Справа № 752/20609/24
Провадження № 2/752/2507/25
Іменем України
(заочне)
29.09.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАС УКРАЇНА» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Хом?яка В. П. звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір-доручення на бронювання туристичних послуг №2024-418 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач доручила відповідачу здійснити бронювання туристичних послуг з переліком послуг визначеними у «Заявці» (Додаток №1) від імені позивача за її рахунок та за винагороду. Згідно із Додатком №1 до Договору відповідач зобов?язався надати наступні туристичні послуги позивачу за Договором: організувати тур до Республіки Болгарія з 07.09.2024 року по 18.09.2024 року, готель «Kotva Hotel 4*» (Сонячний берег), тип номеру STANDART ROOM, харчування все включено (АІ), трансфер, для туристів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору ціна послуг складає 42 014,66 грн. Сторони погодили, що на дату повної оплати загальна вартість послуг може бути змінена у напрямку зростання в залежності із змінами курсу гривні по відношенню до долара США чи Євро, оскільки загальна вартість послуг визначається шляхом множення вартості послуг, встановленої Агентом з бронювання, на комерційний курс Агента з бронювання на дату фактичної оплати та на коригуючий коефіцієнт, встановлений Агентом з бронювання.
В день підписання Договору, 02.07.2024 року, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №2024-418-1 на суму 12 600,00 грн. Одразу після отримання даного рахунку, позивачем 02.07.2024 року було здійснено його оплату згідно платіжної інструкції №0.0.3739060537.1 від 02.07.2024 року. 24.07.2024 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №2024-418-2 від 24.07.2024 року на суму 31 432,00 грн. Одразу після отримання даного рахунку, позивачем 24.07.2024 року було здійснено його оплату згідно платіжної інструкції №0.0.3784408552.1 від 24.07.2024 року. Отже, загальна вартість послуг за Договором склала 44 032,00 грн.
Проте, свої зобов'язання відповідач не виконав, не надав жодних послуг позивачу та не повернув сплачені позивачем грошові кошти за договором. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2024 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.10.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.2024 року залучено до участі по справі в якості третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компас Україна» (ЄДРПОУ: 42963918; місцезнаходження: 04219, м. Київ, Оболонська набережна, 19, корпус 2, оф. 10).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У грудні 2024 року позивач подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила розірвати Договір-доручення на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачені кошти за Договором-дорученням на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року у сумі 43032,00 грн; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 114923,52 грн; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 310,64 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 660,48 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
У березні 2025 року позивач повторно подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просила розірвати Договір-доручення на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачені кошти за Договором-дорученням на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року у сумі 43 032,00 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 246 019,52 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 675,63 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 3542,57 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, будь-яких заяв та клопотань до суду не надав.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, надала до суду пояснення, в яких просила провести розгляд справи за відсутності третьої особи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови.
До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 02.07.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір-доручення на бронювання туристичних послуг №2024-418, відповідно до якого позивач доручила відповідачу здійснити бронювання туристичних послуг з переліком послуг визначеними у «Заявці» (Додаток №1) від імені позивача за її рахунок та за винагороду.
Згідно із Додатком №1 до Договору відповідач зобов'язався надати наступні туристичні послуги позивачу за Договором: організувати тур до Республіки Болгарія з 07.09.2024 року по 18.09.2024 року, готель «Kotva Hotel 4*» (Сонячний берег), тип номеру STANDART ROOM, харчування все включено (АІ), трансфер, для туристів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Загальна вартість послуг за Договором склала 44 032,00 грн.
Позивач здійснила повну оплату за договором, що підтверджується платіжними інструкціями №0.0.3739060537.1 від 02.07.2024 року, №0.0.3784408552.1 від 24.07.2024 року.
Відповідач у передбачені договором строки послуги не надав, грошові кошти не повернув.
Оскільки вказані дії відповідача підпадають під ст. 190 Кримінального кодексу України, позивач звернулась із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до Дарницького УП ГУНП у м. Києві. Наразі по даному факту здійснюється досудове розслідування, що підтверджується витягом з ЄРДР від 25.09.2024 року (номер кримінального провадження №12024100020004012).
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про туризм» туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше, ніж дві такі послуги, що реалізуються або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Статтею 5 Закону України «Про туризм» туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність із реалізації туристичного продукту туроператорів і туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності.
Статтею 20 цього Закону передбачено, що договором на туристичне обслуговування дана сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, в тому числі, готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування.
Кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв'язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків, тощо.
Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою, туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста.
Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі виникнення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.
Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування.
За змістом цієї статті за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.
Туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.
Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.
Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.
Відповідно до статті 30 Закону «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема, порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.
У статті 25 Закону «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або Законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У даній справі, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що послуги за договором - дорученням на бронювання туристичних послуг (туристичне обслуговування) не були надані відповідачем як агентом з бронювання з незалежних від позивача причин, а сплачені позивачем кошти не було повернуто відповідачем за наслідками її неодноразових звернень.
Положенням статті 629 ЦК України закріплений принцип обов'язковості договору.
Тобто ЦК України закріплює прицип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак і закріплених у договорі відповідних умов.
Однак, після укладення договору в процесі його виконання може виникнути потреба у внесенні змін до умов договору за ініціативою однієї або обох сторін, або ж, договір взагалі може бути припинений шляхом його розірвання.
У загальних положеннях про договори в ЦК України безпосередньо визначаються підстави та правові наслідки лише щодо зміни та розірвання договору, але не містяться норми, які б конкретно визначали підстави та порядок припинення договору, крім його розірвання, яке є лише однією із підстав припинення договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.
Зміст договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони відповідно до договору засвідчили, що всі умови договору їм зрозумілі й вони вважають їх справедливими по відношенню до себе та підтвердили свою здатність виконувати умови договору вцілому.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків, споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Відтак сторони обумовили умови договору: ціну та строк виконання послуг (44032,00 грн., трансфер груповий з 07.09.2024 року по 18.09.2024 року).
У встановлений строк, відповідач не виконав визначені договором послуги (бронювання туристичного туру на період з 07.09.2024 року по 18.09.2024 року), водночас грошові кошти за це отримав.
Права та обов'язки споживачів визначені статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (ч.1 ст. 534 ЦК України).
Разом з цим, згідно зі ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки, відповідач послуг не надав, грошові кошти в розмірі 44032,00 грн. позивачеві не повернув, тому з відповідача на користь позивача з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, підлягає стягненню за кожний день прострочення споживачеві пеню у розмірі 3% вартості послуг, за період з 08.09.2024 до 13.03.2025 року - 246019,52 грн (розмір пені за 1 день прострочення: 44032,00х3/100=1320,96 грн; початок нарахування пені: 08.09.2024 року; кінець нарахування пені (дата другого судового засідання): 13.03.2025 року; кількість прострочених днів: 187; загальний розмір пені: 1320,96 грн х 187 = 247019,52 грн. зменшення розміру пені у зв'язку з оплатою Відповідачем 1000,00 грн, що відбулось 24.10.2024 року (відповідно до вимог ч. 1 ст. 534 ЦК України): 247019,52 грн. - 1000,00 грн. = 246019,52 грн.).
Розрахунки позивача відповідачем не спростовані, власного розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних відповідач суду не надав. Проте, розмір неустойки, визначений позивачем, значно перевищує розмір збитків: 44032,00 грн розмір збитків, пеня у розмірі 247019 грн 52 коп., що розрахований позивачем. За таких обставин суд вважає можливим на підставі ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з 247019,52 грн до розміру збитків 200000,00 грн.
Також, відповідач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити позивачу 3% річних у розмірі 675,63 грн. та інфляційні витрати у розмірі 3542,57 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку з інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА».
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з пунктами 1-4 частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини четвертої ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Тлумачення статті 23 Цивільного кодексу України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013св18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду.
Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.
Тому, грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду.
Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода у розмірі 15000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення витрат на надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, ст. 136 ч. 4 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
При цьому, аналогічні правові висновки сформульовані ВС КЦС у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та ін. Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі ОП КГС у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та у ВС КАС від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18.
Так, питання складу та порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу однаково врегульоване в цивільних, адміністративних та господарських процесуальних правовідносинах. Крім того - згідно практичних рекомендацій: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками - ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або буде зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання».
Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2025 року у справі №275/150/22 зробив правовий висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2024 між адвокатським бюро «Віктора Хом?яка» та ОСОБА_1 укладено договір №20 про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно із п. 4.1, 4.2 Договору правничу допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на рахунок адвокатського бюро у розмірі, що визначається відповідною додатковою угодою. Для погодження умов представництва інтересів клієнта в окремій судовій справі сторони можуть укласти додаткову угоду, в якій визначають вартість правничої допомоги, строки оплати та інші умови надання такої правничої допомоги. У такому випадку сторони керуються умовами додаткової угоди.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 від 07.03.2025 року оплату правничої допомоги, передбаченої п. 1 цієї Додаткової угоди, клієнт здійснює на підставі рахунку адвокатського у наступному порядку: 10000,00 грн. протягом 5 днів з дня набрання законної сили рішенням суду за результатом розгляду справи №752/20609/24; 10000,00 грн. протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду за результатом розгляду справи №752/20609/24.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо розміру заявлених судових витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі - 20 000,00 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у силу положень. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви (за винятком вимоги про стягнення моральної шкоди), судовий збір у розмірі 1 % від ціни позову підлягає стягненню з відповідача в дохід Держави - 3142,70 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАС УКРАЇНА» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, - підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАС УКРАЇНА» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Розірвати Договір-доручення на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року, що укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) сплачені кошти за Договором-дорученням на бронювання туристичних послуг №2024-418 від 02.07.2024 року у сумі 44032,00 грн (сорок чотири тисячі тридцять дві гривні 00 копійок).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) пеню згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 08.09.2024 до 13.03.2025 рокуу сумі 200000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 3% річних за період з 08.09.2024 до 13.03.2025 рокуу розмірі 675,63 грн (шістсот сімдесят п?ять гривень 63 копійки).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) інфляційні витрати за період з 08.09.2024 до 13.03.2025 рокуу розмірі 3542,57 грн (три тисячі п'ятсот сорок дві гривні 57 копійок).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) завдану моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) понесених витрат на правничу допомогу.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 3142,70 грн. (три тисячі сто сорок дві гривні 70 копійок).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 17.10.2025.
Суддя: Ю.Ю. Мазур