вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4307/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт2022", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в розмірі 132 202,89 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт2022" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 132 202,89 грн. за договором поставки № 2024/п/ВУ/574 від 16.07.2024.
Ухвалою від 11.08.2025 позовну заяву залишено без руху.
12.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 14.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
26.08.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов.
03.09.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, зважаючи на перебування судді Назаренко Н.Г. з 20.10.2025 по 24.10.2025 у відпустці, 27.10.2025 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2024/п/ВУ/574 від 16.07.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач позов не визнає з наступних підстав.
Відповідач підтвердив, що між позивачем та відповідачем дійсно виникли правовідносини щодо поставки згідно договору поставки № 2024/п/ВУ/574 від 16 липня 2024 року. Разом з тим, на думку відповідача, позивачем не вірно надано оцінку та подано її до господарського суду щодо тих дійсних обставин, які мали місце при виконанні вказаного договору.
Відповідач стверджує, що здійснив поставку вказаної продукції, однак позивач без жодних аргументованих причин відмовився приймати частину продукції.
Так, позивачем додано до позовної заяви копії його ж листів від 26 березня 2025 року, від 02 квітня 2025 року та від17 квітня 2025 року, де він, серед іншого зазначає обставини поставки. Відповідачем визнається, що поставка форсунок відбулась в обумовлений договором строк, однак 6 таких форсунок (із загальної кількості 8) позивач відмовився приймати через претензії щодо їхньої якості.
Відповідач стверджує, що підтвердженою і визнаною обома сторонами є та обставина, що відповідач здійснив поставку товару і такий товар є частково прийняти позивачем, а в іншій частині позивач відмовився його приймати.
Відповідач вважає, що претензії позивача не можуть стосуватись відсутності факту виконання зобов'язань відповідача щодо здійснення поставки, а можуть лише стосуватись якості поставленої продукції (за наявності на те підстав). Крім того, на думку відповідача, позивач повинен довести суду ту обставину, що ті 6 форсунок, які він відмовився приймати, дійсно не відповідали критеріям кості згідно умов договору.
При цьому за будь-яких умов позивач не вправі був би вимагати повернення всієї суми 100% передплати, оскільки 2 форсунки він прийняв і цю обставину сам визнає.
Відповідач наполягає на тому, що він поставив позивачу товар належної якості, а позивач не прийняв його частину без жодних аргументованих підстав, чим протиправно відмовився від договору.
Відповідач вважає, що саме позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, має довести ту обставину, що частина поставленого відповідачем товару дійсно не відповідала узгодженим між сторонами вимогам. В іншому ж випадку позивач не має права вимагати сплачених за частину товару коштів і стверджувати, що відповідач не здійснив поставку.
Щодо стягнення пені згідно п. 10.3 договору поставки (0,3% за кожен день прострочення у випадку не поставки товару або порушення строків поставки) відповідач вказує, що по-перше, дана відповідальність застосовується у випадку не поставки товару або порушенні строків поставки, тоді як претензії позивача фактично стосуються якості товару, по-друге, розмір пені перевищує гранично встановлений згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).
Що стосується відповідальності згідно п. 10.4 договору (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків повернення передплати), відповідач зауважує, що фактично ця відповідальність дублює ту, яка передбачена п. 10.3 договору, оскільки мова йде про фактично одне й те саме правопорушення постачальника. Крім того, відповідач вважає, що дану пеню слід розраховувати не з моменту настання обов'язку здійснити поставку товару, а з моменту, коли покупець (позивач) прийняв рішення щодо вимоги повернення передплати (а не поставки товару) і довів його до відома постачальника (відповідача).
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Позивач вказує, що відповідно до укладеної сторонами Договору Специфікації №14 від 27.02.2025 Відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити Позивачу форсунку А-04-011-00-00-03 6585.11120109 (реставрація) у кількості 8 шт. вартістю 9 300,00грн. (без ПДВ) за 1 шт., на загальну суму 89 280,00грн. (з ПДВ). Умови оплати - 100% передплата; строк поставки - протягом 15 кал. дн. з моменту 100 передплати.
12.03.2025 Позивачем, на підставі рахунку на оплату від 03.03.2025 №30, та на виконання п.2 Приміток Специфікації від 27.02.2025 №14, здійснено 100% передоплату за Товар, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.03.2025 №4500023475 на суму у розмірі 89 280,00грн.
Позивач стверджує, що зазначене є беззаперечним доказом належного виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань по Договору, та відповідно, по Специфікації №14 від 27.02.2025.
Позивач зазначає, що додані до позову листи від 26.03.2025 за вих. №52-09/825 та від 02.04.2025 №52-09/2256 підтверджують по - перше: невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору; по-друге: намагання з боку Позивача врегулювати спір в досудовому порядку. Оскільки, в добровільному порядку порушення Відповідачем не усунуто - ані шляхом листування з Відповідачем, ані направленням вимоги Позивачу від 17.04.2025 за вих. №52-16/158, Позивач, з метою захисту свого порушеного права та майнових інтересів, вимушений був звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивач звертає увагу, що це не єдине порушення Відповідачем спірного Договору. В проваджені господарського суду Дніпропетровської області наявна справа №904/3622/25, між тими ж сторонами з подібним предметом.
За даними бухгалтерського обліку Позивача, станом на поточну дату, дебіторська заборгованість Відповідача становить суму у розмірі 143 040,00грн., в т.ч.: 89 280,00грн. - сума не закрита поставкою Товару за Специфікацією №14 від 27.02.2025 (предмет даної справи); 53 760,00грн. - сума не закрита поставкою Товару за Специфікацією Специфікація №7 від 20.12.2024 (предмет справи №904/3622/25).
Позивач стверджує, що наявність в бухгалтерському обліку вищезазначених сум свідчить про відсутність господарських операцій з поставки товару за спірним Договором.
Позивач переконаний, що оскільки зобов'язання з поставки Товару, в асортименті та на умовах визначених Специфікацією від 27.02.2025 №14 до Договору, Відповідач зобов'язаний був, відповідно до п. 6.4. Договору повернути попередню оплату в обумовлений сторонами строк (протягом 3 банківських днів з моменту закінчення строку поставки). При цьому, за порушення приписів п.6.4 Договору та п.5 Приміток Специфікації №14 від 27.02.2025, Відповідач має нести відповідальність визначену пунктами 10.3, 10.4. Договору.
Позивач вважає, що нарахування, відповідно до п.10.3. Договору, пені, за порушення строків поставки Товару, у розмірі 33 747,84грн. є правомірним та арифметично вірним.
Щодо нарахування пені, відповідно до п.10.4 Договору, Позивач зазначає, що відповідно до пункту 10.4. Договору, Постачальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення отриманої попередньої оплати за Товар у вигляді відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення зобов'язання по поверненню попередньої оплати за Товар від суми не повернених коштів за кожен день прострочення.
Щодо зазначення Відповідачем того, що розмір пені перевищує гранично встановлений згідно ст. ст.1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), позивач вказує, що це не відповідає дійсності та спростовується самим змістом п. 10.4 Договору.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання договору, встановлення факту не поставки товару, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ2022" (постачальник) укладено договір поставки 2024/н/ВУ/574 від 16.07.2024 (далі-договір).
Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно з додатками - специфікаціям за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).
Детальна інформація про кількість та якість товару міститься в додатках-специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін, становлять невід'ємну частину договору. За згодою сторін у специфікаціях можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов'язань за договором (п. 3.1. договору).
Пунктом 3.3 договору, якicть тoвapy мaє вiдпoвiдaти вимoгaм ДCTУ i TУ нa даний тoвap, щo вкaзaний y специфікації.
Поставка товару здійснюється транспортом, в строк і на умовах, зазначених у додатках-специфікаціях до договору, які з моменту підписання сторонами є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в додатках-специфікаціях відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року (п. 4.1. договору).
Ціна товару становить грошову суму, виражену у національній валюті України, зазначену у специфікації на відповідний товар (п. 5.1. договору).
Ціни на товар, що поставляється відповідно до цього договору, є фіксованими і можуть бути змінені тільки за згодою сторін (п. 5.2. договору).
Загальна сума договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з додатками-специфікаціями, які додаються до нього. Зміна загальної суми договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додатків-специфікацій на додатковий товар (п. 5.3. договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 6.1. договору).
