний строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд
Позовну заяву Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни, яка діє в інтересах позивача Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки залишити без руху, надавши позивачу, для усунення недоліків, десятиденний строк з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повідомити позивача, що в разі невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений суддею строк, суддя у відповідності до ч.5 ст.185 ЦПК України, не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків повертає позовну заяву і додані до неї документи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. С. Краснокутська