вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23.10.2025 м. Ужгород Справа № 907/232/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Сисина С.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» від 15.04.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/3641/25 від 16.04.2025) про стягнення витрат на правничу допомогу в справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс», код ЄДРПОУ - 13588242, місцезнаходження - 89210, Закарпатська область, Ужгородський район, село Дубриничі, вулиця Центральна, будинок, 99,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Уж Х», код ЄДРПОУ - 43813515, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Карпатської України, будинок, 36, корпус Б,
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів, пені, 3% річних та інфляційних втрат,
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2025 у справі №907/232/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Уж Х» (далі - ТОВ «Транс Уж Х», відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» 132828,60 грн (далі - ТОВ «Нафтосервіс», позивач), з яких: 104000,00 грн - основний борг за договором купівлі - продажу нафтопродуктів № 2706/2022 від 27.06.2022, 21588,49 грн - інфляційні втрати та 7240,11 грн - 3 проценти річних, нараховані у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання та 2736,95 грн в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.
Розгляд справи здійснено у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
2. 16.04.2025 від позивача - ТОВ «Нафтосервіс» надійшло клопотання від 15.04.2025 (зареєстроване за вхідним № 02.3.1-02/3641/25) про відшкодування судових витрат у справі №907/232/25, а саме: клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
3. Згідно ухвали від 21.04.2025 залишено без руху клопотання ТОВ «Нафтосервіс» від 15.04.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу; встановлено позивачу строк для усунення недоліків клопотання - 8 днів, а саме: надати докази направлення відповідачу клопотання ТОВ «Нафтосервіс» від 15.04.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу з доданими до нього матеріалами.
23.04.2025 від ТОВ «Нафтосервіс» на виконання ухвали суду від 21.04.2025 надійшло клопотання від 23.04.2025 (зареєстроване за вхідним № 02.3.1-02/3890/25) про долучення доказів, згідно з яким до матеріалів справи долучено докази направлення відповідачу на його офіційну поштову адресу клопотання ТОВ «Нафтосервіс» від 15.04.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу з доданими до нього матеріалами.
4. У відповідності до ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві в даній справі позивачем на виконання вимог п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 40000 грн, які є витратами на професійну правничу допомогу.
Судом враховано, що представником позивача згідно договору про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024, під час розгляду справи 14.04.2025 у суді першої інстанції був адвокат Пайда Марк Іванович згідно ордеру серії АО №1157375 від 07.03.2025, в якому зазначено, що він є адвокатом Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістенс Груп». Під час розгляду справи 14.04.2025 представник позивача усно повідомив суд про подачу позивачем протягом 5 днів після ухвалення рішення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
5. Ухвалою суду від 24.04.2025 призначено до розгляду клопотання ТОВ «Нафтосервіс» від 15.04.2025 про ухвалення додаткового рішення на 01.05.2025 з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 01.05.2025 задоволено усне клопотання представника ТОВ «Транс Уж Х» - адвоката Мокрянина М.М. про відкладення розгляду справи, яке призначено на 22.05.2025.
6. 21.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Мокрянина М.М. надійшло клопотання від 21.05.2025 про відкладення (перенесення) розгляду справи (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/4932/25), в якому останній повідомляє про неможливість прибути у судове засідання 22.05.2025, крім того повідомляє, що відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 квітня 2025 року у справі №907/232/25.
21.05.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області із Західного апеляційного господарського суду надійшла копія ухвали від 19.05.2025 у справі №907/232/25 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Транс Уж Х» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2025 та в резолютивній частині ухвали вказано про необхідність суду першої інстанції невідкладно надіслати на адресу апеляційного суду матеріали справи №907/232/25.
З урахуванням наведеного, згідно з ухвалою від 22.05.2025 суд зупинив провадження у справі №907/232/25 до повернення матеріалів цієї справи до Господарського суду Закарпатської області з Західного апеляційного господарського суду.
7. Згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 апеляційна скарга ТОВ «Транс Уж Х» б/н від 12.05.2025 (вх. суду від 12.05.2025 № 01-05/1422/25) залишена без задоволення; рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2025 - залишено без змін.
18.08.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області із Західного апеляційного господарського суду згідно супровідного листа від 14.08.2025 №09-01/1338/25 надійшли матеріали справи №907/232/25.
Згідно з ухвалою від 21.08.2025 поновлено провадження у справі №907/232/25; клопотання ТОВ «Нафтосервіс» від 15.04.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2025.
Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Сисина С.В. станом на 24.09.2025 (про що Господарським судом Закарпатської області було проінформовано учасників справи шляхом опублікування відповідної інформації про перебування судді на лікарняному на офіційному сайті суду) та проходження суддею Сисином С.В. підготовки суддів місцевих господарських судів у Національній школі суддів України впродовж періоду з 29.09.2025 по 03.10.2025 згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2025 №02.4-06/85-к, призначене на 24.09.2025 судове засідання у справі не відбулося, а питання про призначення наступного підготовчого засідання судом вирішено після завершення підготовки у Національній школі суддів України.
Так, згідно з ухвалою від 14.10.2025 суд призначив клопотання ТОВ «Нафтосервіс» від 15.04.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2025 на 13:30.
8. З довідок про доставку електронних листів, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 234 ГПК України Ухвала суду (з призначенням дати) від 14.10.2025 у справі № 907/232/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам - ТОВ «Нафтосервіс», ТОВ «Транс Уж Х» і ОСОБА_1 в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 14.10.2025 о 19:10.
Отже, позивач, відповідач та його представник належним чином повідомлені про призначене на 23.10.2025 судове засідання у справі.
23.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвоката Пайди М.І. від 23.10.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/9295/25), згідно з яким він просить розгляд справи по заяві позивача про ухвалення додаткового рішення здійснювати без участі представника ТОВ «Нафтосервіс» і просить повністю задовольнити означену заяву.
В судове засідання 23.10.2025 позивач і відповідач не уповноважили свого представника для участі в розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За змістом ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, суд розглянув справу по заяві позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без участі сторін за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення заяви, враховуючи належне повідомлення сторін про день, час та місце судового засідання та враховуючи заяву представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.
9. У своєму клопотанні від 15.04.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу в справі (далі - клопотання) ТОВ «Нафтосервіс» зазначає, що 04.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» в особі директора Іванова Петра Олександровича, що діє на підставі статуту, у подальшому «Клієнт », з однієї сторони, та Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістенс Груп» в особі керуючого партнера Семерака Ігоря Олександровича, далі «Адвокатське об'єднання», що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали договір №2 про надання правничої допомоги (далі - договір).
За змістом пункту 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору Адвокатське об'єднання на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання необхідної правової (правничої) допомоги Клієнту по здійсненню стягнення з ТОВ «Транс Уж Х» на користь Клієнта заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.06.2022 №2706/2022 (тобто заборгованості, що була предметом спору в справі №907/232/25).
Пунктом 4.1. договору зазначено, що Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню вартість юридичних послуг, що надаються, із розрахунку 1500,00 (одна тисяча п?ятсот) гривень за одну годину роботи адвоката.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що додаткові витрати, що відповідно до завдання-доручення не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору, сплачуються Клієнтом на підставі окремих рахунків.
Згідно з пунктом 4.4. договору на письмову вимогу Клієнта за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським об'єднанням факсимільним зв'язком або поштою.
Відповідно до 4.6. договору, сума, визначена в цьому договорі, а також додаткових угодах до даного Договору, є гонораром Адвокатського об'єднання за надання юридичної допомоги Клієнту та поверненню не підлягає. Витрати на відрядження та інші витрати в розмір гонорару не входять.
Даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань (пункт 7.1 договору).
У акті приймання-передачі наданих послуг, складеного в місті Ужгород від 15.04.2025, зазначено, що мета договору досягнута; Клієнт претензій до Адвокатського об'єднання з приводу виконання умов договору не висловив; правова допомога (послуги) надана; вартість наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги (послуг) складає 10000 грн.
Відповідно до розрахунку вартості витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024, який складений Адвокатським об'єднанням на адресу Господарського суду Закарпатської області в справі №907/232/25, вбачається, що Адвокатським об'єднанням позивачу надано правничу допомогу на суму 10000 грн, і така сума визначена із урахуванням витраченого часу в кількості 6 годин 40 хвилин, з яких: надання консультацій Клієнту, вивчення документів, перегляд законодавчої бази та судової практики 2 години - вартістю 3000 грн; підготовка та подання позовної заяви з додатками 4 години - вартістю 6000 грн, участь в судовому засіданні 40 хвилин - вартістю 1000 гривень.
Відповідно звіту про надання АО «Лігал Асистент Груп» правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024, вбачається, що Адвокатським об'єднанням всього витраченого часу для надання правничої допомоги позивачу - 6 годин 40 хвилин, загальна вартість наданої правничої допомоги становить 10000 грн, з яких: надання консультацій Клієнту, вивчення документів, перегляд законодавчої бази та судової практики 2 години - вартістю 3000 грн; підготовка та подання позовної заяви з додатками 4 години - вартістю 6000 грн; участь в судовому засіданні 40 хвилин - вартістю 1000 грн.
На банківський рахунок АО «Лігал Асистент Груп» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» були перераховані кошти в сумі 10000 грн, що підтверджено платіжною інструкцією в національній валюті від 15.04.2025 №2568.
З посиланням на такі докази, заявник (позивач у справі) просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
11. Як було вказано вище, на підтвердження понесених витрат на загальну суму 10000 грн позивач подав до суду укладений 04.12.2024 між ним і Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістенс Груп» договір №2 про надання правничої допомоги, за змістом якого Адвокатське об'єднання надавало позивачу правову (правничу) допомогу в справі №907/232/25 за його позовом про стягнення з ТОВ «Транс Уж Х» заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.06.2022 №2706/2022.
Суд звертає увагу на умови пункту 4.4. договору, згідно з яким на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в справі, яку надавало Адвокатське об'єднання складається акт, що підписується представниками кожної із сторін, та в акті вказується обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість.
Поряд з цим, у долученому до клопотання акті приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2025, який підписаний позивачем і Адвокатським об'єднанням, не зазначено обсяг наданої юридичної допомоги, а лише вказана її загальна вартість - 10000 грн, а також зазначено про відсутність у позивача претензій до об'єднання та надання такої допомоги у повному обсязі.
Щодо цього, суд також звертає увагу, що долучений до клопотання розрахунок вартості витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024 підписаний лише Адвокатським об'єднанням та не підписаний керівником (представником) позивача.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у даній справі до клопотання долучена платіжна інструкція в національній валюті від 15.04.2025 №2568 на суму 10000 грн, у якій призначення платежу зазначено: «За правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024 щодо стягнення боргу з ТОВ «Транс Уж Х»
12. За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (Клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги Клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан Клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і в ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
13. Здійснивши правовий аналіз норм ст. 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та Клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
14. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви позивача про стягнення з відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції, що вбачається з такого.
Суд враховує, що умовами пункту 4.4. договору №2 про надання правничої допомоги, укладеного 04.12.2024 між позивачем і Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістенс Груп», передбачено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в справі, яку надавало Адвокатське об'єднання, складається акт, що підписується представниками кожної із сторін, і в такому акті обов'язково повинен вказуватися обсяг наданої юридичної допомоги.
Суд звертає увагу, що передбачений договором акт приймання-передачі наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання послуг (їх вид і обсяг) та є документом первинного бухгалтерського обліку. А тому під час вирішення заяви сторони про стягнення витрат на правову допомогу суд у кожному конкретному випадку повинен дослідити такий акт та надати йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін щодо виду та обсягу наданих послуг, а також чи створює він юридичні наслідки і в якому обсязі.
Більше цього, у випадку, якщо умовами договору №2 про надання правничої допомоги, укладеного 04.12.2024 між позивачем і Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістенс Груп», передбачено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, складається акт приймання-передачі наданих послуг, то, на переконання суду, саме такий акт є первинним документом, який підтверджує весь обсяг наданих Адвокатським об'єднанням послуг для Клієнта (позивача). У випадку погодження Клієнтом (позивачем) у справі з обсягом наданих послуг, такий акт повинен підписуватися Клієнтом із зазначенням у акті детального опису наданих послуг, кількості затраченого часу, вартості послуг по кожному виду послуг.
