Справа №752/25218/23
Провадження №2/752/4880/25
27 жовтня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача Довганя Б.В.,
представника відповідачів Терновської Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та штрафу,-
Адвокат Довгань Б.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.11.2017 між сторонами був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.Л. за реєстровим №1246.
За умовами цього договору позивач передав у власність відповідача грошові кошти в сумі 721614 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 30000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кошти без врахування процентів:
до 26.11.2020 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США;
до 26.11.2021 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США;
до 26.11.2022 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США.
Пунктом 5 договору позики передбачено, що у разі прострочення позичальником термінів повернення позики він зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку в розмірі 20% від суми позики.
Пунктом 7 договору позики передбачено, що факт остаточного розрахунку за цим договором підтверджується спільною заявою позичальника та позикодавця.
Станом на день подання позову гроші позичальником не повернуті, сума боргу складає 30000 доларів США, що станом на 26.11.2023 становить 1080429 грн. за офіційним курсом НБУ, виходячи з курсу долару США по відношенню до гривні в розмірі 36,0143 грн.
Також відповідач відповідно до ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України повинен сплатити 3% річних в розмірі 64822,91 грн., інфляційні нарахування в розмірі 297953,81 грн. та неустойку в розмірі 20% від суми позики в розмірі 216085,80 грн.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 30000 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України за курсом НБУ на день здійснення платежу, штраф в розмірі 216085,80 грн., 3% річних в розмірі 64822,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 297953,81 грн. та здійснити розподіл судових витрат.
Адвокат Терновська Ю.М., яка діяла в інтересах відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому не погодилась з позовними вимогами та заперечувала проти їх задоволення. Зазначила, що 26.11.2017 між сторонами був укладений договір позики.
Відповідач повернув кошти позичальнику в повному обсязі, проте в листопаді 2023 року позивач подав позов до суду з вимогою про стягнення боргу.
За умовами укладеного договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю кошти, а у випадку прострочення додатково сплатити неустойку, 3% річних та інфляційні втрати. При цьому знеціненню підлягає тільки національна валюта. Умовами договору сторони погодили повернення коштів в національній валюті України. Нарахування позивачем на кошти в іноземній валюті 3% річних, інфляційних втрат та неустойки є неправильним.
В період карантину та воєнного стану позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за прострочення при поверненні позики, а також від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Отже з 12.03.2020 позичальник звільняється від обов'язку сплатити на користь позивача неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Сторони погодили повернення позики в розмірі 721614 грн. трьома рівними платежами у строки до 26.11.2020, 26.11.2021 та 26.11.2022.
Відповідач повертав позивачу гроші, що може бути підтверджено банківськими виписками та свідченнями свідків.
Адвокат Довгань Б.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не надав доказів на підтвердження повернення грошових коштів позикодавцю. За приписами ч.2 ст. 533 ЦК України борг визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, тобто еквівалент 30000 доларів США на день здійснення платежу.
07.05.2025 адвокат Довгань Б.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 основний борг в розмірі 30000 доларів США з конвертацією цієї суми в національну валюту України за курсом НБУ на день здійснення платежу, штраф в розмірі 216085,80 грн., 3% річних в розмірі 64822,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 297953,81 грн. та здійснити розподіл судових витрат.
05.12.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.12.2023 постановлено ухвалу про забезпечення позову.
22.12.2023 постановлено ухвалу про залишення без розгляду заяви забезпечення позову.
24.01.2024 постановлено ухвалу про зміну порядку розгляду справи, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
12.06.2024 постановлено ухвалу про витребування доказів.
29.01.2025 постановлено ухвалу про передачу цивільної справи до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку, передбаченому ст. 29 ЦПК України.
29.04.2025 постановлено ухвалу про залучення до участі в справі співвідповідача.
12.05.2025 постановлено ухвалу про відмову в забезпеченні позову.
04.07.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
26.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за згодою дружини останнього ОСОБА_3 , укладено договір позики в сумі 721614 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 30000 доларів США.
Позичальник зобов'язався повернути кошти без врахування процентів наступним чином:
до 26.11.2020 повернути 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США;
до 26.11.2021 повернути 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США;
до 26.11.2022 повернути 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США.
Пунктом 5 договору позики передбачено, що у разі прострочення позичальником термінів повернення позики він зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також неустойку в розмірі 20% від суми позики.
Пунктом 7 договору позики передбачено, що факт остаточного розрахунку за цим договором підтверджується спільною заявою позичальника та позикодавця.
Договір позики був посвідчений 26.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткаченко В.Л. за реєстровим №1246.
08.02.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений шлюбний договір, згідно з п.5 якого подружжя домовилось, що будь-які зобов'язання за договорами позики, кредитними договорами, іншими договорами, правочинами є особистими зобов'язаннями того з подружжя, хто є стороною таких договорів.
Шлюбний договір 08.02.2021 був посвідчений нотаріально і набрав чинності у день його нотаріального посвідчення.
У період з 10.12.2017 по 01.12.2023 ОСОБА_2 перераховував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 16522,62 грн. (через АТ КБ «Приватбанк»), в загальній сумі 46862,52 грн. (через АТ «Універсал банк»), що підтверджується виписками з банківських рахунків.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 від 22.01.2024 він підтвердив передачу коштів від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в розмірі 20000 доларів США та був присутній при складанні розписки 11.12.2020, яку підписав ОСОБА_1 .
Згідно з висновком комп'ютерно-технічної експертизи від 22.02.2024 №12/24:
- листування між абонентами НОМЕР_7 ( ОСОБА_2 ) та « ОСОБА_5 » (аб. № НОМЕР_8 за 12.06.2022 та період від 10.12.2020 по 31.12.2020 у системі обміну миттєвими повідомленнями Viber показане в скороченому друкованому вигляді у додатку Б до цього висновку, відповідні звіти в повному обсязі та медіафайли і файли документів до них додаються до цього висновку у додатку А на диску для оптичних систем зчитування. Зафіксовані повідомлення внесенню змін після відправлення не піддавались;
- листування між абонентами НОМЕР_7 ( ОСОБА_2 ) та « ОСОБА_5 » (аб. № НОМЕР_1 ) за 02.09.2023 у системі обміну миттєвими повідомленнями WhatsАрр показане в скороченому друкованому вигляді у додатку В до цього висновку, відповідні звіти в повному обсязі та медіафайли і файли документів до них додаються до цього висновку у додатку А на диску для оптичних систем зчитування. Зафіксовані повідомлення внесенню змін після відправлення не піддавались;
- листування між абонентами НОМЕР_7 ( ОСОБА_2 ) та « ОСОБА_9 » (аб. № НОМЕР_2 ) за 02.09.2023 у системі обміну миттєвими повідомленнями WhatsАрр показане в скороченому друкованому вигляді у додатку Г до цього висновку, відповідні звіти в повному обсязі та медіафайли і файли документів до них додаються до цього висновку у додатку А на диску для оптичних систем зчитування. Зафіксовані повідомлення внесенню змін після відправлення не піддавались;
- знімок розписки IMG_5033.JPG показаний на рис. 1 дослідницької частини цього висновку, внутрішні метадані файлу фотозображення наведено у лістингу 1 там же. Дампи метаданих та файл фотозображення додаються до цього висновку на диску для оптичних систем зчитування.
На диску зафіксована фотокопія розписки від 11.12.2020 наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , отримав 20 тис. у.о. (двадцять тисяч доларів США) від ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу в чому власноруч розписуюсь.».
Згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 01.03.2024 №16/24. Складеного експертом ТОВ «Центр судових експертиз» Фраймович Людмилою:
- рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 , зображення яких містяться у технічній копії розписки, датованої 11.12.2020, про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошей у сумі 20000 доларів США за рахунок погашення боргу, - виконані ОСОБА_1 ;
- підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис « ОСОБА_1 », що містяться у розписці від 12.06.2022 про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошей у сумі 140000 грн. для зарахування на банківський рахунок ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ), - виконані ОСОБА_1 .
До висновку експертизи від 01.03.2024 №16/24 додана фотокопія розписки, засвідчена 12.06.2022 ОСОБА_3 , наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 12.06.2022 передав ОСОБА_7 140000 (сто сорок тисяч) грн. для зарахування на карту Ісхакова в Приватбанку 5218. Гроші отримав: підпис, ОСОБА_1 ».
01.01.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики в сумі 36000 доларів США на строк до 01.01.2019. При укладанні договору присутній свідок ОСОБА_8 .
На цьому договорі міститься підпис ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_8 та ще один підпис неідентифікованої особи.
Також на цьому договір міститься письмове застереження, що 01.01.2018 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 тридцять три тисячі доларів США.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 21.05.2024 ОСОБА_8 останній підтвердив, що був присутній на зустрічі 01.01.2018 між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де обговорювались деталі позики в розмірі 30000 доларів США. 01.01.2018 ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 30000 доларів США, за умови, що той напише розписку про отримання коштів у більшій сумі. ОСОБА_2 зробив такий напис на договір позики.
05.04.2024 між сторонами складений та підписаний акт звіряння, згідно з яким ОСОБА_2 погасив борг ОСОБА_1 в розмірі двадцять тисяч доларів США 11.12.2020, сто сорок тисяч грн. готівкою 12.06.2022.
Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).
Частинами 1-3 ст. 545 ЦК України встановлено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом у засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем за згодою дружини останнього 26.11.2017 укладений договір позики на суму 721614 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 30000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кошти без врахування процентів рівними частками по 240538 грн. до 26.11.2020, до 26.11.2021, 26.11.2022. Розмір сум, які підлягають поверненню визначені за офіційним курсом НБУ, що на день підписання договору становило 10000 доларів США.
Факт отримання відповідачем грошових коштів за цим договором не оспорювався.
Також судом встановлено, що 01.01.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики в сумі 36000 доларів США на строк до 01.01.2019.
Суд вважає, що письмове застереження (розписка) на цьому договорі, що 01.01.2018 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 тридцять три тисячі доларів США, є доказом факту укладання договору та факту передачі грошових коштів за цим договором.
Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення боргу з відповідачів, стверджуючи про своє порушене право внаслідок невиконання позичальником умов договору в частині повернення позики в розмірі та в строки, обумовлені умовами договору.
Судом не встановлено, що позивачу був повернутий борг за договором позики від 26.11.2017 на суму 721614 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 30000 доларів США.
Сторона відповідача стверджувала, що борг в розмірі 30000 доларів США за укладеним договором позики від 26.11.2017 був сплачений в повному розмірі, посилаючись при цьому на розписку ОСОБА_1 від 11.12.2020 про отримання 20000 доларів США від ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу, на розписку від 12.06.2022 про передачу ОСОБА_2 . 12.06.2022 ОСОБА_1 140000 грн. для зарахування на карту Ісхакова в Приватбанку 5218, акт звіряння про погашення ОСОБА_2 боргу ОСОБА_1 в розмірі 20000 доларів США 11.12.2020, 140000 грн. готівкою 12.06.2022, на виписки з банківських карток відповідача в загальній сумі 16522,62 грн. (через АТ КБ «Приватбанк»), в загальній сумі 46862,52 грн. (через АТ «Універсал банк»), а також письмові заяви свідків, які підтверджували передачу коштів.
На підтвердження того, що рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 , зображення яких містяться у технічній копії розписки, датованій 11.12.2020, про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошей у сумі 20000 доларів США за рахунок погашення боргу, та підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис « ОСОБА_1 », що містяться у розписці від 12.06.2022 про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошей у сумі 140000 грн. для зарахування на банківський рахунок ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ), - виконані ОСОБА_1 , був наданий висновок почеркознавчої експертизи від 01.03.2024 №16/24, зроблений на замовлення представника відповідачів експертом ТОВ «Центр судових експертиз» Фраймович Л.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою ст. 129 Конституції України.
Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), призначені судом першої інстанції експертизи: почеркознавча та технічна, відносяться до категорії криміналістичних експертиз.
Частинами 1, 3 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Із наведеного вбачається, що ТОВ «Центр судових експертиз» не є державною спеціалізованою установою, а тому не може проводити почеркознавчу експертизу, яка є різновидом криміналістичної.
Відтак, суд не приймає як доказ висновок почеркознавчої експертизи від 01.03.2024 №16/24, оскільки він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Висновком комп'ютерно-технічної експертизи від 22.02.2024 №12/24 підтверджено листування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12.06.2022 та за період з 10.12.2020 по 31.12.2020 у системі обміну миттєвими повідомленнями Viber та WhatsАрр, які внесенню змін після відправлення не піддавались.
Суд зауважує, що у випадку виконання боржником зобов'язання, яке прийняв виконання, кредитор, останній повинен на вимогу боржника розписку про одержання виконання (частково або в повному обсязі).
Сторона відповідача не надала суду переконливих доказів того, що зобов'язання позичальника за договором від 26.11.2017 були виконані відповідно до його умов і таке виконання прийняте позикодавцем.
З наданих стороною відповідача документів, з огляду на наявність укладеного між сторонами договору позики від 01.01.2018 на суму 36000 доларів США, неможливо встановити, за яким з двох договорів позики відбувалось виконання ОСОБА_2 зобов'язань.
У письмових заявах свідків, наданих розписках та акті звіряння не зазначено, на виконання зобов'язань за яким договором позики передаються грошові кошти. Також зазначені відомості неможливо встановити з виписки по банківським рахункам відповідача, оскільки призначення платежу в них не зазначено.
Крім того, умовами договору займу від 26.11.2027 передбачено складання спільної заяви позичальника та позикодавця про факт остаточного розрахунку за цим договором, проте такої заяви суду надано не було.
З огляду на те, що кредитор та боржник мешкають за межами території України, то останній мав право виконати свій обов'язок особисто або доручити уповноваженій особі внести належні з нього кредиторові гроші у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання, що передбачено п.1 ч. 1 ст. 537 ЦК України. Проте позичальник таких дій не вчинив.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність невиконаного перед позивачем грошового зобов'язання за договором від 26.11.2017, а протилежні доводи сторони відповідача суд вважає недоведеними та відхиляє.
Вирішуючи питання, хто має відповідати за зобов'язаннями, що виникли з цього договору, з огляду на те, що вимога про стягнення боргу пред'явлена до відповідача ОСОБА_2 , як позичальника, та ОСОБА_3 , яка як дружина надала свою згоду на укладання цього договору позики ОСОБА_2 , суд відзначає наступне.
За змістом положень глав 7 та 8 СК України власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Наведене свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно (грошові кошти є майном в розумінні ЦК України), яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Сторона відповідача стверджувала, що хоча договір позики від 26.11.2017 і був укладений за згодою другого подружжя ОСОБА_3 , проте кошти, одержані за цим договором не були використані в інтересах сім'ї.
Суд зазначає, що в цьому випадку відповідач ОСОБА_3 повинна була довести належними, допустимими та достатніми доказами зазначену обставину, проте свого обов'язку щодо доказування обставин, якими вона обґрунтовувала те, що не повинна відповідати солідарно за зобов'язаннями, які виникли з договору позики від 26.11.2017, не виконала.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачі повинні солідарно відповідати перед кредитором ОСОБА_1 за невиконаними зобов'язаннями, що виникли з договору позики від 26.11.2017 в сумі 721614 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 30000 доларів США.
Вирішуючи питання про розмір та валюту виконання грошового зобов'язання, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 договору від 26.11.2017 позичальник зобов'язався повернути кошти без врахування процентів наступним чином:
до 26.11.2020 повернути 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США;
до 26.11.2021 повернути 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США;
до 26.11.2022 повернути 240538 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору становило 10000 доларів США.
Також суд враховує, що пунктом 5 договору позики передбачено, що у разі прострочення позичальником термінів повернення позики він зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Суд відзначає, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Отже, здійснюючи тлумачення пункту 1 в сукупності з пунктом 5 договору позики від 26.11.2017, суд приходить до висновку, що належним виконанням зобов'язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів саме у національній валюті без визначення її еквіваленту у доларах США.
Відтак, відповідачі мають солідарний обов'язок повернути позивачу грошові кошти за договором позики в сумі 721614 грн.
Оскільки обов'язок повернути борг позикодавцю не виконаний, то відповідачі повинні сплатити на його користь штраф в розмірі 20% від суми позики, що становить 144322,80 грн. (721614 грн. х 20% = 144322,80 грн.), сплата якого передбачена п. 7 договору позики.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо решти позовних вимог суд відзначає, що вони є частково обґрунтованими, виходячи з такого.
За приписами ст. ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
У позові заявлено вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 64822,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 297953,81 грн. за період з 27.11.2020 по 26.11.2023.
Період з 24.02.2022 по 26.11.2023 припадає на дію воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, а тому з урахуванням приписів п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України нарахування в цей період 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим.
Враховуючи наведене, з відповідачів на користь позивача за період з 27.11.2020 по 23.02.2022 підлягають стягненню 3% річних в сумі 10733,35 грн. (3% річних на суму 240538 грн. за період 27.11.2020 по 23.02.2022 складають 8973,80 грн., 3% річних на суму 240538 грн. за період 27.11.2021 по 23.02.2022 складають 1759,55 грн.) та інфляційні втрати 42782,20 грн. в сумі 42782,20 грн. (інфляційні втрати на суму 240538 грн. за період 27.11.2020 по 23.02.2022 складають 34271,18 грн., інфляційні втрати на суму 240538 грн. за період 27.11.2021 по 23.02.2022 складають 8511,02 грн.).
Враховуючи наведене, решта вимог є необґрунтованою, а тому у задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідачів відшкодовуються судові витрати по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 536,80 грн. та судові витрати по оплаті судового збору за подання позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог (54,20%) в розмірі 7273,64 грн. Таким чином, з кожного відповідача окремо підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3905,22 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 721614 (сімсот двадцять одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 00 коп., штраф в розмірі 144322 (сто сорок чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 80 коп., 3% річних в сумі 10733 (десять тисяч сімсот тридцять три) грн. 35 коп. та інфляційні втрати 42782 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 20 коп.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3905 (три тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3905 (три тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 22 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Рішення складене 27.10.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова