ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 жовтня 2025 року Справа № 918/1191/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Юзефович Д.О.
за участю представників:
від позивача: Захарчук І.А. (адвокат)
від відповідача: Загребельний В.В. (адвокат)
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Лайн" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 18.06.2025 суддею Романюком Р.В. у м. Рівне (повний текст рішення складено 25.06.2025) у справі № 918/1191/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Лайн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоресурс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруппроектінвест-2"
про стягнення коштів
ТзОВ "Фрам - Лайн" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Склоресурс" 1122258 грн завданих збитків у зв'язку із поставкою товару неналежної якості, 67000 грн витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження та 6000 грн витрат на проведення оцінки щодо розгляду кошторисної документації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство посилалось на поставку відповідачем товару неналежної якості в ході здійснення між сторонами господарських операцій щодо поставки склопакетів 51.55мм 6мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/18AI Ar PU /6 SE/16AI Ar PU /6 Premium TPlus ESG SE.
Ухвалою місцевого господарського суду від 12.02.2025 року, серед іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТзОВ "Будгруппроектінвест-2".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у даній справі у задоволенні позову ТзОВ "Фрам - Лайн" відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Аргументуючи доводи скарги товариство вказало про те, що судом першої інстанції були невірно застосовані наведені вище норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. На думку скаржника, судом залишено поза увагою, що виробник має безумовно гарантувати відповідну якість товару що ним виробляється, що передбачає в тому числі, якісні властивості товару при його експлуатації. Також товариство зазначає, що місцевий господарський суд залишив поза увагою принцип презумпції вини постачальника (виробника) та вини заподіювача шкоди. Акцентує на тому, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено висновок експерта від 27.11.2024 року № 0511/1. Окрім того, позивач у тексті апеляційної скарги просив суд долучити додаткові докази по справі, а саме: копію адвокатського запиту від 08.05.2025, копія листа ОСОБА_1 від 20.06.2025, копії наказів про призначення та звільнення Кузьменко О.Я., копію акту огляду адвокатом сторінок електронної пошти від 27.06.2025, копії комерційних пропозицій, копія листа ТзОВ "Склоресурс" від 25.02.2020.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/1191/24; призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Також відповідачем було подано додаткові пояснення, згідно яких товариство просило суд відмовити позивачу у прийнятті додаткових доказів, які були долучені до апеляційної скарги.
Щодо додаткових доказів, які були долучені позивачем до апеляційної скарги, апеляційний господарський суд такі докази не приймає виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.
У межах застосування принципу змагальності при здійсненні судочинства у господарських судах (ст. 13 ГПК України) приписи ч. 4 цієї статті передбачають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, закріплений ст. ст. 7, 13 ГПК України принцип рівності сторін у судовому процесі, у розумінні "справедливого балансу" між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно іншої сторони.
Для забезпечення цих принципів процесуальних закон передбачає вчинення сторонами та іншими учасниками господарського судочинства такої процесуальної дії як надання доказів у справі, що в силу положень ст. 74 ГПК України є обов'язком сторони а саме довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності.
Правила подання доказів регламентовані приписами статті 80 ГПК України.
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, за змістом наведених положень ст. ст. 7, 13, 74, 80, 269 ГПК України та згідно з висновком щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2022 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21, єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному випадку - на позивача.
Тоді як прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Обґрунтовуючи причини неподання вищевказаних доказів в суді першої інстанції, позивач вказує про те, що представник товариства - адвокат Захарчук І.А. в рамках судового розгляду, до моменту закриття підготовчого провадження, повідомляв суд про те, що ним продовжується збір відомостей та інформації, яка є важливою для правильного вирішення спору, в тому числі за допомогою поданих адвокатських запитів та відповідні докази в разі їх отримання, будуть надані суду. Також, позивачем після закриття підготовчого провадження, подавалось до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, в разі задоволення якого сторони могли б надати такі додаткові докази на стадії підготовчого провадження, однак суд першої інстанції в порушення ст. ст. 227, 236 ГПК України дане клопотання залишив без задоволення.
Судова колегія вважає, що вказані причини не є винятковим випадком в розумінні правових висновків Верховного Суду щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, оскільки, як зазначає позивач, його представник 08.05.2025 звернувся до Кузьменко О.Я. з адвокатським запитом, при цьому, докази надсилання такого запиту 08.05.2025 до апеляційної скарги не додані. Також представник позивача додає відповідь Кузьменко О.Я. від 20.06.2025 із додатками без будь-яких доказів отримання такої відповіді. Окрім того, судом встановлено, що перед закриттям підготовчого засідання, місцевий господарський суд з'ясовував у представників позивача та відповідача про докази, які сторони мали намір подати, чи повідомили про всі відомі обставини спірних правовідносин, у свою чергу представник позивача Захарчук І.А. зазначив про відсутність у нього будь-яких доказів, які можна було подати і не заперечував проти закриття підготовчого провадження.
Між тим, суд зауважує, що якщо з таким запитом представник звернувся 08.05.2025, то 15.05.2025 (дата закриття підготовчого провадження) останній був би обізнаний про надсилання такого запиту і мав би повідомити суд про його надіслання та про неможливість подання додаткових доказів у відповідні строки.
Однак, всупереч вимогам ч. 4 ст. 80 ГПК України, сторона позивача ані усно, ані письмово не повідомила суд та не зазначила: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, відповідно, судова колегія дійшла висновку про не доведення скаржником факту наявності об'єктивних перешкод для подання відповідних доказів у строки, які передбачені ст. 80 ГПК України.
Окрім того, колегія суддів констатує, що у прохальній частині апеляційної скарги позивач не заявляє клопотання про поновлення строку для подання відповідних доказів, а також не просить долучити їх до матеріалів справи, що є підставою для відмови у прийнятті відповідних доказів (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21).
В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив останню задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача вимоги скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Згідно ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, судова колегія дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2019 між ТзОВ ""Будгруппроектінвест-2" (замовник), ТзОВ "Північно-Український будівельний Альянс" (генеральний підрядник, угодою про заміну сторони в договорі підряду № 252100 від 02.07.2019 замінено на нового генерального підрядника - ТзОВ "Мостицький -2") та ТзОВ "Фрам - Лайн" (підрядник) було укладено договір підряду № 252100 на виконання комплексу монтажних робіт при будівництві багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом по вул. Звіринецька, 72, пров. Кленовий, 5 у Печерському районі м. Києва, згідно п. 1.1. якого генеральний підрядник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, силами залучених ним субпідрядних організацій виконати у встановлений договором строк роботи з виготовлення, поставки та монтажу вікон та балконних блоків з ПВХ, алюмінієвих світлопрозорих систем та системи вентильованого фасаду на об'єкті відповідно до додатку № 1 до цього договору, здати генпідряднику виконані роботи, усунути на протязі гарантійного строку допущені недоліки.
Згідно тверджень позивача, між ТзОВ "Фрам - Лайн" та ТзОВ "Склоресурс" були наявні господарські відносини щодо поставки склопакетів 51.55мм 6мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/18AI Ar PU /6 SE/16AI Ar PU /6 Premium TPlus ESG SE, які поставлялись відповідачем та які встановлювались на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс"), на якому позивач здійснює підрядні роботи, зокрема встановлення фасадних (вітражних) алюмінієвих конструкцій. Протягом 2020 року відповідачем було здійснено ряд поставок товару, внаслідок чого між сторонами були підписані відповідні документи, в тому числі видаткові накладні. Договір № 296 від 25.10.2017 зазначено у первинних документах (видаткових накладних), на підставі яких було здійснено поставку склопакетів відповідачем позивачу.
Позивачем було направлено відповідачу лист № 01 від 17.12.2024 з проханням до 23.12.2024 надати примірник (копію) договору № 296 від 25.10.2017 (зі всіма додатками), укладеного між сторонами.
Водночас, згідно тверджень відповідача, у серпні 2020 відповідач виготовив та поставив на замовлення позивача склопакети за формулою: 51.55 мм 6 мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/18Al Ar PU/6 SE/16Al Ar PU/6 Premium TPlus ESG SE. Сторони не укладали договору у формі єдиного письмового документа у т.ч. за № 296 від 25.10.2017, а у спрощений спосіб шляхом підтвердження до прийняття замовлення до виконання.
Докази укладання сторонами договору на постачання склопакетів, так само як і договору № 296 від 25.10.2017 на який послався позивач, у матеріалах справи відсутні.
Судами встановлено, що відповідачем було поставлено позивачу товар (склопакети - 31.7мм 6мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/20AI Ar PU /6 ESG SE EM RAL 7035 #4; 51.55мм 6мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/18AI Ar PU /6 SE/16AI Ar PU /6 Premium TPlus ESG SE) на загальну суму 3211837, 65 грн, що підтверджується видатковими накладними, зокрема: № 3753 від 05.06.2020; № 3806 від 09.06.2020; № 3163 від 15.05.2020; № 3159 від 15.05.2020; № 1607 від 10.03.2020; № 1591 від 06.03.2020; № 1290 від 26.02.2020; № 1146 від 19.02.2020; № 831 від 10.02.2020; № 634 від 31.01.2020; № 638 від 31.01.2020; № 2391 від 08.04.2020; № 2384 від 08.04.2020; № 2295 від 03.04.2020; № 2388 від 08.04.2020; № 5830 від 13.08.2020; № 5879 від 14.08.2020. Вказаний товар (склопакети) згідно вищезазначених видаткових накладних прийнято позивачем без будь-яких зауважень щодо кількості чи якості.
Як вбачається із актів приймання виконаних будівельних робіт, підрядником - ТзОВ "Фрам - Лайн" виконано роботи, в тому числі монтажу склопакетів, а саме: - акт № 4 за травень 2020 року - монтаж склопакетів 6HP 43/31 ESG -16Ar-6-16Ar-6Low-t ESG (прозорий); монтаж склопакетів 31.7мм 6мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/20AI Ar PU /6 ESG SE EM RAL 7035 (емаліт); - акт № 8 за червень 2021 року - монтаж склопакетів прозорих (6HP 43/31 ESG -18Ar-6-16Ar-6Low-е ESG); монтаж склопакетів емальованих (31.7мм 6мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/20AI Ar PU /6 ESG SE EM RAL 7035); - акт № 10 за грудень 2021 року - монтаж склопакетів прозорих (6HP 43/31 ESG -18Ar-6-16Ar-6Low-е ESG); монтаж склопакетів емальованих (6 HP 43/31 ESG -22-6Emalia Ral 7035); - акт № 12 за грудень 2021 року - монтаж склопакетів прозорих (52мм) (6HP 43/31 ESG -18Ar-6-16Ar-6Low-е ESG); монтаж склопакетів емальованих (32 мм) (31.7мм 6мм SunGuard HP Silver 43/31 ESG SE/20AI Ar PU /6 ESG SE EM RAL 7035); - акт № 13 за грудень 2021 року - монтаж склопакетів прозорих (52мм) (6HP 43/31 ESG -18Ar-6-16Ar-6Low-е ESG); монтаж склопакетів емальованих (32 мм) (6 HP 43/31 ESG -22-6Emalia Ral 7035); - акт № 14 за грудень 2021 року - монтаж склопакетів прозорих (52мм) (6HP 43/31 ESG -16Ar-6-16Ar-6Low-е ESG); монтаж склопакетів емальованих (32 мм) (6 HP 43/31 ESG -22-6Emalia Ral 7035).
Позивачем направлено відповідачу повідомлення № 23-07-24 від 23.07.2024, згідно якого вказано про наявність виявлених недоліків (дефектів) товару, який був поставлений відповідачем на об'єкт: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс"), а саме: розгерметизація склопакетів та сліди первинного герметику всередині склопакета у 46 - ти склопакетах (встановлено на момент подання даного повідомлення). Крім того, у зазначеному повідомленні товариство просило забезпечити явку представника відповідача на об'єкт для спільної фіксації недоліків товару та складання дефектного акту (акту про недоліки), протягом 5 днів з моменту отримання даного повідомлення, але не пізніше 29.07.2024, а також погодити точну дату та час явки для спільної фіксації недоліків товару та складання дефектного акту (акту про недоліки) засобами телефонного зв'язку та (або) електронної пошти.
30.07.2024 представниками позивача та ТзОВ "Будгруппроектінвест-2" складено акт про виявлення недоліків (дефектів) товару від в якому зазначено, що позивачем на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс") в липні 2024 році було виявлено недоліки (дефекти) товару - розгерметизація склопакетів та потік бутилу у склопакетах, перелік яких зазначено в акті. При цьому, вказано, що товар (склопакети) не мають механічних пошкоджень (ударних впливів) та інших недоліків, обумовлених неправильною експлуатацією, некваліфікованим розбиранням, монтажем, ремонтом або будь - якою модифікацією. Причина наявних недоліків (дефектів) товару: неналежна якість (низька якість) матеріалів склопакетів, що призвело до дефекту товару; неналежна якість виробництва склопакетів, виготовлення конструкцій із дефектами або з порушенням технології виробництва. Зафіксовані в даному акті недоліки (дефекти) товару, підлягають усуненню постачальником в наступний спосіб: безоплатна заміна товару із недоліками (дефектами) на товар належної якості. Строк усунення - до 18.10.2024.
Згідно наявної в матеріалах справи заяви свідка Дідуха Є.А. від 31.01.2025, який являється менеджером з питань регіонального розвитку відповідача, останній у телефонному режимі із представником позивача - Гулеєм Максимом погодили дату спільного огляду, а саме 31.07.2024. 31.07.2024 відбувся огляд у призначений час у присутності представника позивача - виконроба Вороненко Олексія, представником відповідача було зафіксовано декілька видів дефектів, а саме: витікання бутилу в камеру склопакету, виступання бутилу в камеру склопакету. Проте, представнику відповідача не надано можливості оглянути стан вторинного герметику, оскільки для його огляду необхідно було здійснити демонтаж склопакетів. Тому, для встановлення причини дефектів була домовленість із представником позивача про демонтаж найбільш проблемних склопакетів для їх повернення за місцем знаходження ТзОВ "Склоресурс" їхніми силами та за їх рахунок.
Позивачем направлено відповідачу вимогу про усунення недоліків (дефектів) товару № 27-09-24 від 27.09.2024 з проханням протягом розумного строку, але не пізніше 18.10.2024, безоплатно усунути недоліки товару (склопакетів) на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс"), що зафіксовані в акті про виявлення недоліків (дефектів) товару від 30.07.2024, шляхом заміни товару (склопакетів) із недоліками на товар (склопакети) належної якості.
Як вбачається із платіжної інструкції № 5360 від 12.11.2024, позивачем було перераховано ТзОВ "Центр експертних інновацій" 67000 грн, призначення платежу - оплата вартості проведення товарознавчої експертизи згідно договору № 01/11-2024 від 05.11.2024, згідно р/ф № 051120241 від 05.11.2024 без ПДВ.
Згідно експертної оцінки щодо розгляду кошторисної документації № 1151/24-РБК/ЕО від 19.11.2024, підписаної відповідальним експертом Алампієвою Т.П. та директором ТзОВ "Рембудконсалтінг", за результатами розгляду кошторисної документації встановлено, що кошторисна документація відповідає Дефектному акту по об'єкту: "Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом по вул. Звіринецькій, 72 пров. Кленовому, 5 у Печерському районі м. Києва" та розроблена з дотриманням вимог діючих нормативних документів з питань кошторисної документації.
Як вбачається з висновку експерта № 0511/1 від 27.11.2024 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження, виконаного судовим експертом Стецик Ю.М.: 1. У склопакетах (у кількості 46 штук), які поставлені ТзОВ "Склоресурс" на користь ТзОВ "Фрам-Лайн" та встановлені на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс") дослідження перелік яких наведено в таблиці 1, наявний дефект (недолік), такий, як розгерметизація; 2. Виявлений у склопакетах (у кількості 46 штук), які поставлені ТзОВ "Склоресурс" на користь ТзОВ "Фрам-Лайн" та встановлені на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс") такий недолік, як розгерметизація, являється істотними. Подальша належна експлуатація склопакетів з урахуванням такого недоліку, як розгерметизація, може призвести до відповідних руйнувань деталей та матеріалів в середині склопакетів; 3. Склопакети (у кількості 46 штук), які поставлені ТзОВ "Склоресурс" на користь ТзОВ "Фрам-Лайн" та встановлені на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс") не відповідають вимогам герметичності, пункту 5.16 ДСТУ Б В.2.7-107:2008 Будівельні матеріали. Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови; 4. Розгерметизація у склопакетах (у кількості 46 штук), які поставлені ТзОВ "Склоресурс" на користь ТзОВ "Фрам-Лайн" та встановлені на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс") відносяться до виробничого дефекту (недоліку).
Листом ТзОВ "Тінторетто" від 28.11.2024, адресованого позивачу повідомлено, що вартість демонтажу та заміни товару (46-ти склопакетів) на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс"), які мають недоліки, що зафіксовані в акті про виявлення недоліків (дефектів) товару від 30.07.2024, з урахуванням відкоригованого кошторису на підставі Експертної оцінки від 19.11.2024 №1151/24-РБК/ЕО, складає: 1122258 грн. До вказаного листа надано кошторисну документацію.
Як вбачається із платіжної інструкції № 5402 від 28.11.2024, позивачем було перераховано ТзОВ "Рембудконсалтінг" 6000 грн, призначення платежу - проведення експертної оцінки кошторисної частини проектної документації по об'єкту "Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом по вул. Звіринецькій, 72 пров. Кленевому, 5 у Печерському районі м. Києва", Договір № 1151/24-РБК від 22.11.2024, згідно р/ф № 1151/24-РБК від 22.11.2024 у т.ч. ПДВ 20,00% - 1000,00.
29.11.2024 позивачем було направлено відповідачу претензію про відшкодування збитків у зв'язку із поставкою товару неналежної якості (46-ти склопакетів, які встановлені на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 72 (ЖК "Едельвейс")), у вигляді: витрат, що мусить зробити позивач для відновлення свого порушеного права (демонтаж та заміна склопакетів) в загальному розмірі 1122258 грн; понесені витрати на проведення експертних досліджень в загальному розмірі 73000 грн (за проведення експертного товарознавчого дослідження, за результатами якого складено судовим експертом Стециком Ю.М. Висновок експерта від 27.11.2024 № 0511/1 в розмірі 67000 грн та за проведення оцінки щодо розгляду кошторисної документації, за результатами якої складено експертну оцінку від 19.11.2024 № 1151/24-РБК/ЕО в розмірі 6000 грн. Здійснити відшкодування завданих збитків та витрат на проведення експертних досліджень шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 06.12.2024.
У відповідь на вказану претензію відповідачем направлено позивачу лист № 407 від 19.12.2024 з проханням надіслати повний текст (всі аркуші) висновку експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження від 27.11.2024 № 0511/1, складеного судовим експертом Стециком Ю.М. При цьому, запропоновано здійснити за рахунок відповідача демонтаж, виготовлення та монтаж трьох склопакетів, на яких помітний найбільший прояв дефектів (недоліків), вказаних у претензії, з метою здійснення їх експертизи у європейських незалежних лабораторіях та українських дослідних установах.
Посилаючись та те, що відповідачем не було здійснено дій на виконання вимог претензії позивача, грошові кошти у вигляді збитків та понесених витрат не сплачено, товариство звернулось з відповідним позовом до господарського суду.
Як зазначено вище, оскаржуваним рішенням від 18.06.2025 Господарським судом Рівненської області у задоволені позовних вимог ТзОВ "Фрам-Лайн" було відмовлено у повному обсязі.
Судова колегія з таким рішенням місцевого господарського суду погоджується виходячи з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України обумовлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону (ст. 206 ЦК України).
В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вже встановлено судами, між сторонами даного господарського спору виникли відносини поставки.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Як стверджується матеріалами справи, сторонами було укладено договір у спрощений спосіб.
Позивач на підставі видаткових накладних у 2020 році поставив відповідачу товар (склопакети). Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, та скріплені печатками. Відповідачем прийнято товар на підставі видаткових накладних згідно договору укладеного у спрощеній формі без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості товару.
Статтею 675 ЦК України обумовлено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Згідно ст. 676 ЦК України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
В силу ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору. Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення.
Звертаючись з даним позовом до суду товариство посилалось на порушення відповідачем п. п. 11.1. - 11.3. п. 11 ДСТУ Б В.2.7-107:2008 "Будівельні матеріали. Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови", згідно яких: виробник гарантує відповідність склопакетів вимогам даного стандарту при дотриманні вимог пакування, транспортування, зберігання, експлуатації і монтажу встановлених даним стандартом, а також галузі їх застосування відповідно до чинних будівельних норм. Гарантійний термін зберігання - не більше одного року від дня відвантаження виробів виробником. Гарантійний строк служби (експлуатації) склопакетів встановлюють у технічній документації, але не менше п'яти років від дня відвантаження.
Згідно листа Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" вих. № 3-10/3.1.1-721 від 13.05.2025, підприємством повідомлено, що національний стандарт ДСТУ Б В.2.7-107:2008 був чинний в Україні з 01.01.2010 та втратив чинність з 01.01.2015 згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.08.2013 № 367.
Згідно п. 3 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 367 від 07.08.2013 "Про прийняття національних стандартів, ідентичних європейським нормативним документам" - вважати таким, що втратив чинність, ДСТУ Б В.2.7-107:2008 "Будівельні матеріали. Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови" з 01.01.2015.
З огляду на вказане та зважаючи на те, що ані договором, ні законом не було встановлено гарантійного строку експлуатації товару - склопакетів, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача щодо якості товару були виконані останнім належним чином в момент їх передання позивачу. Водночас, як підставно зауважено судом, товар було поставлено у січні - серпні 2020 року, однак, як вбачається з актів приймання виконаних робіт, монтаж товару (склопакетів) було здійснено лише у 2021 році.
Докази належного зберігання та користування отриманого позивачем товару (склопакетів) у матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Статтею ст. 217 ГК України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
В силу ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх шкода з боржника не стягується. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду. Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода- наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Загальною умовою застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків є необхідність доведення позивачем суду всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення збитків, оцінюючи надані сторонами докази.
Разом з тим, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом.
Судами встановлено, а матеріалами справи повністю підтверджується, що відповідачем за видатковими накладними поставлено позивачу товар (склопакети), вимоги щодо якості якого (гарантійний строк) сторонами не було обумовлено, шляхом укладення відповідного договору. При цьому, як вже зазначено вище, національний стандарт ДСТУ Б В.2.7-107:2008 "Будівельні матеріали. Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови", який визначав технічні характеристики такого виду товару, на день поставки склопакетів та їх монтажу, втратив чинність.
Матеріалами справи стверджується, а сторонами не заперечується той факт, що товар, в момент його передання, прийнято позивачем без жодних зауважень щодо кількості, якості чи його технічних характеристик.
З огляду на відповідні обставини, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, ні сторонами, ні законом не було обумовлено вимог щодо якості поставленого позивачу товару, його технічних характеристик та гарантійного строку, то відповідно, зобов'язання відповідача щодо якості товару були виконані останнім в момент їх передання позивачу.
Разом з тим, позивач вказав про поставку товару неналежної якості та просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 1122258 грн, необхідні для відновлення свого порушеного права - заміни на товар належної якості та витрат понесених на проведення експертних досліджень у розмірі 73000 грн.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. Вимога про відшкодування збитків може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
Водночас, як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судами обставин, поставлений відповідачем товар (склопакети) прийнято позивачем у справі без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та його технічних характеристик, тобто, недоліки (дефекти) товару на момент передання товару покупцю (позивачу) не існували. Причому докази належного зберігання та користування отриманого позивачем в 2020 році товару, монтаж якого здійснено у 2021 році, в матеріалах справи відсутні. Відсутні також докази надання гарантії щодо якості товару відповідачем (постачальником).
Щодо доводів скаржника про обов'язок відповідача безумовно гарантувати відповідну якість товару, що виробляється, судова колегія зазначає, що позивач застосував до спірних правовідносин норму ст. 678 ЦК України, однак, такі висновки скаржника та правозастосування суд вважає помилковими, виходячи з наступного.
Норму ст. 678 ЦК України необхідно застосовувати у спірних правовідносинах у системно-логічному зв'язку із нормами статтей 675, 679 ЦК України.
Згідно ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Із вказаних норм вбачається, що у продавця відсутній обов'язок встановлювати гарантійний строк, це його право, обов'язок продавця визначати гарантійний строк виникає лише у випадках, встановлених договором або законом.
Суд зауважує, що оскільки між сторонами спірних правовідносин не було укладено договір у формі єдиного документа, а у спрощеній формі, то гарантійний строк, відповідно, не визначений договором. Окрім того, оскільки ДСТУ Б В.2.7-107:2008 втратили чинність, то такі гарантійні зобов'язанні не визначені і законом.
Безпідставним суд вважає також посилання скаржника на вимоги ст. 673 ЦК України, оскільки підписання позивачем видаткових накладних без зауважень, а також монтаж склопакетів у 2021 році свідчить про те, що товар був поставлений відповідачем належної якості та був придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Стосовно посилання скаржника на порушення відповідачем п. п. 11.1. - 11.3. п. 11 ДСТУ Б В.2.7-107:2008 "Будівельні матеріали. Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови" та на результати експертного товарознавчого дослідження, проведеного судовим експертом Стецик Ю.М. (висновок експерта № 0511/1 від 27.11.2024), як на доказ який беззаперечно підтверджує факт неналежної якості товару (склопакетів), суд вважає такі посилання не обґрунтованими з огляду на те, що експертом проводилось дослідження щодо невідповідності товару вимогам герметичності товару п. 5.16. ДСТУ Б В.2.7-107:2008 "Будівельні матеріали. Склопакети клеєні будівельного призначення. Технічні умови", однак зазначений державний стандарт з 01.01.2015 втратив чинність.
Додатково колегія суддів зауважує, що згідно п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
Як вбачається із висновку експерта, останнім при проведенні експертизи застосовано Закон України "Про захист прав споживачів", Методичні рекомендації з проведення судово-товарознавчих експертиз у справах про захист прав споживачів: звіт про НДР (остаточний), які не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.
Відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Так, згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Однак, у спірних правовідносинах у даній справі ані позивач, ані відповідач не мають статусу споживача в розумінні п. 22 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, відтак, суд констатує, що застосування експертом як Закону України "Про захист прав споживачів", так і Методичних рекомендацій з проведення судово-товарознавчих експертиз у справах про захист прав споживачів є помилковим.
Посилання скаржника на консультативний висновок від 12.06.2025 з рецензування висновку експерта № 0511/1 від 27.11.2025, а також на договір № 46 поставки товарів від 19.03.2020 суд також не приймає до уваги з огляду на те, що протокольною ухвалою від 18.06.2025 клопотання про долучення вищевказаних доказів, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишено судом першої інстанції без розгляду.
Щодо твердження скаржника про презумпцію вини виробника, останній обґрунтовує наявність презумпції вини виробника висновками Верховного Суду, які наведені у постановах від 29.07.2021 у справі № 904/5217/19, однак, суд зауважує, що правовідносини у вказаній справі передбачали наявність гарантії виробника товару, що свідчить про нерелевантність такої постанови у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем у даній справі. Інші постанови Верховного Суду, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, є не релевантними також, оскільки стосуються інших підстав, предмета позову та нормативного врегулювання.
Згідно ст. ст. 13, 14 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу приписів ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 у справі № 918/1191/24 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга товариства не підлягає задоволенню.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Фрам - Лайн", судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на товариство в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Лайн" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 18 червня 2025 року у справі № 918/1191/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 918/1191/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складено "24" жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Юрчук М.І.