З цього приводу суд звертає увагу, що у долученому до клопотання розрахунку вартості витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024, відсутні підписи керівника (представника) позивача, і такий розрахунок підписаний лише керівником Адвокатським об'єднанням.
Отже, оскільки ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; так як розрахунок вартості витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024 не підписаний керівником (представником) позивача, а в акті приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2025 не вказано обсяг наданих Адвокатським об'єднанням послуг (із зазначенням детального опису наданих послуг, кількості затраченого часу, вартості послуг по кожному виду послуг тощо), то суд виснує про не підтвердження у повному обсязі долученими до клопотання документами надання Адвокатським об'єднання послуг на правничу допомогу на загальну суму 10000 грн.
Зокрема, щодо зазначених у розрахунку вартості витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024 наданих Адвокатським об'єднанням послуг у виді «надання консультацій Клієнту, вивчення наданих Клієнтом документів, перегляд законодавчої бази та судової практики» на загальну суму 3000 грн із врахуванням наданих послуг тривалістю 2 години, то суд звертає увагу, що у акті наданих послуг від 15.04.2025, який підписаний позивачем, не наведено такого виду послуг. Більше цього, у пункті 2.1.1. договору, який підписаний позивачем та Адвокатським об'єднанням, не зазначено про надання останнім таких послуг у виді «надання консультацій Клієнту, вивчення наданих Клієнтом документів, перегляд законодавчої бази та судової практики».
Отже, за відсутності волевиявлення позивача на отримання таких послуг у виді «надання консультацій Клієнту, вивчення наданих Клієнтом документів, перегляд законодавчої бази та судової практики»; оскільки про це не вказано у договорі №2 від 04.12.2024 та в акті приймання-передачі наданих послуг, які підписані позивачем; враховуючи, що підготовка позовної заяви включає вивчення наданих Клієнтом документів та перегляд законодавчої бази та судової практики, а тому суд виснує про не підтвердження таких послуг позивачу Адвокатським об'єднанням.
15. У той же час, суд враховує, що у акті приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2025, вказано, що Клієнт (позивач у справі) немає претензій до Адвокатського об'єднання та останнім у повному обсязі надано послуги згідно договору. А тому такі обставини - з урахуванням укладеного договору про надання правничої допомоги №2 від 04.12.2024 - свідчать про наявність у позивача права на стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, які були надані Адвокатським об'єднанням.
Отже, з долучених до клопотання документів вбачається надання Адвокатським об'єднанням послуг позивачу по підготовці та поданню в суд позовної заяви та участі 14.04.2025 у судовому розгляді справи по представництву інтересів позивача.
16. Крім цього, при визначенні розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача згідно поданого клопотання, суд враховує, що справа розглянута в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, розгляд справи тривав не більше одного місяця, у справі відбулося одне судове засідання; відповідач до ухвалення рішення не подавав заперечень проти позову (на які би реагував позивач шляхом подачі заяв по суті справи), а, відтак, позивач, крім позовної заяви, під час розгляду справи в суді першої інстанції не подавав інших заяв по суті спору.
Суд зазначає, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, є типовою і не належить до категорії складних.
17. При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та Клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Щодо цього, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
18. Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалі від 24.04.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи ч. 6 ст. 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обґрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
19. З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. ст. 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат; виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору; суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з ТОВ «Транс Уж Х» на користь ТОВ «Нафтосервіс» витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Суд вважає, що така сума відшкодування витрат на правову допомогу є співмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову та висновком суду про часткове задоволення позову.
20. За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 244, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» від 15.04.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/3641/25 від 16.04.2025) про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Уж Х» (код ЄДРПОУ - 43813515, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Карпатської України, будинок, 36, корпус Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» (код ЄДРПОУ - 13588242, місцезнаходження - 89210, Закарпатська область, Ужгородський район, село Дубриничі, вулиця Центральна, будинок, 99) 7000 грн (сім тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 23.10.2025.
Суддя С.В.Сисин