16 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/1552/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (вх.№1693 Д/2) та апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» (вх.№1699 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Харакозом К.С., повний текст рішення складено та підписано 08.07.2025) у справі №905/1552/24
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м. Харків,
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська», м.Білозерське, Донецька область,
про стягнення 147 281 014,20 грн, розірвання договору оренди,
У грудні 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» заборгованості з орендної плати в сумі 127 628 004,12 грн, пені в сумі 19 653 010,08 грн та розірвання договору оренди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу “Шахта “Білозерська» Державного підприємства “Добропіллявугілля» №5/2008 від 13.11.2008 в частині здійснення своєчасно та в повному обсязі орендних платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з квітня 2023 року по жовтень 2024 року в сумі 127 628 004,12 грн та пені в сумі 19 653 010,08 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 закрито провадження в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 597 976,07 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про стягнення основного боргу в сумі 109 030 028,05 грн - задоволено.
У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про стягнення пені в сумі 19 653 010,08 грн та про розірвання договору оренди №5/2008 від 13.11.2008 - відмовлено.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в сумі 109 030 028,05 грн.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях судовий збір в сумі 627 643,82 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду щодо вимог про стягнення орендної плати обґрунтовано тим, що строком закінчення пільги по оплаті орендної плати за ч.2 п.п.1 п.1 Постанови КМУ №634, є 31.12.2022, і тому позивач правомірно нарахував орендну плату у період з 01.01.2023 по 07.05.2024 за ставкою 100% в сумі 118 647 720,90 грн. Дія постанови мала спеціальну, адресну й обмежену мету, яка не охоплювала загальне або безстрокове звільнення від зобов'язань за чинними договорами оренди. Тобто, дія Постанови №?634 має розглядатись як виняткова регуляторна міра, що застосовується лише в межах спеціально визначених законом умов і строків, без трансформації змісту цивільно-правового договору оренди чи загального режиму платності користування державним майном. Постанову КМУ №?634 слід тлумачити у світлі її текстуальної та системної змістовності як таку, що передбачала повне звільнення від сплати орендної плати виключно до 31.12.2022. Саме ця дата була встановлена як гранична у формулюванні підпункту 1 пункту 1 Постанови, яка діяла в редакції від 27.05.2022, і надалі не подовжувалась шляхом внесення змін до нормативного акта. Відтак, після цієї дати дія зазначеної пільги припинилась. Закінчення строку дії пільгового режиму відбулося 31.12.2022, після чого сторони зобов'язані були повернутись до загального порядку виконання договірного зобов'язання з оренди, зокрема, щодо визначення та сплати орендної плати у повному обсязі відповідно до умов договору, який є імперативною вимогою законодавства про оренду державного майна (статті 16, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна»), а також відповідає загальним принципам цивільного зобов'язального права, з огляду на що, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував орендну плату за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 за ставкою 100% від зазначеного в договорі розміру в сумі 118 647 720,90 грн.
Як зазначено в рішенні, станом на 31.10.2024, відповідно до поданих позивачем розрахунків, за період з 01.01.2023 по жовтень 2024 року нараховано орендної плати на загальну суму 152 284 159,87 грн, з яких орендарем фактично сплачено 7?000?000,00 грн у 2023 році, 8?000?000,00 грн у 2024 році, а також зараховано 9?656?155,76 грн переплати, що залишалась на початок 2023 року. Отже, всього зараховано в рахунок виконання зобов'язання 24?656?155,76 грн, а залишок несплаченої орендної плати за вказаний період становить 127?628?004,12 грн, що узгоджується з вимогами позивача щодо стягнення суми у вказаному розмірі станом на 19.11.2024. Між сторонами відсутній спір з приводу сум грошових коштів, які відповідач перерахував за час дії договору. При цьому, спірним питанням між сторонами є зарахування сплачених ним сум орендної плати в рахунок відповідних періодів, а саме правомірності зарахування позивачем суми 24?656?155,76 грн в рахунок оплати орендної плати за період оренди січень, лютий, березень та частково квітень 2023 року за ставкою орендної плати 100%. При цьому суд врахував, що відповідно до наданого позивачем розгорнутого розрахунку боргу станом на 26.03.2025, після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату грошових коштів на загальну суму 18?597?976,07 грн, яка зарахована позивачем у погашення раніше нарахованої заборгованості, а саме: 10.01.2025 платіжною інструкцією №3801383 сплачено 4?117?417,22 грн (зараховано частково за квітень та травень 2023 року); 10.01.2025 платіжною інструкцією №3801304 - 2?000?000,00 грн (травень 2023 року); 10.02.2025 платіжною інструкцією №3842191 - 4?519?021,73 грн (травень 2023 року); 10.02.2025 платіжною інструкцією №3842190 - 1?684?039,33 грн (залишок травня та частково квітень 2023 року); 10.03.2025 платіжною інструкцією №3880343 - 3?141?058,84 грн і платіжною інструкцією №3880344 - 3?136?438,95 грн (обидві - частково за червень 2023 року), з огляду на що, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення суми 18?597?976,07 грн закрито. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 109?030?028,05 грн орендної плати за період червень 2023 - жовтень 2024.
Щодо стягнення пені за порушення строків сплати орендної плати, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної вимоги, враховуючи те, що хоча пеня, як вид неустойки, є встановленим договором способом забезпечення належного виконання грошового зобов'язання відповідно до положень статей 549, 611 Цивільного кодексу України, її нарахування у даному випадку є наслідком порушення принципу правової визначеності через нечітке формулювання пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №?634. Зазначене формулювання не дозволяло сторонам однозначно встановити момент припинення дії пільги щодо звільнення від орендної плати, що створило об'єктивну непередбачуваність правових наслідків та унеможливило відповідальне прогнозування поведінки відповідача у межах договірних зобов'язань, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що нарахування пені в умовах, коли держава допустила нормативну нечіткість у регулюванні строку дії пільги, є непропорційним втручанням у право відповідача на справедливе і передбачуване виконання зобов'язання. У такій ситуації відсутні підстави для застосування майнової відповідальності, а тому у вимозі позивача про стягнення пені відмовлено.
Щодо вимоги про розірвання договору оренди, то, як зазначено в рішенні, враховуючи попередні висновки суду щодо відсутності вини відповідача у порушенні зобов'язання зі сплати орендної плати в зазначений період, що зумовлено порушенням принципу правової визначеності, через неузгодженість положень пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №?634, суд дійшов висновку, що правові підстави для дострокового розірвання договору оренди у цій справі за наведених позивачем підстав, відсутні.
Таким чином за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення орендної плати в сумі 109?030?028,05 грн за період оренди: частково червень 2023 - жовтень 2024, закриття провадження у справі в частині стягнення 18?597?976,07 грн орендної плати за період: частково квітень 2023 - частково червень 2023, відмову в задоволенні вимог про стягнення пені, відмову у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 в частині відмови у стягненні пені в сумі 19 653 010,08 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» пені у сумі 19 653 010,08 грн на користь Державного бюджету України задовольнити в повному обсязі.
Також просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 в частині відмови у розірванні договору оренди від 13.11.2008 №5/2008 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях про розірвання договору оренди від 13.11.2008 №5/2008, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях та Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» на державне майно: цілісний (єдиний) майновий комплекс Відокремленого підрозділу “Шахта “Білозерська» Державного підприємства “Добропіллявугілля», розташоване за адресою: 85013, Донецька область, Добропільський район, м.Білозерське, вул. Строїтельна, 17, задовольнити в повному обсязі.
Позивач в апеляційній скарзі також просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях витрати зі сплати судового збору в сумі 115 557,20 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 просить залишити без змін.
Просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 173 335,80 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях посилається на наступне:
- законодавцем у підпункті 1 пункту 1 Постанови № 634 чітко встановлено термін звільнення від орендної плати “але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р.». Постановою № 512 (офіційне опублікування відбулось 08.05.2024) внесені зміни, зокрема, пункт 1 підпункт 1 викладено в новій редакції, що передбачає пільги (не нараховується плата за оренду державного та комунального майна у визначені періоди) для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, призваних або прийнятих на військову службу після введення воєнного стану до його припинення чи скасування. Підпунктом 11 Постанови № 512 законодавець чітко встановив, що в подальшому звільнення від орендної плати здійснюється згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Пунктом 2 Постанови №512 імперативно встановлено, що нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 11 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», здійснюється з урахуванням змін, затверджених цією постановою, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів. Звертає увагу, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, втрата чинності 20.03.2025, та наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 чинного з 20.03.2025) розташування об'єкта оренди Донецька обл., Добропільський район, м. Білозерське, вул. Строїтельна, 17, що не входить до визначених територій, тому зміни, внесені Постановою № 512, дали змогу запровадити нарахування орендної плати в розмірі 75% (п.п. 4 п.1 Постанови № 634) для орендарів державного майна, розташованого на інших територіях, зокрема, Донецької області, починаючи з моменту набрання чинності Постановою № 512, тобто з 08.05.2024. Таким чином, Регіональне відділення вважає, що у Постанові № 634 зі змінами, внесеними, зокрема, постановою КМ №512 законодавцем чітко встановлено: звільнення від орендної плати “але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р.» (п.п.1 п.1 Постанови №634; адміністративно-територіальні одиниці на визначених територіях); не нараховується орендна плата (п.п.11 п.1 Постанови №634 зі змінами внесеними Постановою №512: визначені території - визначаються відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією); застосування пільг 75% або 50% (п.п. 4 п. 1 Постанови № 634: крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту);
- орендодавцем на підставі підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України в редакції від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану»: за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 орендаря звільнено від орендної плати; за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 включно, забезпечено нарахування орендної плати в розмірі 100% встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації); з 08.05.2024 орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634»;
- Господарський суд Донецької області при прийнятті рішення помилково визначив, що нарахування пені у даному випадку є наслідком порушення принципу правової визначеності через нечітке формулювання пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», проте звернення Регіонального відділення до суду з вимогою стосовно стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» пені у сумі 19 653 010,08 грн, у зв'язку з простроченням сплати орендної плати, цілком відповідає пункту 3.5 договору оренди від 13.11.2008 №5/2008 та статтям 549, 611 Цивільного кодексу України;
- істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного майна, як неперерахування до Державного бюджету України щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним орендної плати у визначений договором строк та не в повному обсязі протягом 2023-2024 років, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» також звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 частково, в частині задоволення вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта Білозерська» про стягнення основного боргу в сумі 109 030 028,05 грн; закриття провадження в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 597 976,07 грн; стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати в сумі 109 030 028,05 грн; стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях судового збору в сумі 627 643,82 грн. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про стягнення заборгованості з орендної плати за заявлений період з березня 2023 по жовтень 2024 року включно, в сумі 127 628 004,12 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ “Шахта “Білозерська» посилається на наступне:
-спір у даній справі виник у зв'язку з різним розумінням сторонами договору оренди частини 2 п.п. 1 п. 1 Постанови №634, якою передбачено звільнення від сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном, наслідком якого стали різні підходи до періоду нарахування і сплати орендної плати. За переконанням позивача, пільга щодо звільнення від сплати орендної плати має застосовуватись до певного кола орендарів до 31.12.2022. Відповідач вважає, що звільнений від оплати орендної плати до 07.05.2024 (з 08.05.2024 набрала чинності Постанова №512, якою внесені зміни до ч. 2. п.п.1. п. 1.Постанови КМУ №634);
-на думку відповідача, тривалість терміну звільнення від орендної плати визначається виходячи з системного аналізу змісту підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 (у редакції від 27.05.2022.) та положень Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VIII (із змінами);
-наявність у Постанові № 634 правової конструкції “але у будь-якому разі до 31.12.2022» свідчить, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022. До Постанови №634 регулятором вносились зміни, якими розширювався перелік осіб та відносин, до яких застосовувалися пільгові умови. Лише з 08.05.2024 регулятором Постанову №634 викладено в новій редакції;
-відповідно до умов договору оренди відповідачем використовується цілісний майновий комплекс Відокремленого підрозділу “Шахта “Білозерська» Державного підприємства “Добропіллявугілля». Шахта це специфічний об'єкт оренди. Відповідно до статті 1 Гірничого Закону шахта -гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом. Шахта включає в себе систему підземних гірничих виробок та наземні споруди, такі як копри, надшахтні будівлі та склади. Тобто, з врахуванням специфіки об'єкта оренди переміщення його унеможливлено природними умовами. Це в тому числі, підтверджує, що законодавець, надаючи пільгу щодо сплати орендної плати, не міг закласти в зміст підпункту 1 пункту 1 Постанови №634 виключно надання часу до 31.12.2022 для переміщення господарської діяльності, бо це б суперечило конституційним засадам;
-позивачем в даній справі заявлені вимоги щодо стягнення орендної плати за період з березня 2023 по жовтень 2024 в сумі 127 628 004,12 грн. Відповідач зазначав про відсутність заборгованості: за період з лютого 2022 року по 07.05.2024 - відповідач звільнений від сплати орендної плати на підставі Постанови № 634; за період з 08.05.2024 по жовтень 2024 року- відповідач надав платіжні інструкції про оплату орендної плати за зазначений період;
-суд закрив провадження по справі в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 597 976,07 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору. При цьому, судом зараховані платежі за платіжними інструкціями від 10.01.2025 №3801383, від 10.01.2025 №3801304, від 10.02.2025 №3842191, від 10.02.2025 №3842190, від 10.03.2025 №3880343, №3880344 за період з квітня по травень 2023 року, коли відповідач був звільнений від сплати орендної плати;
-відповідно до розрахунку відповідача, орендна плата за період з 08.05.2024 по жовтень 2024 року (включно) склала 33 636 438,95 грн і сплачена відповідачем, що підтверджується платіжними інструкціями, які надавались в матеріали справи. В зазначених платіжних дорученнях відповідачем чітко визначено номер, дату договору і період за який здійснюється оплата орендної плати.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 постановлено об'єднати розгляд апеляційних скарг Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» (вх.№1699 Д/2) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (вх.№1693 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 в одне апеляційне провадження.
05.09.2025 до суду від Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» надійшов відзив на апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (вх.№10626), в якому товариство проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято по суті законне рішення щодо відмови у задоволенні вимог Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій та Луганській областях про стягнення пені у розмірі 19 653 010,08 грн та розірвання договору оренди від 13.11.2008 №5/2008. Разом з тим, при аргументації відмови у задоволенні вимог РВ ФДМУ судом не взято до уваги обставини відсутності порушень умов договору зі сторони відповідача. Зазначає, що період з квітня 2023 по 07.05.2024 - відповідач звільнений від сплати орендної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин. Період з 08 травня по 30 жовтня 2024 року - орендна плата за цей період складає 33 636 438,95 грн і сплачена відповідачем, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними інструкціями, в зв'язку з чим підстави для притягнення відповідача до відповідальності у виді стягнення пені відсутні. Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
05.09.2025 до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» (вх.№10623), в якому РВ ФДМУ проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 в частині: закриття провадження позовних вимог Регіонального відділення до ТДВ “Шахта “Білозерська» про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 597 976,07 грн; задоволення позовних вимог Регіонального відділення до ТДВ “Шахта Білозерська» про стягнення основного боргу в сумі 109 030 028,05 грн; стягнення з ТДВ “Шахта Білозерська» на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати в сумі 109 030 028,05 грн; стягнення з ТДВ “Шахта “Білозерська» на користь Регіонального відділення витрат зі сплати судового збору в сумі 627 643,82 грн - залишити без змін. Посилається на те, що твердження ТДВ “Шахта “Білозерська», викладені в апеляційній скарзі (вх.№1699 Д/2), не відповідають нормативним актам, які регулюють спірні правовідносини оренди та жодним чином не спростовують правильність висновків Господарського суду Донецької області, викладених в рішенні від 23.06.2025 у справі № 905/1552/24 в частині закриття провадження в частині позовних вимог Регіонального відділення до ТДВ “Шахта “Білозерська» про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 597 976,07 грн; задоволенні позовних вимог Регіонального відділення до ТДВ “Шахта “Білозерська» про стягнення основного боргу в сумі 109 030 028,05 грн; стягненні з ТДВ “Шахта “Білозерська» на користь Державного бюджету України заборгованості з орендної плати в сумі 109 030 028,05 грн; стягненні з ТДВ “Шахта “Білозерська» на користь Регіонального відділення витрат зі сплати судового збору в сумі 627 643,82 грн, що свідчить про їх абсолютну невмотивованість та безпідставність.
Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити; проти апеляційної скарги ТДВ “Шахта “Білозерська» заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити.
Представник ТДВ “Шахта “Білозерська» у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити; проти апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.11.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» (орендар) було укладено договір оренди №5/2008, за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Відокремленого підрозділу “Шахта “Білозерська» Державного підприємства “Добропіллявугілля», розташований за адресою: Донецька область, Добропільський район, м.Білозерське, вул. Строїтельна, 17, вартість якого станом на 31.08.2008 становить 309 674 638,59 грн.
Відповідно до п.1.4 договору державне майно цілісного майнового комплексу передається в оренду з метою використання за його цільовим призначенням - видобування кам'яного вугілля.
Згідно з п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі підприємства.
За умовою п.2.3. договору передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку -серпень 2008 року- 1 464 170,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди -листопад 2008 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень та листопад 2008 року (п.3.1 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2 договору).
У п.3.3 договору передбачено, що орендна плата у розмірі 100% перераховується до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п.3.4. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з п.3.6 договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
Умовами п.5.2 договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету.
Відповідно до п.5.8, 5.9 договору орендар зобов'язується щомісяця, до 10 числа, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря). Щоквартально до 10 числа здійснювати звірку розрахунку та сплати орендної плати з орендодавцем по акту звірки.
Згідно з п.10.1 договору цей договір укладено строком на 49 років, що діє з 13.11.2008 до 13.11.2057 включно.
У п.10.4 договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
В подальшому між сторонами укладено низку договорів про внесення змін до договору оренди.
Так, 08.05.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» укладено договір №1 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 №5/2008, яким було внесено зміни у розмір орендної плати у зв'язку зі збільшенням вартості майна.
28.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 №5/2008, яким було внесено зміни у розмір орендної плати у зв'язку зі збільшенням вартості майна.
11.07.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» укладено договір №3 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 №5/2008, яким було викладено п.5.14 в наступній редакції “Забезпечувати своєчасну виплату заробітної плати працівника Підприємства в повному обсязі. У випадках передбачених законодавством: не допускати скорочення чисельності працівників Підприємства та забезпечувати збереження робочих місць».
21.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір №4 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 №5/2008, яким, зокрема, сторони впорядкували відносини зі взаєморозрахунками за період з 14.04.2014 по 30.06.2016.
Так, сторони дійшли до взаємної згоди про нижче наведене:
“ 1. Доповнити Розділ 3 “Орендна плата» договору оренди пунктами 3.8-3.9 наступного змісту:
“ 3.8. Сторони дійшли до взаємної згоди, що орендна плата на загальну суму 61 616 968,94 грн (шістдесят один мільйон шістсот шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто чотири копійки), сплачена орендарем за користування орендованим майном Підприємства за цим договором у період з 14.04.2014 (з дати набрання чинності Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України") до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016 №1365-УІІІ, тобто до 07.06.2016 включно, зараховується орендарю в рахунок наступних (майбутніх) орендних платежів, починаючи з 08.06.2016.
Станом на 01.09.2016, орендодавець зарахував орендарю в рахунок орендної плати:
- за червень 2016 року (з 08.06.2016 по 30.06.2016) 2 837 973,00 грн сплачену орендну плату: за період з 14.04.2014 по 30.04.2014 у сумі 1 245 494,17 грн та чистину орендної плати з 01.05.2014 по 31.05.2014 у сумі 1 592 478,83 грн;
- за липень 2016 року (з 01.07.2016 по 31.07.2016) 3 701 703,91 грн сплачену орендну плату: за період з 01.05.2014 по 31.05.2014 залишок у сумі 692 973,43 грн; за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 орендну плату у сумі 2 307 783,92 грн; за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 частину орендної плати у сумі 700 946,56 грн;
- за серпень 2016 року (з 01.08.2016 по 31.08.2016) 3 701 703,91 грн сплачену орендну плату: за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 залишок у сумі 1 616 068,50 грн та частину орендної плати з 01.08.2014 по 31.08.2014 у сумі 2 085 635,41 грн.
У зв'язку з чим, станом на 01.09.2016 загальна сума сплаченої орендарем орендної плати за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 (включно), включаючи зарахування орендних платежів за червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, складає 51 375 588,12 грн.
3.9. Сторони дійшли до взаємної згоди, що починаючи з 01.09.2016 щомісячні зарахування сплаченої орендарем орендної плати в рахунок наступних (майбутніх) орендних платежів, будуть здійснюватися після виникнення у орендаря зобов'язання щодо сплати орендної плати відповідно до пункту 3.3 договору оренди, шляхом направлення орендарем орендодавцю листа про зарахування.»
2. Розрахунок сплаченої до державного бюджету орендної плати за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 (включно) викладено у додатку № 7 до договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008, який є його невід'ємною частиною та додається до цього договору.
3. Доповнити Розділ 12 “Додатки» договору оренди пунктом 12.7 наступного змісту: “ 12.7. Додаток № 7 “Розрахунок сплаченої до державного бюджету орендної плати за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 (включно)» до договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008».
4. Сторони встановили, що умови цього договору № 4 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008, застосовуються до відносин, які виникли між сторонами за цим договором № 4 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008, до його укладення, згідно ч.3 ст. 631 ЦК України, а саме з 08.06.2016.
5. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
6. Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються тільки за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.
7. Всі інші пункти договору оренди, яких не стосується даний договір № 4 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008, залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.
8. Цей договір діє до 13 листопада 2057 р. (тринадцятого листопада дві тисячі п'ятдесят сьомого року) включно».
14.08.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та Товариством з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» укладено договір №5 про внесення змін до договору оренди від 13.11.2008 №5/2008, яким було викладено нове найменування орендодавця, доповнено Розділ 6 підпунктом 6.6, розділ 11 викладено в новій редакції.
У період з 14.04.2014 по 07.06.2016 орендну плату за договором було скасовано Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, оскільки орендоване державне майно перебувало на території проведення АТО.
Між сторонами існував спір, який полягав у різному розумінні підходу до розрахунку розміру орендної плати після поновлення обов'язку орендаря її сплачувати, зокрема, щодо можливості коригування з урахуванням індексу інфляції за період з моменту останнього місяця платежу (2014 рік) до дати, з якої обов'язок сплати поновлений (2016 рік).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.05.2023 у справі № 905/1137/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях задоволено частково, стягнуто з ТДВ "Шахта "Білозерська" на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в сумі 22 937 114,09 грн, пеню в сумі 689 832,69 грн.
Постановою Об'єднаної палати КГС ВС від 30.08.2024 у справі №905/1137/20 рішення Господарського суду Донецької області від 24.05.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №905/1137/20 залишено без змін.
Касаційний господарський суд дійшов висновку, що після поновлення обов'язку орендаря оплачувати орендну плату, вона має бути скоригована з урахуванням індексу інфляції, оскільки ст.7 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" законодавець передбачав надання суб'єктам, на які поширюється дія цієї статті, лише тимчасової пільги у вигляді звільнення від сплати орендної плати, і не передбачав надати таким суб'єктам іншої пільги у вигляді зниження розміру орендної плати на майбутнє, що матиме постійний характер. Тому при визначенні розміру орендної плати після закінчення пільгового періоду слід враховувати індекс інфляції за вказаний період, оскільки тимчасове скасування орендної плати не зупиняє інфляційних процесів, які протягом такого періоду об'єктивно відбувалися у державі.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами тривало листування з приводу застосування до відповідача пільги з орендної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №634.
Так, листом №132 від 09.02.2023 відповідач проінформував позивача щодо застосування відносно нього пільги зі сплати орендної плати згідно п.п. 1 п. 1 Постанови КМУ від 27 травня 2022 року №634 на період по серпень 2023 року включно, так як станом на лютий 2023 року воєнний стан продовжено Указами Президента до 20.05.2023.
Листом від 01.03.2023 за №11-03-273ВС позивач повідомив, що згідно листа Фонду державного майна України №10-16-4516 від 24.02.2023 відповідно до підпункту 1 п. 1 Постанови № 634 “визначені орендарі, які звільняються від орендної плати державного та комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше». До внесення змін до Постанови № 634, орендарі державного майна, розташованого, зокрема, в Донецькій області, повинні сплачувати оренду плату в повному обсязі відповідно до умов договорів оренди.
Відповідач листом від 05.07.2024 за №118/6-641/2024 повідомив позивача про те, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Урядом дозволено встановити особливий порядок та умови оренди державного майна на час воєнного стану. Отже, як зазначено в листі, для Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» наявні підстави для звільнення від орендної плати відповідно до зазначеної постанови, оскільки за договором оренди передане майно, розташоване в адміністративно-територіальній одиниці, вказаній у п.п.1 п.1 (Донецька область). Вважає вимоги РВ ФДМУ щодо погашення заборгованості в розмірі 104 918 263,98 грн та пені в сумі 20 274 683,06 безпідставними. Зазначив, що аналіз приписів діючого законодавства свідчить про відсутність у певного кола орендарів обов'язку сплачувати орендну плату до закінчення воєнного стану; дані пільги прийняті законодавцем для підтримання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території ведення бойових дій.
Позивач листом від 06.09.2024 за №11-03-1525ВС повідомив відповідача про те, що Урядом прийнято постанову від 27 травня 2022 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до п.1 якої, в редакції, що діяла до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2024 р. № 512 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022р. № 634», на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, (але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р), за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р., або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р., або раніше, звільняються від орендної плати, зокрема, орендарі державного і комунального майна, які використовують майно, розташоване в Донецькій області. Постановою №512 внесено зміни до постанови № 634, зокрема, пункт 1 підпункт 1 викладено в новій редакції, що передбачає пільги (не нараховується плата за оренду державного та комунального майна у визначені періоди) для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, призваних або прийнятих на військову службу після введення воєнного стану до його припинення чи скасування. Підпунктом 5 пункту 1 Постанови № 634 зі змінами установлено, що звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, розташування об'єкта оренди за зазначеним договором оренди не відноситься до визначених територій. Водночас, зміни, внесені Постановою № 512, дають змогу запровадити нарахування орендної плати в розмірі 75% (п.п. 4 п.1 Постанови № 634 зі змінами) для орендарів державного майна, розташованого на інших територіях Донецької області, починаючи з моменту набрання чинності Постановою № 512, тобто з 08.05.2024. Так, відповідно до абзацу другого п.п. 4 п.1 Постанови № 634 зі змінами, на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р., або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р., або раніше, орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Враховуючи вищезазначене, регіональним відділенням забезпечено нарахування орендної плати згідно з умовами договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008 та вимогами Постанови № 634 зі змінами, а саме:
1) за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 не нараховано орендну плату;
2) за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 забезпечено нарахування орендної плати в розмірі 100% встановленої договором (з урахуванням її індексації);
3) з 08.05.2024 забезпечено нарахування орендної плати у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
При цьому, як зазначено в листі РВ ФДМУ, станом на 05.09.2024 загальна заборгованість орендаря із сплати орендної плати перед Державним бюджетом України складає 137 406 179,35 грн, за несвоєчасне перерахування орендної плати нарахована пеня у сумі 23 489 018,01 грн. Таким чином, як зазначено в листі, орендар порушує умови договору оренди, а саме: не перераховує до Державного бюджету України щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, орендну плату відповідно до умов договору оренди, чим наносить збитки економічним інтересам держави в умовах воєнного стану. З огляду на зазначене, Регіональне відділення вимагає від ТДВ “Шахта “Білозерська» в місячний термін виконання рішень суду у справі №905/1137/20 та умов договору оренди в повному обсязі, зокрема щодо погашення заборгованості з орендних платежів (орендна плата та штрафні санкції відповідно до умов договору оренди) перед Державним бюджетом України. В протилежному випадку, Регіональне відділення буде змушене вжити вичерпних заходів цивільно-правового характеру. Також, Регіональне відділення запропонувало орендарю, згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України, розірвати договір оренди від 13.11.2008 № 5/2008; про результати розгляду пропозиції щодо розірвання договору оренди орендарю необхідно повідомити Регіональне відділення в термін, визначений ч.3 ст.188 ГКУ.
Листом від 21.10.2024 за №118/6-953/2024 відповідач повідомив позивача про те, що в процесі розгляду справи №905/1137/20 ним за платіжним дорученням №1899804 від 22.01.2021 було перераховано до Державного бюджету України орендну плату в сумі 59 538 484,20 грн, пропонував зарахувати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за січень-червень 2020 року на виконання судового рішення у справі №905/1137/20.
В листі від 11.11.2024 за №11-03-1860ВС позивач повідомив відповідача про те, що Регіональним відділенням здійснено актуалізацію платежів за договором оренди та зараховано частину коштів, сплачених орендарем 22.01.2021 за платіжним дорученням №1899804 в сумі 59 538 484,20 грн, в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за період з червня по жовтень 2020 року включно в сумі 24 465 766,47 грн та в рахунок пені в сумі 1 394 270,84 грн. В подальшому, кошти, які були перераховані орендарем до Державного бюджету України, Регіональним відділенням зараховані в хронологічному порядку як сплата орендної плати за договором оренди, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків по договору оренди станом на 07.11.2024.
Позивач звертає увагу на те, що відповідач у попередні періоди здійснював сплату орендної плати з призначенням платежу за майбутні періоди, попри наявність непогашеної заборгованості за попередні місяці. На переконання позивача, така черговість зарахування платежів не відповідає умовам договору оренди, який не містить положень, що дозволяють орендарю самостійно визначати порядок виконання грошового зобов'язання. Зокрема, позивач посилається на пункти 3.3 та 5.2 договору, а також на загальні положення Цивільного кодексу України щодо належного та своєчасного виконання зобов'язань. У разі несвоєчасної або неповної сплати орендної плати вона підлягає індексації та стягненню разом із пенею. Всі сплачені кошти зараховувались автоматично, в хронологічному порядку, в рахунок найстарішої заборгованості згідно з даними електронної системи “ЕТАП-Оренда». Платежі, здійснені орендарем на власний розсуд "за майбутні періоди", не відповідали умовам договору та не могли бути зараховані без наявної черговості. Таким чином, орендар мав дотримуватись послідовності покриття боргу, що обліковувався у системі, і не мав права визначати самостійно призначення платежу всупереч договору.
Як зазначає позивач, зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч п.п.5.2, 5.9 договору належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня 2023р. по жовтень 2024р. в розмірі 127 628 004,12 грн. Також, Регіональним відділенням на підставі п.3.5 договору за період з 11.03.2023 до 19.11.2024 нараховано пеню у розмірі 19 653 010,08 грн, тому станом на 20.11.2024 загальна заборгованість перед державним бюджетом становить 147 281 014,20 грн.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період з квітня 2023 року по жовтень 2024 року в розмірі 127 628 004,12 грн, посилається на те, що у період з квітня 2023 року по 07.05.2024 -відповідач звільнений від сплати орендної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин; у період з 08 травня по 30 жовтня 2024 року - орендна плата за цей період складає 33 636 438,95 грн (травень - 4 375 027,31 грн, червень - 5 775 400, 63 грн, липень - 5 775 400, 63 грн, серпень - 5 810 053,04 грн, вересень - 5 897 203,83 грн, жовтень - 6 003 353,50 грн) і сплачена відповідачем. Вважає, що для ТВД “Шахта “Білозерська» має застосовуватись пільга щодо сплати орендної плати за користування цілісним майновим комплексом на підставі Постанови №634 від 27.05.2022, визначена періодом припинення або скасування воєнного стану i протягом трьох місяців після настання однієї з цих подій.
Як свідчать матеріали справи, відповідач за платіжним дорученням №4014319 від 23.05.2025 сплатив суму 11 230 999,66 грн (призначення платежу: орендна плата за договором №5/2008 від 13.11.2008 за січень-травень 2020р. на виконання судового рішення №905/1137/20 від 24.05.2023); за платіжним дорученням №3937267 від 09.04.2025 сплатив суму 6 327 717,78 грн (призначення платежу: орендна плата за договором №5/2008 від 13.11.2008 за січень-травень 2020р. на виконання судового рішення №905/1137/20 від 24.05.2023).
Також, під час судового розгляду відповідач перерахував позивачеві суму 18 597 976,07 грн, а саме:
- 4 117 417,22 грн за платіжною інструкцією № 3801303 від 10.01.2025,
- 2 000 000,00 грн за платіжною інструкцією №3801304 від 10.01.2025,
- 4 519 021,73 грн за платіжною інструкцією №3842191 від 10.02.2025,
- 1 684 039,33 грн за платіжною інструкцією №3842190 від 10.02.2025,
- 3 141 058,84 грн за платіжною інструкцією №3880343 від 10.03.2025,
- 3 136 438,95 грн за платіжною інструкцією №3880344 від 10.03.2025,
які, за поясненням позивача, та згідно розрахунку боргу станом на 02.04.2025 були враховані позивачем в рахунок оплати орендної плати за період: залишок квітня 2023 по червень (частково) 2023р.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що між сторонами у справі виник спір щодо наявності підстав для нарахування та оплати орендної плати у період з 01.01.2023 по 07.05.2024, зокрема, позивач вважає, що п.п.1 п.1 Постанови №634 має застосовуватись до 31.12.2022 і, відповідно, відновлення нарахування орендної плати має відбуватись в автоматичному режимі з 01.01.2023. Відповідач вважає, що був звільнений від сплати орендної плати до 08.05.2024 (дата набрання чинності Постановою №512), тому підстави для нарахування і його обов'язок з оплати орендної плати відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами у даній справі договір є договором оренди державного нерухомого майна.
Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч.1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
У частинах 3, 4 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень частин 1-3 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 цього Кодексу встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що строком закінчення пільги по оплаті орендної плати за п.п.1 п.1 Постанови КМУ №634 є 31.12.2022, і тому позивач правомірно нарахував орендну плату у період з 01.01.2023 по 07.05.2024 за ставкою 100% в сумі 118 647 720,90 грн. Як зазначено в рішенні, зміст постанови Кабінету Міністрів України №? 634 має тлумачитись не ізольовано, а в системному зв'язку з природою орендних правовідносин, загальним режимом оренди державного майна, режимом воєнного стану та межами регуляторних повноважень Уряду у сфері економічної політики. Постанова Кабінету Міністрів України №?634 не є джерелом цивільного права, а становить нормативно-правовий акт господарсько-регуляторного характеру, прийнятий на виконання спеціального закону з метою реалізації економічної політики держави в умовах воєнного стану. Таким чином, як зазначено судом, положення Постанови КМУ №?634 мають тлумачитись у системному зв'язку з положенням Закону №?2181-IX, на виконання якого Постанова прийнята. Зміст підпункту 1 пункту 1 Постанови №?634 щодо повного звільнення орендарів від сплати орендної плати у визначених випадках слід розглядати як тактичний захід державної політики, спрямований на стимулювання релокації бізнесу із територій, де внаслідок бойових дій було втрачено доступ до державних реєстрів або унеможливлено здійснення господарської діяльності. Така норма мала характер адресної пільги та відповідала логіці економічної мобілізації: оскільки під час релокації використання орендованого державного майна на первісному місці розташування є фактично неможливим, звільнення від орендної плати за ці періоди є виправданим. Водночас, її строкова обмеженість, встановлена шляхом конкретизації граничної дати (до 31.12.2022), є логічною, зважаючи на функціональне призначення такого заходу - короткострокове сприяння переміщенню. Після завершення релокації, суб'єкти господарювання, що фактично продовжили діяльність в інших регіонах, підлягали дії підпункту 4 пункту 1 Постанови №?634, який передбачає часткову сплату орендної плати. З урахуванням викладеного, Постанову КМУ №?634 слід тлумачити у світлі її текстуальної та системної змістовності як таку, що передбачала повне звільнення від сплати орендної плати виключно до 31.12.2022. Саме ця дата була встановлена як гранична у формулюванні підпункту 1 пункту 1 Постанови, яка діяла в редакції від 27.05.2022, і надалі не подовжувалась шляхом внесення змін до нормативного акта. Відтак, після цієї дати дія зазначеної пільги припинилась. Закінчення строку дії пільгового режиму відбулося 31.12.2022, після чого сторони зобов'язані були повернутись до загального порядку виконання договірного зобов'язання з оренди, зокрема, щодо визначення та сплати орендної плати у повному обсязі відповідно до умов договору, який є імперативною вимогою законодавства про оренду державного майна (статті 16, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна»), а також відповідає загальним принципам цивільного зобов'язального права.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Законом України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ встановлені особливості регулювання майнових правовідносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності.
01.04.2022 було прийнято Закон України № 2181-IX “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" доповнено пунктами 6-1 і 6-2 такого змісту:
"6-1. Під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом.
6-2. Строк дії договорів оренди державного майна, які укладаються під час дії воєнного стану, не може перевищувати 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану".
Постановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і діє під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування дії воєнного стану.
Закон України № 2181-IX від 01.04.2022 був опублікований в офіційному виданні Голос України від 12.04.2022 та набув чинності 13.04.2022.
У пояснювальній записці до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна» в розділі мета проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що проект Закону розроблено у зв'язку з Указом Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та передбачає наділення Кабінету Міністрів України повноваженнями встановлювати особливі процедури щодо оренди державного та комунального майна, на період дії воєнного стану, які наразі встановлені Законом України “Про оренду державного та комунального майна».
Отже, мета прийняття Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 01.04.2022 №2181-ІХ, що набув чинності 13.04.2022, є встановлення на період дії правового режиму воєнного стану особливостей регулювання оренди державного та комунального майна, що обумовлені ним.
На виконання вказаних законодавчих приписів, 27.05.2022 Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна», прийнято постанову №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 (в редакції чинній станом на час прийняття постанови) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, зокрема, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).
Відповідно до підпункту 5 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 (в редакції чинній станом на час прийняття постанови) звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.
Договір оренди державного майна №5/2008 від 13.11.2008 був чинними станом на 24.02.2022, передане за договором майно, було розташоване в адміністративно-територіальній одиниці, вказаної у підпункті 1 пункту 1 (Донецька область).
Тривалість терміну звільнення від орендної плати визначається виходячи з системного аналізу змісту підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (у редакції від 27.05.2022) та положень Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (із змінами).
Відповідно до преамбули Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VІІІ, цей Закон визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою країни.
Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.6 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: обґрунтування необхідності введення воєнного стану; межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк, на який він вводиться.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.
Отже початком перебігу строку дії пільги зі звільнення від сплати орендної плати, передбаченої підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (у редакції від 27.05.2022) є 24.02.2022.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через медіа.
Обмеження щодо продовження дії воєнного стану Законом не встановлені, воєнний стан може тривати стільки, скільки триватиме загроза державній незалежності та територіальній цілісності України. Строк дії воєнного стану, визначений Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», був неодноразово продовжений Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022; № 259/2022 від 18.04.2022; № 341/2022 від 17.05.2022; № 573/2022 від 12.08.2022; № 757/2022 від 07.11.2022; № 58/2023 від 06.02.2023; № 254/2023 від 01.05.2023; № 451/2023 від 26.07.2023; № 734/2023 від 06.11.2023; № 49/2024 від 05.02.2024; № 271/2024 від 06.05.2024; №469/2024 від 23.07.2024; №740/2024 від 28.10.2024; №26/2025 від 14.01.2025. Зокрема, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 №4356-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 07 серпня 2025 року.
Отже із моменту введення 24.02.2022 дія воєнного стану не була припинена або скасована, правовий режим воєнного стану триває дотепер.
Правовий аналіз наведених нормативних приписів та фактичних обставин дає підстави для наступних висновків.
Словосполучення, що використовується в підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (у редакції від 27.05.2022) “на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р.» слід трактувати таким чином, що визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі щонайменше до 31 грудня 2022 р, якщо до цієї дати воєнний стан буде припинено чи скасовано та сплине три місяці після дати його припинення чи скасування. Якщо ж до 31 грудня 2022 р. воєнний стан не буде припинено чи скасовано та не сплине три місяці після його припинення чи скасування, визначене коло орендарів звільняється від орендної плати за оренду державного і комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.
Установлення часового обмеження для реалізації встановленого законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак за умови, що воно не порушує сутності права, має легітимну мету та його досягають домірними засобами, тоді воно є справедливим та об'єктивно виправданим.
Наведене тлумачення з огляду на існування неоднозначного розуміння прав та обов'язків, визначених в підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», з урахуванням продовження воєнного стану після 31.12.2022, є найбільш сприятливим для орендарів, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь).
ЄСПЛ у своїй сталій практиці застосовує правило про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
Колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання визначеної Європейським судом з прав людини вимоги "якості закону", яка у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля (зокрема справа "Новік проти України" (заява № 48068/06). Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував "якість законодавства" в рішенні у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05): якість законодавства - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, є причиною порушення вимог положень Конвенції щодо "якості закону". Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі "Промислово-фінансовий Консорціум "Інвестиційно-металургійний Союз" проти України" (заява № 10640/05) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися так, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
При цьому, основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків осіб у національному законодавстві органи зобов'язані застосувати підхід, найсприятливіший для цих осіб.
При тлумаченні закону під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 02.10.2025 у cправі № 910/5625/23).
Відповідно до ст.108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Згідно зі ст.109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Наведені вище висновки суду узгоджуються з науково-експертним висновком з питань, що потребують спеціальних знань у сфері права від 01.07.2024, підготовленим Державною установою “Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України» та висновком науково-правової експертизи від 07.05.2024, підготовленим Інститутом держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, наданими відповідачем до матеріалів справи.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що зміст підпункту 1 пункту 1 Постанови №?634 щодо повного звільнення орендарів від сплати орендної плати у визначених випадках слід розглядати лише як тактичний захід державної політики, спрямований на стимулювання релокації бізнесу із територій, де внаслідок бойових дій було втрачено доступ до державних реєстрів або унеможливлено здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що судом першої інстанції в даному випадку проаналізовано лише абз.11 п.6-1 Закону України № 2181-IX “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна», зокрема щодо можливості застосування під час дії воєнного стану Кабінетом Міністрів України пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати, який у даному випадку не може бути застосований, оскільки відповідач не є орендарем, який бере участь в аукціоні з оренди державного майна.
Основним видом діяльності ТДВ “Шахта “Білозерська» є добування кам'яного вугілля, яке використовується теплоелектростанціями в забезпеченні енергетичної безпеки держави.
Відповідно до умов договору оренди відповідачем використовується цілісний майновий комплекс Відокремленого підрозділу “Шахта “Білозерська» Державного підприємства “Добропіллявугілля». Шахта це специфічний об'єкт оренди.
Відповідно до ст.1 Гірничого Закону України шахта - гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.
Шахта включає в себе систему підземних гірничих виробок та наземні споруди, такі як копри, надшахтні будівлі та склади. Тобто, з врахуванням специфіки об'єкта оренди, переміщення його унеможливлено природними умовами, що спростовує висновки суду першої інстанції про застосування даної норми до спірних правовідносин.
Як вже зазначалось, між сторонами було укладено договір оренди державного майна №5/2008 від 13.11.2008, до якого сторонами неодноразово вносились зміни.
Відповідно до п.3.3 договору орендна плата у розмірі 100% перераховується до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Позивач зазначає, що за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 ним не нараховувалась орендна плата; за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 забезпечено нарахування орендної плати в розмірі 100% встановленої договором (з урахуванням її індексації); з 08.05.2024 забезпечено нарахування орендної плати у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Орендар зобов'язання по сплаті орендної плати, всупереч п.п.5.2, 5.9 договору, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня 2023р. по жовтень 2024р. в розмірі 127 628 004,12 грн.
Щодо нарахування позивачем 100% розміру орендної плати за період з 01.01.2023 по 07.05.2024, суд апеляційної інстанції зазначає, що як було наведено раніше, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 (в редакції чинній станом на час прийняття постанови) було передбачено звільнення певних категорій орендарів, державного і комунального майна, у тому числі і ТДВ “Шахта “Білозерська», від орендної плати у період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, в зв'язку з чим колегія суддів відхиляє твердження позивача щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати у період з 01.01.2023 до 07.05.2024 на підставі Постанови №634 та про правомірне нарахування Регіональним відділенням орендної плати у період з 01.01.2023 по 07.05.2024 у розмірі 100%, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
Підпунктом 4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 (в редакції чинній після 07.05.2024) передбачено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, зокрема: орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
Відповідач, з урахуванням наведених змін, з 08.05.2024 не підпадає під перелік орендарів, яким орендна плата не нараховується.
Разом з цим, внесеними змінами до Постанови №634 передбачено обов'язок орендарів державного майна сплачувати орендну плату на рівні 75% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
З урахуванням встановлених обставин, позивачем за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 було неправомірно нараховано суму орендної плати в розмірі 118 647 720,90 грн (за ставкою 100%), в зв'язку з чим вимога позивача в цій частині є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В той же час нарахування орендної плати за період з 08.05.2024 по жовтень 2024р. у розмірі 33 636 438,98 грн (за ставкою 75%) є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 01.01.2023 у відповідача наявна переплата у розмірі 9 656 155,76 грн.
Протягом 2023 - 2024 років відповідачем було сплачено 15 000 000,00 грн, а саме:
-3 000 000,00 грн платіж від 28.04.2023,
-2 000 000,00 грн платіж від 10.07.2023,
-2 000 000,00 грн платіж від 09.10.2023,
-2 000 000,00 грн платіж від 10.01.2024,
-2 000 000,00 грн платіж від 09.04.2024,
-2 000 000,00 грн платіж від 09.07.2024,
-2 000 000,00 грн платіж від 09.10.2024,
Всього відповідачем сплачено (з урахуванням переплати) -24 656 155,76 грн.
Таким чином, обґрунтованою сумою боргу відповідача перед позивачем станом на листопад 2024 року є сума 8 980 283,82 грн.
Разом з цим, під час судового розгляду відповідач у 2025 році перерахував позивачеві 18 597 976,07 грн, а саме:
- 4 117 417,22 грн за платіжною інструкцією № 3801303 від 10.01.2025,
- 2 000 000,00 грн за платіжною інструкцією №3801304 від 10.01.2025,
- 4 519 021,73 грн за платіжною інструкцією №3842191 від 10.02.2025,
- 1 684 039,33 грн за платіжною інструкцією №3842190 від 10.02.2025,
- 3 141 058,84 грн за платіжною інструкцією №3880343 від 10.03.2025,
- 3 136 438,95 грн за платіжною інструкцією №3880344 від 10.03.2025.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у справі щодо стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 8 980 283,82 грн підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позивач зобов'язаний зараховувати отримані кошти у відповідності до зазначеного ініціатором призначення платежу (відповідач у попередні періоди здійснював сплату орендної плати з призначенням платежу за майбутні періоди), з огляду на наступне.
Норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 106 від 27.05.2022) та Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163, регулюють відносини між платником/ініціатором і банком/надавачами платіжних послуг та не регулюють відносини, які склалися між орендарем та орендодавцем, на підставі договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008.
Проте, підставою для ініціювання орендарем - ТДВ “Шахта “Білозерська» платіжних операцій, а саме: перерахування коштів з орендної плати до Державного бюджету України є договір оренди, згідно з вимогами якого, орендна плата у розмірі 100% перераховується до Державного бюджету України щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3. договору оренди).
Згідно з п.3.6 договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку поверненню орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
При цьому, умови договору оренди від 13.11.2008 № 5/2008 не містять положення, які б дозволяли орендарю сплачувати орендну плату на власний розсуд всупереч п. 3.3, п.5.2. договору оренди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно зараховувались всі сплачені відповідачем кошти в хронологічному порядку, в рахунок найстарішої заборгованості. Відповідач мав дотримуватись послідовності покриття боргу, що обліковувався за ним, і не мав права визначати самостійно призначення платежу всупереч договору.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 19 653 010,08 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Місцевий господарській суд, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, послався на те, що нарахування пені у даному випадку є наслідком порушення принципу правової визначеності через нечітке формулювання пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №?634. Зазначене формулювання не дозволяло сторонам однозначно встановити момент припинення дії пільги щодо звільнення від орендної плати, що створило об'єктивну непередбачуваність правових наслідків та унеможливило відповідальне прогнозування поведінки відповідача у межах договірних зобов'язань. У межах правовідносин, у яких держава одночасно виступає як сторона договору (через Фонд державного майна України) та як суб'єкт нормотворення (через Кабінет Міністрів України), принцип верховенства права та вимоги правової визначеності виключають допустимість ситуації, коли держава отримує матеріальну вигоду внаслідок створеної нею ж нормативної невизначеності. Такий підхід відповідає правовим позиціям Конституційного Суду України, викладеним у рішеннях від 29.06.2010 №?17-рп/2010 та від 20.12.2017 №?2-р/2017, згідно з якими правові норми мають бути чіткими, доступними, передбачуваними й узгодженими, а адресати правових норм - здатні передбачити юридичні наслідки своєї поведінки, з огляду на що суд дійшов висновку, що нарахування пені в умовах, коли держава допустила нормативну нечіткість у регулюванні строку дії пільги, є непропорційним втручанням у право відповідача на справедливе і передбачуване виконання зобов'язання. У такій ситуації відсутні підстави для застосування майнової відповідальності, а тому вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приспустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п.3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Таким чином, як нормами чинного законодавства, так і умовами договору оренди передбачена відповідальність у разі несвоєчасної або не у повному обсязі внесення відповідачем орендної плати за користування державним майном.
Як вже було зазначено раніше, відповідач був звільнений від сплати орендної плати до 07.05.2024, а тому нарахування пені за зобов'язаннями до вказаної дати є неправомірними.
Разом з цим у ТДВ “Шахта “Білозерська» виник обов'язок щодо сплати орендної плати з 08.05.2024.
У відповідача станом на 08.05.2024 була наявна переплата у розмірі 20 656 155,76 грн (9 656 155,76 грн переплата станом на 01.01.2023 за розрахунком позивача та 11 000 000,00 грн відповідачем було сплачено у період з квітня 2023 року по квітень 2024 року).
09.07.2024 відповідачем було сплачено 2 000 000,00 грн та 09.10.2024 також сплачено 2 000 000,00 грн.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що у відповідача на момент звернення позивача до суду була наявна заборгованість зі сплати орендної плати за вересень 2024 року (сума боргу станом на 11.10.2024 склала 2 976 929,71 грн) та жовтень 2024 року (сума боргу станом на 11.11.2024 склала 6 003 353,51 грн), яка була сплачена у 2025 році. Однак, з урахуванням періоду, визначеного позивачем у розрахунку щодо нарахування пені, правильним розміром пені за зобов'язаннями:
- вересня 2024 року є сума 84 590,35 грн (з 11.10.2024 по 19.11.2024);
- жовтня 2024 року є сума 34 117,42 грн (з 12.11.2024 по 19.11.2024),
тому загальний розмір пені складає суму 118 707,77 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У п.10.4 договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Позивач заявив вимогу про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за період з квітня 2023 року по жовтень 2024 року.
Відповідач проти розірвання договору оренди заперечує.
З урахуванням того, що судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушення відповідачем істотних умов договору, вимога позивача про розірвання договору оренди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшовши обґрунтованого висновку стосовно того, що формулювання п.1 постанови Кабінету Міністрів України №?634 викликають неоднозначне тлумачення, що свідчить про недотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, застосував його як підставу для відмови щодо позовних вимог про стягнення пені та розірвання договору, при цьому не врахував його при розгляді позовних вимог про стягнення основного боргу.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 підлягає зміні, як таке, що постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п.б) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір за подання позовної заяви покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 23.06.2025 у справі №905/1552/24 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» (адреса місцезнаходження: 85013, Донецька область, м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, буд.17, ідентифікаційний код 36028628) на користь Державного бюджету України (UA648999980313020092000005652, код бюджетної класифікації 22080100, отримувач: Донецьке ГУК/Добропільс. МТГ/22080100, банк отримувача Казначейство України, ідентифікаційний код 37967785) стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код 43023403) пеню в сумі 118 707,77 грн.
Закрити провадження в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про стягнення суми основного боргу у розмірі 8 980 283,82 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відмовити.
У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» про розірвання договору оренди №5/2008 від 13.11.2008 відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська» (адреса місцезнаходження: 85013, Донецька область, м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, буд.17, ідентифікаційний код 36028628) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (адреса місцезнаходження: 61057, Харківська обл., місто Харків, майдан Театральний, буд.1; ідентифікаційний код 43023403) судовий збір в сумі 1780,62 грн.»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.10.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна