вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2025 р. Справа № 911/2595/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Лосєва Віктора Вікторовича
до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»
про стягнення 339519,70 грн,
за участю представників
позивача: Багрій І.О. - адвокат, ордер серії АІ № 1948024 від 13.08.2025;
відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець Лосєв Віктор Вікторович (далі - позивач, ФОП Лосєв В.В.) звернувся до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 13.08.2025 до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі - відповідач, ДП «СЛП «Київоблагроліс») про 339519,70 грн, з яких: 334533,77 грн - основний борг; 4545,99 грн - пеня; 439,94 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 03.10.2022 № 03-10/22-01-П про надання послуг (лісозаготівля).
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.08.2025 прийняв позовну заву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 08.09.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 28.07.2025 від ДП «СЛП «Київоблагроліс» надійшов відзив від 27.08.2025 на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилається на те, що затримання в оплаті послуг за договором сталося внаслідок складного фінансового становища підприємства, яке погіршилося через військову агресію проти України, оголошений 24.02.2022 воєнний стан та мобілізацію. Основним видом діяльності відповідача є лісівництво, лісозаготівлі, оптова торгівля деревиною, лісопильне та стругальне виробництво, проведення заходів щодо відновлення лісів тощо. Ведення бойових дій на території Київської області не могло бути передбачене відповідачем, такі обставини не залежали від його волі і ускладнили, а на значній території унеможливили, лісозаготівлі та іншу діяльність, яка є джерелом одержання доходу підприємства. На сьогодні значна частина лісових угідь Київської області перебуває у непридатному для господарського використання стані внаслідок пошкоджень та наявності вибухонебезпечних предметів.
На думку відповідача, вказані обставини є обставинами непереборної сили в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, що підтверджується довідкою про фінансовий стан підприємства та сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Через підсистему «Електронний суд» 19.09.2025 від ФОП Лосєва В.В. надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач вважає, що ті обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні вимог. На думку позивача, підстави нездійснення розрахунку, на які відповідач посилається, не підтверджуються доказово, а позиція відповідача суперечить нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору.
У підготовчому засіданні 08.09.2025 суд оголосив перерву до 22.09.2025.
Ухвалою від 22.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.10.2025.
У судовому засіданні 06.10.2025 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представника позивача щодо вимог заявленого позову, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до 13.10.2025.
У судовому засіданні 13.10.2025, після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представник позивача виступив із заключним словом, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не направив свого повноважного представника у судові засідання з розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, явку представника відповідача суд обов'язковою не визнавав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності останнього, за наявними матеріалами справи.
Заслухавши заключне слово представника позивача, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 13.10.2025.
Після перерви, 13.10.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.10.2022 ДП «СЛП «Київоблагроліс» (замовник) і ФОП Лосєв В.В. (виконавець) уклали договір № 03-10/22-01-П про надання послуг (лісозаготівля), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався на власний ризик, власними силами та засобами надати замовнику лісозаготівельні послуги (далі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що перелік, вид, обсяги, ціна та характеристики послуг, що надаються за цим договором, зазначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
У розділі 3 договору сторони погодили ціну (вартість) наданих послуг та умови їх оплати, зокрема:
- загальна вартість послуг по цьому договору складається з сум вартості послуг наданих виконавцем на протязі строку дії цього договору (пункт 3.1);
- ціни на послуги встановлюються відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 3.2);
- всі суми, що підлягають сплаті за цим договором, здійснюються в національній валюті України, в безготівковій формі на банківський рахунок виконавця, що зазначений у цьому договорі (пункт 3.3).
Згідно з підпунктом 4.1.1 договору виконавець зобов'язався надати у встановлений строк послуги замовнику, в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в договорі та в додатках до цього договору, в обсязі і в строки, передбачені відповідними нормативними документами і цим договором.
Відповідно до підпунктів 4.3.2, 4.3.3 замовник зобов'язався прийняти надані послуги згідно акту наданих послуг, за умови відсутності умотивованих зауважень щодо їх кількості та якості, своєчасно та у повному обсязі оплатити надані виконавцем послуги.
За умовами пункту 5.1 договору замовник здійснює приймання заготовленої лісопродукції за участю представника виконавця. Про надані послуги виконавець та замовник складають акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 робочих днів з дня фактичного надання послуг.
Відповідно до пункту 9.1 договору (у редакції додаткової угоди від 26.12.2022) останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.
Замовник і виконавець підписали Додаток № 1 до договору «Специфікація», в якому погодили опис робіт/вид робіт, одиницю виміру та розцінку за одиницю.
В рамках виконання договору № 03-10/22-01-П виконавець надав замовнику послуги загалом на суму 475471,52 грн, про що сторони склали акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): № 00000000584 від 31.10.2022 на суму 21515,48 грн; № 00000000585 від 31.10.2022 на суму 51505,16 грн; № 00000000586 від 31.10.2022 на суму 10379,04 грн; № 00000000587 від 31.10.2022 на суму 14608,72 грн; № 00000000588 від 31.10.2022 на суму 9934,68 грн; № 00000000533 від 30.11.2022 на суму 8630,16 грн; № 00000000534 від 30.11.2022 на суму 23318,96 грн; № 00000000535 від 30.11.2022 на суму 16833,88 грн; № 00000000631 від 30.11.2022 на суму 7838,88 грн; № 00000000687 від 30.11.2022 на суму 18803,40 грн; № 00000000689 від 30.11.2022 на суму 9557,24 грн; № 00000000790 від 30.12.2022 на суму 23063,88 грн; № 00000000791 від 30.12.2022 на суму 33512,64 грн; № 00000000792 від 30.12.2022 на суму 35353,92 грн; № 00000000800 від 30.12.2022 на суму 18757,48 грн; № 00000000802 від 30.12.2022 на суму 25134,48 грн; № 00000000805 від 30.12.2022 на суму 19424,44 грн; № 00000000136 від 31.03.2023 на суму 48868,48 грн; № 00000000137 від 31.03.2023 на суму 22306,20 грн; № 00000000176 від 28.04.2023 на суму 2157,44 грн; № 00000000177 від 28.04.2023 на суму 5118,72 грн; № 00000000320 від 30.06.2023 на суму 3968,16 грн; № 00000000321 від 30.06.2023 на суму 1327,20 грн; № 00000000322 від 30.06.2023 на суму 4241,72 грн; № 00000000338 від 30.06.2023 на суму 10358,04 грн; № 00000000340 від 30.06.2023 на суму 1778,84 грн; № 00000000341 від 30.06.2023 на суму 3694,32 грн; № 00000000342 від 30.06.2023 на суму 3762,92 грн; № 00000000343 від 30.06.2023 на суму 14366,80 грн; № 00000000344 від 30.06.2023 на суму 5350,24 грн.
У період з 04.11.2022 по 12.05.2023 замовник перерахував на рахунок виконавця 200500,00 грн відповідно до платіжних інструкцій: № 666 від 04.11.2022 на суму 20000,00 грн; № 720 від 17.11.2022 на суму 55000,00 грн; № 725 від 18.11.2022 на суму 20000,00 грн; № 876 від 10.02.2023 на суму 40000,00 грн; № 878 від 10.02.2023 на суму 30000,00 грн; № 914 від 20.02.2023 на суму 6500,00 грн; № 923 від 23.02.2023 на суму 20000,00 грн; № 12/05/20231168 від 12.05.2023 на суму 9000,00 грн. У графі «призначення платежу» платник зазначав «Оплата за надані послуги зг. договору № 24-10/22-01-ВП від 24.10.2022 без ПДВ»
Як зазначає позивач, листом-претензією № 8-07-2025/1 від 08.07.2025 ФОП Лосєв В.В. звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, зокрема за договором про надання послуг (лісозаготівля) № 03-10/22-01-П від 03.10.2022.
В цьому листі позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість упродовж десяти календарних днів з дня отримання листа-претензії.
Як стверджує позивач, згідно з трекінгом поштового відправлення № 0720101733028 лист отримано відповідачем 10.07.2025, отже кінцевим днем строку оплати є 20.07.2025 та, починаючи з 21.07.2025, відповідач прострочив здійснення оплати.
За розрахунками позивача, станом на день звернення з цим позовом, заборгованість відповідача перед позивачем складає 334533,77 грн.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів позивач надав відповідачу лісозаготівельні послуги загалом на суму 475471,52 грн, що підтверджується долученими до позову актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), у яких сторони зафіксували, що послуги надані в повному об'ємі і відповідають умовам договору. Зазначені акти містять підписи з боку виконавця і замовника, а також скріплені печатками сторін.
Позивач стверджує, що відповідач оплатив надані послуги лише на суму 140937,75 грн, з огляду на що заборгованість відповідача становить 334533,77 грн.
Перевіряючи правильність розрахунку суми основного боргу, суд установив, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» перерахувало на рахунок ФОП Лосєва В.В. грошові кошти у розмірі 200500,00 грн із зазначенням у призначенні платежу - «оплата за договором № 24-10/22-01-ВП від 24.10.2022».
Водночас із наданих позивачем доказів убачається, що ним зазначені кошти були частково зараховані в рахунок погашення заборгованості замовника за договором № 03-10/22-01-П від 03.10.2022 у сумі 140937,75 грн, а решта - 59562,25 грн - зарахована в рахунок виконання зобов'язань за договором № 24-10/22-01-ВП від 24.10.2022.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду акти звірки взаємних розрахунків по стану за період з 24.10.2022 по 31.05.2025 між ДП «СЛП «Київоблагроліс» і ФОП Лосєвим В.В. за договором № 24-10/22-01-ВП від 24.10.2022 та за договором № 03-10/22-01-П від 03.10.2022, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Викладені в актах звірки відомості узгоджуються з наданими до матеріалів справи первинними документами - платіжними інструкціями, що підтверджують перерахування замовником грошових коштів у відповідному розмірі. Суд установив, що такі документи належним чином підтверджують рух коштів і порядок їх зарахування виконавцем.
Крім того, під час розгляду спору відповідач не висловив заперечень проти зазначеного позивачем порядку зарахування платежів, не надав доказів неправомірності такого зарахування чи невідповідності відображених у актах звірки даних фактичним взаєморозрахункам сторін.
Надані акти звірки в сукупності з первинними документами суд оцінює як належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують погодження сторонами факту зарахування отриманих від замовника коштів саме у зазначеному розмірі та за відповідними договорами.
Таким чином, суд установив, що замовник сплатив виконавцеві 200500,00 грн, із яких 140937,75 грн зараховано в рахунок договору № 03-10/22-01-П від 03.10.2022.
З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 03-10/22-01-П від 03.10.2022 становить 334533,77 грн. Відповідач доказів сплати вказаної суми або її частини на день розгляду справи суду не надав, належних підтверджень припинення зобов'язання іншим способом також не подано.
Натомість відповідач посилається на те, що затримання оплати за договором зумовлене складним фінансовим становищем підприємства, спричиненим воєнним станом, бойовими діями на території Київської області та неможливістю здійснення основної господарської діяльності, які, на його думку, є обставинами непереборної сили, підтвердженими довідкою про фінансовий стан підприємства (станом на 02.05.2025) і сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Дослідивши зазначені доводи відповідача, суд установив, що відповідно до пункту 7.2 договору сторона, виконанню зобов'язань за цим договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов'язків за цим договором.
Також пунктом 7.3 договору обумовлено, що сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.
Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про початок дії форс-мажорних обставин у встановленому пунктом 7.2. договору порядку, як і не надав сертифікату Торгово-промислової палати України про виникнення форс-мажорних обставин, який би стосувався конкретного укладеного між сторонами у цій справі договору № 03-10/22-01-П від 03.10.2022 про надання послуг (лісозаготівля).
При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в якому ТПП України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), оскільки цей лист ТПП України адресований «Всім кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Крім того суд взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, про те, що цей лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подана відповідачем довідка про фінансовий стан підприємства станом на 02.05.2025, підписана виконуючим обов'язки головного бухгалтера, не може вважатися належним доказом у даному випадку. Зазначений документ не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв'язку між загальними обставинами воєнного стану, відображеними у сертифікаті ТПП України, та конкретною неможливістю відповідача виконати свої грошові зобов'язання за договором.
Наведена довідка має виключно внутрішній характер, складена самим відповідачем без залучення незалежних джерел чи підтверджених фінансових показників, а тому не містить об'єктивних даних про обставини, які б реально унеможливлювали здійснення відповідних платежів. Отже, така довідка не доводить наявності індивідуалізованого впливу форс-мажорних обставин саме на виконання договору № 03-10/22-01-П від 03.10.2022 і, відповідно, не може бути прийнята судом як належний доказ у розумінні статей 73, 76 ГПК України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не довів наявності у нього форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання ним умов договору № 03-10/22-01-П від 03.10.2022 про надання послуг (лісозаготівля).
Суд також відхиляє наведені відповідачем у відзиві доводи щодо неможливості своєчасного виконання зобов'язань за договором у зв'язку зі складним фінансовим становищем підприємства, спричиненим військовою агресією проти України, запровадженням воєнного стану та мобілізаційними заходами. Такі обставини хоча об'єктивно і впливають на діяльність суб'єктів господарювання, однак не звільняють сторону договору від виконання взятих на себе зобов'язань, якщо інше прямо не передбачено законом чи умовами договору.
Крім того, суд бере до уваги, що договір, за яким виникла спірна заборгованість, був укладений уже під час дії воєнного стану, тобто відповідач при його укладенні був обізнаний із наявністю відповідних ризиків та міг їх належним чином оцінити. Більш того, у грудні 2022 року відповідач, шляхом підписання додаткової угоди, вирішив продовжити дію договору.
Беручи до уваги установлені обставини в їх сукупності, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 334533,77 грн, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
З підстав порушення строків виконання грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення з відповідача 4545,99 грн пені та 439,94 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за загальний період з 21.07.2025 по 05.08.2025.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У пункті 6.5 договору сторони погодили, що за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Необхідно зауважити, що відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, передбачених законом про банки і банківську діяльність. Боржник зобов'язаний виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначає позивач, у договорі не встановлено конкретного строку здійснення оплати замовником, у зв'язку з чим позивач виходив із положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та рахував строк виконання зобов'язання від дня пред'явлення ним відповідної вимоги. У листі-претензії позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість упродовж десяти календарних днів з дня отримання претензії, яка, за твердженнями позивача, була вручена відповідачу 10.07.2025.
З огляду на викладене, строк для виконання зобов'язання закінчився 20.07.2025. Таким чином, прострочення відповідача зі сплати заборгованості настало з 21.07.2025 і саме з цієї дати позивач здійснив нарахування штрафних санкцій і 3% річних за користування грошовими коштами.
Перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки пені і 3% річних, суд установив, що вони виконані арифметично правильно. Відповідач не заперечив проти нарахованих сум, не надав контррозрахунків або доказів їх неправильності.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення 4545,99 грн пені та 439,94 грн 3% річних є такими, що заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені обставини, надання правової оцінки судом зібраним у справі доказам, відсутність доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача зі сплати вартості наданих позивачем послуг, підстави нарахування відповідних сум пені і 3% річних та їх стягнення з відповідача, який допустив порушення строків оплати за надані йому послуги, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 334533,77 грн основного боргу, 4545,99 грн пені та 439,94 грн 3%річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4074,24 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24; код ЄДРПОУ 24219849) на користь фізичної особи-підприємця Лосєва Віктора Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 334533 (триста тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять три) грн 77 коп. основного боргу, 4545 (чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн 99 коп. пені, 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн 94 коп. 3% річних та 4074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн 24 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 27.10.2023.
Суддя О.В. Щоткін