Оплата вартості товару здійснюється покупцем на підставі рахунків, виставлених постачальником, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах і в строки, зазначені у додатках-специфікаціях до цього договору та з врахуванням особливостей, передбачених розділом 9 цього договору (п. 6.2. договору).
Згідно з п.6.4 договору, після перерахування попереднього платежу на поточний рахунок постачальника і невиконання постачальником поставки в строки, зазначені у специфікації, останній зобов'язаний повернути кошти на поточний рахунок покупця протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення строку поставки. Якщо вартість товару визначена у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті, постачальник повертає покупцеві отримані кошти в гривнях у сумі, що дорівнює розміру еквівалента іноземної валюти, розрахованої за офіційним курсом НБУ на момент повернення попередньої оплати.
Постачальник надає покупцеві (його представнику) на товар, що поставляється відповідно до договору, такі документи: рахунки - фактури на товар; сертифікат якості підприємства-виготовлювача/копія завірена постачальником; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством України, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі здійснення попередньої оплати за товар, податкові накладні надаються у 3-х денний строк з моменту здійснення попередньої оплати; копія витягу з реєстру платника податку на додану вартість/копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку; видаткові накладні (п. 7.1. договору).
Вищевказані документи передаються уповноваженому належним чином представнику покупця по факту поставки товару. Реквізити на зазначених документах повинні бути чітко помітні (п. 7.2. договору).
Право власності на товар і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту поставки товару відповідно до умов цього договору (п. 7.7. договору).
У разі, якщо документи, зазначені у п.7.1. цього договору не надані постачальником або оформлені неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, зазначений у п.6.2. договору, збільшується на період надання документів, зазначених у п.7.1. договору, оформлених належним чином (п. 7.8. договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2026. У разі якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується щодо таких зобов'язань до задоволення законних вимог (п. 15.4. договору).
27.02.2025 сторонами підписано специфікацію № 14 до договору поставки № 2024/н/ВУ/574 від 16.07.2024, якою погоджено поставку товару - форсунка А-04-011- 00-00-03 (6585.1112010) (РЕСТАВРАЦІЯ), виробник ЧДА, Україна, у кількості 8 шт., загальною вартістю 89280,00 грн. з ПДВ. Умови поставки: DDP - м. Кривий Ріг, склад АТ “ПІВДГЗК». Строк поставки - протягом 15 календарних днів з моменту 100% передплати.
На виконання умов договору, згідно виставленого постачальником рахунку на оплату № 30 від 03.03.2025, покупцем перераховано постачальнику попередню оплату у розмірі 89280,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 4500023475 від 12.03.2025.
Позивач зазначає, що, оскільки попередню оплату здійснено 12.03.2025 - Товар, відповідно до п.4 Приміток Специфікації від 27.02.2025 №14, мав бути поставлений у строк до 27.03.2025 (включно).
Однак, відповідач своїх обов'язків з поставки товару не виконав, у зв'язку з чим 26.03.2025 засобами електронного зв'язку Покупцем до Постачальника направлено лист за вих. № 52-09/825 з вимогою здійснити поставку товару або повернути сплачену попередню оплату у сумі 89 280,00грн. з ПДВ.
Однак, станом на 27.03.2025, день, в який мав би бути поставлено Товар, відповідно до умов Специфікації від 27.02.2025 №14, Відповідачем поставку Товару не здійснено, попередню оплату не повернуто.
Позивачем 02.04.2025 було повторно направлено на електронну адресу Відповідача лист за вих. № 52-09/2256 з вимогою терміново повернути на поточний рахунок Позивача, внесену ним попередню оплату у сумі 89 280,00грн. з ПДВ.
Відповідач відповіді на листа не надав, попередню оплату не повернув.
Позивач направив відповідачу Вимогу щодо повернення попередньої оплати за № 52-16/158 від 17.04.2025 (а.с. 33-34).
Відповідач відповіді на претензію не надав, попередню оплату в розмірі 89 280,00 грн. не повернув.
Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, на виконання умов договору поставки та специфікації № 14 до нього позивачем перерахувало відповідачу оплату за товар у розмірі 89 280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4500023475 від 12.03.2025. (а.с.29).
Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо поставки товару та не здійснено поставку товару на суму 89 280,00 грн в погоджені умовами договору строки, а саме до 27.03.2025 (кінцева дата поставки товару за специфікацією № 14 від 27.02.2025).
Отже, строк поставки товару є таким, що настав.
Доказів поставки спірного товару відповідач суду не надав.
Зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Згідно з п.6.4 договору, після перерахування попереднього платежу на поточний рахунок постачальника і невиконання постачальником поставки в строки, зазначені у специфікації, останній зобов'язаний повернути кошти на поточний рахунок покупця протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення строку поставки.
Однак, виконання умов п.6.4 договору, відповідачем не виконані зобов'язання щодо повернення попередньої оплати на суму 89 280,00 грн., яка внесена за товар на виконання умов специфікації № 14 від 27.02.2025.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо поставки позивачу 2 з 8 форсунок (арк..2, абз.8 відзиву на позов), оскільки з претензійних листів позивача (а.с. 31.-34) вбачається, що позивач зазначає про поставку 6 форсунок, які виявились неналежної якості та не прийняті позивачем.
Доказів поставки 2 форсунок належної якості матеріали справи не містять.
Таким чином, вимога про стягнення попередньої оплати у розмірі 89280,00 грн підлягає задоволенню.
Правомірність нарахування пені.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони несуть відповідальність за невиконання покладених на них обов'язків цим договором відповідно до чинного законодавства України (п. 10.1. договору).
Пунктом 10.3 договору, визначено, що постачальник несе відповідальність за не поставку або поставку товару з порушенням строку, встановленого договором, у вигляді пені у розмірі 0,3% від суми непоставленого товару або товару, поставленого з порушенням встановленого договором строку, за кожен день прострочення поставки. До виконання постачальником вимог покупця по оплаті суми зазначеної пені, покупець має право відмовитися від подальшого приймання і оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених за товар сум у порядку, передбаченому п. 6.4. даного договору.
Крім того, пунктом 10.4 договору, визначено, що постачальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення отриманої попередньої оплати за товар у вигляді відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє на момент виникнення зобов'язання по поверненню попередньої оплати за товар від суми не повернених коштів за кожен день прострочення.
Позивачем надано розрахунок пені на підставі п. 10.3. договору за загальний період з 28.03.2025 по 31.07.2025 у загальному розмірі 33 747,84 грн та за період з 02.04.2025 по 31.07.2025 на підставі п. 10.4. договору у розмірі 9 175,05 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено невірно.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд зазначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов'язки одночасно:
1) обов'язок щодо поставки товару, а також,
2) обов'язок щодо повернення попередньої оплати.
Суд звертає увагу, що сторонами те, погоджено, що до виконання постачальником вимог покупця по оплаті суми зазначеної пені, покупець має право відмовитися від подальшого приймання і оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених за товар сум у порядку, передбаченому п. 6.4. даного договору (п.10.3).
Так, позивач здійснює нарахування пені за прострочення поставки товару до 31.07.2025, в той час, як матеріали справи містять вимогу щодо повернення попередньої оплати № 52-16/158 від 17.04.2025 з доказами її направлення відповідачу 18.04.2025.
Крім того, статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Таким чином, пеню на підставі п. 10.3. договору слід нараховувати по 17.04.2025.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги направлення позивачем претензії з вимогою про повернення попередньої оплати в розмірі 89 280,00 грн., пеню на підставі п. 10.4. договору слід нараховувати з 26.04.2025.
Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок пені нарахованої позивачем за період з урахування вищевикладених умов, яка складає: згідно з п.10.3 договору за специфікацією № 14 за період з 28.03.2025 по 17.04.2025 на суму 89 280,00 грн. у розмірі 5 624,64 грн., згідно з п.10.4 договору за специфікацією № 14 за період з 26.04.2025 по 31.07.2025 у розмірі 7355,20 грн.
Загальний розмір пені, що підлягає стягненню становить 12 979,84 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 29 943,05 грн. слід відмовити.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 89 280,00 грн., пені в розмірі 12 979,84 грн.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 29 943,05 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам зі стягненням з відповідача в розмірі 1873,74 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт2022" про стягнення заборгованості в розмірі 132 202,89 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт2022" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 23, код ЄДРПОУ 44798582) на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) попередню оплату у розмірі 89 280,00 грн, пеню у розмірі 12 979,84 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1873,74 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.10.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко