вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"27" жовтня 2025 р. Справа№ 910/3604/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 27.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025
у справі №910/3604/25 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ»
до Акціонерного товариства «Київгаз»
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Київгаз» (далі за текстом - відповідач) про зобов'язання останнього погодити проект Том 1 Газопостачання внутрішнє «Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_1».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення положень Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII (далі за текстом - Закон №329-VIII) та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі за текстом - Кодекс ГРМ), не затвердив проект Том 1 Газопостачання внутрішнє «Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_1», тоді як зауваження відповідача щодо проекту спростовуються експертним висновком №ЕХ:01:4312-5048-5392-3281, що є порушенням в силу приписів пункту 6 статті 3 та частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).
Господарський суд міста Києва рішенням від 11.06.2025 у справі №910/3604/25 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Замовником проекту є ОСОБА_1, отже правовідносини щодо затвердження проекту виникли між сторонами Договору на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання, що не є стандартним) №ПН-05130/02-08 від 06.02.2024 (далі за текстом - Договір на приєднання) та з його умов, тоді як позивач не є стороною зазначеного правочину, а тому право позивача, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом, відповідачем не порушено.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до свого розгляду, поновити строк на подання апеляційної скарги та відкрити провадження в справі; залишити без розгляду заяву відповідача від 22.04.2025; скасувати пункт 3 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 28.04.2025 та відмовити у задоволенні заяви відповідача від 15.04.2025; залишити без розгляду відзив на позовну заяву; скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що невиконання Договору №5 на проектні роботи від 09.02.2024 (далі за текстом - Договір на проектні роботи), укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , не спровоковано діями відповідача, які суперечать положенням статей 3, 13 ЦК України та статті 42 Конституції України. Завдання шкоди позивачу можливе лише за наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем. Суд першої інстанції не врахував та не з'ясував ту обставину, що Робочий проект позивача підлягає погодженню ОСОБА_1 з відповідачем згідно статті 19-1 Закону №329-VIII і його непогодження призводить до неприєднання ОСОБА_1 до газорозподільної мережі відповідача.
Як стверджує позивач, суд першої інстанції не врахував та не з'ясував, що неприєднання ОСОБА_1 до газорозподільної мережі відповідача у зв'язку із непогодженням Робочого проекту не призводить до бажаного ОСОБА_1 результату. Не приєднання ОСОБА_1 до газорозподільної мережі відповідача у зв'язку з непогодженням Робочого проекту створює перешкоди позивачу у виконанні пункту 4.2.6 Договору на проектні роботи.
Судом першої інстанції не застосовано положення статті 42 Конституції України, статей 3, 13, 94 ЦК України та статті 19-1 Закону №329-VIII та не надано жодної правової оцінки експертним висновкам. При цьому судом першої інстанції неправильно застосовано положення статей 890 та 891 ЦК України, оскільки неправомірні дії відповідача унеможливили виконання умов Договору на проекті роботи та унеможливило виконання будівництва газопроводу ОСОБА_1 , хоча Робочий проект розроблений у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується експертними висновками.
За твердженнями позивача, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції безпідставно продовжив відповідачу строки на подання відзиву, не залишив без розгляду заяву відповідача від 22.04.2025 та не залишив без розгляду відзив, а тому позивач просить суд апеляційної інстанції залишити без розгляду заяву відповідача від 22.04.2025; скасувати пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/3604/25 та відмовити у задоволенні заяви відповідача від 15.04.2025; залишити без розгляду відзив на позовну заяву.
Також в апеляційній скарзі позивач зазначив попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на суму 10 000,00 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Коробенко Г.П., Мальченко А.О.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.07.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3604/25 та відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/3604/25.
Матеріали справи №910/3604/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 17.07.2025.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду Іоннікову І.А. звільнено у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 справу №910/3604/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.08.2025 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 07.10.2025 о 12 год. 15 хв.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.10.2025 відклав розгляд справи №910/3604/25 на 14.10.2025 на 13 год. 55 хв.
Відповідач 13.10.2025 подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі №910/3604/25, які зареєстровані Північним апеляційним господарським судом 14.10.2025.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/3604/25 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та пояснень до 08.09.2025, а тому надані відповідачем додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.10.2025.
У судовому засіданні 14.10.2025 суд апеляційної інстанції продовжив строк розгляду справи та оголосив перерву у розгляді справи № 910/3604/25 до 27.10.2025 до 11 год. 40 хв.
27.10.2025 відповідачем подані додаткові пояснення, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/3604/25 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та пояснень до 08.09.2025, то надані відповідачем 27.10.2025 додаткові пояснення підлягають залишенню без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 27.10.2025 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
06.02.2024 між ОСОБА_1 (далі - Замовник) та Акціонерним товариством «Київгаз» (далі - Оператор ГРМ) укладено Договір на приєднання (т.1, а.с. 5-7), за умовами якого Оператор ГРМ забезпечує приєднання об'єкта Замовника до ГРМ (будівництво та введення в експлуатацію газових мереж зовнішнього газопостачання від місця забезпечення потужності до точки приєднання) на підставі технічних умов та відповідно до проекту зовнішнього газопостачання і здійснює підключення об'єкта Замовника до ГРМ і пуск газу на його об'єкт на умовах цього Договору (пункт 1 розділу ІІ Договору на приєднання).
Пунктом 5 розділу І Договору на приєднання визначено, що розробку проекту газопостачання забезпечує: Замовник.
За умовами пункту 1 розділу ІІІ Договору на приєднання Оператор ГРМ зобов'язується забезпечити на підставі технічних умов та проекту зовнішнього газопостачання, зокрема його кошторисної частини, та з урахуванням вимог цього Договору приєднання об'єкта Замовника до ГРМ (будівництво та введення в експлуатацію газових мереж зовнішнього газопостачання від місця забезпечення потужності до точки приєднання) у строки, зазначені в Договорі, за умови виконання Замовником зобов'язань визначених розділом IV цього Договору.
При визначені Замовника виконавцем розробки проекту зовнішнього газопостачання, розглянути поданий ним або його проектантом разом з його кошторисною частиною протягом п'ятнадцяти днів (якщо інший строк не передбачений законодавством) та за умови відсутності до них зауважень затвердити їх у цей самий строк або надати Замовнику (його проектанту) вичерпний перелік зауважень, якщо вони мають місце (підпункти 1, 3 пункту 1 розділу ІІІ Договору на приєднання).
Згідно з пунктом 2 розділу IІІ Договору на приєднання Замовник зобов'язується забезпечити погодження проекту внутрішнього газопостачання в частині організації вузла обліку та кошторису затрат на організацію вузла обліку (у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем) з Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, якщо проект буде передбачати точкам вимірювання (місце встановлення комерційного вузла обліку природного газу) у газових мережах внутрішнього газопостачання та/або підключення до зазначених мереж третіх осіб (інших замовників, споживачів), та/або приєднання до дво- або багатоквартирного будинку.
При визначенні Замовника виконавцем розробки проекту зовнішнього газопостачання забезпечити розробку зазначеного проекту і його кошторисної частини та погодити (затвердити) їх в Оператора ГРМ і передати йому один примірник для можливості здійснення приєднання (підпункти 3, 4 пункту 2 розділу IІІ Договору на приєднання).
Разом з цим, Оператор ГРМ має право не узгоджувати наданий Замовником проект зовнішнього та/або внутрішнього газопостачання у разі виявлення в ньому відхилень від даних технічних умов приєднання або чинних нормативно-технічних документів та повернути його із зауваженнями Замовнику на доопрацювання (підпункт 4 пункту 3 розділу IІІ Договору на приєднання).
09.01.2024 ОСОБА_1 видала довіреність (т.1, а.с. 10), якою уповноважила ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 , та/або ОСОБА_4 , як разом, так і самостійно та незалежно один від одного, бути її представниками у будь-яких органах, установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, в тому числі, але не виключно, у органах місцевого самоврядування, органах державної влади, у тому числі, але не виключно у Державній інспекції архітектури та містобудування України, її структурних підрозділах та територіальних управліннях, в інших органах архітектури, в органі, який забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, державних адміністраціях, управліннях житлового господарства, житлово-експлуатаційних конторах, органах, які здійснюють регулювання діяльності газо-, водо-, електро- постачання, управлінні каналізаційних мереж; проектних та будівельних організаціях тощо, у оператора газорозподільної мережі з питань приєднання, у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу», об?єкта довірителя, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:056:0002 (надалі «Об'єкт»), до газорозподільної системи, у тому числі, але не виключно, з питань отримання дозволу) оператора газорозподільної системи на приєднання, отримання вихідних даних, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених законодавством, її експертизи, затвердження проектної документації, виконання підготовчих та будівельних робіт, ведення технічного нагляду, визначення місця та організації (проведення) робіт зі встановлення вузла обліку природного газу, підключення Об'єкта до газорозподільної системи, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об'єкта, реєстрації права власності на Об'єкт будівництва тощо. Для чого представникам надається право: підписувати, погоджувати, подавати. отримувати від мого імені будь-які документи, у тому числі, але не виключно, завдання на проектування, зауваження, звернення, заяви, довідки, дозволи, висновки, свідоцтва, рішення, витяги, технічні умови на зовнішнє та внутрішнє газопостачання, організовувати ведення технічного нагляду за зовнішнім та внутрішнім газопостачанням від мого імені тощо, придбавати всі необхідні матеріали та обладнання для будівництва газопроводу (газової мережі) на Об'єкті, провадити монтажні роботи, сплачувати необхідні платежі, укладати та підписати договори про надання (постачання) послуг, договори про приєднання, підключення, розподіл, постачання природного газу тощо.
09.02.2024 між позивачем (далі - Виконавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Замовник) укладено Договір на проектні роботи (т.1, а.с. 11-12), за умовами пункту 1.1 якого Виконавець, за дорученням Замовника, приймає на себе зобов'язання виконати проектування газових мереж газопостачання від місця забезпечення потужності до об'єкта Замовника (далі - Роботи), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт), та передати Замовнику результат виконаних Робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Роботи на умовах визначених Договором.
У розділі 4 Договору на проектні роботи сторони погодили, що Замовник має право брати участь із Виконавцем в погодженні Робіт з визначеними в підпункті 4.2.6 пункту 4.2 особами, за яким Виконавець зобов'язаний погодити Роботу із Замовником, а також із уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а, за необхідності, з АТ «Київгаз».
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (пункту 8.6 Договору на проекті роботи).
Як зазначає позивач у позові ОСОБА_3 є його працівником та перебуває на посаді головного інженера, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (т.1, а.с. 13-19).
ОСОБА_3 супровідним листом №59 від 26.03.2024 (вхідний № ДМ-028860324 від 26.03.2024) передав відповідачу на погодження Робочий проект в частині організації вузла обліку газу, враховуючи проектно-кошторисну частину проекту, житлового будинку при нестандартному приєднані за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 . (т.1, а.с. 20).
Відповідач листом від 29.03.2024 №1508/23 вказав на виявлені недоліки Робочого проекту та просив їх усунути (т.1, а.с. 21-22).
ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 листом від 08.04.2024 (вих. №63 від 08.04.2024) повторно передала на погодження відповідачу Робочий проект в частині організації вузла обліку газу, враховуючи проектно-кошторисну частину проекту, житлового будинку при нестандартному приєднані за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 , із наданням своїх коментарів стосовно зауважень відповідача (т.1, а.с. 23).
Відповідач листом від 19.04.2024 №1985/23 вказав ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 на недоліки Робочого проекту (т.1, а.с. 24-25).
На замовлення позивача Державним підприємством «Західний експертно-технічним центром Держпраці» здійснено експертну оцінку №1209.24.В.46.01.45.33.3.931 від 14.05.2024 (т.1, а.с. 26-29), згідно якої ДП «Західний експертно-технічним центром Держпраці» вважає, що Робочий проект Газопостачання внутрішнє «Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_2 » (внутрішнє газопостачання), розроблений у відповідності до вимог, щодо експлуатаційної безпеки та охорони праці.
ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 супровідним листом №74 від 20.05.2024 (вх. №29370524 від 21.05.2024) направив відповідачу Робочий проект в частині організації вузла обліку газу, враховуючи проектно-кошторисну частину проекту, житлового будинку при нестандартному приєднані за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 та копію експертної оцінки №1209.24.В.46.01.45.33.3.931 від 14.05.2024.
Відповідач листом від 28.05.2024 №2486/23 повернув ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 Робочий проект для усунення зауважень/недоліків (т.1, а.с. 31-32).
На замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Експертна компанія «Основа» надано експертний звіт №714-ЕК-24 від 30.07.2024, за яким встановлено, що зазначену документацію розроблено відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог з питань міцності, надійності, довговічності: з питань енергозбереження; з питань екології; з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення; з питань пожежної безпеки; з питань техногенної безпеки; з питань інженерно-технічних заходів цивільного захисту і з питань охорони праці: архітектурно-планувальні рішення і може бути затверджено (схвалено) в установленому порядку з такими техніко-економічними (технічними) показниками (т.1, а.с.36).
ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 листом б/н від 03.09.2024 (вх. №40300924 від 04.09.2024) повторно передала на погодження відповідачу Робочий проект Газопостачання внутрішнє «Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_2 » та експертний висновок (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво проект «Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_1» (т.1, а.с. 38).
Відповідач листом від 11.09.2024 №4056/23 знову вказав ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 на допущені недоліки проекту (т.1, а.с. 39-40).
З матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 нотаріально посвідченою заявою від 01.04.2025 скасувала довіреність, яка була видана від її імені на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1, а.с. 65).
Спір виник через те, що позивач не погоджується із зауваженнями відповідача стосовно Робочого проекту, оскільки жоден нормативно-правовий акт не вимагає наявності завдання на комерційний вузол обліку, надання розпорядчого документа генпроектувальника та інше, а ДСТУ не є обов'язком.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.
Слід зазначити, що цей спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Зокрема, цей спосіб захисту може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги за відповідним договором. Обов'язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.
Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України стосовно такого способу захисту як примусове виконання обов'язку в натурі викладені у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 та від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.
Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на необґрунтовану відмову відповідача у погодженні Робочого проекту «Газопостачання житлового будинку при нестандартному приєднанні за адресою: АДРЕСА_1», розробленого ним на виконання умов Договору на проектування, укладеного із ОСОБА_1 , яка є Замовником за Договором на приєднання, укладеного із відповідачем.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Отже, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Як правильно встановив суд першої інстанції, між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, позивач (у даному випадку його працівник, який діяв на підставі довіреності від 09.01.2024) представляв інтереси ОСОБА_1 перед відповідачем.
За приписами статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Отже, позивач у спірних правовідносинах виступає не як Замовник послуги на приєднання до газорозподільної системи, і не як представник Замовника - ОСОБА_1 на підставі Договору на проектні роботи, на якого за умовами вказаного Договору покладено обов'язок розробити та погодити із Замовником та відповідачем Робочий проект для ОСОБА_1.
При цьому посилання позивача на те, що наслідком незатвердження відповідачем Робочого проекту стало порушення його договірних зобов'язань перед ОСОБА_1, не може свідчити про порушення прав позивача у правовідносинах ОСОБА_1 із відповідачем.
Таким чином, право позивача, у даному випадку, не порушено, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову.
Щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, то слід зазначити наступне.
Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
При цьому відповідно до частини 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.03.2025 відкрив провадження у справі №910/3604/25, надавши відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/3604/25 відповідач отримав у свій електронний кабінет 01.04.2025.
15.04.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до Господарського суду міста Києва заяву, зареєстровану судом першої інстанції 16.04.2025, про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву для отримання доказів за запит адвоката відповідача щодо скасування 01.04.2025 ОСОБА_1 довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.04.2025 у справі №910/3604/25 залишив без руху позовну заяву, оскільки після відкриття провадження справі судом встановлено невиконання позивачем вимог статті 6 ГПК України.
18.04.2025 позивач надав заперечення на заяву відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву.
22.04.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до Господарського суду міста Києва ще одну заяву про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на необхідність додаткового часу для отримання відповідей на адвокатські запити.
27.04.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до Господарського суду міста Києва заперечення, зареєстровані судом першої інстанції 28.04.2025, на клопотання відповідача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та просив залишити заяву відповідача без розгляду.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2025 у справі №910/3604/25 продовжив розгляд справи №910/3604/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання) (пункт 1 резолютивної частини ухвали); заяви відповідача про призначення розгляду справи в порядку загального провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін залишив без задоволення (пункт 2 резолютивної частини ухвали); задовольнив заяви відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та продовжити цей строк на десять днів (пункт 3 резолютивної частини ухвали).
Відповідно до частин 2, 3 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Задовольняючи заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та продовжити цей строк на десять днів, суд першої інстанції виходив з того, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
На відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач подав відзив на позов 08.05.2025, тобто у десятиденний термін, встановлений Господарським судом міста Києва ухвалою від 28.04.2025 у даній справі.
Судом першої інстанції задоволено заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, подану відповідачем 15.04.2025, тобто без порушення встановленого судом строку.
Доводи позивача про те, що подана відповідачем заява від 22.04.2025 мала бути залишена судом першої інстанції без розгляду, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.04.2025 у справі №910/3604/25 залишив без руху позовну заяву, оскільки після відкриття провадження справі судом встановлено невиконання позивачем вимог статті 6 ГПК України.
За таких обставин, пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/3604/25 слід залишити без змін, оскільки суд першої інстанції правильно задовольнив заяви відповідача від 15.04.2025 та від 22.04.2025.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі №910/1301/24 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
За правилами статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта (позивача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/3604/25 залишити без змін.
3. Пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/3604/25 залишити без змін.
4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСКНОВ».
5. Матеріали справи №910/3604/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська