ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2025Справа № 910/10140/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна
компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест»
про стягнення 529.227,15 грн
Представники сторін: не викликались
15.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» про стягнення 529.227,15 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору субпідряду № 1873/1 від 24.09.2021 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому р-ні м. Києва, позивачем своєчасно та в повному обсязі були виконані будівельні роботи на загальну суму 231.692,48 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.12.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.12.2021. У відповідності до п. 5.2 договору відповідач мав сплатити позивачу 95% вартості робіт в сумі 220.107,86 грн у строк до 20.01.2022 та 5% в сумі 11.584,62 до 17.06.2022. Проте відповідачем договірні зобов'язання не виконав та прийняті роботи не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути 529.227,15 грн, з яких 231.692,48 грн основного боргу, 140.535,77 грн пені, 132.326,50 грн інфляційних втрат та 24.672,40 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/10140/25; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.08.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 26.08.2025 о 12:16 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 10.09.2025 включно.
05.09.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що відповідно до за умовами п. 3.2.2 договору генпідрядник зобов'язаний оплатити субпідряднику належним чином виконані роботи в порядку, на умовах, передбачених цим договором, при умові надходження коштів від замовника. Відповідна умова не була виконана замовником, про що достовірно відомо позивачу. Зазначає, що умовами п. 5.5 договору передбачено що субпідрядник сплачує генпідряднику послуги ген підряду у розмірі 4% від вартості фактично виконаних робіт, генпідрядник має право при розрахунках з субпідрядником утримувати суму послуг генпідряду та зменшувати оплату на суму послуг. Попри це, позивач у своїй заяві не врахував: утримання 5% гарантійного платежу відповідно до п. 5.2 договору, помилково прирівнюючи загальну вартість виконаних робіт до суму заборгованості; з урахуванням вартості фактично виконаних робіт та використаних матеріалів, борг субпідрядника за послуги генпідряду (п. 5.5 договору) становить 9.267,70 грн (231.692.48 х 4%). Вважає, що аргументовано безпідставність вимог позивача зі стягнення основної заборгованості у розмірі 231.692,48 грн, тому похідні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних також задоволенню не підлягають. Також вважає, що позивачем невірно визначено момент виникнення зобов'язання щодо сплати боргу, що унеможливлює задоволення позовної заяви у цілому.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
24.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (відповідач, Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна компанія» (позивач, Cубпідрядник) укладено договір субпідряду № 1873/1 на виконання робіт по будівництву комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Бориспільській, 18-26 у Дарницькому районі м. Києва (IV черга будівництва. Житловий будинок № 6, Будівля велосипедних приміщень з прибудовою ТП № 4 по ГП № 34) (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.11.2021) у порядку та на умовах, визначених даним договором Генпідрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання власними та/або залученими (за погодженням з Генпідрядником) силами та засобами якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати комплекс робіт по влаштуванню дослідних кущів з буроін'єкційних паль та проведення статичних випробувань паль, влаштуванню буроін'єкційних паль під житловий будинок та під фундамент крану на об'єкті, згідно виданої Генпідрядником проектної документації, договірної ціни та додатків до договору. Субпідрядник зобов'язується виконати роботи за цим договором якісно та в погодженні терміни і здати виконані роботи Генпідряднику, своєчасно і в повному обсязі, згідно проектної відмітки.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість виконаних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 231.692,48 грн та позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховані 140.535,77 грн пені, 132.326,50 грн інфляційних втрат та 24.672,40 грн 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 12.12 договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, у тому числі дотримання гарантійних зобов'язань щодо якості результатів робіт. Будь-які зміни, доповнення до договору здійснюються шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується керівниками та скріплюється печатками сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.
Згідно з п. 1.2 договору склад, вартість, обсяги, строки (терміни) виконання робіт, вартість та кількість матеріалів, необхідних для виконання робіт, інші додаткові умови визначаються в додатках до даного договору. Строки (терміни) виконання робіт визначаються додатками та/або календарними графіками виконання робіт, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору вартість робіт за даним договором (договірна ціна) визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, розрахунку договірної ціни (додаток № 1 до договору):
- влаштування 1 м3 буроін'єкційних паль становить 1.320,00 грн, в т. ч. ПДВ 20%;
- виготовлення 1 т армокаркасів - 4 500,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% з доставкою;
- доставка великогабаритної техніки (1 к-т) - 30.000,00 грн, в т. ч. ПДВ 20%;
- проведення статичних випробувань 1 шт. - 35.000,00 грн, в т. ч. ПДВ 20%.
Загальна ціна договору визначається, у підписаних сторонами, скріплених печатками сторін додатках до цього договору. Договірна ціна або договірні ціни (якщо такі будуть) до цього договору складені з урахуванням матеріалів Субпідрядника / Генпідрядника /Замовника.
Згідно додатку № 1 до договору вбачається, що договірна ціна становить 621.515,17 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.11.2021) сторонами встановлено загальні строки виконання робіт за договором:
Початок робіт - жовтень 2021 року;
Закінчення робіт - грудень 2022 року.
Згідно з п. 6.1.1 договору приймання виконаних проміжних робіт здійснюється щомісячно, або по факту виконання етапу робіт. Роботи приймаються за актом виконаних робіт ф. КБ-2в (далі - акт КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 (далі - довідка КБ-3).
Відповідно до п. 6.2.1 договору приймання-здачу повного обсягу результатів закінчених робіт здійснюється після 100% виконання Субпідрядником своїх зобов'язань за даним договором, виконання робіт та передання повного комплекту виконавчої документації.
Відповідачем не доведено, що виконані будівельні роботи за грудень 2021 року з урахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника на суму 624.451,51 грн є проміжними.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2021 між позивачем та відповідачем складено (підписано та скріплено печатками) акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (ф. № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року (ф. № КБ-3), згідно яких вартість виконаних будівельних робіт, за вирахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника з урахуванням ПДВ, становить 231.692,48 грн.
Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за фактично якісно виконані роботи здійснюються у наступному порядку: Оплата Генпідрядником здійснюється у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) відсотків від суми кожного оформленого акту КБ-2в та довідки КБ-3 з урахуванням наданих авансових платежів згідно з п. 5.1. даного договору до 20-го числа кожного наступного за звітним місяцем, в якому Субпідрядником виконувались роботи згідно даного Договору.
Накопичені за період будівництва 5 (п'ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань Субпідрядника за договором) сплачуються Генпідрядником в термін до 120 (сто двадцять) робочих днів після закінчення робіт та передачі виконавчої документації в повному обсязі Генпідряднику.
Згідно з п. 3.2.2 договору Генпідрядник зобов'язаний прийняти і оплатити субпідряднику належним чином виконані роботи в порядку і на умова, передбачених цим договором, при умові надходження коштів від Замовника.
Отже, сторони визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт за умови надходження коштів від Замовника, тим самим зробивши прив'язку до обставини надходження коштів від Замовника.
Однак, така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі як Замовник.
Отже, пунктами 5.4 та 3.2.2 договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт після підписання акту виконаних робіт, але при цьому з вказівкою на дію особи, яка не є стороною договору субпідряду, встановивши посилання на обставину, яка не є відкладальною та такою, що має неминуче настати.
Статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.
Зі змісту частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Частиною 2 статті 838 Цивільного кодексу України визначено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
У правовідносинах за спірним договором, генеральним підрядником є відповідач, а тому саме він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов'язків особами, визначеними у договорі як замовник та несе відповідальність перед цими особами.
При цьому, суд зауважує, що договором залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів від замовника суперечить приписам ст. 617 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - замовник будівництва) чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що пункт 3.2.2 договору, в частині слів «при умови надходження коштів від Замовника» не відповідають вимогам ст.ст. 511, 617, 838, 854 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що обов'язок у відповідача з оплати отриманих від позивача робіт обраховується від дати підписання акту виконаних робіт за грудень 2021 року.
Отже, відповідач мав сплатити вартість виконаних робіт наступним чином: 95% в сумі 220.107,86 грн до 20.01.2022 включно, а 5% в сумі 11.584,62 грн до 22.06.2022 включно.
Посилання відповідача на те, що з огляду на умови п. 5.5 договору борг позивача перед відповідачем становить 9.267,70 грн не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне
Згідно з п. 5.5 договору Субпідрядник оплачує Генпідряднику послуги генпідряду у розмірі 4,0% від вартості фактично виконаних робіт та використаних матеріалів Субпідрядником за виключенням вартості матеріалів переданих Субпідряднику від Генпідрядника, відповідно до акту КБ-2в та довідки КБ-3 за кожний звітній місяць. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Генпідрядника. Надані послуги генпідряду оформлюються актами виконаних робіт та податковими накладними. Генпідрядник має право при розрахунках з Субпідрядником утримувати суму послуг генпідряду та зменшувати оплату на суму послуг.
Відповідачем документально не підтверджено надання послуг генпідряду як це передбачено умовами наведеного пункту договору.
Крім цього, слід зазначити, що умовами даного договору визначено право, а не обов'язок відповідача утримувати суму послуг генпідряду при розрахунках з позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату виконаних будівельних робіт в розмірі 231.692,48 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті виконаних робіт у повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості виконаних будівельних робіт в розмірі 231.692,48 грн.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Часиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату виконаних якісно робіт в строки визначені договором, Генпідрядник зобов'язаний сплатити Субпідряднику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованості за кожен день прострочення, за умови що Субпідрядником не порушено жодної з умов даного договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 33.735,42 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 33.735,42 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних будівельних робіт позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 132.326,50 грн інфляційних втрат та 24.672,40 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 ЦК України засвідчила наступне:
(1) величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми;
(2) при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Також Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 виснував, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 наведено наступний висновок.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 127.867,66 грн інфляційних втрат та 24.558,13 грн 3% річних (за розрахунками суду, що знаходяться в матеріалах справи).
В іншій частині інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем не вірно визначено період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна компанія» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (01104, м. Київ, вул. Бастіонна, 14А, офіс 42; код ЄДРПОУ 39534785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська монолітно-будівельна компанія» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21; код ЄДРПОУ 35646495) 231.692 (двісті тридцять одну тисячу шістсот дев'яносто дві) грн 48 коп. основного боргу, 33.735 (тридцять три тисячі сімсот тридцять п'ять) грн 42 коп. пені, 127.867 (сто двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 66 коп. інфляційних втрат, 24.558 (двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 13 коп. 3% річних, 6.267 (шість тисяч двісті шістдесят сім) грн 81 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова