24 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/790/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", м. Київ (вх. №1152 Д/2),
на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 (повний текст складено 29.04.2025) у справі № 905/790/21 (суддя Шилова О.М.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", м. Київ,
до відповідачів:
1) Приватного підприємства "Медсервис", м. Донецьк,
2) ОСОБА_1 , м. Вишневе Бучанський р-н Київської обл.,
про солідарне стягнення 3617,50 доларів США та 3034,69 євро,
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Медсервис" (далі - ПП "Медсервис", відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про солідарне стягнення 3617,50 доларів США та 3034,69 євро.
Позовну заяву мотивовано наявністю у ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги до відповідачів, яке виникло на підставі договору №04 від 06.05.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за укладеними між відповідачами і ПАТ "Банк "Софійський" генеральною кредитною угодою №32/1-1-2-13 від 07.05.2012 та кредитними договорами №32/1-1-2-13/1 від 07.05.2012, №32/1-1-2-13/2 від 07.05.2012 щодо повернення відповідачами коштів за тілом кредиту та процентами.
Враховуючи невиконання відповідачем-1 (позичальником) зобов'язань за кредитними договорами, а відповідачем-2 (поручителем) за договором поруки б/н від 07.05.2012, позивач, вважаючи себе новим кредитором за договором відступлення права вимоги № 04 від 06.05.2019, укладеним з ПАТ "Банк "Софійський", звернувся до господарського суду з позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів частини тіла кредиту у сумі 3617,50 доларів США та 3034,69 євро.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/790/21 позов залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги №04 від 06.05.2019, укладений між ТОВ "ФК "Форінт та ПАТ "Банк "Софійський" не передбачає автоматичного переходу прав вимоги до нового кредитора. Встановивши, що позивач не надав доказів сплати 1962639,13грн на виконання умов п. 4.1. договору відступлення права вимоги на час або після його укладення, суд дійшов висновку, що останнім не було доведено належного виконання своїх зобов'язань за вказаним договором та переходу права вимоги до відповідачів, тобто не підтверджено факту набуття ним усіх прав кредитора за угодою, кредитними договорами №1, №2 і договором поруки.
Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач - ТОВ "ФК "Форінт" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/790/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також апелянт просить суд покласти на відповідачів судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту набуття права вимоги до відповідачів, зважаючи на наступне:
- позивач на електронному аукціоні придбав пул активів Банку, що включав в себе права вимоги (37 позицій) за укладеними з юридичними особами кредитними договорами, за які було сплачено грошові кошти у загальній сумі 2817234,61грн у повному обсязі; до складу ціни лоту увійшла ціна договору, зазначена в п. 4.1. договору відступлення права вимоги №04 від 06.05.2019 у розмірі 1962639,13грн; загальна сума зазначених попередньо договорів складає суму 2817234,61грн, що є тотожною сумою ціні продажу лоту, яка зазначена в Протоколі торгів;
- сама лише відсутність в договорі відступлення прав вимоги за договорами поруки (які не посвідчені нотаріально від 06.05.2019) умови щодо вартості права вимоги за відступлення права вимоги за договором поруки від 07.05.2012, укладеним між Банком та відповідачем-2, не вливає на фактичне відступлення права вимоги та не може бути підставою для відмови в задоволені вимог ТОВ "ФК "Форінт" до відповідачів;
- чинним законодавством визначено порядок продажу активів банків, які ліквідуються, що складається з певних етапів (формування протоколу відкритих торгів; фактичної оплати покупцем ціни продажу - згідно суми, визначеної в протоколі; укладання договору купівлі-продажу) та які відбуваються поетапно в різні дні, згідно визначених термінів; саме тому дати всіх перелічених вище документів різні, а формування протоколу відбувається раніше, ніж укладаються фінальні договору купівлі-продажу; разом з цим, єдиною умовою є співвідношення ціни продажу лоту в протоколі, ціні, сказаній в платіжному доручені та ціні (загальній вартості) за договором купівлі;
- у даному випадку ТОВ "ФК "Форінт" та ПАТ "Банк "Софійський" було дотримано всіх вимог щодо купівлі-продажу єдиного пулу активів за ціною продажу 2817234,61грн, які було повністю оплачено покупцем, у в'язку з чим до позивача як нового кредитора перейшло право вимоги до відповідачів;
- враховуючи наявність у відповідачів невиконаних зобов'язань за кредитними договорами та набуття позивачем права вимоги до боржників, тому позовні вимоги є законними і обґрунтованим, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі;
- крім того, апелянт звертає увагу на те, що факт набуття права вимоги ТОВ "ФК "Форінт" за кредитними договорами було підтверджено у рішенні Господарського суду Донецької області від 12.10.2021 по справі №905/819/21 за позовом ТОВ "ФК "Форінт" до відповідача ОСОБА_1 , за участю третьої особи - ПП "Медсервис".
