вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2025 р. Справа№ 911/564/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від Товариства: Карпухін Я.В., Горбайчук Л.В. (в залі суду);
від Ради: Василюк В.М. (в залі суду);
від Виконкому: Підлісний С.Б. (в залі суду);
розглянувши апеляційну скаргу
Обухівської міської ради Київської області
на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 (повний текст складено 20.06.2025)
у справі № 911/564/25 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-житло»
до 1) Обухівської міської ради Київської області,
2) Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області
про стягнення 1 166 294,61 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київщина-житло» (далі - Товариство, ТОВ «Київщина-житло») через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою, у якій просило стягнути Обухівської міської ради Київської області (далі - Рада) шляхом стягнення з рахунків Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (далі - Виконком) на користь Товариства 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання за період 14.06.2024 по 12.02.2025 включно у розмірі 178 057,00 грн та інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання за той самий період, у розмірі 988 237,61 грн, що загалом складає 1 166 294,62 грн; зобов'язати Виконком подати суду звіт про виконання рішення у термін до 60 днів з дня набрання ним законної сили.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021, у справі №911/21/21 стягнуто з Ради на користь Товариства 9 109 192,00 грн збитків та 136 637,00 грн судового збору. У подальшому постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у цій справі змінено порядок виконання рішення від 09.04.2021 в частині стягнення з Ради на користь Товариства 9 109 192,00 грн збитків та 136 637,00 грн судового збору. Постановлено, що заборгованість слід стягнути з Ради шляхом стягнення з рахунків Виконкому, що є розпорядником бюджетних коштів Обухівської міської ради.
Позивач повідомляє, що 13.06.2024 він звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми за час прострочення сплати коштів за рішенням суду (період з 26.11.2021 по 13.06.2024) в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Господарський суд Київської області рішенням від 23.09.2024 у справі №911/1524/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025, зазначений позов задовольнив частково, зокрема, обмеживши період, за який підлягають нарахуванню відсотки річних та інфляційні (застосовано період з 15.11.2022 по 13.06.2024).
За доводами позивача, оскільки протиправна поведінка відповідачів щодо невиконання рішення суду у справі № 911/21/21 продовжилася, то Товариство змушене знову звертатися до суду щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (8 915 078,00 грн) за наступний період (з 14.06.2024 по 12.02.2025).
Позиції учасників справи.
Рада надала відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області. У відзиві Рада проти заявлених до неї вимог заперечує та зазначає, що на виконання п. 43, 44 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок), Виконком Обухівської міської ради подав протягом 15 робочих днів з дня отримання вимоги Управління Держаної казначейської служби України в Обухівському районі, а саме 28.10.2022, до Управління лист № 1669 від 28.10.2022 із зазначенням підстав для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку та їх перерахування на рахунок стягувача.
Рада стверджує, що в подальшому на виконання п. 43, 44 Порядку Управлінню Державної казначейської служби України в Обухівському районі надавались документи (відомості), що є підставою для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 41 Порядку та їх перерахування на рахунок стягувача. На підтвердження цих доводів до відзиву долучено копії листів від 30.01.2023 №256, від 21.03.2023 №947, від 09.02.2024 №359, від 01.08.2024 №2454, від 01.10.2024 № 3136.
Рада зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа не несе відповідальності за порушення зобов'язання за відсутності вини. В даному випадку, за доводами Ради, виконавчі документи до Ради та її виконавчого комітету не надходили, що унеможливлює виконання рішення суду з їхнього боку. Згідно з Порядком виконання таких рішень здійснюється органами Казначейства у порядку черговості, у межах бюджетних призначень. Водночас відсутні докази надсилання Казначейством відповідних повідомлень до суду чи Держаудитслужби щодо порушення бюджетного законодавства або дій/бездіяльності відповідачів, що могли б перешкоджати виконанню судового рішення. Це, на думку Ради, свідчить про відсутність вини та порушень з боку відповідачів, а отже, і про відсутність правових підстав для їх відповідальності.
Рада також зауважує, що відповідно до Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, у разі наявності виконавчого документа про безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, зупинення операцій на таких рахунках не застосовується до скасування воєнного стану. Орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів місцевого бюджету та поновлює його з дати набрання чинності рішенням про внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету на зазначену мету.
Рада також зазначає, що бюджет Обухівської міської територіальної громади на 2025 рік спрямований на першочергове фінансування соціальної сфери Обухівської міської територіальної громади та на виплати, пов'язані із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.
Виконком надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти доводів Товариства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Виконком зазначає, що він як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів здійснює цілу низку функцій та виплат, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву», Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449, цільової Програми про участь Обухівської міської територіальної громади у підготовці та виконанні завдань національного спротиву на 2025 - 2026 роки, затвердженої рішенням Обухівської міської ради Київської області від 20.12.2024 №1474-67-VІІІ, та задіяний в обороноздатності Обухівського району Київської області та Обухівської міської територіальної громади Київської області. Виконком стверджує, що відсутність у резервному фонді місцевого бюджету Виконкому Обухівської міської ради достатнього обсягу коштів на виконання рішення суду пов'язана з тим, що відповідачами здійснюється фінансування заходів правового режиму воєнного стану, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». За доводами Виконкому, спрямування коштів з фонду перевиконання місцевого бюджету на задоволення потреб Сил Оборони України є виконанням відповідачами обов'язку, передбаченого законом, а не бездіяльністю чи спробою ухилення від виконання рішення.
Товариство надало відповідь на відзиви відповідачів. Рада надала заперечення на відповідь на відзив.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2025 задоволено позов частково. Стягнуто з Ради шляхом стягнення з рахунків Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на користь Товариства 178 057,00 грн 3% річних, 988 234,78 грн інфляційних втрат та 13 995,51 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2025, Рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити Товариству у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, судові витрати покласти на Товариство.
Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Апелянт також вважає, що суд не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, та не в повній мірі дослідив докази у справі.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим.
Рада надала відповідь на відзив, у якій проти доводів відзиву Товариства заперечила та просила відмовити Товариству у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Товариство надало додаткові пояснення щодо обставин справи, які підлягають встановленню, зокрема, розміру заборгованості, а також з приводу письмових доказів в справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/564/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 до надходження матеріалів справи №911/564/25.
06.08.2025 матеріали справи №911/564/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 апеляційну скаргу Ради на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі №911/564/25. Розгляд справи призначено на 29.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 заяву представника Товариства Горбайчук Л.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.09.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судовому засіданні суд оголосив перерву у розгляді справи до 20.10.2025 на підставі ст. 216 ГПК України та повідомив, що судове засідання буде проводитись в режимі відеоконференції за участю представника позивача Горбайчук Л.В.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Господарський суд Київської області рішенням від 09.04.2021 у справі №911/21/21 задовольнив позовні вимоги Товариства повністю та стягнув з Ради на користь Товариства 9 109 192,00 грн збитків і 136 637,00 грн судового збору.
15.06.2021 на примусове виконання зазначеного рішення суд видав відповідний наказ.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.11.2021 рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі №911/21/21 залишив без змін.
13.09.2022 Північний апеляційний господарський суд своєю постановою змінив порядок виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі №911/21/21 в частині стягнення з Ради на користь Товариства 9 109 192,00 грн збитків та 136 637,00 грн судового збору. Суд апеляційної інстанції, зокрема, стягнув з Ради шляхом стягнення з рахунків Виконкому, що є розпорядником бюджетних коштів Ради, на користь Товариства 9 109 192,00 грн збитків та 136 637,00 грн судового збору, а також 2 481,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
20.10.2022 на виконання цієї постанови Господарський суд Київської області видав два накази: 1) про стягнення з Ради шляхом стягнення з рахунків Виконкому на користь Товариства 9 109 192,00 грн збитків та 136 637,00 грн судового збору; 2) про стягнення судового збору в сумі 2 481,00 грн за подання апеляційної скарги.
Лист Управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області (далі - управління Казначейства) від 25.10.2022 № 03-43-10/547 свідчить, що заява Товариства про виконання рішення суду зареєстрована в Управлінні Казначейства 24.10.2022 за вх. №10-919, розглянута у встановлені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), строки та направлена до виконання.
Листом від 21.12.2023 № 03-43-10/849 управління Казначейства, у відповідь на заяву Товариства від 11.12.2023, повідомило, що станом на 20.12.2023 згідно з наказами суду у справі №911/21/21, виданими на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022, управління Казначейства провело списання коштів судового збору у загальному розмірі 139 118,00 грн з відповідного реєстраційного рахунку Виконкому на користь Товариства у повному обсязі.
Листом від 19.02.2024 №03-43-10/125 Управління Казначейства з приводу виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.10.2022 у справі №911/21/21 про стягнення збитків на суму 9 109 192,00 грн повідомило Товариство, що керуючись п. 31 Порядку №845 та у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань (коштів на рахунках), Управління Казначейства щомісяця направляє боржнику вимоги (Вих.№03-43-10/581 від 01.11.2022, Вих.№03-43-10/721 від 27.12.2022, Вих.№03-43-10/50 від 17.01.2023, Вих.№03-43-10/109 від 01.02.2023, Вих.№03-43-10/176 від 21.02.2023, Вих.№03-43-10/280 від 05.04.2023, Вих.№03-43-10/358 від 11.05.2023, Вих.№2-10-10/466 від 23.06.2023, Вих.№03-43-10/561 від 02.08.2023, Вих.№03-43-10/625 від 12.09.2023, Вих.№03-43-06/703 від 20.10.2023, Вих.№03-43-10/767 від 20.11.2023, Вих.№03-43-10/844 від 20.12.2023, Вих.№03-43-10/61 від 22.01.2024, Вих.№03-43-10/104 від 08.02.2024, Вих.№03-43-06/123 від 19.02.2024) щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Разом з цим боржник щоразу попереджається про настання відповідальності, передбаченої ст. 382 КК України, у разі умисного невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або за перешкоджання їх виконанню.
У червні 2024 року Товариство звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Ради та Виконкому про стягнення 3 890 511,84 грн інфляційних нарахувань і 3% річних від простроченої суми за час прострочення сплати коштів за рішенням суду у справі №911/21/21 в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідні нарахування позивач здійснив за період з 26.11.2021 по 13.06.2024 на суму заборгованості за судовим рішенням у справі №911/21/21, яка, за розрахунком позивача, станом на 13.06.2024 становила 8 915 078,00 грн.
Господарський суд Київської області рішенням від 23.09.2024 у справі №911/1524/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025, зазначений позов задовольнив частково; суд стягнув з Ради шляхом стягнення з рахунків Виконкому на користь Товариства 433 421,77 грн процентів річних, 709 314,23 грн інфляційних втрат і 13 712,83 грн судового збору.
Рішенням суду у справі №911/1524/24 встановлено, зокрема, таке:
- на підставі п. 25 Порядку №845 у безспірному порядку з Виконкому Обухівської міської ради на користь Товариства стягнуто кошти судового збору та витрат на правову допомогу (у т. ч. за додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2023 та додатковими постановами Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №911/21/21), про що зазначено у листі управління Казначейства від 21.12.2023 №03-43-10/849;
- відповідно до Порядку №845 відповідач у строк 15 робочих днів, тобто до 14.11.2022 включно мав або подати до органу Казначейства документи (відомості), що могли би бути підставою для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету на виконання рішення суду у справі №911/21/21, або вчинити дії щодо відкриття бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету, у цьому випадку безспірне списання коштів мало б бути відкладено до набрання чинності рішенням про внесення змін до рішення про місцевий бюджет;
- матеріали справи не містять доказів подання органові Казначейства документів (відомостей), що могли бути підставою для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету у встановлений строк. Документи, які свідчили би про відсутність обов'язку виконання відповідачами рішення суду у справі №911/21/21 у частині стягнутих збитків в сумі 9 109 192,00 грн, до матеріалів справи також не подані, у зв'язку з чим суд, врахувавши спеціальний порядок виконання судового рішення, виснував, що прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання, за яке відповідає боржник, настало з 15.11.2022, а не з 26.11.2021, як про це стверджує позивач.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі (№911/564/25), Товариство зазначає, що відповідачі рішення суду в справі №911/21/21 не виконали, а тому просить суд стягнути на свою користь з Ради шляхом стягнення з рахунків Виконкому 178 057,00 грн 3% річних та 988 237,61 грн інфляційних втрат від простроченої суми (8 915 078,00 грн) за наступний період - з 14.06.2024 по 12.02.2025.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Суд встановив, що у справі, що розглядається, Товариство просить стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 3% річних, нараховані внаслідок невиконання ним (відповідачами) рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 у справі №911/21/21. Факт прострочення виконання грошового зобов'язання за рішенням суду у справі №911/21/21 встановлений у межах справи №911/1524/24.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (висновки Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17).
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, встановлені судами у рішеннях у справах №911/21/21 та №911/1524/24 обставини є преюдицією та повторного доведення не потребують.
Судовими рішеннями у справі №911/1524/24 також встановлено, що відповідачі не подали до органу Казначейства документів (відомостей), які могли би бути підставою для зупинення безспірного списання коштів, у встановлений строк. Суди визнали, що прострочення виконання рішення у справі №911/21/21 настало з 15.11.2022 і цей факт є преюдиційно встановленим.
Зміст постанови Північного апеляційного суду від 10.02.2025 у справі №911/1524/24 свідчить, що апеляційний суд відмовив у прийнятті до розгляду долучених до апеляційної скарги Радою листів Виконкому, які також долучені в якості додатків до відзиву на позовну заяву у справі, що розглядається (№ 911/564/25), серед яких і лист №1969 від 28.10.2022, оскільки скаржник не довів неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що ані Рада, ані Виконком, подаючи до суду першої інстанції відзиви на позовну заяву у справі №911/1524/24, не повідомляли суд про те, що вони будь-яким чином обмежені у доступі до всіх документів, що стосуються спірного питання, більш того, навіть не посилалися на існування відповідних листів у поданих до суду заявах по суті спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій. Відповідач, який не подав відповідних доказів у належний спосіб у попередній справі, не може надалі посилатися на них як на нові або істотні обставини, особливо з огляду на преюдиціальність уже встановлених судом фактів.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам Ради, зокрема, щодо того, що Рада не подала належного підтвердження факту отримання вказаного листа органом Казначейства. Відсутні докази надсилання рекомендованого листа, відмітки про вхідну кореспонденцію в органі Казначейства тощо. Без таких доказів твердження про направлення листа залишається необґрунтованим і не може вважатися підтвердженням належного виконання відповідачами вимог Порядку №?845.
За таких підстав місцевий суд обґрунтовано відхилив викладені у відзиві відповідачами доводи як такі, що суперечать правилу преюдиції та загальним засадам процесуальної відповідальності сторін, а також не спростовують встановленого факту прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що листом Управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі від 23.06.2025 № 02-10-10/407 підтверджується те, що Управлінням зареєстровано усі листи Виконкому щодо зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з п. 41 Порядку, а саме: лист від 28.10.2022 № 1969 зареєстрований в СЕД «АСКОД» Управління Казначейства 28.10.2022 Вх № 10-944; лист від 30.01.2023 № 256 надійшов та зареєстрований в СЕД «АСКОД» Управління Казначейства 01.02.2023 Вх№10-123; лист від 21.03.2023 № 947 надійшов та зареєстрований в СЕД «АСКОД» Управління Казначейства 21.03.2023 Вх № 10-341; лист від 09.02.2024 № 359 надійшов та зареєстрований в СЕД «АСКОД» Управління Казначейства 14.02.2024 Вх№06-221; лист від 01.08.2024 № 2454 надійшов та зареєстрований в СЕД «АСКОД» Управління Казначейства «АСКОД» 06.06.2024 Вх № 10-1072; лист від 01.10.2024 №3136 надійшов та зареєстрований в СЕД «АСКОД» Управління Казначейства 01.10.2024 Вх №10-1337, колегія суддів зазначає таке.
У відзиві на позовну заяву Рада на зазначені обставини не посилалася, відповідні докази на підтвердження таких обставин не подавала. Крім того, долучений до апеляційної скарги лист Управління Держаної казначейської служби України в Обухівському районі від 23.06.2025 №02-10-10/407 створений після ухвалення оскаржуваного рішення (12.05.2025).
Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Отже, зазначений доказ (лист Управління Держаної казначейської служби України в Обухівському районі від 23.06.2025 №02-10-10/407) не приймається апеляційним судом, так само як не приймаються і посилання на всі пов'язані з цим доказом обставини.
Оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази сплати заборгованості на виконання рішення суду у справі №911/21/21, яке набрало законної сили, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право вимагати стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.
За наведеним у позовній заяві розрахунком Товариства, за період з 14.06.2024 по 12.02.2025 індекс інфляції і 3% річних від простроченої суми (8 915 078,00 грн) загалом складають 1 166 294,62 грн та складаються з 178 057,00 грн 3% річних та 988 237,61 грн інфляційних втрат.
Перевіривши надані позивачем та здійснені судом першої інстанції розрахунки, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що інфляційні втрати від простроченої заборгованості у межах визначеного позивачем періоду становлять 988 234,78 грн, як і заявлено позивачем до стягнення. За розрахунком апеляційного суду 3% річних складають 178 387,65 грн, однак оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, до стягнення з підлягають 3% річних саме у заявленому позивачем розмірі - 178 057,00 грн.
Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції, що вимоги Товариства про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а 3% річних - повністю.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Обухівської міської ради Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі №911/564/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2025 у справі №911/564/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак