ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2025Справа № 910/9211/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-Авто»
до Фізичної особи-підприємця Самолюк Вадима Володимировича
про стягнення 95.290,00 грн
Представники сторін: не викликались
24.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-Авто» до Фізичної особи-підприємця Самолюк Вадима Володимировича про стягнення 95.290,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеної між сторонами угоди-доручення на транспортне обслуговування № 1002/2025 від 10.02.2025 позивач здійснив міжнародне перевезення вантажу за заявкою № 002 від 11.02.2025. Виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною CMR № б/н від 13.02.2025. Згідно заявки № 002 від 11.02.2025 вартість перевезення становить 95.290,00 грн, яка підлягає сплаті протягом 10-14 днів після отримання оригіналів документів, які мають бути надіслані ТОВ «Нова Пошта». Документи на оплату були отримані відповідачем 01.03.2025, тому кінцевим днем для проведення оплати є 20.03.2025. Однак відповідач оплату за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 95.290,00 грн боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9211/25 від 31.07.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
19.08.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9211/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.08.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 26.08.2024 о 19:32 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.09.2024 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 26.08.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
10.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Любомль-Авто» (виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Самолюк Вадимом Володимировичем (експедитор, відповідач) була укладена угода-доручення на транспортне обслуговування № 1002/2025 (далі - угода).
Відповідно до п. 1.1 угоди експедитор є довіреною особою виконавця і за його дорученням здійснює від свого імені в його інтересах угоди з продажу транспортних послуг по перевезенню вантажів у внутрішньому і міжнародному сполучені.
Спір виник внаслідок того, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено у повному обсязі вартість наданих послуг з перевезення, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 95.290,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 2.1 угоди дана угода визначає порядок взаємовідносин між сторонами, що виникають при наданні послуг по перевезенню вантажів по території України і міжнародному сполученні та розрахунках за ці перевезення.
Відповідно до п. 2.2 угоди у своїй діяльності сторони керуються положеннями даної угоди, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом (із змінами і доповненнями) зареєстрованих і затверджених в установленому Законами порядку, законодавчими та нормативними актами України і вимогами міжнародних угод і Конвенцій.
Згідно з п. 2.3 угоди назва, фізичні властивості вантажу, вартість перевезення, місце доставки, терміни розрахунків і т. п. узгоджуються сторонами кожного разу окремо шляхом підписання заявки або замовлення (в довільній формі) на перевезення вантажу, що є невід'ємною частиною угоди.
11.02.202 сторонами погоджена заявка № 002 (далі - заявка) на виконання міжнародного перевезення вантажу (риба с/м т86м3 21т) за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) - Щасливе (Київська область).
В підтвердження виконання перевезення свідчить складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR № б/н від 13.02.2025.
Послуга перевезення, за обумовленим в заявці маршрутом, була виконана належним чином, без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує наявність відтиску печатки та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR.
Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до п. 4.1 угоди вартість послуг виконавця є договірною і узгоджується на кожне окреме перевезення чи групу перевезень.
У заявці сторони погодили, що вартість перевезення становить 95.290,00 грн, яка має бути сплачена протягом 10-14 банківських днів після отримання оригіналів документів: CMR, рахунок-фактури, акту виконання робіт, заявки, договору. Довідки про транспортні витрати.
При цьому сторонами у заявці узгоджено, що оригінали документів бажано направити на протязі 5-7 календарних днів з моменту вивантаження а/м за адресою: кур'єрська доставка - м. Київ, вул. Богатирська, 1Д, Микола 06710104334 ТОВ «Добро Логістик Компані»; Нова пошта-м. Київ, відділення № 25, ТОВ «Добро Логістик Компані».
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 26.02.2025 поштовим перевізником ТОВ «Нова Пошта» за Експерес-накладною № 20451 111657142 було направлено відповідачу документи на оплату перевезення.
Згідно з роздруківки з офіційного сайту ТОВ «Нової пошти» в мережі Інтернет вбачається, що документи на оплату були отримані представником адресата 01.03.2025.
Відповідачем заперечень щодо неотримання надісланих позивачем документів або отримання їх не у повному обсязі не надав.
Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.
З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за послуги слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом не банківських, а робочих днів.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату послуг перевезення у строк до 20.03.2025 включно.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за заявкою, вартість наданих послуг перевезення у повному обсязі не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 95.290,00 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення за угодою в повному обсязі не подано.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг з перевезення, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 95.290,00 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-Авто» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 9.500,00 грн слід зазначити наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем наведено, що попередній розмір витрат на правову (правничу) допомогу складає 9.500,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Любомль-Авто» (Довіритель) та Адвокатським бюро «Лози» (Повірений) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у спорі з ФОП Самолюком В.В. з цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (4 год); 2. Провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год); 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год.); 4. Здійснити аналіз судової практики (0,5 год.); 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (9 год.); 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та для забезпечення примусового виконання судового рішення (4 год.).
Згідно з п. 2.1 договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 9.500,00 грн.
21.07.2025 між Довірителем та Повіреним підписано акт приймання-передачі наданих послуг, яким засвідчено, що Повірений надав Довірителю надав наступну правову допомогу:
Огляд, вивчення, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням 4 год. 00 хв;
Проведення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу 0 год. 15 хв;
Аналіз судової практики 0 год. 40 хв;
Підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви 8 год. 00 хв;
Вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, її повного юридичного супроводу в т.ч. забезпечення виконання судового рішення 4 год. 00 хв.
Відповідно до п. 1.2 договору загальна вартість послуг складає 9.500,00 грн
Згідно з п. 1.3 договору підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання послуг Повіреним відповідно до положень договору та оплату наданих послуг (крім премії).
Підтвердженням того, що Лоза Віктор Миколайович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.
21.07.2025 позивач сплатив Адвокатському бюро «Лоза» оплату за юридичні послуги по договору про правову допомогу від 18.07.2025 у розмірі 9.500,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордера № 08-07.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.
Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. (Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18).
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання позивачу та сплати ним правової допомоги на погоджену між Довірителем та Повіреним суму у розмірі 9.500,00 грн.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами та їх оплату, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 9.500,00 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Самолюк Вадима Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Любомль-Авто» (44301, Волинська обл., м. Любомль, вул. 1 травня, 127; код ЄДРПОУ 21736886) 95.290 (дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн 00 коп. основного боргу, 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 9.500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова