Справа №752/4527/25
Провадження № 2/752/4528/25
Іменем України
10.10.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання: Пастух З.Ф., Шевченко В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО»
про стягнення страхового відшкодування
1.Описова частина
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернулася до суду із позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (надалі за текстом також - відповідач або ПРАТ «СК «ВУСО») в якому просить суд:
1)визнати неправомірним рішення ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати;
2)стягнути з відповідача на свою користь 189 102,21 гривні, з яких:
-страхове відшкодування у розмірі 150 000,00 гривень;
-пеня у розмірі 8 145,00 гривень;
-інфляційні втрати у розмірі 24 275,02 гривень;
-три проценти річних у розмірі 6 682,19 гривні.
1.1. Стислий виклад позиції позивача
20.07.2021 ОСОБА_1 уклала з ПРАТ «СК «ВУСО» електронний Договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами, згідно якого було застраховане нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п.3.1. Полісу, вигодонабувачем за ризиками згідно з п.6.1.1.-6.1.4. є ОСОБА_1 .
Згідно з п.6.1.1. Полісу «Правила №1», страховим випадком за цим Договором визнається: пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем, внаслідок їх пошкодження - згідно п.3.3.1 Правил; франшиза становить 0 %.
Згідно п.8.1.1. та п.8.1.2. Полісу: страхова сума в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід'ємними комунікаціями) становить 50 000 гривень; страхова сума в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості становить 100 000 гривень.
21.08.2023 в будинку АДРЕСА_1 та який є застрахований відповідно до п.5.1. Полісу, трапився прорив (аварія) водонапірної труби (водопровідної труби), внаслідок чого сталося залиття та пошкодження вказаного будинку, зокрема, його внутрішнього оздоблення водою.
21.08.2023 позивач звернулася до відповідача із Заявою вих. № Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати, проте відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність правових підстав для визнання заявленої позивачем події страховим випадком, оскільки бойлер та труби, які подають до нього воду, і які стали причиною залиття, не відносяться до водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем будинку.
Посилаючись на Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 за № 1-12/24 позивач стверджує, що водопровідна труба, на якій трапився прорив (аварія), внаслідок чого сталося залиття будинку та бойлер відносяться до гідравлічної системи внутрішнього водопостачання будинку, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, а тому залиття, пошкодження будинку та внутрішнього оздоблення будинку рідиною (водою) із гідравлічної системи, внаслідок її пошкодження, відповідно до Полісу та Пропозиції, підпадає під страховий випадок передбачений п.6.1.1. Полісу.
З огляду на це, позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є неправомірною та просить стягнути з відповідача страхове відшкодування, пеню, інфляційні втрати та три проценти річних.
1.2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданому до суду відзиві на позов відповідач підтвердив факт укладення між ним та ОСОБА_1 Договору добровільного комплексного страхування майна, шляхом укладення Електронного полісу добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «Нерухомість без огляду» № VOK4NBR-216K3UU від 20.07.2021, який є індивідуальною частиною договору страхування, строк дії якого було пролонговано до 20.10.2023.
Водночас відповідач стверджує, що на дату укладення договору страхування, ОСОБА_1 не повідомила страховика (ПРАТ «СК «ВУСО») про обставину, що має істотне значення для оцінки страхового ризику, а саме, що об'єкт страхування ще не набув статусу нерухомого майна. В свою чергу, позивач могла застрахувати вказане майно, як «Об'єкт незавершеного будівництва» за іншим договором страхування (будівельно-монтажні ризики), з іншими страховими ризиками та страховими тарифами.
Відповідач вказує, що на момент страхування ОСОБА_1 не мала жодного майнового інтересу до об'єкту страхування, оскільки, по-перше, нерухоме майно не було створене; по-друге, згідно наданих документів, право власності на земельну ділянку, на якій здійснювалося будівництво застрахованого об'єкту та житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_2 .
Також відповідач зазначає, що згідно положень чинного законодавства, до моменту введення в експлуатацію будинку (в тому числі його внутрішніх інженерних мереж та обладнання), його експлуатація забороняється.
Разом з тим, згідно листа від 02.05.2025 вих.№244/03/18-25 Державної інспекції архітектури та містобудування України, а також Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за місцем розташування: АДРЕСА_2 було зареєстровано Державною інспекцією архітектури та містобудування України 21.09.2023, тобто, вже після настання події залиття.
