ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1061/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1061/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до Фермерського господарства "Шиманський" про стягнення 87 591,11 грн.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фермерського господарства "Шиманський" про стягнення 87 591,11 грн, з яких: 58 022,18 грн - основний борг за договором поставки, 8271,76 грн - пеня, 2221,47 грн - інфляційні втрати, 7471,26 грн - 28 % річних, 11 604,44 - штраф (20% від суми неоплаченого товару).
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № РЕ/ІФ/166/25 поставки товарів від 05 лютого 2025 р. в частині оплати поставленого товару.
За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач нарахував пеню (п. 5.2. Договору), інфляційні втрати (ч. 2 ст. 625 ЦК України), 28 % річних (п. 5.5 Договору) та штраф (п. 5.3. Договору).
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2025 для розгляду справи № 909/1061/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/1061/25; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Копію ухвали від 02.09.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та представниці позивача - Ватраль М.Д. 02.09.2025 о 13:32.
У зв'язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 02.09.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 06 011 881 511 52, копія ухвали від 02.09.2025 про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 11.09.2025.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
05 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ферозіт» (Постачальник) та Фермерським господарством “Шиманський» (Покупець) укладено договір № РЕ/ІФ/166/25 поставки товарів (далі - Договір).
За п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався постачати і передавати у власність Покупцю будівельні матеріали (у подальшому - Товар), для використання у господарській діяльності, а Покупець зобов'язався приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що передача Товару оформляється видатковою накладною, яка є достатнім доказом передачі Товару за даним Договором. Асортимент Товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому - Накладні). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.
Згідно з пунктом 1.3 Договору Накладні мають силу протоколу узгоджених ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною. В Накладних може не зазначатися як підстава продажу даний Договір, але якщо продаж Товару відбувся в період дії даного Договору - він відбувається виключно на умовах даного Договору.
Умови та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами у момент формування заявки (п. 2.1. Договору).
Відповідно до 2.4 Договору при виявленні невідповідності продукції за кількістю або якістю Покупець зобов'язаний негайно повідомити про це Постачальника та скласти акт про невідповідність продукції за кількістю або якістю. Акт має бути підписаний комісією у складі не менше трьох осіб, та в її склад повинен входити водій, що здійснював доставку продукції та за вимогою Постачальника його представник. При прийманні продукції з порушення вимог нього пункту збитки Постачальником не відшкодовуються.
Згідно з п. 2.6 Договору перехід права власності на поставлену партію Товару відбувається в момент підписання Накладної.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що форма оплати: передоплата відсутня. Решта суми вартості Товару Покупець сплачує шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 30 календарних днів з дати поставки Товару.
Відповідно до п. 4.2 Договору визначено, що розрахунки за Товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості Товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх Накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.
Згідно з умовами пункту 4.4 Договору, у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого на виконання цього договору товару зі сторони Покупця, Постачальник має право в першу чергу зарахувати отримані грошові кошти як погашення заборгованості за грошовими зобов'язаннями, які виникли раніше, незалежно від призначення платежу.
У вигадку порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1 Договору).
Відповідно до пункту 5.2. Договору у випадку порушенні строків передбачених даним Договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Згідно з умовами, викладеними у п. 5.3 Договору, у випадку прострочення оплати поставленого Товару більше ніж на 30 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Пунктом 5.4 сторони передбачили, що сплата пені, штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язання в натурі.
За прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28% річних від простроченої суми (п. 5.5 Договору).
Сторони домовились, що спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів річних, втрат від інфляції) встановлюється в три роки (п. 5.6 Договору).
Відповідно до п. 5.7 Договору у випадку виникнення спорів з питань, які передбачені даним Договором або пов'язаних з ним, Сторони вживають всіх заходів до їх розв'язання шляхом переговорів. При неможливості розв'язання цих спорів шляхом переговорів, вони вирішуються у відповідності до законодавства України.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, такий вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2025 р., а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат - до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором.
У пункті 7.2 Договору Сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до даного Договору вважаються дійсними тільки тоді, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані Сторонами.
Даний договір підписано з обох сторін уповноваженими на це представниками, скріплений печатками юридичних осіб - сторін правочину, відтак зобов'язання за ним є дійсними.
На виконання умов Договору позивач за видатковими накладними № ІФ000000571 від 06.02.2025 (на суму 45 577,18 грн) та № ІФ000000771 від 18.02.2025 (на суму 12 445,00 грн) поставив відповідачу будівельні матеріали загальною вартістю 58 022,18 грн.
Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без зауважень та скріплені відтиском печаток позивача та відповідача.
Відтак, позивач поставив на користь відповідача товар загальною вартістю 58 022,18 грн.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, докази оплати Товару в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 165 від 21.07.2025, в якій вимагав сплатити наявний у відповідача борг за Договором в сумі 58022,18 грн не пізніше 31.07.2025.
Відповіді на претензію відповідач не надав, боргу не оплатив.
У зв'язку з порушенням строку оплати поставленого товару позивач додатково нарахував відповідачу за період з 11.03.2025 до 27.08.2025: 8 271,76 грн - пені, 2221,47 грн - інфляційних втрат, 7 471,26 грн. - 28% річних, а також 11 604,44 грн - штрафу 20 %.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Внаслідок укладення Договору № РЕ/ІФ/166/25 поставки товарів від 05.02.2025 між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов'язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України).
Судом встановлено, що Договір № РЕ/ІФ/166/25 поставки товарів від 05.02.2025 укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Зазначений вище договір укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено частинами першою-третьою статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За встановлених судом обставин, позивач виконав свої зобов'язання за укладеним договором у повному обсязі.
Товар загальною вартістю 58 022,18 грн прийнято відповідачем без зауважень, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін видатковими накладними № ІФ000000571 від 06.02.2025 та № ІФ000000771 від 18.02.2025.
За наведеного, покупець (відповідач) отримав у власність від позивача (постачальника) товари на загальну суму 58 022,18 грн, відповідно у нього (покупця) виник обов'язок щодо їх оплати відповідно до умов договору - не пізніше 30 календарних днів з дати поставки Товару (п. 4.1 Договору).
Натомість, в порушення договірних зобов'язань, відповідач не здійснив оплату за отриманий Товару в зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 58 022,18 грн, з яких прострочена заборгованість в сумі 45 577,18 грн за видатковою накладною № ІФ000000571 від 06.02.2025 настала 11.03.2025 (останнім днем оплати за умовами договору було 10.03.2025), а прострочена заборгованість в сумі 12 455,00 грн за видатковою накладною № ІФ000000771 від 18.02.2025 настала 21.03.2025 (останнім днем оплати за умовами договору було 20.03.2025).
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач свого обов'язку з оплати поставленого Товару не виконав. Борг відповідача перед позивачем за поставлений Товар становить 58 022,18 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати вартості поставленого товару в сумі 58 022,18 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
За порушення покупцем строків оплати поставленого Товару продавець нарахував покупцю, відповідно до п. 5.2, 5.3, 5.5 Договору, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару та 28% річних від простроченої суми. Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати.
Зазначені пеню, 28% річних та інфляційні втрати нараховано за період з 11.03.2025 по 27.08.2025 (на суму боргу 45 577,18 грн) та за період з 21.03.2025 по 27.08.2025 (на суму боргу 12 445,00 грн).
Згідно з розрахунком позивача, ТОВ "Ферозіт" просить суд стягнути з ФГ "Шиманський": пеню в сумі 8271,76 грн, інфляційні втрати в сумі 2221,47 грн, 28% річних в сумі 7471,26 грн, а також штраф у розмірі 20% неоплаченого товару в сумі 11 604,44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість за договором поставки покупцем (відповідачем) не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Зазначені норми ЦК України передбачають заходи відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що у випадку порушення строків, передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
У п. 5.3 Договору сторони обумовили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару.
З огляду на порушення строків оплати товару покупцем, позивач на підставі п. 5.2 та 5.3 договору нараховано до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та 20% штрафу від заборгованої суми за прострочення оплати понад 30 календарних днів.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені та штрафу і зазначає, що такі нараховано у відповідності до умов договору, при цьому пеню нараховано в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, період прострочення позивач визначив правильно: з 11.03.2025 по 27.08.2025 (на суму боргу 45 577,18 грн) та за період з 21.03.2025 по 27.08.2025 (на суму боргу 12 445,00 грн), враховуючи що товар поставлено відповідно 06.02.2025 та 18.02.2025, а оплата мала бути проведена не пізніше 30 календарних днів з дати поставки.
Штраф нараховано вірно, оскільки відповідач прострочив оплату товару понад 30 календарних днів. Розмір штрафу становить 11 604,44 грн - 20% від вартості неоплаченого товару (58 022,18 грн х 20%), як передбачено п. 5.3 Договору.
Суд не вбачає підстав для зменшення розміру застосованої до відповідача неустойки (штрафу та пені) згідно з положеннями ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналіз приписів статті 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Суд враховує, що відповідач повністю не виконав свого зобов'язання з оплати поставленого товару, на час розгляду справи товар не оплатив, відповідач не подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та не надав жодних доказів свого майнового стану чи існування інших виняткових обставин, які б були підставою для зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), передбаченого договором.
Нараховані суми пені та штрафу не є надмірними порівняно із не сплаченою заборгованістю, відсутні будь-які виняткові випадки, які б давали підстави для зменшення розміру неустойки.
За таких обставин підстав для зменшення розміру передбаченої договором неустойки (пені та штрафу) немає.
Щодо одночасного нарахування відповідачу за порушення строків оплати товару як пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, так і штрафу в розмірі 20% від суми несплаченого товару, суд також керується тим, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України, чинного на час укладення договору. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, чинного на час укладення договору. Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України та п. 5.5 Договору, позивач нарахував відповідачу 28% річних в сумі 7471,26 грн та інфляційні втрати в сумі 2 221,47 грн.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши арифметичний перерахунок суми інфляційних втрат, суд зазначає, що він проведений вірно та за коректні періоди. Таким чином, суд повністю задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2221,47 грн.
Нарахування 28 % річних проведено враховуючи умови п. 5.5. договору у загальному розмірі 7 471,26 грн. Положення ч. 2 статті 625 ЦК України дозволяють встановити в договорі інший розмір процентів річних за користування чужими грошовими коштами.
За наведених обставин та правових норм, нарахування позивачем встановлених договором 28% річних від простроченої суми за користування чужими коштами та інфляційних втрат є обґрунтованим та правомірним.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування 28% річних за користування чужими коштами та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, та встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильний.
В контексті наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "Ферозіт" у повному обсязі.
При цьому суд не вбачає підстав для зменшення розміру застосованих до відповідача 28% річних згідно положень ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суд касаційної інстанції зазначав, що “виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.»
Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру процентів річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру процентів річних перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру процентів річних наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд враховує, що відповідач повністю не виконав своє зобов'язання з оплати отриманого товару, не навів суду причин, з яких він допустив таке порушення своїх зобов'язань, не вживав жодних заходів для врегулювання оплати заборгованості, не подав клопотання про зменшення розміру процентів річних та не надав жодних доказів свого майнового стану чи існування інших виняткових обставин, які б були підставою для зменшення розміру 28% річних, передбаченого договором. При цьому розмір процентів річних узгоджено сторонами в договорі, тобто відповідач добровільно погодився на такий розмір процентів річних за прострочення оплати отриманого.
За таких обставин підстав для зменшення розміру нарахованих відповідачу 28% річних, як і пені та штрафу, немає.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28 серпня 2025 р. № 62485.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено судом повністю, то суд стягує з відповідача в користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до Фермерського господарства "Шиманський" про стягнення 87 591,11 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства "Шиманський" (77020, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Липівка; ідентифікаційний код юридичної особи: 38074744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Шевченка, буд. 171; ідентифікаційний код юридичної особи: 37961273) заборгованість за товар, поставлений за Договором № РЕ/ІФ/166/25 поставки товарів від 05.02.2025, у розмірі 58 022 (п'ятдесят вісім тисяч двадцять дві) грн 18 коп., пеню у розмірі 8 271 (вісім тисяч двісті сімдесят одна) грн 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн 47 коп., 28% річних у розмірі 7 471 (сім тисяч чотириста сімдесят одна) грн 26 коп., штраф у розмірі 11 604 (одинадцять тисяч шістсот чотири) грн 44 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк