ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2025Справа № 910/8681/25
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" (08131, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 60-А, ідентифікаційний код 35429675)
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421)
про стягнення 27 279,46 грн,
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 27 279,46 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.08.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.
11.08.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.
18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № VZ-0008 (далі - договір страхування).
Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим ТЗ.
29.11.2023 за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 25 (дворова територія будинків 23 та 25 на вул. Обсерваторна) трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої застрахований ТЗ було пошкоджено.
Факт та обставини пошкодження автомобіля зафіксовано співробітниками Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
Позивач у позовній заяві зазначає, що в подальшому було встановлено, що за вищевказаною адресою проводилися роботи, а саме ліквідація аварії на тепломережі, виконавцем та замовником яких є РТМ «Центр» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до п. 15.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 (надалі - Правила) підставою на порушення існуючого благоустрою та його відновлення у місті Києві є контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою. Контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення на період виконання земляних і монтажних робіт, пов'язаних з прокладанням, перекладанням, ремонтом, у тому числі ліквідації аварій інженерних мереж і споруд, будівництвом і ремонтом будинків, транспортних магістралей, доріг, площ, інженерних вишукувань, благоустроєм та озелененням територій, надається на підставі письмового звернення замовника (забудовника), в якому повинні бути вказані адреса, назва та характеристика виконуваних робіт.
Департаментом територіального контролю міста Києва було видано контрольну картку на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення №2023102949 (далі - Контрольна картка) у зв'язку з ліквідацією аварії на тепломережі за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 23. Місцем розриття є двір (асфальт). Орієнтовна площа розриття 14 м.
Відповідно до Контрольної картки терміни виконання робіт від 27.11.2023 по 01.12.2023, а також відновлено благоустрій території 04.12.2023.
Однак, як зазначає позивач, всупереч ДСТУ 8749 відсутні огородження місць проведення аварійних робіт, а також всупереч Правилам виконання аварійних робіт (з порушенням благоустрою території) не було забезпечено безпечний рух, зокрема, для транспорту.
Також, позивачу було повідомлено, що у зв'язку з порушенням РТМ «Центр» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго» Правил та не відновленням порушеного благоустрою, головним спеціалістом-інспектором з благоустрою десятого відділу контролю за благоустроєм управління (інспекції) контролю за благоустроєм Департаменту територіального контролю міста Києва винесено припис №202400867 з вимогою встановити огорожу місця розриття та відновити порушений благоустрій.
Таким чином, позивач стверджує, що незадовільний стан дорожнього покриття на вказаній ділянці був у зв'язку з порушенням РТМ «Центр» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго» Правил, внаслідок чого відбулося ДТП, у якому застрахований ТЗ зазнав пошкоджень.
Так, 05.01.2024 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" звернулося Товариство з обмеженою відповідвльністю «УЛФ-ФІНАНС» з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого ТЗ, що є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.
12.01.2024 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 17658 від 11.01.2024, а також керуючись рахунком №ЕГуС-0006354 від 07.12.2023, здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 27 279, 46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 164 від 12.01.2024.
Позивач вважає, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, яка виразилась у порушенні Правил благоустрою міста Києва та вимог законодавства на ділянці, де проводилися роботи з ліквідації аварії, шкідливий результат такої поведінки, як то шкода завдана майну у вигляді пошкодження застрахованого ТЗ, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками), який полягає у тому, що через у порушення Правил благоустрою міста Києва та вимог законодавства на ділянці, де проводилися роботи з ліквідації аварії було пошкоджено застрахований ТЗ.
25.03.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди. Відповідач вимогу не виконав та не надав на неї відповідь.
З огляду на викладені вище обставини, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 27 279,46 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов'язаннях (глава 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Законом України "Про страхування" передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (стаття 7 Закону).
Згідно з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У той же час, відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Таким чином, оскільки на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про те, що відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати.
Судом встановлено, що 12.01.2024 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 17658 від 11.01.2024, а також керуючись рахунком №ЕГуС-0006354 від 07.12.2023, здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 27 279, 46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 164 від 12.01.2024.
Водночас, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що акт огляду транспортного засобу, заява про настання страхового випадку № ст-5972/0001/01 від 30.11.2023 та заява про виплату страхового відшкодування № 15/04/9/1/0049-24 від 05.01.2024 містять посилання на договір добровільного страхування наземного транспорту №VZ- 0008.869 від 21.11.2023, тоді як страховий акт № 17658 від 11.01.2024 мітить посилання на договір добровільного страхування наземного транспорту № VZ-0008 від 21.08.2017.
Матеріали справи не містять копії договору добровільного страхування наземного транспорту №VZ- 0008.869 від 21.11.2023 або додаткової угоди, відповідно до якої строк договору страхування № VZ-0008 від 21.08.2017 продовжується та змінює реквізити договору з «№ VZ-0008 від 21.08.2017» на «№VZ- 0008.869 від 21.11.2023».
На підтвердження факту страхування «Opel Combo», д/н НОМЕР_1 позивач посилається на реєстр застрахованих ТЗ № 76 від 01.12.2023.
Так, судом встановлено, що відповідно до реєстру застрахованих ТЗ № 76 від 01.12.2023 за період з 01.12.2023 по 30.11.2023 до генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № VZ 0008 від 21.08.2017 лізингоодержувачем вказано ТОВ «Видавничий дім «Освіта».
Проте жодних пояснень щодо даної обставини матеріали справи не містять.
Отже, позивачем не доведено належними доказами факт страхування транспортного засобу «Opel Combo» д/н НОМЕР_1 .
Посилання позивача на п. 2 розділу строк дії договору спеціальної частини договору, відповідно до якого у разі якщо жодна зі сторін не висуне іншій стороні заперечень щодо продовження строку дії цього договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до кінцевої дати його строку дії, цей договір вважається переукладеним на наступний календарний рік на тих самих умовах, не спростовує наявності посилання на договір добровільного страхування наземного транспорту №VZ- 0008.869 від 21.11.2023 в акті огляду транспортного засобу, заяві про настання страхового випадку № ст-5972/0001/01 від 30.11.2023 та заяві про виплату страхового відшкодування № 15/04/9/1/0049-24 від 05.01.2024.
Відповідно до п. 15.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 (надалі - Правила) підставою на порушення існуючого благоустрою та його відновлення у місті Києві є контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою. Контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення на період виконання земляних і монтажних робіт, пов'язаних з прокладанням, перекладанням, ремонтом, у тому числі ліквідації аварій інженерних мереж і споруд, будівництвом і ремонтом будинків, транспортних магістралей, доріг, площ, інженерних вишукувань, благоустроєм та озелененням територій, надається на підставі письмового звернення замовника (забудовника), в якому повинні бути вказані адреса, назва та характеристика виконуваних робіт.
Відповідно до контрольної картки №2023102949 відповідачем здійснювалася ліквідація аварії тепломережі за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 25 (дворова територія будинків 23 та 25 на вул. Обсерваторна), терміни виконання робіт від 27.11.2023 по 01.12.2023, а також відновлено благоустрій території 04.12.2023.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює ліквідацію аварій тепломережі відповідно до правил, затверджених законодавством, зокрема, згідно з правилами технічної експлуатації теплових установок споживачів та нормативними документами, що регулюють діяльність у сфері теплопостачання.
Доказів того, що відповідач неправомірно діяв при ліквідації аварії тепломережі за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 25 (дворова територія будинків 23 та 25 на вул. Обсерваторна), суду не надано.
Крім того, у страховому акті №17658 від 11 січня 2024 року, у графі «Особа, винна у настанні події» нічого не зазначено.
02.04.2025 проведено обстеження місця ДТП згідно схеми місця ДТП. Під час обстеження встановлено, що місце ДТП розташовано на закритій території будівельного майданчику, асфальтове покриття відсутнє на всій території будівельного майданчику.
Тобто, дорожнього покриття, у тому числі асфальтового, на місці ДТП не було.
Водій пошкодженого КТЗ у своїх поясненнях неодноразово стверджував, що роботи КП "Київтеплоенерго" були завершені, візуально земля не була якось пошкоджена.
Таким чином, розриття/траншеї на моменту проїзду нібито пошкодженого КТЗ не було, відповідно встановлювати огорожу місця розриття, додаткова організація руху транспорту та пішоходів, встановлення перехідних містків з перилами не потребувалось.
Більше того, в заяві про настання страхового випадку водій, серед іншого, вказав, що 28.11.2023 через ворота його автомобіль та інші автомобілі виїжджали та заїжджали без перешкод.
Отже, за день до ДТП, коли роботи Підприємства були завершені, через місце ДТП проїжджав не один автомобіль без перешкод, а вже на ранок 29.11.2023, коли погодні умови були несприятливі та ґрунт «розкис», водій нібито пошкодженого КТЗ рухався через місце ДТП та належним чином не оцінивши якість дороги, загруз в вологій землі. Після чого, самостійно намагаючись виїхати, загруз ще глибше, що і могло призвести до можливих пошкоджень.
Враховуючи викладене та той факт, що позивачем не надано належних доказів того, що ДТП та пошкодження майна сталося з вини КП "Київтеплоенерго", то у діях підприємства не вбачається складу цивільного правопорушення, а тому підстави для відшкодування збитків/ відшкодування шкоди у порядку суброгації відсутні.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що події, які описані у позовній заяві, відбулись за іншою адресою, аніж вказана у контрольній картці №2023102949, яку замовляло КП "Київтеплоенерго", відповідно причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю підприємства відсутній, тому підстави для відшкодування збитків/ відшкодування шкоди у порядку суброгації відсутні.
Водночас, суд зазначає, що у контрольній картці №2023102949 вказується орієнтовна площа розриття, а саме 14 м.
Також, судом враховано, що будинки №23 та №25 на вул. Обсерваторна у м. Києві є суміжними, тобто, такими, що називають суміжною забудовою з приляганням стін, що підверджуться картою та наявним в матеріалах справи супутниковим знімком.
Крім того, у будинків №23 та №25 на вул. Обсерваторна у м. Києві спільна дворова територія, на котрій проводилися роботи з ліквідації аварії.
Проте встановлена обставина не свідчить про те, що ДТП сталася з вини саме відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення 27 279,46 грн не підлягають задоволенню.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У позові відмовити повністю.
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" (08131, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 60-А, ідентифікаційний код 35429675)
Відповідач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.10.2025
Суддя І.О. Андреїшина