Згідно з п.п.8.2. п.8 Додаткових умов страхування майна від ризиків аварії Правил№1 (№13-03), додатково до обов'язків страхувальника, зазначених у п.7.2. Правил, при страхуванні відповідно до Умов, страхувальник зобов'язаний: відключити і забезпечити своєчасне звільнення від води і пару систем, зазначених у п.8.1. Умов (водопровідних, каналізаційних, опалювальних і протипожежних), у випадку звільнення застрахованих будинків і споруд для капітального ремонту або для інших цілей на строк більший 60-ти днів. Невиконання вказаної додаткової умови за активованим ризиком «аварія» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Окрім цього, відповідач вказує, що позивач у порушення п.п. «д» п.3.1. Розділу 3 Пропозиції здійснила демонтаж та заміну пошкодженого електричного водонагрівача (бойлера) та пошкодженого трубопроводу на нові до моменту їх огляду представником страховика.
Усі вказані вище обставини, на думку відповідача, є самостійними підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, а тому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
1.3. Заяви, клопотання учасників справи
09.05.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов.
14.05.2025 від представника позивча надійшла відповідь на відзив.
19.05.2025 від представника відповідача надійшли заперечення.
01.07.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
18.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
24.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
04.08.2025 від представника відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат.
1.4.Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 21.02.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
01.07.2025 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач доповнив позов новою вимогою такого змісту: «Визнати неправомірним рішення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування (додаток 8 до позовної заяви) та надане ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати».
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків подання такої заяви суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів
до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду від 21.02.2025 про відкриття провадження у справі № 752/4527/25, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, а перше судове засідання у справі призначене на 07.07.2025.
Таким чином, оскільки позивач подав заяву про зміну предмета позову 01.07.2025, тобто за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, яке було призначене на 07.07.2025, суд дійшов висновку, що така заява подана у строки визначені процесуальним законом та підлягає розгляду.
Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 20.07.2021 між ОСОБА_1 та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО», за участю страхового агента АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено Електронний поліс добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU.
Відповідно до преамбули Електронного полісу (надалі за текстом також - Поліс), цей Поліс є індивідуальною частиною електронного Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ». Невід'ємними частинами Договору страхування є цей Поліс, а також Пропозиція, повний текст якої доступний на сайті Страховика.
Згідно пункту 4.1. Полісу предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном за п.5.1. Полісу, а також з відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок володіння, користування та розпорядження майном зазначеним у п. 5.1.Полісу.
Цей Договір страхування укладений між страховиком та страхувальником відповідно до правил №13-03 «Добровільного страхування майна» затверджених 24.12.2007, Правил №05-05 «Добровільного страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ», затверджений 24.12.2007 та Правил №07-02 «Добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (нова редакція)» затверджених 01.12.2012 (пункт 4.2. Полісу).
Згідно з умовами Договору страхування і Правил страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу, а страхувальник зобов'язується своєчасно оплачувати страхові платежі та виконувати інші умови Договору страхування і Правил страхування (пункт 4.3. Полісу).
Відповідно до пункту 5.1. Полісу майном, що страхується є: нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 6.1. Полісу страховими випадками є:
підпункт 6.1.1. пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем внаслідок їх пошкодження - згідно п.3.3.1. Правил;
підпункт 6.1.2. протиправні дії третіх осіб, іншого стороннього впливу - згідно п.3.3.2. Правил;
підпункт 6.1.3. стихійні явища: бурі, урагану, шторму, смерчу, шквалу, землетрусу, повені, паводку, затоплення, (підтоплення), дії ґрунтових вод, граду, зливи, снігопаду, сильних морозів, льодоходу, ожеледі, хуртовини, осідання, провалу, зсув ґрунту, тиску снігового покрову, оповзню, обвалу, каменепаду, лавини, селевих потоків - згідно п.3.3.2. Правил;
підпункт 6.1.4. дії вогню, вибуху (в т.ч. резервуарів) який призвів до пожежі - згідно п.3.3.1. Правил;
підпункт 6.1.5. пред'явлення страхувальнику третіми особами правомірних майнових претензій, які заявлені згідно з нормами законодавства України та є наслідком пожежі, вибуху, та/або дії води, що сталися під час користуванням майном, зазначеним в п.5.1. Договору: 6.1.5.1.відповідальність за шкоду, заподіяну майну фізичних і юридичних осіб; 6.1.5.2. відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 8.1.1. страхова сума в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід'ємними комунікаціями) становить 50 000,00 гривень.
Відповідно до підпункту 8.1.2. страхова сума в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості становить 100 000,00 гривень.
Відповідно до підпункту 8.1.3. відповідальність страхувальника перед третіми особами за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 гривень.
Відповідно до підпункту 8.1.4. відповідальність страхувальника перед третіми особами за шкоду заподіяну життю та здоров'я становить 50 000,00 гривень.
Згідно пункту 7.3. Пропозиції щодо укладання електронного договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» (публічна частина договору), (надалі за текстом також - Пропозиція) укладений Договір страхування пролонгується на такий самий строк у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників Договору страхування не заявить про бажання його припинити.
У поданому до суду відзиву на позов відповідач підтвердив пролонгацію Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» до 20.10.2023.
21.08.2023 відбувся прорив (аварія) водонапірної труби (водопровідної труби), внаслідок чого сталося залиття та пошкодження будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно Акта про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складеного 21.08.2023 старостою Ружинського старостинського округу Корнійчуком Ігорем та ОСОБА_3 вказано, що 21.08.2023 в будинку АДРЕСА_1 у паливній трапився прорив водонапірної труби, що стало причиною залиття водою усіх кімнат в будинку, аварія відбулася на системі холодного водопостачання.
Відповідно до Акта було встановлено такі пошкодження будинку та внутрішнього оздоблення, а саме: водою було залито усі кімнати в будинку, рівень води від підлоги становив 25-30 сантиметрів; замокання та здуття ламінату та плінтусу в кімнатах: вітальні; у двох спальнях та гардеробних, фітнес залі, який об'єднаний з господарчою кімнатою; відклеювання плитки в кімнаті паливної, прихожій та двох санвузлах; відклеювання та замокання знизу на відстані від підлоги 25-30 см шпалер у кімнатах: вітальній; у двох спальнях та гардеробних, фітнес залі, який об'єднаний з господарчою кімнатою, паливній; кухні-студії; розмокання та роздуття шпаклівки стін у кімнатах: прихожій та двох санвузлах; вздуття міжкімнатних дверей та коробок і відкосів до них, а саме знизу на відстані 20-35 см, у кімнатах: прихожій; у двох санвузлах; у двох спальнях, фітнес залі, який об'єднаний з господарчою кімнатою, паливній; пошкоджено стіни у паливній; пошкоджені бойлер та водопровідна труба, на якій трапився прорив; пошкоджено меблі, а саме замокання та вздуття: двоспального ліжка в спальні, шафи купе, які стоять по периметру кімнат в гардеробних, орієнтовно загальною довжиною 17 метрів і висотою 2.5 метри; дивану у вітальній.
21.08.2023 позивач звернулася до відповідача із Заявою вих. № Z237LPB700004S про здійснення страхової виплати.
Згідно навного в матеріалах справи Рапорта по страховій справі №2314502 від 23.08.2023, суд встановив, що за результатами огляду оцінювачем ОСОБА_4 об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності представника власника - ОСОБА_6, був складений Звіт про результати огляду майна/обладнання/ТЗ/вантаж/інше від 23.08.2023.
Також, на момент огляду об'єкту встановлено, що пошкоджений електричний водонагрівач (бойлер) було демонтовано та здійснено заміну на нове обладнання. Пошкоджений трубопровід та всі сполучення до електричного водонагрівача (бойлера) також було демонтовано та замінено, що підтверджується фототаблицею №1 та складеним Звітом.
Відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО», позивачу було відмовлено у страховій виплаті.
Відмова відповідача була мотивована тим, що до водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем водопровідної системи бойлер та труби, які подають воду до бойлера не відносяться, а тому у ПРАТ «СК «ВУСО» відсутні підстави визнавати таку аварію і затоплення страховим випадком.
Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 № 1-12/24, судовий експерт ОСОБА_5 дійшла таких висновків.
1)внаслідок залиття (пошкодження) житлового будинку АДРЕСА_1 , виникли: пошкодження бойлера та водопровідної труби; пошкодження опорядження стін з наявними характерними грибковими утвореннями; пошкодження покриття підлоги по всій товщині опоряджувальних покриттів; пошкодження міжкімнатних дверних блоків; пошкодження меблів, що не є предметом судової будівельно-технічної експертизи, а є предметом товарознавчої експертизи;
2)водопровідна труба, на якій трапився прорив (аварія), внаслідок чого сталося залиття будинку та бойлер відносяться до гідравлічної системи внутрішнього водопостачання будинку відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва;
3)вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно здійснити у будинку для усунення пошкоджень внаслідок залиття, що зафіксовано Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 21.08.2023 с. Городилець, Ковельського району, становить 323 281,58 гривні з урахуванням ПДВ;
4)розмір завданої матеріальної шкоди будинку унаслідок його залиття дорівнює вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно здійснити у будинку для усунення пошкоджень внаслідок залиття, що зафіксовано Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 21.08.2023 с. Городилець, Ковельського району, та становить 323 281,58 гривні з урахуванням ПДВ.
Суд також встановив, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,6 кв.м., який був закінчений будівництвом згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 21.09.2023 за реєстраційним номером ІУ 101230921119.
Право власності позивача на вказаний вище будинок було зареєстровано 25.09.2023 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 69475335.
2.2. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з питань страхування майна.
Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (надалі за текстом - Закон № 85/96-ВР), який був чинний станом на дату укладення між сторонами Електронного полісу добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно статті 4 Закону № 85/96-ВР предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Відповідно до статті 6 Закону № 85/96-ВР, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 8 Закону № 85/96-ВР, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 9 Закону № 85/96-ВР, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно статті 16 Закону № 85/96-ВР, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону № 85/96-ВР, при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно пункту 69 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, (надалі за текстом також - Закон № 1909-IX) чинного на дату розгляду справи судом страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п.50, ч.1 ст.1 Закону №1909-IX).
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (п.59, ч.1 ст.1 Закону №1909-IX).
Страховий ризик - подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (п.64, ч.1 ст.1 Закону №1909-IX).
Абзацом 3 частини першої статті 89 Закону №1909-IX визначено, що страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ч.4 ст.89 Закону №1909-IX).
Об'єктом страхування можуть бути майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати (п.2 ч.5 ст.89 Закону №1909-IX).
Договором страхування визначаються конкретний об'єкт страхування, з яким пов'язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов'язані з цим об'єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування (ч.6 ст.89 Закону №1909-IX).
Відповідно до статті 97 Закону №1909-IX договір страхування укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину, та оформляється у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію.
Суд встановив, що 20.07.2021 між ОСОБА_1 та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО», за участю страхового агента АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено Електронний поліс добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU.
Страхувальником та вигодонабувачем за Полісом є ОСОБА_1 (п. 3 Полісу).
Майном, що страхується, є нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник за адресою: АДРЕСА_1 (пункту 5.1. Полісу).
Згідно пункту 6.1. Полісу страховими випадками, серед інших є: пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем внаслідок їх пошкодження - згідно п.3.3.1. Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу) №13-03, затверджених Головою Правління ЗАТ СК «ВУСО» від 24.12.2007 (надалі за текстом також - Правил).
Згідно пункту 3.3.1. Правил за Договором страхування, укладеним за умовами цих Правил, майно може бути застрахованим на випадок загибелі, втрати або пошкодження від таких ризиків як аварії.
З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2023 (тобто протягом строку страхового покриття згідно Полісу) відбувся прорив (аварія) водонапірної труби (водопровідної труби), внаслідок чого сталося залиття та пошкодження будинку за адресою АДРЕСА_1 .
У результаті вказаної аварії було пошкоджене майно, що було застраховане згідно Полісу, загальна вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно здійснити у будинку для усунення пошкоджень внаслідок залиття, згідно Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 № 1-12/24 становить 323 281,58 гривень з урахуванням ПДВ.
Відповідно до підпункту 8.1.1. Полісу страхова сума в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід'ємними комунікаціями) становить 50 000,00 гривень; відповідно до підпункту 8.1.2. страхова сума в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості становить 100 000,00 гривень.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Таким чином для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суд повинен встановити наявність або відсутність підстав для здійснення відповідачем страхової виплати відповідно до умов укладеного договору страхування.
У поданому до суду відзиві на позов відповідач вказує, що на момент укладення між сторонами договору страхування (20.07.2021) об'єкт страхування, ще не мав статусу нерухомого майна, оскільки ще не був завершений будівництвом та введений в експлуатацію.
Окрім того, на думку відповідача, ОСОБА_1 не мала жодного майнового інтересу до об'єкту страхування, оскільки, по-перше, нерухоме майно не було створене, а по-друге, згідно наданих документів, право власності на земельну ділянку, на якій здійснювалося будівництво застрахованого об'єкту та житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_2 , що доводить відсутність у позивача на момент страхування матеріальної заінтересованості у страхуванні ризиків, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням об'єкта незавершеного будівництва.
Таким чином, відповідач, який як страховик уклав договір страхування майна, отримав від страхувальника страховий платіж, а після настання страхової події фактично заперечує про наявність об'єкта страхування, його належність страхувальнику та вказує на необхідність керуватися положеннями для майна, в якому здійснюється капітальний ремонт.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 Закону № 85/96-ВР договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування, серед іншого, повинен містити: зазначення предмета договору страхування; перелік страхових випадків.
Відповідно до статті 20 Закону № 85/96-ВР страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування.
Суд зазначає, що укладаючи договір страхування та приймаючи на себе відповідні ризики, страховик зобов'язаний чітко встановити що є об'єктом страхування, які є страхові ризики, хто є вигодонабувачем тощо.
Твердження відповідача про те, що на момент укладення договору страхування майбутній страхувальник - ОСОБА_1 не повідомила обставину, що має істотне значення для оцінки страхового ризику, а саме, що об'єкт, який страхується не є нерухомим майном, а тому не міг бути застрахованим як нерухоме майно є безпідставним перекладенням відповідальності на іншу особу, в цьому випадку на страхувальника за договором страхування.
Суд вказує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 в справі № 390/34/17 (провадження №61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
У справі, що розглядається суд встановив, що Договір добровільного комплексного страхування майна був укладений між сторонами 20.07.2021 і в подальшому був пролонгований сторонами до 20.10.2023.
Таким чином, ситуація, коли відповідач, як страховик протягом двох років існування договірних правовідносин із позивачем, отримуючи від позивача, як страхувальника, страхові платежі не зміг встановити, що об'єкт страхування, який застрахований як «нерухоме майно» не має статусу нерухомого майна та не підлягає страхуванню на умовах укладеного договору, не відповідає принципу добросовісності.
Суд дійшов висновку, що укладаючи Електронний поліс добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU, визначаючи у ньому об'єкт страхування - нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник за адресою: АДРЕСА_1 відповідач свідомо взяв на себе страхові ризики пов'язані із пошкодженням такого об'єкту як «нерухомого майна», а тому, всі твердження відповідача, щодо неналежності об'єкту страхування до категорії «нерухомого майна» є безпідставними.
Суд також звертає увагу, що відповідач, стверджуючи про невідповідність укладеного договору страхування положенням законодавства та встановленим Правилам, не заявляє вимог про визнання такого договору недійсним.
Станом на дату розгляду справи Електронний поліс добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU у судовому порядку не оскаржується та є дійсним.
Факт залиття об'єкту страхування внаслідок аварії бойлера підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складеного 21.08.2023, а також Рапортом по страховій справі №2314502 від 23.08.2023 та не заперечується сторонами.
Згідно пункту 6.1. Полісу страховим випадком, серед іншого є: пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем внаслідок їх пошкодження - згідно п.3.3.1. Правил.
Мотивом для відмови у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , що було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати було те, що до водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем водопровідної системи бойлер та труби, які подають воду до бойлера не відносяться.
Згідно Висновку експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 № 1-12/24, наданого судовим експертом Згоник Наталією Миколаївною, суд встановив, що водопровідна труба, на якій трапився прорив (аварія), внаслідок чого сталося залиття будинку та бойлер відносяться до гідравлічної системи внутрішнього водопостачання будинку відповідно до вимог нормативно- правових актів у галузі будівництва.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати, є неправомірним, тобто таким, що не ґрунтується на умовах укладеного договору страхування та чинного законодавства.
Про будь-які інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування відповідача у вказаному вище листі не повідомляє, а тому суд вважає, що такі підстави відсутні.
У поданих до суду запереченнях відповідач вказав на існування іншого листа від 19.10.2023 який був надісланий відповідачем позивачу на адресу: АДРЕСА_3 (рекомендований лист 19.10.2023 року №3827/2023/вих./2314502), в якому підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування вказані: неповідомлення позивачем істотних обставин щодо об'єкта страхування та зміна позивачем місця та картини пошкоджень.
Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 3.13. Пропозиції страховик приймає рішення про виплату або про відмову у здійсненні страхової протягом 10 робочих днів (не враховуючи вихідні та святкові дні) з моменту отримання від страхувальника заяви про виплату страхового відшкодування. Цей строк може бути продовжений ще на 10 робочих днів, якщо визначення розміру страхового відшкодування відбувається на підставі висновку експертизи.
Таким чином, враховуючи вказані положення пункту 3.13. Пропозиції відповідач повинен був прийняти рішення про відмову не пізніше 18.09.2023.
Враховуючи положення пункту 3.13. Пропозиції щодо випадку, коли обставини страхового випадку потребують додаткової перевірки (про що страховиком не вказувалося) і страховик може ухвалити відповідне рішення про виплату відшкодування протягом 30 робочих днів з моменту отримання від страхувальника заяви про виплату страхового відшкодування, останнім терміном для прийняття такого рішення є 02.10.2023.
З огляду на викладене, суд зазначає, що лист від 19.10.2023 року №3827/2023/вих./2314502 у будь-якому разі є направлений відповідачем з порушенням строків передбачених пунктом 3.13. Пропозиції.
Окрім того, відповідач не надав до суду доказів того, що 19.10.2023 ним був надісланий позивачу саме лист №3827/2023/вих./2314502, оскільки окрім конверту та довідки оператора поштового зв'язку матеріали справи не містять опису вкладення у такий конверт.
Також суд зазначає, що згідно частини третьої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.83 ЦПК України)
Згідно частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд звертає увагу, що відповідач не подав лист від 19.10.2023 року №3827/2023/вих./2314502 разом із відзивом на позов, більше того, навіть не згадував про його існування у відзиві.
З огляду на викладене, суд відхиляє, як недостовірне твердження позивача про направлення ним відповідачу листа від 19.10.2023 року №3827/2023/вих./2314502, а сам лист не приймається судом до розгляду на підставі положень частини восьмої статті 83 ЦПК України.
Згідно статті 92 Закону № 1909-IX страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Згідно підпунктів 1.5.1. та 1.5.2. пункту 1.5. Пропозиції страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування; при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строки та в порядку, передбачені пунктом 3 розділу 2 Пропозиції.
Таким чином, оскільки прорив водонапірної труби, що стало причиною залиття водою усіх кімнат у будинку за адресою: АДРЕСА_1 є страховим випадком, який стався в межах строку страхового покриття згідно Полісу у відповідача виник обов'язок здійснити страхову виплату в межах лімітів своєї відповідальності визначеної договором.
Відповідно до підпункту 8.1.1. страхова сума в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід'ємними комунікаціями) становить 50 000,00 гривень; відповідно до підпункту 8.1.2. страхова сума в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості становить 100 000,00 гривень; відповідно до підпункту 8.1.3. відповідальність страхувальника перед третіми особами за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 гривень; відповідно до підпункту 8.1.4. відповідальність страхувальника перед третіми особами за шкоду заподіяну життю та здоров'ю становить 50 000,00 гривень.
Аналізуючи наданий позивачем Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 № 1-12/24, складений судовим експертом Згоник Наталією Миколаївною, суд дійшов висновку, що основні пошкодження були завдані саме внутрішньому оздобленню будинку, а саме: покриттю та обшивці стін, шпалерам; внутрішньому оздобленню засклених балконів і лоджій, міжкімнатним дверям та покриттю підлоги, де ліміт відповідальності встановлений у межах 100 000,00 гривень.
Водночас, як вбачається з Локального кошторису №02-01-02, який доданий до Висновку експерта від 30.12.2024 № 1-12/24 витрати на заміну (ремонт) конструкцій з невід'ємними комунікаціями становить лише 8 302,43 гривень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок перед позивачем з виплати страхового відшкодування згідно Електронного полісу добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU у загальному розмірі 108 302,43 гривні, що складається: з страхової суми в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід'ємними комунікаціями) у розмірі 8 302,43 гривень та страхової суми в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості в межах встановленого ліміту у розмірі 100 000,00 гривень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 108 302,43 гривні.
Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8 145,00 гривень, інфляційних втрат у розмірі 24 275,02 гривень та трьох процентів річних у розмірі 6 682,19 гривень суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Окрім того, згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Суд зазначає, що грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений Договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «Нерухомість без огляду» № VOK4NBR-216K3UU від 20.07.2021, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що: «оскільки за своєю правовою природою зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України і стягнення з ПАТ «СК «Універсальна» на користь позивача трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові».
Також суд звертає увагу, що у пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Згідно пункту 11 Полісу права та обов'язки сторін Договору страхування та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору визначено в пункті 1 розділу 2 Пропозиції.
Пунктом 1.5. розділу 2 Пропозиції визначено, що страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п.п.1.5.1.); при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строки та в порядку, передбачені пунктом 3 розділу 2 Пропозиції. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочки (п.п.1.5.2.).
Згідно пункту 3.13. Пропозиції страховик протягом десяти робочих днів (не враховуючи вихідні та святкові дні), а якщо обставини страхового випадку потребують додаткової перевірки, - протягом тридцяти робочих днів (не враховуючи вихідні та святкові дні) з моменту отримання від Страхувальника заяви про виплату страхового відшкодування, документів, передбачених п. 3.2 та 3.3 розділу 2 Пропозиції, та визначення розміру страхового відшкодування згідно з умовами Договору страхування повинен прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке оформляється страховим актом. Якщо визначення розміру страхового відшкодування відбувається на підставі висновку експертизи, строк прийняття рішення може бути продовжений на строк проведення експертизи, але не більше ніж на 10 (десять) робочих днів.
Оскільки позивач звернулася до відповідача із Заявою вих. №Z237LPB700004S про здійснення страхової виплати 21.08.2023, та враховуючи максимальний строк для прийняття рішення про страхову виплату (10 робочих днів), а також максимальний строк на який може бути продовжена процедура прийняття рішення, якщо визначення розміру страхового відшкодування відбувається на підставі висновку експертизи (10 робочих днів) суд вважає, що датою, з якої слід нараховувати відповідачу пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є 18.09.2023.
Для визначення належного розміру пені суд здійснив власний розрахунок:
-основна сума заборгованості за період з 18.09.2023 по 17.02.2025 становить 108 302,43 гривні;
-пеня = (сума заборгованості) x (розмір пені, зазначений в договорі) x (кількість днів прострочення) = 108302,43 x 0.01% x 519 = 5 620,87 гривень.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» слід стягнути пеню відповідно до пункту 1.5. розділу 2 Пропозиції у розмірі 5 620,87 гривень.
Для визначення належного розміру інфляційних втрат (ст. 625 ЦКУ) суд здійснив власний розрахунок:
- основна сума заборгованості за період з 18.09.2023 по 17.02.2025 становить 108 302,43 гривні;
- індекс інфляції за весь період = (100.8 : 100) x (100.5 : 100) x (100.7 : 100) x (100.4 : 100) x (100.3 : 100) x (100.5 : 100) x (100.2 : 100) x (100.6 : 100) x (102.2 : 100) x (100.0 : 100) x (100.6 : 100) x (101.5 : 100) x (101.8 : 100) x (101.9 : 100) x (101.4 : 100) x (101.2 : 100) x (100.8 : 100) = 1.165302;
- інфляційне збільшення = 108302,43 x 1.165302 - 108302,43 = 17 902,50 гривні.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 17 902,50 гривень.
Для визначення належного розміру трьох процентів річних (ст. 625 ЦКУ) суд здійснив власний розрахунок:
- основна сума заборгованості за період з 18.09.2023 по 17.02.2025 становить 108 302,43 гривні;
- три проценти річних = (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 108302,43 x 3% x 519 : 365 = 4 619,90 гривень.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» слід стягнути три проценти річних у розмірі 4 619,90 гривень.
3. Висновки суду
Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з'ясуванні обставин справи, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме:
1) визнати неправомірним рішення ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати;
2) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 136 445,70 гривень, з яких:
- страхове відшкодування у розмірі 108 302,43 гривні;
- пеня у розмірі 5 620,87 гривень;
- інфляційні втрати у розмірі 17 902,50 гривні;
- три проценти річних у розмірі 4 619,90 гривень.
4.Судові витрати
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доказами сплати позивачем судового збору є квитанція ID: 6348-1767-4778-8879 від 17.02.2025 АТ «ТАСКОМБАНК» згідно якої позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 891,02 гривню.
Окрім того, за позовну вимогу немайнового характеру позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією ID: 4032-8293-9869-7475 від 01.07.2025.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог майнового характеру у загальному розмірі 136 445,70 гривень, що становить 72.15 % від початкових майнових вимог у загальному розмірі 189 102,21 гривні, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1 364,36 гривні (72.15% від 1891,02) за вимоги майнового характеру, а також 1 211,20 гривень за вимогу немайнового характеру, що разом становить 2 575,56 гривень.
Стосовно стягненні інших витрат пов'язаних з розглядом справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У поданій позивачем до суду першій заяві по суті спору - позовній заяві, поивач подав лише попередній розрахунок судового збору виходячи з позовних вимог у розмірі 189 102,21 гривень, що підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви становить - 1 891.02 гривень.
Стосовно інших витрат, пов'язані з розглядом справи позивач лище вказав, що вона не є фахівцем у галузі права, а тому була змушена звернутися за правничою допомогою до Адвокатського об'єднання «Наказ» та, станом на день подання цієї позовної заяви, понесла витрати на професійну правничу допомогу, а також очікує понести більше витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема вказує на проведення судової експертизи.
Водночас, відповідно до положень частини другої статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Суд зазначає, що право суду відмовити у відшкодуванні витрат за неподання попереднього розрахунку забезпечує дотримання принципу змагальності. Подання попереднього розрахунку забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат
Суд може реалізувати своє право на відмову у відшкодуванні витрат тільки внаслідок доведення обставин того, що неподання іншою стороною попереднього розрахунку сум судових витрат порушило принцип змагальності та завадило стороні висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Суд констатує, що позивач не виконала обов'язок визначений у частині першій статті 134 ЦПК, проте подала необхідні докази на підтвердження витрат відповідно до приписів частини восьмої статті 141 ЦПК разом із заявою 24.07.2025 та наданням доказів відправлення такої заяви та доказів відповідачу.
У цьому разі відповідач не позбавлений можливості підготуватися до спростування витрат, тому принцип змагальності не порушено (постанови КГС від 18.01.2022 у cправі №910/2679/21, від 14.12.2021 у справі №922/676/21).
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 81 287 гривень, з яких: 33 746 гривень - витрати пов'язані з проведенням експертизи та 47 541 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.
Стосовно витрат на проведення експертизи суд зазначає, що матеріали справи містять: копію Договору від 15.01.2024 за №1/01/24 на виконання судової будівельно-технічної експертизи, укладеного між ФОП ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з другої сторони; копію Акта №1 від 15.01.2025 здачі-приймання висновку експерта №1-12/24 від 30.12.2024 на суму 33 746,00 гривень; копію рахунку-фактури від 17.01.2025 №1 на суму 33 746,00 гривень та копію платіжної інструкції КБ «ПРИВАТБАНК» №1.108049137.1 від 19.03.2025 згідно якої ОСОБА_1 здійснила переказ грошових коштів у розмірі 33 750,00 гривень на рахунок ФОП ОСОБА_5 .
Відповідно до частини шостої статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (ч. 7 ст.139 ЦПК України).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 8 ст.139 ЦПК України).
Згідно частини дев'ятою статті 139 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не надав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг експерта.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на проведення судової експертизи у розмірі 33 746,00 гривень.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов'язку доведення неспівмірності витрат, які покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частини п'ятої та частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 541 гривень
На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи позивачем долучено: Договір про надання правничої допомоги №115498 від 24.01.2024 укладений між Адвокатським об'єднанням «Наказ» та ОСОБА_1 ; замовлення до Договору про надання правничої допомоги №115498 від 24.01.2024; рахунки на оплату послуг; дублікати банківських квитанцій; Акти здачі-приймання послуг.
Відповідач не надав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що задоволенню підлягає лише вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 891,00 гривні.
Такі послуги як: пошук судового експерта, який має право здійснювати судову будівельно-технічну експертизу (замовлення №721573) на суму 1500,00 гривень; підготовка офіційного письмового звернення до експерта для проведення судової будівельно-технічної експертизи (замовлення №721771) на суму 2 350,00 гривень та підготовка документів та організація їх подачі до суду та відповідача (замовлення №724450) на суму 3 800,00 гривень, не відносяться до професійної правничої допомоги, а тому відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача слід стягути витрати на проведення судової експертизи у розмірі 33 746,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 891,00 гривні.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Визнати неправомірним рішення ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ЄДРПОУ: 31650052) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) страхове відшкодування у розмірі 108 302 (сто вісім тисяч триста дві) гривні 43 копійки, а також: пеню відповідно до пункту 1.5. розділу 2 Пропозиції у розмірі 5 620 (п'ять тисяч шістсот двадцять) гривень 87 копійок, інфляційні втрати у розмірі 17 902 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дві) гривні 50 копійок та три проценти річних у розмірі 4 619 (чотири тисячі шістсот дев'ятнадцять) гривень 90 копійок.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ЄДРПОУ: 31650052) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 575 (дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 56 копійок, витрати на проведення судової експертизи у розмірі 33 746 (тридцять три тисячі сімсот сорок шість) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 891 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто одну) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).
Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ЄДРПОУ: 31650052).
Суддя С. О. Чекулаєв