вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.10.2025м. ДніпроСправа № 904/6883/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Палоград, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Сусла Сергія Васильовича, м. Палоград, Дніпропетровська область
про відшкодування збитків у розмірі 71 262,07 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сусла Сергія Васильовича про відшкодування збитків у розмірі 71 262,07 грн.
Ухвалою суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/1475/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
18.01.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.
24.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
05.02.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що 01.01.2018 р. між ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» та Фізичною особою підприємцем Суслов Сергієм Васильовичем (Перевізник) укладено Договір № 880-ПУ-ПА.
Відповідно до п.1.1. Договору, Перевізник бере на себе зобов'язання надати послуги з перевезення побутового палива (далі - вантажу) автомобільним транспортом з вугільного складу (м. Павлоград) до пункту призначення, та передати вантаж уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу).
Позивач зазначив, що Відповідачем були надані Позивачу транспортні послуги, однак у Єдиному Реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) не зареєстровано відповідні податкові накладні щодо послуг наданих згідно акту №9 від 31.05.2018р. на надання транспортних послуг до договору №880-ПВ-ПА від 01.01.2018р. в якому ПДВ становить 71 262,07грн.
Згідно акту №9 від 31.05.2018 на надання транспортних послуг до договору №880-ПВ-ПА від 01.01.2018р. вбачається, що Перевізник надав послуги з перевезення побутового палива за травень на загальну суму 427 572, 43 грн. (з яких ПДВ 71 262, 07 грн.).
Позивач наполягає на тому, що відповідач порушив свої зобов'язання та не зареєстрував у ЄРПН податкову накладну на загальну суму 71 262, 07 грн., складені за результатами спірних господарських операцій з поставки товару.
За таких обставин, за твердженням позивача, він втратив право на отримання податкового кредиту на суму 71 262, 07 грн., що є його збитками.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що нереєстрація податкової накладної в ЄРПН не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій. Заявлені вимоги не пов'язані з виконанням Відповідачем зобов'язання за договором про надання послуг № 880-ПУ-ПА від 01.01.2018, а стосуються виконання вимог податкового законодавства, яке визначає інші правові наслідки порушення постачальником обов'язку видати податкову накладну, не пов'язані з виникненням у покупця права вимагати відшкодування збитків або шкоди.
Також Відповідач наголошує на тому, що з моменту укладення договору №880-ПУ-ПА від 01.01.2018 до винесення ухвали про відкриття провадження у справі минуло 5 років, що повністю суперечить нормам чинного законодавства про позовну давність.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 71 262, 07 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити:
- які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи було поставлено позивачем товар, на яку суму; в які строки відповідач мав зареєструвати податкові накладні);
- наявність правила поведінки, встановленого законом або договором;
- наявність факту порушення такого правила поведінки спільно відповідачами;
- наявність збитків у позивача;
- наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та збитками позивача.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
31.05.2018 року між Позивачем (Замовником) та Відповідачем (Перевізником) підписано Акт №9 на надання транспортних послуг по договору перевезення побутового палива №880-ПВ-ПА від 01.01.2018 року, згідно з яким сторони засвідчили факт надання Відповідачем у травні 2018 року автопослуг з доставки побутового палива в кількості 40198 км., на суму 427 572, 43 грн. (з яких ПДВ 71 262, 07 грн.).
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Приписами статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп/1997).
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Конституційний Суд України також дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Відтак при визначенні підстав відповідальності кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тими нормами, які були чинні станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме момент виникнення заборгованості ФОП Суслова С.В. перед АТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», що спричинили збитки позивачу.
Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 ПК України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 ПК України, (п. 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком.
Згідно з п. 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
Відповідно до абз. 1 п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз. 14 та 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з п. 14.1.181 ст. 181 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Таким чином, наведеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).
У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 71 262, 07 грн. посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення зобов'язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні відповідних норм, зокрема в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, Відповідач був зобов'язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
Доказів на підтвердження складення та реєстрації Відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо надання послуг на загальну суму 427 572, 43 грн. матеріали справи не містять.
На підставі викладеного господарський суд дійшов висновку, що Відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимоги ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з цим Позивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 71 262, 07 грн.
При цьому, хоча обов'язок продавця (постачальника) зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем товару, невиконання такого обов'язку фактично завдало Позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Щодо клопотання Відповідача про застосування строку загальної позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна з операції згідно Акту №9 від 31.05.2018 року мала бути складена Відповідачем до 15.06.2018 року.
Чинна на час виникнення спірних правовідносин норма статті 198.6 ПК України визначала, що суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів здати складення податкових накладних.
Таким чином, оскільки податкова накладна мала бути складеною Відповідачем до 15.06.2018 року, згідно редакції ст. 198.6 ПК України, яка діяла станом на відповідну дату, граничним терміном права на включення до податкового кредиту для Позивача є 14.06.2021 (15.06.2018 + 1095 днів), а отже, порушення прав Позивача виникло з 15.06.2021, коли ним було остаточно втрачено право на віднесення суми ПДВ в розмірі 71 262, 07 грн. до податкового кредиту і відповідного зменшення податкового зобов'язання на вказану суму.
Позивач звернувся з даним позовом до суду 29.12.2023 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності, що свідчить про безпідставність доводів Відповідача відносно пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, у діях відповідача наявні усі елементи складу господарського правопорушення, необхідні для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків.
А отже, вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 71 262, 07 грн. є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором перевезення побутового палива №880-ПУ-ПА від 01.01.2018 (том 1 а.с. 8-14), актом надання послуг (том 1 а.с. 15).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сусло Сергій Васильович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76; ідентифікаційний код: 00178353) 71 262, 07 грн. збитків та 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 24.10.2025.
Суддя М.О. Ніколенко