вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4761/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК БУДКОМПЛЕКТ ДИЗАЙН", м. Дніпро
про стягнення збитків за неналежне виконання договору №1141 від 01.10.2024 у розмірі 201 860,00 грн.
Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (подано через підсистему "Електронний суд"), у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК БУДКОМПЛЕКТ ДИЗАЙН" (далі - відповідач) збитки за неналежне виконання договору №1141 від 01.10.2024 у розмірі 201 860,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
16.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
16.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.
Докази наявні у матеріалах справи є достатніми для винесення судового рішення без виклику сторін.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позиція позивача
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" укладено договір №1141 від 01.10.2024. Вказаний договір виконаний у повному обсязі, як замовником, так і виконавцем: замовником оплачено вартість виконаних робіт. У 2025 році позивачем було з'ясовано, що відповідач мав бути звільнений від оподаткування на підставі п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України. З метою отримання документів, необхідних для аналізу, оцінки та належного виконання договірних зобов'язань позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3/1-497 від 07.07.2025 про повного пакету документів, що що підтверджують фактичні витрати відповідача при виконанні договорів (договори з контрагентами, накладні, рахунки-фактури, тощо) та інформації. Однак вимога позивача не виконана. Дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права позивача на отримання документів та інформації, що унеможливлює належний контроль за виконанням договірних зобов'язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України.
При цьому позивач посилається на приписи статті 1212 ЦК України.
У відповіді на відзив на позов позивач вказує на те, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором та вимоги чинного законодавства, чим спричинив шкоду позивачу, у зв'язку з чим вимога про стягнення 201 860 грн 00 коп. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що у повному обсязі виконав умови Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними Позивачем без зауважень чи претензій.
Відповідач вказує, що Позивач, підписавши акти виконаних робіт без застережень, підтвердив належність виконання зобов'язань Відповідачем. Відсутність доказів неналежного виконання з боку Позивача, як того вимагає ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює обґрунтованість позовних вимог.
Також Відповідач стверджує, що рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області, де було роз'яснено, що капітальний ремонт не є будівництвом доступного житла чи будівництвом за державні кошти, а отже, оподатковується за загальною ставкою ПДВ (20%).
Відповідач зазначає, що, у цих справах позивачем є Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, а відповідачем є його контрагент/виконавець, то з урахуванням норм ч.3, ч.4 ст.75 ГПК України обставини що застосування пільги за п. 197.15 ст. 197 ПК України, вже встановлені рішенням суду в господарській справі № 904/1923/25, що набрало законної сили, тож останні не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На думку Відповідача, застосування ст. 1212 ЦК України є неправомірним через наявність договірної підстави, виконаної роботи на підставі якої були отримані грошові кошти.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є встановлення факту права відповідача на пільгу, визначену п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України та факту завищення цін.
Як убачається з матеріалів справи, 01.10.2024 між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" (далі - підрядник, відповідач) укладено договір №1141 (далі - Договір) на виконання робіт з капітального ремонту: об'єкт капітального ремонту “Капітальний ремонт з утеплення фасадів житлової будівлі за адресою: вул. Метробудівницька, буд. 4 у м. Дніпрі», -заходи з енергозбереження, код ДК 021:2015:4545300-7 Капітальний ремонт і реставрація. (далі - роботи) (п. 1.1. Договору).
Місце розташування об'єкта: 49000, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Метробудівницька, буд. 4 (п. 1.2 Договору).
Відповідно до Програми підтримки впровадження енергозберігаючих заходів об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків міста Дніпра на 2024-2028 роки, від 24.11.2021. № 15/12 зі змінами, житловий будинок за адресою вказаною в п.1.2. має форму управління багатоквартирним будинком: об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку (п. 1.2.1 Договору).
Підрядник розпочне виконання робіт у строк, що не перевищує 3 днів з дня укладення договору (п. 1.3 Договору).
Строки виконання робіт встановлюються до 30.12.2024р.. Початок та закінчення капітального ремонту визначається графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною Договору (додаток1) та умовами договору (п. 1.4 Договору).
Загальна вартість робіт визначається на основі договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору (додаток 2), є твердою і складає 47 991 341,98 грн, у тому числі ПДВ - 7 998 557,00 грн (п. 2.1 Договору).
Капітальні видатки на 2024 рік становлять: 43 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ (20%), у тому числі ПДВ (20%) 7 166 666,67 грн. (п. 2.1.1 Договору).
Договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін (п. 2.3 Договору).
Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін залежно від реального фінансування видатків. Виникнення підстав для внесення змін до договірної ціни повинно бути в обов'язковому порядку документально підтверджено з внесенням змін до графіка виконання робіт (п. 2.5 Договору).
Джерелом фінансування робіт є кошти міського бюджету. Зміна або поява додаткового джерела фінансування у період дії договору регулюється укладенням додаткової угоди до договору із зазначенням джерела фінансування та суми (п. 2.8 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п.9.1. Договору).
Вказаний договір підряду був виконаний сторонами в повному обсязі, позивачем сплачено вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 19 294 044,80 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 3 215 674,13 грн.
Позивач вважає, що у спірних правовідносинах відповідач імовірно є суб'єктом господарювання, який станом на 2024 рік має право на пільгу, передбачену п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України. З метою отримання документів, необхідних для аналізу, оцінки та належного виконання договірних зобов'язань позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3/1-497 від 07.07.2025 про надання всіх оригіналів документів та/або належним чином засвідчених копій, що стосуються укладених договорів. Надання такої інформації є обов'язком сторони, відповідно до принципів добросовісності та належного виконання зобов'язань. Дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права позивача на отримання документів та інформації, що унеможливлює контроль за виконанням договірних зобов'язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.
Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 201 860 грн 00 коп., як безпідставно отримані кошти, які складаються з 101 860,00грн - ймовірне завищення вартості товарів; 100 000 грн 00 коп. сума сплаченого ПДВ.
Вказані обставини стали причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір на виконання капітального ремонту є договором підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно частини першої ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до частини третьої ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно частини першої ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно частини першої ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до частини другої ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно частини четвертої ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Умови відшкодування збитків у сфері господарювання, а також порядок застосування штрафних та оперативно-господарських санкції, визначені Главою 25, 26 ГК України.
Разом із тим, посилаючись в позові на вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, позивач не заявляє вимог про відшкодування збитків, стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу), або застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій.
Позивач не доводить існування самих умов для застосування наведених господарських санкцій, зокрема, не доводить наявність в діях відповідача повного складу господарського правопорушення для стягнення збитків, а також, не наводить умов договору, якими встановлено розмір штрафної санкції, або передбачено вид оперативно-господарської санкції за ненадання додаткових документів на вимогу сторони договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути спірні кошти як безпідставно отримане чи збережене майно в порядку ст. 1212 ЦК України, але положення наведеної норми не можуть бути застосовані як вид господарської санкції.
В силу положень статті 1212 ЦК України, на яку позивач посилається як на правову підставу позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що взаємовідносини сторін з капітального ремонту відбувались в рамках укладеного договору № 11400 від 01.10.2024, тобто, за наявності відповідних правових підстав, а отже, положення ст.1212 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, надані у справі докази свідчать про виконання відповідачем взятих за договором зобов'язань, тоді як позивач обґрунтованість своїх вимог не довів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми коштів.
Щодо права відповідача застосувати пільгу, визначену в пункті 197.15 ст.197 Податкового кодексу України під час виконання робіт з капітального ремонту ліфтів в житлових будинках.
Підпунктом 9.1.3. пункту 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що до загальнодержавних податків належать податок на додану вартість (далі - ПДВ).
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно підпункту 1 пункту 180.1. ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Відповідно до підпункту б пункту 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого пункту 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктом 194.1 статті 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.
Пунктом 193.1. ст. 193 ПК України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна ставка), 0 відсотків та 7 відсотків.
Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.
Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Разом з тим, згідно з роз'ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 №17671/6/99-99-19-04-02-15 застосування податкової пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла залежить від виконання певних умов як то:
- суб'єкти підприємницької діяльності мають бути визначені як забудовники та виконавці регіональної цільової програми будівництва у паспорті такої програми;
- земельні ділянки, на яких здійснюються відповідне будівництво, мають бути включені до переліку регіональної цільової програми;
- будівництво має відповідати вимогам щодо фінансування та технічних умов будівництва, визначеним у спеціальному законодавстві.
За результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про відповідність відповідача всім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виконання капітального ремонту ліфтового обладнання в житлових будинках.
Предметом договору №1141 від 01.10.2024, укладених між позивачем та відповідачем, є капітальний ремонт з утеплення фасадів житлової будівлі, що становить складову частину житлового будинку. Капітальний ремонт не підпадає під визначення "будівництва доступного житла", або "будівництва за державні кошти", отже, вказані операції оподатковуються за загальною ставкою ПДВ (20%).
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є виконавцем робіт з виконання капітального ремонту з утеплення фасадів житлової будівлі та не є суб'єктом господарювання - платником податку, який має право на застосування пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, вбачаються підстави для відмови в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 201 860 грн 00 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422 грн 40 коп. (3028 грн 00 коп.* 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1079 від 11.08.2025 (а.с. 6).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605 грн 60 коп. (3028 грн 00 коп. - 2 422 грн 40 коп.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачем - залишаються за останнім та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволені позову відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 27.10.2025.
Суддя В.Г. Бєлік