ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2025Справа № 910/10033/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/10033/25
за позовом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф"
до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Оранта"
про стягнення 18 419,92 грн.
Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Оранта" про стягнення 18 419,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, який належить позивачу на праві власності. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути частину суми страхового відшкодування в розмірі 18419,92 грн, яку відповідач, на думку позивача, безпідставно не сплатив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Зобов'язано відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано третій особі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду письмові пояснення в порядку, визначеному ст. 168 ГПК України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в них, та докази направлення цих документів іншим учасникам справи.
01.09.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.
17.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про порушення ГПК України в частині подання доказів, в якій відповідач просить не приймати до розгляду та не долучати до справи докази, подані позивачем разом з відповіддю до відзиву.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про порушення ГПК України в частині подання доказів.
Дослідивши матеріали справи та заяви учасників справи, суд дійшов відзначає наступне.
17.09.2025 до Господарського Суду міста Києва у справі № 910/10033/25 подано відповідь на відзив, до якої долучено документи, а саме: копію наряду-замовлення № 2024020136 від 13.08.2024, копію рахунку-фактури № 0000034076 від 13.08.2024 року та копію додаткової угоди № 1 до договору № 8.
Відповідно до ч.1 ст.166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Згідно ч.3 ст.166 ГПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Приписами п.1 ч.6 ст.165 ГПК України визначено, що до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Таким чином, законодавець надав можливість позивачу разом із поданням відповіді на відзив долучити до матеріалів справи докази, на яких ґрунтуються заперечення щодо обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що до відповіді на відзив додані докази задля спростування позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, а відтак, приймаються судом до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21 серпня 2023 року о 09 год. 10 хв. у м. Переяслав, Київської області, по вул. Героїв Дніпра 50, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем Fiat Ducato, державний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку.
В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, що підтверджується постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.09.2023 по справі № 373/1726/23.
Автомобіль FIAT DUCATO, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
На час пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Оранта» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ № 3287557 від 04.01.2023.
Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , якого було визнано винним у скоєнні ДТП, була застрахована у ПрАТ «НАСК «Оранта», позивач звернувся до відповідача з повідомлення про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.
15.09.2023 відповідач здійснив на користь позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 17 217,57 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 46442 від 15.09.2023.
На підставі платіжної інструкції № 54611 від 01.11.2023 відповідач здійснив доплату страхового відшкодування у розмірі 4 558,06 грн.
Оскільки страхова виплата була неузгоджена із позивачем та не покривала у повному обсязі вартість відновлюваного ремонту, позивач відповідно до укладеного з суб'єктом оціночної діяльності ФОП Залуцьким С.В. договору № Т-15062023 від 15.06.2023 замовив оцінки рухомого майна - КТЗ Fiat Ducato, держномер НОМЕР_2 , з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до звіту № 3628 про оцінку КТЗ Fiat Ducato держномер НОМЕР_2 від 06.09.2023, вартість відновлюваного ремонту КТЗ становить (з урахування коефіцієнту фізичного зносу) 40 195,90 грн, вартість матеріального збитку становить (без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) 49 859,50 грн разом із ПДВ.
29.01.2024 між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська автомобільна корпорація» в особі філії «Автоцентр на столичному» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська автомобільна корпорація» було укладено Договір № 8 на послуги з ремонту транспортного засобу Fiat Ducato, номерний знак НОМЕР_2 , вартість договору становить 49 859,09 грн.
Як зазначає позивач, на момент подання даної позовної заяви вищевказаний автомобіль відремонтований, що підтверджується Актом наданих послуг № 2024020136 від 13.08.2024, а позивачем, у свою чергу, здійснено оплату за надані послуги по ремонту автомобіля, що підтверджується платіжною інструкцією № 990 від 28.08.2024 року.
Позивачем звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 1541 від 07.05.2025, в якій просив здійснити доплату страхового відшкодування в розмірі 18 420,27 грн.
На вказану вимогу відповідач направив позивачу лист № 09-02-17/6543 від 02.06.2025, в якому відмовився здійснювати доплату страхового відшкодування.
Оскільки відповідач відмовляється здійснити доплату страхового відшкодування, виходячи з реально завданої шкоди власнику пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Fiat Ducato, номерний знак НОМЕР_2 , позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, посилається на те, що 29 вересня 2023 року за участю представника позивача було проведено огляд пошкодженого автомобіля, за результатом якого складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку № 59-D та визначено прямий матеріальний збиток (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,1744%) завданий в результаті ДТП у розмірі 21 776,63 грн (без ПДВ) та 24 642,28 грн (з ПДВ). Також, відповідач не вважає Акт наданих послуг № 2024020136 від 13.08.2024 належним і допустимим доказом, який підтверджує проведення ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Fiat Ducato, номерний знак НОМЕР_2 , оскільки з вказаного акту неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Вина водія ОСОБА_1 встановлена постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.09.2023 по справі № 373/1726/23.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Оранта» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ № 3287557 від 04.01.2023.
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля, несе відповідач, як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Як установлено судом з наданих відповідачем страхових актів та розрахунків страхового відшкодування, умовами полісу АТ/852522 від 04.08.2021 було установлено розмір франшизи - 0,00 грн. Ліміт відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих вказаним полісом встановлений у розмірі 160 000,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 363/218/16-ц визначено, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доданими до справи доказами, які визнаються судом належними і допустимими, а саме: Договором № 8 від 29.01.2024, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська автомобільна корпорація» в особі філії «Автоцентр на столичному» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська автомобільна корпорація», Актом наданих послуг № 2024020136 від 13.08.2024, платіжною інструкцією № 990 від 28.06.2024, підтверджуються фактичні витрати позивача на ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Fiat Ducato, номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 49 859,09 грн.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.
Згідно пункту 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнт фізичного зносу складників, які належать до заміни (Сврз), визначається за формулою: Сврз = Ср + См + Се х ((1- Ез)) де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів; Се - вартість складників , що підлягають заміні під час ремонту; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Як убачається з пункту 1.2. Договору № 8 від 29.102.2024, обсяг наданих послуг визначено у звіті № 3628 від 06.09.2023 року.
Листом № 636 від 13.06.2025 філія «Автоцентр на столичному» ТОВ «Українська автомобільна корпорація» повідомило, що вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту становить - 28 846,33 грн.
Як убачається із сторінки 8 Звіту № 3581, коефіцієнт фізичного зносу (Ез) становить 0,335.
Відповідно до Договору та листа СТО, вартість ремонтно-відновлювальних робіт та вартість необхідних для ремонту матеріалів (Ср та См) становить 21 012,76 грн (49 859,09 (сума договору) - 28 846,33 (вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту) = 21 012,76). Сума страхового відшкодування, із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ у грн, складає: 40 195,56 : 21 012,76 (Ср+См) + 28 846,33 (Се) х ((1 - 0,335 (Ез) = 40 195,55 грн.
Ураховуючи сплату відповідачем частини страхового відшкодування в розмірі 21 775,63 грн, відшкодуванню на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» підлягають витрати, пов'язані із ремонтом автомобіля у розмірі 18 419,92 грн (40 195,55 - 17 217,57 - 4 558,06 = 18 419,92).
Принципу інституту відшкодування шкоди притаманне повне відшкодування завданої шкоди. Цей принцип означає, що обсяг обов'язку відшкодувати шкоду визначається розміром цієї шкоди. З огляду на це, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами щодо понесення витрат на ремонт. Звіт про оцінку - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення майна, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, наведених для відновлення пошкодженої речі.
Відповідний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Велика Палата Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку, виник обов'язок відшкодування позивачу шкоди в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат.
Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, у зв'язку з чим заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву відхиляються судом як необґрунтовані.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відповідачем їх належним чином не спростовано.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (вул. Воздвиженська, 7,смт Красятичі, Вишгородський р-н, Київська обл., 07053, код ЄДРПОУ 34002938) страхове відшкодування у сумі 18 419 грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 27.10.2025.
Суддя А.І. Привалов