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Склярук О.І., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Форінт" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/790/21; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "ФК "Форінт" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/790/21 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 про відкриття апеляційного провадження вручена позивачу у підсистемі "Електронний суд".
Судова колегія враховує, що в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку №83092, у зв'язку із чим не є можливим відправлення ухвали суду у цій справі в установленому порядку ПП "Медсервис" на адресу: вул. 230-ї Стрілкової дивізії, буд. 33, кв. 55, м.Донецьк, 83092, про що Східним апеляційним господарським судом складено відповідний акт від 02.06.2022.
Відповідач-2 - ОСОБА_1 , який є керівником ПП "Медсервис", був повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції шляхом направлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за його місцем реєстрації як ВПО: вул. Петра Дорошенка, буд. 5Д, м. Вишневе, Бучанський р-н, Київська обл., 08132, проте вказане поштове відправлення повернуто оператором поштового зв'язку з довідкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відповідачу-2 є 16.06.2025, тобто дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою його місцезнаходження.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
За вказаних обставин, судом апеляційної були вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи №905/790/21, у той час як отримання відповідної ухвали суду залежало виключно від волевиявлення та дій самих відповідачів.
До початку розгляду апеляційної скарги відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Згідно ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Апеляційним судом було створено належні умови для ознайомлення учасників справи з її рухом шляхом надсилання копій процесуальних документів. Додаткових письмових пояснень, інших, ніж викладені в апеляційній скарзі, заяв, клопотань та письмових пояснень сторони до суду не надсилали, про неможливість викласти їх письмово та необхідність надати додаткового часу не заявляли.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.05.2012 ПАТ "Банк "Софійський" (далі - Банк) та ПП "Медсервис" (далі - позичальник) уклали генеральну кредитну угоду №32/1-1-2-13 (далі - Угода), за умовами якої Банк зобов'язався надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах Угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника за кредитами, наданими в межах Угоди, не повинен перевищувати 250000,00євро та 250000,00дол.США (п. 1.1. Угоди).
Строк повернення кредитних коштів визначено до 05.05.2018 (абз. 3 п. 1.1. Угоди в редакції додаткової угоди № 3 від 17.04.2015 до Угоди).
Статтею 2 Угоди визначено умови надання та забезпечення повернення кредитних коштів, зокрема: Банк надає Позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування (п. 2.1. Угоди); сторони встановлюють, що в рамках Угоди на підставі додатково укладених кредитних договорів Позичальнику можуть відкриватись відновлювальні кредитні лінії на таких умовах: валюта кредитування: долар США, євро; строк фінансування за кожним укладеним кредитним договором в рамках Угоди не повинен перевищувати 48 місяців; відсоткова ставка за надання кредитних коштів визначається окремим кредитним договором (п. 2.2. Угоди в редакції додаткової угоди №3); всі позики, як і відсотки за ними, повинні сплачуватись у тій самій валюті, в якій їх надано. Всі комісії за кредитними договорами повинні сплачуватись у національній валюті. Всі платежі, які мають бути зроблені Позичальником на підставі Угоди, повинні бути зроблені повністю, без будь-яких взаємозаліків чи претензій та без будь-яких відрахувань або утримань із наявних сум на рахунках Позичальника (п. 2.3. Угоди); конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, комісійні винагороди, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в межах Угоди (п.2.4. Угоди); в якості забезпечення зобов'язань за кредитами Позичальника, наданими Банком в межах Угоди, Банку передається, зокрема, фінансова порука власника підприємства ОСОБА_1 (п. 2.5. Угоди в редакції додаткової угоди №3).
Згідно умов пп. (ііі) п. 2.6. Угоди забезпеченням Угоди може бути договір поруки.
Банк, зокрема, зобов'язався на умовах Угоди відкривати Позичальнику позичкові рахунки згідно з умовами укладених сторонами в межах Угоди кредитних договорів та додаткових угод до них, відповідно до загальних умов кредитування, визначених у ст.ст. 1, 2 Угоди, та за письмовими вимогами Позичальника перераховувати в безготівковій формі кредитні кошти в межах розмірів лімітів, визначених в кожному окремому кредитному договорі (п. 4.1. ст.4 Угоди).
Відповідно до ст. 5 Угоди Позичальник, зокрема, зобов'язався: використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в межах Угоди (п. 5.1.); надати Банку в заставу чи забезпечити передачу в заставу його майновими поручителями майна в забезпечення зобов'язань за Угодою відповідно до умов п.2.5. Угоди шляхом укладення договорів застави, інших пов'язаних з ними договорів та документів у строк до 25.05.2012. В разі недотримання цих умов Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, відсотками за кредит та іншими платежами за Угодою, а в разі непогашення заборгованості - звернутися до поручителя, або звернути стягнення на предмет застави, або звернутись до суду (п. 5.3.).
Пунктом 9.1. Угоди (в редакції додаткової угоди №3) передбачено, що Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 05.05.2018 за умови повного погашення Позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів та пені) за всіма отриманими в межах Угоди кредитами, що будуть укладені в рамках Угоди.
Зміни до Угоди оформлюються укладанням сторонами додаткової угоди, яка стає її невід'ємною частиною (п. 11.2. Угоди).
Угода і додаткова угода №3 від 17.04.2015 підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.
Судом встановлено, що 07.05.2012 Банк і Позичальник уклали кредитний договір №32/1-1-2-13/1 (далі - Кредитний договір №1), за умовами п. 1.1. якого Банк на умовах цього договору та Угоди відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на суму 250000,00дол.США (далі - Кредит) на поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності зі сплатою 14,00% річних (далі - Відсотки).
Строк повернення Кредиту - 06.05.2013 (п. 1.2. Кредитного договору №1).
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору №1 в якості забезпечення зобов'язань за цим договором Банку передається, зокрема, фінансова порука власника підприємства-Позичальника ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1.4. Кредитного договору №1 Кредит Позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в п.1.1. цього договору, на підставі письмової заяви Позичальника та за умови належного виконання Позичальником своїх зобов'язань згідно з цим договором. Позичальник має право неодноразово одержувати грошові кошти в повному обсязі або частково та неодноразово повертати Банку отримані грошові кошти в повному обсязі або частково таким чином, щоб загальний розмір грошових коштів, що знаходяться у Позичальника, у будь-який момент часу не перевищував ліміт Кредиту згідно з п.1.1. цього договору.
За умовами п. 2.1. Кредитного договору №1 Банк відкриває рахунки: №20620001000048 - для обліку Кредиту і №20686001000048 - для обліку нарахованих відсотків.
У пункті 2.5. Кредитного договору №1 сторони погодили, що Позичальник доручив Банку в разі наявності грошових коштів на своєму поточному рахунку № НОМЕР_1 в Банку в гривні здійснювати списання Відсотків та сум Кредиту, неустойки (штрафу, пені) й інших платежів в розмірі, встановленому договором, при настанні строків платежу та/або заборгованості, що виникла при їх порушенні.
Позичальник має право отримувати кредитні кошти в межах суми, зазначеної в п. 1.1., шляхом подання в Банк заяви відповідно до п. 1.4. (п. 3.1.1. п. 3.1. Кредитного договору №1).
Згідно з п. 3.3. Кредитного договору №1 Позичальник зобов'язався: використати Кредит виключно на цілі, зазначені в п. 1.1. цього договору (пп. 3.3.1.); повернути Кредит у валюті Кредиту не пізніше строку, зазначеного в п.1.2. цього договору, на рахунок № НОМЕР_2 у строки, визначені договором (підп.3.3.2.); надати Банку в заставу чи забезпечити передачу в заставу його майновими поручителями майна в забезпечення зобов'язань за цим договором відповідно до умов його п.1.3. шляхом укладення договорів застави, інших пов'язаних з ними договорів та документів у строк до 25.05.2012. В разі недотримання цих умов Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Кредитом, Відсотками за Кредит та іншими платежами за цим договором, а в разі непогашення заборгованості - звернутися до поручителя, або звернути стягнення на предмет застави, або звернутися до суду (підп.3.3.3.).
Відповідно до п. 5.7. Кредитного договору №1 він вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Кредитний договір №1 підписаний обома сторонами та скріплений печаткою Банку.
Як також встановлено, 07.05.2012 Банк і Позичальник уклали кредитний договір №32/1-1-2-13/2 (далі - Кредитний договір №2), відповідно до п. 1.1. якого Банк на умовах цього договору та Угоди відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 250000,00 євро (далі - Кредит) на поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності зі сплатою 14,00% річних (далі - Відсотки).
Строк повернення Кредиту - 06.05.2013 (п. 1.2. Кредитного договору №2).
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору №2 в якості забезпечення зобов'язань за договором Банку передається, зокрема, фінансова порука власника підприємства-Позичальника ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору №2 Кредит Позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в п.1.1. цього договору, на підставі письмової заяви Позичальника та за умови належного виконання Позичальником своїх зобов'язань згідно з цим договором. Позичальник має право неодноразово одержувати грошові кошти в повному обсязі або частково та неодноразово повертати Банку отримані грошові кошти в повному обсязі або частково таким чином, щоб загальний розмір грошових коштів, що знаходяться у Позичальника, у будь-який момент часу не перевищував ліміт Кредиту згідно з п.1.1. цього договору.
За умовами п. 2.1. Кредитного договору №2 Банк відкриває рахунки: №20620001000048 - для обліку Кредиту і №20686001000048 - для обліку нарахованих Відсотків.
У п. 2.5. Кредитного договору №2 обумовлено, що Позичальник доручив Банку в разі наявності грошових коштів на своєму поточному рахунку № НОМЕР_1 в Банку в гривні здійснювати списання Відсотків та сум Кредиту, неустойки (штрафу, пені) та інших платежів в розмірі, встановленому договором, при настанні строків платежу та/або заборгованості, що виникла при їх порушенні.
Позичальник має право отримувати кредитні кошти в межах суми, зазначеної в п.1.1., шляхом подання в Банк заяви відповідно до п.1.4. (пп. 3.1.1. пп. 3.1. Кредитного договору №2).
Згідно п. 3.3. Кредитного договору №2 Позичальник зобов'язався: використати Кредит виключно на цілі, зазначені в п. 1.1. цього договору (пп. 3.3.1.); повернути Кредит у валюті Кредиту не пізніше строку, зазначеного в п.1.2. цього договору, на рахунок № НОМЕР_2 у строки, визначені договором (пп. 3.3.2.); надати Банку в заставу чи забезпечити передачу в заставу його майновими поручителями майна в забезпечення зобов'язань за цим договором відповідно до умов його п. 1.3. шляхом укладення договорів застави, інших пов'язаних з ними договорів та документів у строк до 25.05.2012. В разі недотримання цих умов Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Кредитом, Відсотками за Кредит та іншими платежами за цим договором, а в разі непогашення заборгованості - звернутися до поручителя, або звернути стягнення на предмет застави, або звернутися до суду (пп. 3.3.3.).
Відповідно до п. 5.7. Кредитного договору №2 він вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Кредитний договір №2 підписаний обома сторонами та скріплений печаткою Банку.
Разом з цим, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою 07.05.2012 Банк (Кредитор), Позичальник (Боржник) та ОСОБА_1 (Поручитель) уклали договір б/н поруки (далі - Договір поруки), згідно з п. 1.1. якого Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов'язань за Угодою, а також додатковими угодами до неї, що можуть бути укладені в подальшому.
Відповідно до п. 1.3. Договору поруки зобов'язання Боржника за Угодою включають, зокрема, грошові зобов'язання з повернення основної суми заборгованості (кредиту).
За умовою пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору поруки Кредитор має право у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Угодою протягом 5-ти робочих днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Такі вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання Поручителем від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов'язань за Угодою.
Згідно з пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору поруки Поручитель зобов'язався виконати за Боржника зобов'язання за Угодою шляхом перерахування вказаної Кредитором суми заборгованості Боржника за реквізитами, вказаними в Угоді, у строк, зазначений в пп.2.1.1. Договору поруки.
Розділ 3 Договору поруки передбачає, що Поручитель відповідає перед Кредитором за зобов'язаннями за Угодою в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків тощо (п.3.1.); відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (п.3.2.); Поручитель і Боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором, доки всі зобов'язання за Угодою не будуть виконані повністю (п.3.4.).
За умовою п. 4.1. Договору поруки він вступає в силу з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін).
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Угодою (п.4.2. Договору поруки).
Договір поруки підписаний всіма сторонами та скріплений печаткою Боржника.
03.09.2012 Банк і Позичальник уклали додаткову угоду №1 до Угоди, в якій уточнили перелік майна, переданого у забезпечення зобов'язань Позичальника.
04.11.2014 Банк і Позичальник уклали додаткову угоду №2 до Угоди, в п. 1 якої домовились подовжити строк фінансування за кожним укладеним кредитним договором в рамках Угоди до 36-ти місяців та уточнили перелік майна, переданого у забезпечення зобов'язань Позичальника.
Додаткові угоди №1 і №2 підписані представниками та скріплені печатками обох сторін.
На підтвердження надання кредитних коштів за Кредитним договором №1 позивач надав копії заявок б/н від 07.05.2012, 05.03.2013, 07.03.2013 відповідача на видачу Кредиту та меморіальних ордерів про видачу Кредиту: №199 від 07.05.2012 на суму 250000,00USD (1997475,00грн), №1201 від 05.03.2013 на суму 31540,00USD (252099,22грн), №1740 від 07.03.2013 на суму 45655,87USD (364927,37грн), №6126 від 28.03.2013 на суму 22304,13USD (178276,91грн).
На підтвердження надання кредитних коштів за Кредитним договором №2 позивач надав копії заявок б/н від 08.05.2012, 14.06.2012, 02.04.2013, 08.04.2013 відповідача на видачу Кредиту та меморіальних ордерів про видачу Кредиту: №298 від 08.05.2012 на суму 140000,00EUR (1457634,22грн), №1716 від 14.06.2012 на суму 110000,00EUR (1101958,00грн), №630 від 02.04.2013 на суму 20000,00EUR (204700,74грн), №1902 від 08.04.2013 на суму 14000,00EUR (144845,95грн).
03.04.2019 відбувся електронний аукціон №UA-EA-2019-03-25-000056-b з продажу лота №F30GL41933, до складу якого увійшов пул активів Банку, що включав в тому числі права вимоги (37 позицій) за укладеними з юридичними особами кредитними договорами і майнові права (2 позиції) за укладеними з юридичними особами кредитними договорами (протокол аукціону).
Переможцем аукціону визначено ТОВ "ФК "Форінт" (позивача), який запропонував ціну продажу 2817234,61грн з ПДВ, що підлягала сплаті переможцем Банку за результатами проведення аукціону.
Згідно з протоколом аукціону переможець електронних торгів зобов'язався, зокрема, провести повний розрахунок та підписати договір (договори) купівлі-продажу/відступлення права вимоги придбаного активу(вів) (майна) протягом 20-ти робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону.
17.04.2019 платіжним дорученням №16516687 позивач перерахував Банку 2817234,61грн з призначенням платежу: "Оплата за активи (майно) згідно з протоколом аукціону №UA-EA-2019-03-25-000056-b, лот №F30GL41933, у т.ч. ПДВ 1640,05грн".
06.05.2019 Банк і ТОВ "ФК "Форінт" (Новий кредитор) уклали договір №4 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - Договір відступлення), згідно з п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку №1 до договору (далі - Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами) та договорами застави з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору (далі - Основні договори і Права вимоги); Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором; відступлення Банком Новому кредиторові прав вимоги за договорами забезпечення, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами, відбувається шляхом укладання окремих договорів відступлення прав вимоги за договорами забезпечення.
Відповідно до п. 2.2. Договору відступлення Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на договірне списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.
За змістом п. 3.3. Договору відступлення усі наявні у Банку документи (оригінали або копії (у разі відсутності оригіналів)), що підтверджують Права вимоги до Боржників, передаються Банком Новому кредитору за відповідним актом не пізніше 10-ти календарних днів із дати укладення цього договору. При отриманні Банком після укладення цього договору оригіналів документів стосовно Боржників (оригіналів виконавчих документів, процесуальних документів у судових справах, пов'язаних з Правами вимоги, що відступаються за цим договором, тощо) такі документи передаються Банком Новому кредитору за відповідним актом.
Після набуття Прав вимоги за цим договором Новий кредитор має право: здійснювати будь-які не заборонені чинним законодавством України дії для реалізації Прав вимоги та/або отримання сум заборгованості від Боржників; здійснювати будь-які передбачені чинним законодавством України дії, пов'язані з набутими Правами вимоги; розпоряджатися Правами вимоги на власний розсуд, в тому числі здійснювати наступний продаж та/або відступлення Прав вимоги на користь третіх осіб, за умови дотримання при цьому вимог чинного законодавства України та умов Основних договорів (п. 3.7. Договору відступлення).
У пункті 4.1. Договору відступлення сторони обумовили, що за відступлення Прав вимоги за Основними договорами відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти в сумі 1962639,13грн (далі - Ціна договору). Новий кредитор сплачує Банку Ціну договору в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором відповідно до його п.6.5, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (п. 6.5. Договору відступлення).
Договір відступлення підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.
Відповідно до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, який є додатком №1 до Договору відступлення до позивача перейшли права вимоги, що виникли на підставі:
- Кредитного договору №1 з додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін, доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід'ємними частинами (укладений на умовах Угоди) у загальній сумі 275271,69 дол.США у валюті кредиту, з яких 196000,00 дол.США - заборгованість за тілом кредиту, а 79271,69дол.США - заборгованість за нарахованими відсотками за кредитом;
- Кредитного договору №2 з додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін, доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід'ємними частинами (укладений на умовах Угоди) у загальній сумі 354452,06 євро, з яких 250000,00 євро - заборгованість за тілом кредиту, а 104452,06 євро - заборгованість за нарахованими відсотками за кредитом;
- Договору поруки з додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін, доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід'ємними частинами.
Додаток №1 до Договору відступлення підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.
Того ж дня, 06.05.2019 Банк (Цедент) і ТОВ "ФК "Форінт" (Цесіонарій) уклали договір б/н відступлення прав вимоги за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально (далі - Договір цесії за непосвідченими договорами поруки), згідно з п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, і у зв'язку з укладенням сторонами Договору відступлення Цедент відступає та передає, а Цесіонарій приймає та набуває всіх належних Цеденту прав за договорами поруки (далі - Договори поруки) згідно з переліком, наведеним в цьому пункті (до переліку входить і Договір поруки, що є підставою позовних вимог до відповідача-2 в цій справі).
Відступлення прав за Договорами поруки здійснюється у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав, включаючи всі права Цедента (Кредитора), передбачені умовами Договорів поруки (п. 1.2. Договору цесії за непосвідченими договорами поруки).
У розділі 2 Договору цесії за непосвідченими договорами поруки сторони визначили порядок передачі прав, зокрема: права за Договорами поруки вважаються переданими (відступленими) Цедентом Цесіонарію з моменту підписання цього договору (п. 2.1.); з моменту передання (відступлення) прав за Договорами поруки Цесіонарій замінює Цедента у правовідносинах, які склалися між ним та поручителями за Договорами поруки (п. 2.2.); в день підписання цього договору Цедент зобов'язаний передати Цесіонарію всі наявні документи, що засвідчують права, які передаються за цим Договором; Цедент також передає Цесіонарію всі наявні документи з судових справ та/або виконавчих проваджень, які безпосередньо стосуються Договорів поруки (п. 2.3.); передача документів, зазначених у п. 2.3. цього договору, здійснюється відповідно до умов Договору відступлення (п. 2.4.); Цедент повідомляє поручителів за Договорами поруки про передачу прав за Договорами поруки відповідно до умов Договору відступлення (п. 2.5.).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.4.1. Договору цесії за непосвідченими договорами поруки).
Договір цесії за непосвідченими договорами поруки підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.
Посилаючись на невиконання позичальником - ПП "Медсервис" та поручителем ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, позивач, як правонаступник Банку, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення частини боргу за тілом кредиту за кредитними договорами у сумі 3617,50 дол.США та 3034,69 євро.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем належним чином не доведено, що він є належним кредитором у зобов'язаннях щодо повернення кредиту за кредитними договорами та договором поруки по відношенню до відповідачів, оскільки ТОВ "ФК "Форінт" у встановленому законом порядку не підтвердило перехід права вимоги від Банку.
За висновком суду, договір відступлення не передбачає автоматичного переходу прав вимоги до нового кредитора. Позивач не надав доказу сплати 1962639,13грн на виконання умов п. 4.1. договору відступлення на час або після його укладення, а отже, не довів належне виконання своїх зобов'язань за вказаним договором і, як наслідок, позивач не довів перехід права вимоги - факт набуття ним усіх прав кредитора за угодою, кредитними договорами №1, №2 і договором поруки.
Як зазначалося вище, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення закріплено у ст. 173 ГК України.
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Як встановлено судом, умовами генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-13 від 07.05.2012, кредитних договорів №32/1-1-2-13/1 від 07.05.2012, №32/1-1-2-13/2 від 07.05.2012 і договором поруки б/н від 07.05.2012, укладених між ПАТ "Банк "Софійський" та відповідачами (позичальником та поручителем) не передбачено будь-якої заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні.
Колегія суддів зазначає, що вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 року у справі № 34/425.
У процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
За загальним визначенням, правонаступництво це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника.
Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути, зокрема, відповідний договір, на підставі якого воно виникло.
Судова колегія зазначає, що з огляду на умови укладеного між позивачем та ПАТ "Банк "Софійський" договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №04 від 06.05.2019, зокрема, п.4.1 договору, необхідно встановити точну дату відступлення права вимоги, якою є дата сплати ціни договору, на підтвердження чого позивачем було надано до матеріалів справи копію платіжного доручення від 17.04.2019 №16516687, яким підтверджується факт перерахування ТОВ "ФК "Форінт" грошових коштів ПАТ "Банк "Софійський" у загальній сумі 2817234,61грн (а.с. 49 т.1).
Відповідно до умов п. 2.1 договору відступлення прав вимоги за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально від 06.05.2019 права за договором поруки вважаються переданими (відступленими) цедентом цесіонарію з моменту підписання цього договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.
Апеляційним господарським судом враховується, що договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачено обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове відшкодування замість отриманого права вимоги. У такому разі на відносини цесії поширюються положення про договір купівлі-продажу (ст. 656 ЦК України).
Водночас, договір купівлі-продажу за загальним правилом є консенсуальним, якщо інше не передбачено законом чи самим договором. Тому права та обов'язки сторін за таким договором виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов.
Згідно нормами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказаний договір відступлення прав вимоги №04 від 06.05.2019, укладений між Банком та позивачем, містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, строки та порядок виконання зобов'язань, обсяг прав, що переходять новому кредитору, що узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України. Зазначений договір був скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств.
При цьому договір відступлення права вимоги є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку.
За таких обставин, судова колегія вважає, що наявними у справі доказами підтверджується перехід від ПАТ "Банк "Софійський" до ТОВ "ФК "Форінт" прав, наданих первісному кредитору за генеральною кредитною угодою №32/1-1-2-13 від 07.05.2012 та кредитними договорами №32/1-1-2-13/1 від 07.05.2012, №32/1-1-2-13/2 від 07.05.2012 і договором поруки б/н від 07.05.2012 щодо повернення відповідачами коштів за кредитними договорами.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивачем не доведено сплату ціни відступлених прав вимоги на виконання умов п. 4.1. договору відступлення №04 від 06.05.2019 у розмірі 1962639,13грн, а сплачена позивачем ціна лоту в розмірі 2817234,61грн згідно з протоколом електронного аукціону від 03.04.2019 № UA-EA-2019-03-25-000056-b не включає в себе ціну відступлених прав вимоги за вказаним договором.
Колегія суддів виходить з того, що на вказаному електронному аукціоні, переможцем якого став позивач, було реалізовано, окрім інших, лот №F30GL41933, до складу якого увійшов єдиний пул активів ПАТ "Банк Софійський", що включав у себе права вимоги за кількома кредитними договорами укладеними Банком з юридичним особами, у т.ч. і за спірними кредитними договорами, укладеними з відповідачем-1 та договором поруки з відповідачем-2.
Матеріалами справи підтверджується. що відповідно до результатів цих торгів 06.05.2019 Банк та позивач уклали окремі договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кожною з позицій активу із зазначенням у кожному з договорів ціни продажу прав вимоги (ціни договору), у тому числі й спірний договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №04 від 06.05.2019 із ціною 1962639,13грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума ціни за всіма договорами відступлення становить 2817234,61грн, що є тотожною ціні продажу лоту, яка зазначена у Протоколі аукціону та сплачена позивачем за платіжним дорученням № 16516687 від 17.04.2019.
Разом з цим, у пункті 4.1. договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №04 від 06.05.2019 сторони погодили, що ціна договору в сумі 1962639,13грн сплачується у повному обсязі до моменту набрання чинності цим договором, відповідно до п. 6.1. цього договору саме на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем якого став новий кредитор.
При цьому в абзаці 3 преамбули договору сторони прямо зазначили, що його укладено саме за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону від 03.04.2019 № UA-EA-2019-03-25-000056-b, результати яких (переможний лот) був повністю оплачений позивачем в сумі 2817234,61грн.
Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 23.11.2022 у справі №285/3536/20, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не є релевантною до спірних правовідносин у даній справі, з огляду на неподібність правовідносин у цих двох справах.
Так, Верховним Судом у вказаній справі №285/3536/20 сформульовано загальне правило щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, виходячи з існуючого грошового зобов'язання, яке не виконане боржником. Висновки Суду про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтуються на тому, що подання позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Натомість, суд першої інстанції не звернув уваги, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на відмінних обставинах, зокрема на тому, що позивачем отримано (придбано) право вимоги до відповідача щодо повернення кредитних коштів, тобто виконання грошового зобов'язання, яке включає в себе виключно основний борг.
Дослідивши укладений між банком та позивачем договір відступленням права вимоги у даній справі в контексті приписів ст.ст. 1077 - 1086 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що на час звернення позивача з позовом він є належним кредитором у зобов'язаннях щодо повернення кредиту, оскільки ним підтверджено фактичну оплату права вимоги, а відповідачі (позичальник та поручитель), в свою чергу, враховуючи положення укладених договорів переведення боргу є боржниками в зобов'язаннях за кредитними договорами №32/1-1-2-13/1 від 07.05.2012, №32/1-1-2-13/2 від 07.05.2012 і договором поруки б/н від 07.05.2012.
З огляду на невиконання ПП "Медсервис" та ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, позивач, як правонаступник Банку, звернувся до суду з позовом про стягнення частини боргу за тілом кредиту за кредитними договорами.
Відповідно до приписів ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що банк, на виконання умов кредитних договорів, укладених в межах генеральної угоди, надав відповідачу-1 кредит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, що підтверджується меморіальними ордерами на загальну суму 275271,69 доларів США та 354452,06 євро.
Натомість позичальник своїх зобов'язань щодо повернення суми кредитних коштів в повному обсязі у строки обумовлені кредитними договорами не виконав, доказів на підтвердження погашення сум кредиту суду не надав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, як правонаступником банку.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Матеріалами справи підтверджується, що позичальником - ПП "Медсервіс" та поручителем - ОСОБА_1 не доведено виконання ними своїх зобов'язань за кредитними договорами перед первісним кредитором ПАТ "Банк "Софійський".
Колегія суддів враховує, що з огляду на солідарний обов'язок позичальника і поручителя за основним зобов'язанням перед Банком, ТОВ "ФК "Форінт" як новий кредитор має право вимагати стягнення наявної заборгованості солідарно з позичальника - відповідача-1 та поручителя - відповідача-2.
При цьому судовою колегією враховується, що ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Згідно ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Аналізуючи наведені правові норми слід дійти висновку, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Також, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц та №373/2054/16-ц.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено перехід права вимоги від ПАТ "Банк "Софійський" до ТОВ "ФК "Форінт", а тому вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів частини боргу за кредитними договорами в сумі 3617,50 доларів США та 3034,69 євро є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Однак, суд першої інстанцій, ухвалюючи оскаржуване рішення, зазначеного не врахував, обставин фактичного переходу права вимоги позивача до відповідачів належним чином не досліджував, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку щодо відмови у задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Таким чином, виходячи із системного аналізу обставин, встановлених при розгляді даної справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "ФК "Форінт", скасування рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі № 905/790/21 та прийняття нового судового рішення про задоволення позову.
У зв'язку із задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі № 905/790/21 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/790/21 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до Приватного підприємства "Медсервис" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3617,50 доларів США та 3034,69 євро - задовольнити.
Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Медсервис" (83092, м.Донецьк, вул. 230-ої Стрілецької Дивізії, буд. 33, кв. 55; код ЄДРПОУ 23345865) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 40658146) заборгованості за кредитним договором в сумі 3617,50 доларів США та 3034,69 євро.
Стягнути з Приватного підприємства "Медсервис" (83092, м. Донецьк, вул. 230-ої Стрілецької Дивізії, буд. 33, кв. 55; код ЄДРПОУ 23345865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 40658146) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1523,37грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1828,04грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 40658146) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1523,37грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1828,04грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза