Справа № 752/25874/25
Провадження № 2-з/752/237/25
24.10.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Шевченко В.В.,
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Юнекс Банк» про визнання недійсним кредитного договору
15.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Юнекс Банк» в якому просила визнати недійсним кредитний договір на інші споживчі цілі на суму 2200 гривень укладений 05.05.2025 ОСОБА_1 з Акціонерним товариством «Юнекс Банк».
Одначасно із вказаним позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборонити нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором на інші споживчі цілі на суму 2200 гривень до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Юнекс Банк» про визнання недійсним кредитного договору, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що протягом 2025 року невстановлені особи, шляхом обману та шахрайських дій створили умови, за яких ОСОБА_1 надала особисту інформацію та паспортні дані, внаслідок чого, на її ім'я були укладені кредитні договори, списані кошти та нараховуються відсотки та штрафні санкції за користування кредитом, зокрема за кредитним договору на інші споживчі цілі на суму 2200 гривень укладеним з АТ «Юнекс Банк».
На дату звернення з цим позовом здійснюється щоденне нарахування відсотків, штрафів та пені на заборгованість за спірним кредитним договором.
Відтак, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборонити АТ «Юнекс Банк» нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором на інші споживчі цілі на суму 2200 гривень до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Юнекс Банк» про визнання недійсним кредитного договору, та набрання рішення суду у цій справі законної сили фактично призведе до недоцільності звернення позивача з відповідним позовом та не забезпечить позивачу реальний та ефективний захист його прав та інтересів.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі суд вбачає, що обґрунтування позивача у необхідності накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору полягає виключно у його припущеннях, що відповідач може відчужити спірну квартиру, що на думку позивача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд ще раз наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Суд встановив, що предметом спору у справі є визнання недійсним кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 з Акціонерним товариством «Юнекс Банк» 05.05.2025 року.
Не розглядаючи спір по суті, суд водночас вказує, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, зупиняючи виконання прав та обов'яків сторін правочину, в цьому випадку кредитного договору, шляхом заборони банку здійснювати нарахування процентів за кредитом суд фактично порушує презумпцію правомірності правочину, який станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову не визнаний судом недійсним.
Суд також зазначає, що згідно частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі, якщо позивач доведе наявність підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним і суд своїм рішенням визнає укладений 05.05.2025 між ОСОБА_1 з Акціонерним товариством «Юнекс Банк» кредитний договір недійсним, всі нараховані банком проценти, комісії, неустойки не будуть стягуватися з позивача, оскільки припинить існування відповідна правова підстава для цього.
Разом з тим, заборона банку нараховувати проценти, штрафи, пеню за період протягом якого справа буде розглядатися в суді, призведе до порушення законних прав Акціонерного товариства «Юнекс Банк» у разі ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборонити нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором на інші споживчі цілі на суму 2200 гривень до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Юнекс Банк» про визнання недійсним кредитного договору, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 24.10.2025
Суддя С.О. Чекулаєв