Номер провадження 2/754/9388/25
Справа №754/14943/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.
за участю секретаря судового засіданні Гуцул Д.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 70573,45 грн,
Стислий виклад позицій сторін
18.08.2025 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - Позивач) звернувся до Суду з цим позовом.
Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 70 573,45 грн, що сформувалася станом на 31.07.2025, через невиконання нею своїх зобов'язань з оплати за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, спожитих за адресою: АДРЕСА_1 . Також Позивач просить стягнути з Відповідачки судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачка, яка є споживачем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надаються Позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , не виконала своїх зобов'язань щодо оплати, у неї виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги. Відповідачка, як дієздатна особа, зареєстрована за цією адресою, несе відповідальність за цю заборгованість.
Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без участі його представника.
Відповідачка подала заяву, в якій позов визнала частково, просила: застосувати строк позовної давності до вимог, заявлених до березня 2017 року, у сумі 11973,80 грн; врахувати, що після подачі позову нею самостійно було сплачено борг у сумі 24200,00 грн.
Також Відповідачка просила надати розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, повністю визнала свою відповідальність та зобов'язувалась виконати рішення суду. Однак, у зв'язку з війною, складною економічною ситуацією в країні та її скрутним матеріальним становищем, наразі не має можливості сплатити всю суму боргу одночасно. Відповідачка просила врахувати її важке матеріальне становище та низку обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення: проживає наодинці; чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дітей, які б могли надавати допомогу, не має; з доходів отримує лише пенсію у розмірі 5118,00 грн.
Відповідачка просила розглянути справу за наявними матеріалами справи.
УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА
Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частини перша, четверта статті 206 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) роз'яснив, що "відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову".
За даними витягу з територіальної громади м. Києва ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Співвласники багатоквартирного будинку, у якому Відповідачка має зареєстроване місце проживання, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір.
Позивач у справі надає послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, які належать до житлово-комунальних послуг відповідно до пункту другого частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (надалі - Закон про ЖКП). Послуга з постачання гарячої води, а в опалювальний період -послуга з постачання теплової енергії для потреб опалення згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових індивідуальних договорів про надання послуги за правилами статей 13 і 14 Закону про ЖКП.
Відповідачка у справі є індивідуальним споживачем, яка отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб відповідно до умов цих типових договорів (пункт 6 частини першої статті 1 Закону про ЖКП). Вона, як індивідуальний споживач, зобов'язана здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, і не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих нею до укладення відповідного договору. Вона має обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами - не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, тобто у строки, встановлені у пункті 34 Типового індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої затверджені постановами Кабінету Міністрів України, про що Позивач повідомив на власному веб - сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/. Ці договори є публічними договорами приєднання (пункт 5 частини другої статті 7, частина перша статті 9 Закону про ЖКП).
Також згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а відповідно до статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач довів порушення Відповідачкою свого обов'язку щодо оплати послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, які належать до житлово-комунальних послуг.
Станом на 31.07.2025 заборгованість Відповідачки становила 70573,45 грн:
За послуги, пов'язані з опаленням, борг включає: заборгованість за централізоване опалення за період до 01.05.2018, що становить 3 115,92 грн основного боргу, 532,82 грн інфляційної складової та 140,09 грн (3% річних); заборгованість за централізоване опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021, що включає 15 938,64 грн основного боргу, 2 725,51 грн інфляційної складової та 716,58 грн (3% річних); а також заборгованість за постачання теплової енергії з 01.11.2021, яка складається з 21 439,35 грн основного боргу, 2 903,41 грн інфляційної складової, 770,96 грн (3% річних) та 938,00 грн пені.
За послуги з постачання гарячої води борг включає: заборгованість за період до 01.05.2018, що становить 4 963,00 грн основного боргу, 848,67 грн інфляційної складової та 223,13 грн (3% річних); заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.10.2021, що включає 6 315,63 грн основного боргу, 1 079,97 грн інфляційної складової та 283,94 грн (3% річних); а також заборгованість за період з 01.11.2021, яка складається з 3 268,85 грн основного боргу, 538,64 грн інфляційної складової, 141,70 грн (3% річних) та 172,40 грн пені.
Окрім цього, до загальної суми боргу входить заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1517,13 грн та з постачання гарячої води у розмірі 1 630,70 грн, а також заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 130,55 грн та послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 237,86 грн.
Відповідачка заявила про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості в розмірі 11973,80 грн за період до березня 2017 року.
Суд, розглядаючи це питання виходить з такого.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина першої статті 257 ЦК України). Для зобов'язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Отже, для оплати комунальних послуг строк позовної давності починається з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки у цей період діяли Правила, які визначали, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, що діяли на момент спірних правовідносин).
Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року з 12.03.2020 по 30.06.2023 (п. 12 Прикінцевих положень ЦК України, пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25). В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану з 24 лютого 2022 року до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився (п. 19 Прикінцевих положень ЦК України, пункт 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справа № 903/602/24, провадження № 12-19гс25).
Водночас надалі Законом України від 14 травня 2025 року №4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", що набрав законної сили 04.09.2025, виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).
Перебіг позовної давності поновився 04.09.2025. Позов подано 09.09.2025. Тобто, після поновлення поновлення перебігу позовної давності спливло 5 днів.
У справі, що розглядається, борг за послуги спожиті до лютого 2017 року становив 11056,18 грн (пізніше цей борг зменшився за рахунок здійснення субсидійних виплат). Перебіг трирічного строку позовної давності за цими вимогами мав розпочатися 21 березня 2017 року.
Станом на 12 березня 2020 року, коли строк продовжувався на період карантину, а надалі був зупинений з початком воєнного стану, строк позовної давності за вимогами, заявленими за спожиті у лютому 2017 року, не сплив (залишок до зупинення ще 9 днів строку).
Отже, за висновком Суду строк позовної давності не є пропущеним стосовно вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за період споживання, починаючи з лютого 2017 року, оскільки з 12 березня 2020 року цей строк продовжувався на період карантину, а надалі був зупинений з початком воєнного стану.
Позивач подав позов раніше, ніж закінчилися 9 днів, які залишалися для подачі позову про стягнення вартості послуг, що спожиті в лютому 2017, після поновлення перебігу строку у вересні 2025 року.
Суд встановив, що згідно з розрахунком, заборгованість Відповідачки за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 8078,92 грн фактично виникла за послуги, спожиті до січня 2017 року. У період з жовтня 2017 по квітень 2018 року послуги були отримані та оплачені за рахунок субсидій.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).
За наведених обставин заява Відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає задоволенню частково. Суд відмовляє у стягненні заборгованості в сумі 8078,92 грн за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що виникла до 01.05.2018 (фактично за період споживання червень 2015 - січень 2017 року), а також у стягненні 532,82 грн інфляційної складової та 140,09 грн (3% річних), 848,67 грн інфляційної складової та 223,13 грн (3% річних).Загальна сума, у стягненні якої відмовлено судом з підстав спливу строку позовної давності 9 823,63 грн
Після подачі позову Позивачка часткова сплатила борг у сумі 24 200,00 грн (чек № 76 від 08.10.2025 на суму 2015,00 грн, чек № 77 від 08.10.2025 на суму 2015,00 грн, квитанція від 25.09.2025 на суму 5000,00 грн, квитанція від 25.09.2025 на суму 15000,00 грн), що є підставою для провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України).
Таким чином, заборгованість, що підлягає стягненню, становить 36 549,82 грн (70 573,45 грн (заявлено) - 9 823,63 грн (відмовлено з підстав спливу строку позовної давності) - 24 200,00 грн (сплачено)). Ця сума включає як основну суму заборгованості, так і нараховані 3 % та інфляційні втрати, так і пеню.
Суд, керуючись принципами змагальності та диспозитивності, дійшов висновку, що часткове визнання позову Відповідачкою не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а позовні вимоги є обґрунтованими, тому ухвалює рішення про часткове задоволення позову.
Щодо клопотання про надання розстрочення виконання рішення Суд виходить з такого.
Відповідачка просила надати розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, повністю визнала свою відповідальність та зобов'язувалась виконати рішення суду. Однак, у зв'язку з війною, складною економічною ситуацією в країні та її скрутним матеріальним становищем, наразі не маю можливості сплатити всю суму боргу одночасно. Відповідачка просила врахувати її важке матеріальне становище та низку обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення: проживаю наодинці; чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дітей, які б могли надавати допомогу, не має; з доходів отримує лише пенсію у розмірі 5118,00 грн.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).
Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.
Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).
Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п'ята статті 435 ЦПК України).
Суд, беручи до уваги обставини платоспроможності Відповідачки, соціальний аспект та ті виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації, яке призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й Відповідачки, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням Відповідачки на максимально можливий строк. При цьому Суд бере до уваги, що Позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас Суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для Відповідачки добровільно виконати свої зобов'язання, що забезпечить задоволення вимог Позивача без понесення додаткових витрат, пов'язаних із примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями - забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.
Розподіл судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову також покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України). Водночас, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 141 ЦПК України).
Суд частково задовольнив позовні вимоги, спір виник внаслідок неправильних дій Відповідачки, що полягають у несвоєчасному та систематичному невиконанні своїх зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості, тому Позивач має право на відшкодування понесеного ним судового збору в розмірі 3 028 грн.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 70573,45 грн, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 31.07.2025 у розмірі 36549,82 грн, розстрочивши виконання рішення суду терміном на 12 місяців, а саме: на боржника покладається обов'язок здійснити виплати на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у розмірі 3045,81 грн (три тисячі сорок п'ять гривень вісімдесят одна копійка) щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до 20 дня відповідного календарного місяця, починаючи з листопада 2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Позивач (Стягувач) Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (адреса: вул. Площа І. Франка, 5, м. Київ; код ЄДРПОУ 40538421)
Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п'ята статті 268 ЦПК України) - 27 жовтня 2025 року
Суддя Інна КОВАЛЕНКО