вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4377/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 17-А; ідентифікаційний код 45270820)
до Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе, буд. 1; ідентифікаційний код 24432974)
про стягнення 148 905 грн. 00 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Оператор припортових станцій" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4149/25 від 07.08.2025) до Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" про стягнення 148 905 грн. 00 коп. - штрафу за невідповідність маси вантажу у вагоні №55081368 масі вантажу, визначеній відправником.
Також просить стягнути з відповідача 2 422 грн. 40 коп. - судового збору та розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому позивачем подано уточнену позовну заяву (вх.№35345/25 від 14.08.2025), відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 12.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 19.08.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 20.08.2025 о 03:11 год. (а.с. 110).
Відповідач у заяві (вх.№36549/25 від 22.08.2025) про визнання позову просить прийняти заяву відповідача про визнання позову повністю, вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та покласти на відповідача 50% судового збору.
Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, 10.07.2025 за накладною №45979226 (а.с. 15 на звороті) зі станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Арселорміттал Кривий Ріг" відправив одержувачу: Адміністрація Одеського морського порту, станція призначення Одеса-Порт (ЦПС), один вагон №55081368 з вантажем - заготівка сталева, заготівка безперервнолита 150Х150, зазначивши в накладній масу вантажу 44550кг.
Позивач зазначає, що в ході перевезення вантажу 11.07.2025 року на станції Тимкове Одеської залізниці було виявлено невідповідність у масі вантажу у вищезазначеному вагоні. У зв'язку з чим вагон №55081368 був відчеплений, здійснено його огляд та контрольне зважування на вагах, про що складені акти загальної форми від 11.07.2025 №№ 1475, 59, 1479 (а.с. 9-11), а також за результатами контрольного зважування складено комерційний акт від 11.07.2025 №414115/16 (а.с. 8).
З комерційного акту від 11.07.2025 №414115/16 вбачається, що навантаження в вагоні навалом, нижче бортів 1601мм. Вантаж не маркований, по документу маркування не значиться, за результатами зважування маса вантажу становила: брутто - 90580кг., нетто - 67580 кг., тара - 23000 кг, відповідно до перевізних документів маса вантажу більше на 23030 кг.
На виконання пункту 10 Правил складання актів (надалі - Правила), комерційний акт був підписаний, начальником станції Тимкове Коваленко Н.М. (згідно з Правилами), Бригадиром ПКО Гаврилюк Т.О., Ст.приймальником поїздів Недеря Н.М.
На станції призначення у відповідності до вимог пункту 12 Правил вагон видавався з перевіркою маси вантажу та тари вагона, про що було складено комерційний акт від 13.07.2025 №400305/295 (а.с. 7) за результатами зважування маса вантажу становила: брутто - 90700кг., нетто - 67600 кг., тара - 23000 кг, що не відповідає даним, зазначеним вантажовідправником в накладній - на 23 050 кг більше. Даний акт було підписано відповідальними особами залізниці, які приймали участь у перевірці та представником одержувача. Зауважень під час перевірки - не було. Надлишок вантажу було видано вантажоодержувачу.
Позивач зазначає, що таким чином факт невідповідності в масі вантажу визначеному відправником підтвердився.
Відповідно до залізничної накладної №45979226 провізна плата вагона становить 29 781 грн. 00 коп.
За вказане порушення Акціонерним товариством "Українська залізниця" на відповідача нарахований штраф в розмірі 148 905 грн. 00 коп. (29781,00 х 5), що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує, зокрема, Правила перевезення вантажів (стаття 5 Статуту).
У відповідності до пункту 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з наступними змінами і доповненнями) (надалі - Правила оформлення перевізних документів), а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Судом встановлено, що залізнична накладна № 45979226 містить, зокрема, дані про вантаж (зокрема, про масу), відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Положеннями статті 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.
Водночас, відповідачем при заповненні залізничної накладної № 45979226 допущено помилку у зазначенні маси вантажу у вагоні № 55081368, що підтверджується комерційним актом від 11.07.2025 №414115/16 та актами загальної форми від 11.07.2025 №№ 1475, 59, 1479.
Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.
Згідно з нормами статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За змістом статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до накладної №45979226 розмір провізної плати за вагон № 55081368 становить 29 781 грн. 00 коп.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Підсумовуючи викладене, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, надано: залізничну накладну № 45979226, акти загальної форми від 11.07.2025 №№ 1475, 59, 1479, комерційний акт від 11.07.2025 №414115/16, виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах; технічний паспорт засобу зважувального приладу.
При цьому, дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 45979226 масу вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві, суд доходить висновку, що він є таким, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим та арифметично вірним.
Щодо визнання позову відповідачем
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За приписом частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частинами першою, четвертою статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається, заява відповідача про визнання позову сформована в системі "Електронний Суд" 22.08.2025 представником відповідача - адвокатом Крят Лілією Борисівною та отримана судом 22.08.2025.
На підтвердження повноважень представником відповідача до заяви додано довіреність від 29.01.2025 №14-45юр., яка дійсна по 31.01.2026 року включно.
Зі змісту вказаної довіреності вбачається, для її виконання представник має право, зокрема, визнавати позов повністю або частково.
Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 6 статті 46, частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
За встановлених судом обставин визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв'язку з чим приймається судом, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд" й за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Як зазначалося, провадження у цій справі відкрито судом 19.08.2025, а заява про визнання позову подана відповідачем 22.08.2025, тобто, до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 211 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.
Крім того, поверненню позивачу з Державного бюджету України за його клопотання підлягає судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 17-А; ідентифікаційний код 45270820) до Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе, буд. 1; ідентифікаційний код 24432974) про стягнення 148 905 грн. 00 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Орджонікідзе, буд. 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Оператор припортових станцій" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 17-А; ідентифікаційний код 45270820) 148 905 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 00 коп. - штрафу та 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
27.10.2025