30.09.2025 року м. Дніпро Справа № 908/3623/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"
на рішення Господарського суду Запорізької області (головуючий суддя Проскуряков К.В., судді Зінченко Н.Г., Корсун В.Л.) від 19.03.2025р. у справі № 908/3623/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (електронна пошта: nec-kanc@ua.energy; вул. Симона Петлюри, буд. 25, м.Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; call@zpep.com.ua; вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (електронна пошта: kank@zoe.com.ua; вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 221 984 648,01 грн., -
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про стягнення 221 984 648,01 грн., з яких заборгованість у розмірі 218 520 905,36 грн, 3% річних в розмірі 1 389 978,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 073 763,79 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0119-02024-ПП за період з липня 2023 р. по жовтень 2023 року.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025р. у справі № 908/3623/23:
- позов задоволено частково;
- закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 218 520 905 грн. 36 коп. за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період з липня по жовтень 2023р.;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період з липня по жовтень 2023р.:
- 3% річних в розмірі 1 389 978 грн. 86 коп.;
- інфляційні втрати в розмірі 2 073 763 грн. 79 коп.;
- 751 520 грн. 00 коп. судового збору.
У клопотанні про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд відмовив.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 у справі № 908/3623/23 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 3% річних в розмірі 1 389 978,86 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 073 763,79 грн., 751 520,00 грн судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, заявленого відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Так, апелянт вважає, що відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції не враховано, що відповідач є єдиним постачальником електричної енергії на території Запорізької області та гарантує побутовим і не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією. При цьому, з початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора майже 73 % територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесені до територій, на яких ведуться воєнні (бойові) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Вказує на те, що заборгованість споживачів електричної енергії перед відповідачем стрімко зростає, проте стягнути вказану заборгованість з більшої частини споживачів відповідач не має змоги в силу законодавчих обмежень. Крім цього, зазначає, що вартість чистих активів товариства у 2024 році зменшилася більше ніж на 50 % порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою.
Також апелянт посилається, що здійснив повний розрахунок по заборгованості з позивачем за спірний період; вказане порушення строків оплати не завдало позивачу чи іншим особам будь-яких збитків, а доказів зворотного позивачем не надано; специфіка взаємовідносин позивача й відповідача за договором, передбачає можливість здійснення позивачем корегування обсягів наданих послуг відповідачу за будь-який період взаємовідносин в межах договору, як в бік зменшення так і в бік збільшення, тобто певної частини заборгованості може й не бути, а 3% річних та інфляційні нарахування здійсненні на всю суму і не зменшуються позивачем.
Скаржник не погоджується з позицією суду щодо стягнення з відповідача 751 520,00 грн судового збору та вважає, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення не вірно застосував положення ст. 129 ГПК України посилаючись саме на ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України прямо визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.09.2025р. о 10:00 год.
Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема зазначає, що порушення відповідачем грошового зобов'язання встановлено, отже є всі підстави для застосування до відповідача положень ст. 625 ЦК України. Стягнення вказаних нарахувань є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Відповідно до норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування навіть відсутність вини боржника і наявність форс-мажорних обставин не впливає на застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вважає, що наявність у відповідача збитків від власної господарської діяльності не є обставиною для зменшення компенсаційних зобов'язань за ст. 625 ЦК України. Вказує на те, що сторони знаходяться в однакових умовах й однаково потерпають від наслідків повномасштабної війни.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (відповідач, Користувач) заявою про укладання Договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - Договір), розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.
Повідомленням від 25.10.2023 № 01/55832 позивач повідомив відповідача про укладання Договору: дата акцептування 01.01.2024, ідентифікатор договору № 0119-02024-ПП.
До Договору неодноразово укладалися додаткові угоди, зокрема 21.12.2021 сторонами до договору укладена додаткова угода, за якою договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024 викладений в новій редакції.
Згідно пункту 1.1. Договору, відповідно до п. 1.1. Договору НЕК "Укренерго" (Оператор системи передачі, ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга) відповідно до умов цього Договору, а ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" (Користувач) зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов Договору.
Пунктом 3.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.
Ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року (п. 3.2).
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно з п. 5.5. Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Пунктом 5.6. Договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Відповідно до п. 5.7 Договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
В абзаці 4 п. 5.7 Договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2021 зазначено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
При цьому, згідно з пп. 1) п. 6.1., пп. 3) п. 8.3. Договору ОСП (Позивач) має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, а Відповідач (Користувач) зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 9.4. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Пунктом 9.5. Договору визначено, що будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за Договором станом на 16.11.2023 утворилась заборгованість за період з липня 2023 року по жовтень 2023 року на загальну суму 219 649 969,30 грн., а саме: липень 2023 року у розмірі 54 139 833,10 грн.; серпень 2023 року у розмірі 57 559 256,04 грн.; вересень 2023 року у розмірі 48 974 479,18 грн.; жовтень 2023 року у розмірі 58 976 400,98 грн.
Шляхом підписання акта коригування від 18.08.2023 до акту приймання-передачі Послуги від 31.05.2023 скоригована вартість отриманих у травні 2023 року Послуг у бік зменшення у розмірі 92 048,03 грн. Згідно з актом коригування від 20.10.2023 до акту приймання-передачі Послуги від 30.06.2023 скоригована вартість отриманих у червні 2023 року Послуг у бік зменшення у розмірі 1 037 015,91 грн.
Отже, за твердженнями позивача, загальна сума заборгованості відповідача станом на 16.11.2023 становить 218 520 905,36 грн., яка розрахована таким чином: 54 139 833,10 грн. (заборгованість за липень 2023 року) + 57 559 256,04 грн. (заборгованість за серпень 2023 року) + 48 974 479,18 грн. (заборгованість за вересень 2023 року) + 58 976 400,98 грн. (заборгованість за жовтень 2023 року) - 92 048,03 грн (сума за актом коригування за травень 2023 року) - 1 0137 015,91 грн. (сума за актом коригування за червень 2023 року).
Також згідно заяв обох сторін, які неодноразово подавалися ними протягом розгляду справи, судом встановлено, що суму основної заборгованості в розмірі 218 520 905,36 грн. відповідачем сплачено на рахунки позивача після відкриття провадження та до прийняття рішення у справі, що свідчить про відсутність предмету спору станом на 19.03.2025, що стало підставою закриття провадження у справі у цій частині.
Внаслідок порушення ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" умов договору щодо своєчасної сплати основної заборгованості позивачем також нараховано 3% річних в розмірі 1 389 978,86 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 073 763,79 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вище встановлено, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг у порядку, визначеному договором, не виконав.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц).
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору від 01.01.2019 № 0119-02024 не встановлено іншого розміру процентів річних, ніж передбачено ст. 625 ЦК України. Згідно з п. 8.1 договору, при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України.
Суд першої інстанції перевірив зроблені позивачем розрахунки 3 % річних і інфляційних втрат та встановив, що вони є арифметично правильними.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, судова колегія звертає увагу, що апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині висновків про правомірність вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, як не оскаржується і здійснений судом розрахунок сум, що підлягають стягненню. Натомість апелянтом оскаржується рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Так, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача на 95%.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 вказав, що з аналізу положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних витрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Отже, зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.
Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати в кожному конкретному випадку.
Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
У свою чергу, колегія суддів також звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, де Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
У постанові також вказано, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Щодо решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності та відповідають за наслідки її ведення. Обидва підприємства здійснюють свою господарську діяльність в умовах дії воєнного стану.
Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення складає всього 1,59 % від суми основної заборгованості, що цілком співмірно з сумою боргу.
До того ж встановлено, що відповідачем оплата заборгованості за спірний період здійснена протягом розгляду цієї справи у суді з порушенням строків розрахунків.
Відповідачем не наведено взаємозв'язку між майбутнім складанням актів коригування та рішенням суду щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат на прострочене зобов'язання, термін виконання якого настав.
Ураховуючи наведене вище нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановлені обставини справи (прострочення відповідачем основного зобов'язання), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у спірних правовідносинах, а також відсутності підстав для їх зменшення.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується зі здійсненим судом першої інстанції розподілом судового збору за результатами розгляду справи.
Позивачем у суді першої інстанції, було заявлено клопотання про повернення йому з Державного бюджету України надлишково сплаченого судового збору у розмірі 709 955,09 грн., згідно платіжної інструкції № АУ-8739 від 11.12.2023.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частина 9 статті 129 ГПК України передбачає, що у випадку зловживання стороною, чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У разі закриття провадження у справі щодо частини із заявлених позовних вимог, ч. 9 ст. 129 ГПК України не застосовується і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У випадку закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується. У наведеній нормі ч. 9 ст. 129 ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Закон України "Про судовий збір" у такому ж випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Висновки суду першої інстанції про покладення на відповідача обов'язку зі сплати на користь позивача судового збору у даній справі в повному обсязі, як і відмова у задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору з бюджету є помилковими та такими, що здійснені при неправильному застосуванні пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та з порушенням частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат.
Вказане узгоджується з постановами КГС ВС від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22, від 18.04.2024 у справі № 910/9512/23.
Отже, за розрахунком апеляційного суду, враховуючи здійснену оплату позивачем судового збору у сумі 751 520, 00 грн (розмір судового збору за позовом було обмежено 350 розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб), за наслідками розгляду позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 51 956,14 грн. пропорційно до задоволених вимог, а решта суми - 699 563,86 грн. підлягає поверненню позивачу у зв'язку із закриттям провадження щодо частини позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню щодо розподілу судового збору за подання позову; в решті рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього, оскільки суд не змінював судового рішення прийнятого по суті спору, тоді як за оскарження рішення в частині розподілу судового збору не передбачено оплати судового збору.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025р. у справі № 908/3623/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025р. у справі № 908/3623/23 - скасувати в частині розподілу судового збору за подання позову.
Ухвалити у цій частині нове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судовий збір за подання позову у сумі 51 956,14 грн.
Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 699 563 (шістсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 86 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № АУ-8739 від 11.12.2023.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025р. у справі № 908/3623/23 - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на останнього.
Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 27.10.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков