Справа № 199/13851/25
(3/199/6981/25)
іменем України
23.10.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 , будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, 07.10.2025 о 12:30 годині у місті Дніпрі по вул. Степана Рудницького, 29 повторно керував транспортним засобом «ВАЗ 21703», н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення покриву обличчя. Під час проходження огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, через офіційний веб-сайт «Судова влада України», в тому числі повідомленням у додаток «Viber», яке доставлено адресату о 17:30 годині 13.10.2025.
Тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання без поважних причин, визнано можливим розгляд справи у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 476163 від 07.10.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений без зауважень, про що свідчить його підпис у протоколі;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.10.2025, відповідно до якого водій ОСОБА_1 07.10.2025 о 13:20 годині медичний огляд в КП «ДБКЛПД» ДОР» на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку не пройшов;
- матеріалом відеозапису працівника поліції, з якого убачається, що ОСОБА_1 , який мав явні ознаки наркотичного сп'яніння, на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі спочатку погодився та був доставлений працівниками поліції до медичного закладу. В подальшому ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі;
- копією постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.12.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 накладалося адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП;
- копією постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 07.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 накладалося адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, виходжу з того, що ОСОБА_1 згідно довідки старшого інспектора з о/д відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП від 09.10.2025 посвідчення водія не отримував.
У той же час приписами пункту 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання). Тобто позбавлення спеціального права (зокрема, права керування транспортними засобами) може бути застосоване лише до осіб, яким надане таке право.
Приписи п. 5) ч. 1 ст. 24 КУпАП узгоджуються із нормою ч. 2 ст. 30 КУпАП, згідно якої позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, визначено можливість накладення таких видів стягнень:
1) штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника;
2) на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
У відповідності до висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Таким чином, за наслідком розгляду кримінального провадження, навіть за відсутності в особи посвідчення водія, її може бути позбавлено вироком суду права керувати транспортними засобами.
При цьому, об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, складаючи висновок в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, не аналізувала норми КУпАП, зокрема статтю 30 цього Кодексу.
У той же час Велика Палата Верховного Суду в п. 21 постанови від 30.08.2023 у справі №208/712/19, розглядаючи заяву захисника про перегляд постанов Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.04.2019 та Дніпровського апеляційного суду від 30.05.2019 про притягнення особи до адміністративної відповідальності з підстави встановлення ЄСПЛ у рішенні від 06.10.2022 (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом, констатувала, що згідно з законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
За таких обставин, при вирішенні питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, в межах розгляду справи за КУпАП суддя не може посилатися на висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, та повинен виходити з норм КУпАП, зокрема п. 5) ч. 1 ст. 24 та ч. 2 ст. 30 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, що також узгоджується із роз'ясненням, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Таким чином, у відношенні ОСОБА_1 неможливо застосувати такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки ОСОБА_1 не надавалося таке право і останній на цей час його також не має.
При цьому слід зауважити, що ОСОБА_1 систематично притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.
Зокрема, постановами суддів Коряк М.Є. за 2024-2025 роки двічі притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП (справи № 199/9089/24, 199/4860/25), але продовжує вчиняти аналогічні адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Згідно ч. 2 ст. 32 КУпАП адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до осіб з інвалідністю першої і другої груп.
При накладенні адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 130 КУпАП враховую характер вчиненого правопорушення, яке посягає безпеку дорожнього руху, дані про особу ОСОБА_1 , який офіційно не працевлаштований, не отримував посвідчення водія, не є особою з інвалідністю першої або другої груп, зважаючи на ступінь його вини, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжує вчиняти аналогічні правопорушення.
Викладені обставини є винятковим випадком та, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , надають судді право накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту без конфіскації транспортного засобу, оскільки автомобіль «ВАЗ 21703», н.з. НОМЕР_2 , не належить на праві приватної власності порушнику, а, згідно ч. 1 ст. 29 КУпАП, конфісковано може бути лише предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення та який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Накласти ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя: В.О.Лисенко