пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 жовтня 2025 року Справа № 903/774/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Луцької міської ради, м. Луцьк
до Акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз», смт. Славське, Стрийського району, Львівської області
про стягнення 372368,10 грн.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
31.07.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Луцької міської ради, в якій позивач просить стягнути з Акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз» 479410,80 грн., з них: 421630,31 грн. безпідставно збережених коштів, 11161,47 грн. процентів річних, 46619,02 грн. збитків, завданих інфляцією.
Ухвалою суду від 05.08.2025 було залишено без руху позовну заяву Луцької міської ради; встановлено Луцькій міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали доказів сплати судового збору.
08.08.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області від Луцької міської ради надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою суду від 08.08.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.09.2025; постановлено відповідачу до 03.09.2025 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу до 15.09.2025 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
16.09.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з Акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз» на користь Луцької міської ради 372 368,10 грн., з них: 337 008,81 грн. - безпідставно збережені кошти, 28 520,10 грн. - інфляційні втрати, 6 839,19 грн. - проценти річних; повернути Луцькій міській раді 2 722,74 грн. судового збору. До заяви позивач приєднав відповідь на запит до ГУ ДПС у Волинській області від 19.07.2025 № 1.1-24/4058/2025 «Про надання інформації щодо сплати за земельну ділянку», відповідно до якого відповідач задекларував та сплатив за 2023 рік 31029,35 грн., за 2024 рік - 32611,85 грн., за 2025 рік 36525,27 грн., станом на 31.07.2025 відповідачем сплачено 20980,30 грн.
17.09.2025 в судове засідання представник відповідача не з'явився, відповідач відзиву на позов не подав. Ухвала суду від 08.08.2025 про відкриття провадження була надіслана відповідачу до його електронного кабінету.
17.09.2025 в судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, пояснив, що інфляційні витрати та проценти річних нараховано за період з 01.12.2023 по 31.07.2025.
Оскільки зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову - 372368,10 грн., з якої й вирішується спір.
17.09.2025 в судовому засіданні представник позивача також висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 17.09.2025 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 16.09.2025; закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 15 жовтня 2025 року.
Ухвалу суду від 17.09.2025 надіслано сторонами до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 22.09.2025.
В судове засідання 15.10.2025 сторони не з'явились.
Відповідач не подав відзиву на позов.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 15.10.2025 датою ухвалення рішення у справі слід вважати 27.10.2025, коли було складено повний текст рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно АТ «Концерн Галнафтогаз» є власником незавершеного будівництвом нерухомого майна готовністю 4%, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності на вул. Львівській, 75-А у м. Луцьку, площею 0,4092 га, кадастровий номер 0710100000:21:140:0002.
21.10.2010 між Луцькою міською радою як орендодавцем та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» як орендарем було укладено договір оренди землі площею 4092 кв. м. для будівництва та обслуговування торгово - сервісного комплексу на вул. Львівській, 75-а, який зареєстровано у Волинській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2010 № 041007700440.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.06.2016, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 у справі № 903/176/16, у задоволенні позову ПАТ «Концерн Галнафтогаз» про визнання укладеною додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі від 21.10.2010, відмовлено. Рішення набрало законної сили 25.07.2016.
Факти, встановлені рішеннями судів відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними і не потребують повторного доказування.
Отже, орендні правовідносини між сторонами припинилися у 2015 році у зв'язку із закінченням строку дії договору.
Однак, АТ «Концерн Галнафтогаз» як власник незавершеного будівництвом нерухомого майна продовжує використовувати земельну ділянку площею 0,4092 га, кадастровий номер 0710100000:21:140:0002, без правовстановлюючих документів.
У 2023 році заступником керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради було подано позовну заяву до АТ «Концерн Галнафтогаз» про стягнення 584907,83 безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.01.2019 по 30.06.2023.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.10.2023 у справі №903/801/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024, позовні вимоги прокурора задоволено повністю.
Зазначені судові рішення виконані АТ «Концерн Галнафтогаз», кошти сплачено до бюджету Луцької міської територіальної громади.
Однак, з 01.07.2023 АТ «Концерн Галнафтогаз» продовжує користуватися земельною ділянкою кадастровий номер 0710100000:21:140:0002 без оформлення речового права та без сплати коштів за користування.
11.06.2025 Луцькою міською радою було направлено на адресу відповідача лист № 1.1-21/3276/2025 з вимогою сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період користування з 01.07.2023 (а.с. 41).
Лист отримано відповідачем 18.06.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601159459245 від 19.06.2025 (а.с. 42), проте добровільно кошти не сплачено.
У зв'язку з тим, що ПАТ «Концерн Галнафтогаз» добровільно кошти не сплатило у липні 2025 року Луцька міська рада як власник земельної ділянки звернулася до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 372368,10 грн., в тому числі з урахуванням індексу інфляції та процентів річних за період з 01.07.2023 по 31.07.2025.
Як вбачається з розрахунку суми коштів у розмірі 421630,31 грн. (а.с. 44), вона обчислена, враховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ставку орендної плати, період використання, коефіцієнт індексації.
Зважаючи на нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з огляду на спосіб визначення орендної плати, передбачений ст. 289 Податкового кодексу України, враховуючи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення 2023, 2024 роках, позивачем обґрунтовано нарахував плату за користування відповідачем земельною ділянкою.
Враховуючи заяву позивача від 16.09.2025 про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 372 368,10 грн., з них: 337 008,81 грн. - безпідставно збережені кошти, нараховані за період (розрахунок - а.с. 68), 28 520,10 грн. - інфляційні втрати, 6 839,19 грн. - проценти річних.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Як визначено ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як для землекористувача, є орендна плата.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 288.5., п.п.14.1.136. п. 14.1. ст. 14).
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.
Тобто, об'єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав.
Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр»).
У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:21:140:0002 внесені до Державного земельного кадастру 25.10.2010 (а.с. 34).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що право комунальної власності за Луцькою міською радою зареєстровано за територіальною громадою, Луцька міська рада, код ЄДРПОУ 34745204 (а.с. 31).
Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.
Абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Частиною 2 ст. 20 Закону України “Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:21:140:0002, площею 0,4092 га, у 2025 році становить 7 393 302,84 грн. (а.с. 40).
Верховний Суд у постанові від 29 травня 2020 у справі № 922/2843/19 зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
За змістом ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, за змістом вказаної норми права для визначення суми податкових зобов'язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов'язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 та від 24.12.2019 у справі №804/1184/16.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення у 2023 році становить 1.051, у 2024 році - 1,12 (інформація з офіційного сайту Держгеокадастру).
Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:140:0002 у 2024 році становить 6 601 163,25 грн., виходячи із розрахунку: 7 393 302,84 / 1.12, а в 2023 році - 6 280 840,39 грн., виходячи із розрахунку: 6 601 163,25 / 1.051.
Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.
Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 288.5.2. цієї статті передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
У додатку до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 № 42/20 “Про впорядкування орендної плати за землю» з наступними змінами згідно з рішеннями міської ради від 23.03.2011 № 7/9, від 30.11.2011 №16/7, від 26.01.2012 № 20/90, від 31.07.2025 4 28.02.2013 №38/60, №69/39 від 28.01.2015 та від 21.03.2017 №20/27, визначено, що річний розмір орендної плати за землю встановлено у розмірі - 3 відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, відповідно до розрахунку позивача сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем спірною земельною ділянкою за період з 01.07.2023 по 31.07.2025 становить 337008,81 грн. (а.с. 68).
Розрахунок плати за фактичне користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди є арифметично правильним, здійснений відповідно до вимог законодавства та є таким, що відповідає матеріалам справи.
Предметом позову у цій справі є стягнення з власника незавершеного будівництвом нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язувані своєчасно сплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права
Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 по справі №804/886/18.
Відтак, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях Відповідача складу цивільного правопорушення.
Відповідач в період з 01.07.2023 по 31.07.2025 користувався земельною ділянкою без укладення договору оренди та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування. Отже, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19.
За таких обставин, коли встановлено, що відповідач у період з 01.07.2023 по 31.07.2025 користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди землі і не сплачував власнику земельної ділянки плати за користування нею, підлягає до задоволення вимога Луцької міської ради до Акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз» на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України про стягнення 337008,81 грн. коштів, збережених без достатньої правової підстави, за рахунок іншої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього).
При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Відповідно до пункту 287.4. статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання зі сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою до стягнення позивачем заявлено 28520,10 грн. збитків, завданих інфляцією, 6839,19 грн. процентів річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2025.
Перевіривши розрахунки процентів річних, збитків завданих інфляцією, суд встановив, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Отже, стягненню з відповідача у зв'язку із порушенням ним строку виконання зобов'язання з оплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 0710100000:21:140:0002 підлягає 28520,10 грн. збитків, завданих інфляцією, 6839,19 грн. процентів річних за період з 01.12.2023 по 31.07.2025 (розрахунок - а. с. 68).
Щодо клопотання позивача про повернення 2722,74 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сума судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України» на 2025 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Позивачем при подачі позовної заяви через систему “Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 7191,16 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 16153 від 04.08.2025 (а. с. 62).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У відповідності до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» позивач повинен був сплатити 5752,93 грн., виходячи із розрахунку: 7191,16 грн. х 0,8 = 5752,93 грн.
З огляду на викладене, у зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України є підстави для покладення витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, у розмірі 4468,30 грн.
Проте, слід врахувати, що позивач у процесі розгляду справи зменшив розмір позовних вимог з 479410,80 грн до 372368,10 грн., тобто на 22,33%.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог позивачу за його клопотанням на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» слід повернути з державного бюджету 1284,63 грн. (5752,93 грн. х 22,33 %).
А також у зв'язку із внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме: без врахування ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» слід повернути 1438,23 грн. судового збору, виходячи із розрахунку: 7191,16 грн. - 5 752,93 грн. = 1 438,23 грн.
Таким чином, всього позивачу слід повернути з державного бюджету 2 722,86 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» (Львівська область, Стрийський район, смт Славське, вул. Франка Івана, 14А, ЄДРПОУ 31729918) на користь Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького,19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204)
- 337008 грн. 81 коп. безпідставно збережених коштів;
- 28520 грн. 10 коп. збитків, завданих інфляцією;
- 6839 грн. 19 коп. процентів річних.
- 4468 грн. 30 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Луцькій міській раді (вул. Богдана Хмельницького,19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204) з Державного бюджету України 2722 грн. 86 коп. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 16153 від 04.08.2025 (платіжна інструкція знаходиться в матеріалах справи № 903/774/25).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано: 27.10.2025
Суддя І. О. Якушева