вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа № 911/1454/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Хотей 2019»
на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025
у справі №911/1454/25 (суддя - Грабець С.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп»
до Приватного підприємства «Хотей 2019»
про стягнення заборгованості.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» звернулося з позовом до Приватного підприємства «Хотей 2019» про стягнення боргу в сумі 182912,55 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки №576 від 05.06.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2025 відкрито провадження у справі №911/1454/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1454/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Хотей 2019» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення рішення не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.
Аргументи відповідача полягають у наступному:
- суд першої інстанції не встановив факт реалізації спірного товару відповідачем кінцевому споживачу або будь-яким іншим третім особам, що є першочерговою умовою для виникнення обов'язку з оплати;
- невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки було викликано форс-мажорними обставинами, які унеможливили виконання договірного зобов'язання в цілому, а саме: неможливість реалізації товару кінцевому споживачу або третім особам, що призвело до неможливості здійснити розрахунок з постачальником; неможливість здійснення повернення товару постачальнику;
- значна частина спірного товару поставлялася ще у 2020-2021 роках. Враховуючи загальний строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України, та позицію позивача, викладену в позовній заяві, щодо підстав виникнення боргу, до вимог позивача щодо цих поставок сплив строк позовної давності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 апеляційну скаргу у справі №911/1454/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1454/25, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
21.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Окрім цього, 02.09.2025 відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, 04.09.2025 позивачем подано додаткові пояснення у справі, 23.09.2025 відповідачем також подано додаткові пояснення у справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 05.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» (постачальник) та Приватним підприємством «Хотей 2019» (покупець) укладений договір поставки №576, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, штрих-код товару, що відповідає стандартам (EAN), ціна за одиницю товару та загальна ціна товару вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору поставка товару на склади відповідача здійснюється на умовах DDP (офіційні правила Міжнародної торговельної палати Інкотермс 2010 року), транспортом позивача й за рахунок позивача у строк, який не перевищує 5 (п'ять) календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку товару відповідачем, якщо інше не вказано у замовленні відповідача. Позивач зобов'язаний поставити товар до наступних місць поставки:
- склад відповідача, який розташований за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58 (місце поставки-1);
- склад відповідача, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вулиця Соборна, 6 (місце поставки-2).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що відповідач надає позивачу замовлення на поставку товару в паперовому вигляді або шляхом направлення повідомлення на електронну пошту позивача: yupg.2013@gmail.com, або направлення повідомлення факсом за номером позивача. У замовленні на поставку товару відповідач зазначає, куди саме потрібно поставити товар: у місце поставки-1 та/або у місце поставки-2. Підтвердження замовлення позивачем (часткове підтвердження, не підтвердження) здійснюється не пізніше, ніж за 1 календарний день до запланованої дати поставки, в паперовому вигляді або факсом за номером або електронною поштою відповідача, що сторони вважають письмовою формою відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України та визнають належним доказом у разі виникнення спору. Поставка товару здійснюється позивачем тільки за замовленням відповідача й не може бути відкоригована без узгодження з відповідачем.
Моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару відповідачем та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від позивача відповідачу. Датою поставки товару позивачем є фактична дата прийняття товару відповідачем за видатковою накладною (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору претензії по поставці (нестача, бій, втрата товарного вигляду й т. п.) під час прийому товару оформлюються окремим актом, або зазначаються в накладній і підтверджуються підписами представників відповідача й позивача. У цьому випадку позивач протягом 1 робочого дня з моменту поставки зобов'язується обміняти товар або компенсувати нестачу. У випадку відсутності товару позивач зобов'язаний надати протягом 2-х робочих днів відкориговані документи, перелік яких визначений п. 2.4 договору.
Згідно з п. 3.5 договору якщо товар не реалізується відповідачем споживачам або будь-яким іншим третім особам протягом 30 (тридцяти) та більше календарних днів з моменту його поставки відповідач має право протягом будь-якого строку повернути товар позивачу. Позивач зобов'язаний за власний рахунок та власними силами забрати у відповідача такий нереалізований товар, вказаний у накладній (накладних) відповідача про повернення товару, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення відповідачем позивачу вимоги в письмовій формі про необхідність забрати товар. Нереалізований товар, вказаний у вимозі та/або накладній (накладних) відповідача про повернення товару, позивач зобов'язаний забрати з місць поставки. Адреса складу відповідача, звідки позивачу необхідно забрати нереалізований товар, зазначається відповідачем у вимозі та/або накладній (накладних) на повернення товару.
Відповідно до п. 3.6 договору при поверненні нереалізованого товару позивачу, у тому числі в порядку, передбаченому п. 3.5 цього договору, право власності на такий товар переходить від відповідача до позивача з дати підписання сторонами накладної на повернення товару.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що в разі повернення позивачу товару ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару покладається на позивача з моменту переходу до нього права власності на товар.
Згідно з п. 7.1 договору відповідач здійснює оплату 1 (один) раз на тиждень за поставлений позивачем товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому відповідачем здійснюється оплата за поставлений товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам. Обов'язок оплати за товар виникає у відповідача лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
Відповідно до п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили - форс-мажорних обставин.
Під форс-мажорними обставинами розуміються стихійні лиха, війна й військові операції будь-якого характеру, блокади, ембарго, епідемії при умові, що дані обставини унеможливили виконання сторонами умов цього договору. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх настання направити за допомогою факсимільного зв'язку або поштою іншій стороні повідомлення про такі обставини. При цьому термін дії зазначених обставин повинен бути підтверджений документально. Належним доказом вважається документ, наданий Торгово-промисловою палатою України. Недотримання зазначеного строку повідомлення позбавляє сторону, що потрапила під дію форс-мажорних обставин, посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.2 договору).
Згідно з п. 11.1 цей договір набуває чинності з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє до 31.12.2021, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. Дата підписання цього договору зазначена на 1 сторінці у верхньому правому куті цього договору. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору будь-якою із сторін не буде заявлено про припинення його дії шляхом направлення рекомендованого листа на адресу іншої сторони, то договір кожного разу вважається продовженим на наступні 12 (дванадцять) місяців.
За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» поставило відповідачу товар на суму 1515023,72 грн, який останній оплатив частково на суму 531893,87 грн та здійснив повернення товару на суму 800217,30 грн. Отже, заборгованість відповідача складає 182912,55 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист №21/12/22 від 21.12.2022, а також 27.03.2024 направив вимогу (претензію) №8, у якій просив сплатити борг та надати інформацію про стан реалізації поставленого товару. Відповідач не надав відповіді на вищевказані звернення позивача. У квітні 2025 року позивач направив відповідачу повторну претензію.
18.04.2025 відповідач направив позивачу відповідь, в якій послався на те, що борг буде сплачений після отримання компенсації за пошкоджене внаслідок бойових дій майно.
Оскільки відповідач не оплатив борг у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 182912,55 грн.
Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач зазначив, що його обов'язок з оплати товару не настав, оскілки відповідно до п. 7.1 договору відповідач здійснює оплату 1 (один) раз на тиждень за поставлений позивачем товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому відповідачем здійснюється оплата за поставлений товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам. Обов'язок оплати за товар виникає у відповідача лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
Також, за твердженнями відповідача поставлений позивачем товар на суму 182912,55 грн 03.03.2022 був знищений внаслідок форс-мажорних обставин, а саме збройної агресії російської федерації, на підтвердження чого надано акт про пожежу від 20.04.2022, витяг зі звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів №9 від 05.05.2022, витяг з інвентаризаційного опису №9 запасів від 05.05.2022, витяг з акту списання №322 від 31.05.2022, а також витяг з протоколу інвентаризаційної комісії від 11.05.2022. При цьому, 21.03.2022 Приватне підприємство «Хотей 2019» направило позивачу лист про настання форс-мажорних обставин.
Також відповідач посилався на здійснення оплати боргу після отримання відшкодування збитків від збройної агресії.
Насамкінець, відповідач просив застосувати позовну давність до вимог позивача.
Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позовні вимоги, встановив факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, відхиливши при цьому вищезазначені заперечення відповідача у зв'язку з їх недоведеністю. Також суд констатував, що позивач звернувся з даним позовом в межах строку загальної позовної давності з огляду на продовження такого строку на період дії карантину.
З наведеними висновками Господарського суду Київської області у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов договору поставки позивач передав відповідачу товар всього загальною вартістю 1515023,72 грн на підставі видаткових накладних №391 від 10.06.2020 на суму 110977,66 грн, №686 від 27.10.2020 на суму 865439,52 грн, №697 від 28.10.2020 на суму 18211,18 грн, №724 від 03.11.2020 на суму 9332,40 грн, №923 від 07.12.2020 на суму 68999,40 грн, №955 від 10.12.2020 на суму 11039,90 грн, №924 від 11.12.2020 на суму 54279,53 грн, №39 від 15.01.2021 на суму 10088,87 грн, №40 від 15.01.2021 на суму 10263,89 грн, №64 від 22.01.2021 на суму 6370,20 грн, №482 від 25.05.2021 на суму 20503,31 грн, №633 від 11.06.2021 на суму 61911,36 грн, №676 від 29.06.2021 на суму 174425,81 грн, №790 від 09.07.2021 на суму 10327,19 грн, №810 від 14.07.2021 на суму 38631,84 грн, №1668 від 04.10.2021 на суму 1540,50 грн, №427 від 17.02.2022 на суму 7718,28 грн та №304 від 17.02.2023 на суму 34962,88 грн.
У свою чергу, відповідач оплатив товар частково на суму 531893,87 грн, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних інструкцій, посилання на які містяться в рішенні суду. Вказаний факт відповідачем не заперечується.
Крім цього, відповідач повернув позивачу частину товару вартістю 800217,30 грн, що підтверджується накладними на повернення: №13825 від 10.12.2020 на суму 13296,34 грн, №17777 від 17.05.2021 на суму 152659,19 грн, №17792 від 17.05.2021 на суму 68267,65 грн, №18997 від 11.06.2021 на суму 1466,53 грн, №18745 від 17.06.2021 на суму 21948,00 грн, №18941 від 17.06.2021 на суму 24145,44 грн, №18742 від 17.06.2021 на суму 397089,16 грн, №19787 від 07.07.2021 на суму 15887,82 грн, №19979 від 14.07.2021 на суму 48349,82 грн, №32729 від 27.09.2023 на суму 40606,19 грн, а також актом розбіжності до накладної №676 від 29.06.2021 на суму 16501,16 грн.
Отже, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, Приватним підприємством «Хотей 2019» не виконано в повному обсязі взятих на себе зобов'язань щодо оплати товару згідно договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У своїх запереченнях проти позову відповідач зазначив, що строк оплати товару не настав, оскільки відповідно до п. 7.1 договору відповідач здійснює оплату 1 (один) раз на тиждень за поставлений позивачем товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому відповідачем здійснюється оплата за поставлений товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам. Обов'язок оплати за товар виникає у відповідача лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
Також, за твердженнями відповідача поставлений позивачем товар на суму 182912,55 грн 03.03.2022 був знищений внаслідок форс-мажорних обставин, а саме збройної агресії російської федерації, на підтвердження чого надано акт про пожежу від 20.04.2022, витяг зі звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів №9 від 05.05.2022, витяг з інвентаризаційного опису №9 запасів від 05.05.2022, витяг з акту списання №322 від 31.05.2022, а також витяг з протоколу інвентаризаційної комісії від 11.05.2022. При цьому, 21.03.2022 Приватне підприємство «Хотей 2019» направило позивачу лист про настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач не надав доказів, що підтверджували б знищення під час пожежі саме того товару, який був поставлений позивачем та не був реалізований Приватним підприємством «Хотей 2019».
Крім цього, згідно з п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили - форс-мажорних обставин.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, згідно з якою неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.
Відповідно до п. 9.2 договору під форс-мажорними обставинами розуміються стихійні лиха, війна й військові операції будь-якого характеру, блокади, ембарго, епідемії при умові, що дані обставини унеможливили виконання сторонами умов цього договору. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх настання направити за допомогою факсимільного зв'язку або поштою іншій стороні повідомлення про такі обставини. При цьому термін дії зазначених обставин повинен бути підтверджений документально. Належним доказом вважається документ, наданий Торгово-промисловою палатою України. Недотримання зазначеного строку повідомлення позбавляє сторону, що потрапила під дію форс-мажорних обставин, посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Отже, сторони у договорі передбачили особливий порядок повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а саме визначили граничний термін такого повідомлення, - не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх настання.
Відповідач стверджує, що він направив позивачу лист про настання форс-мажорних обставин 21.03.2022. Тобто, таке повідомлення здійснено з порушенням строку, встановленого договором поставки.
Також відповідач посилався на здійснення оплати боргу після отримання відшкодування збитків від збройної агресії російської федерації, однак доказів вжиття заходів для цього суду також не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3.2 договору моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару відповідачем та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від позивача до відповідача. Датою поставки товару позивачем є фактична дата прийняття товару відповідачем згідно з видатковою накладною.
Позивач здійснив поставку товару на суму 1515023,72 грн. Разом з цим, відповідач оплатив товар на суму 531893,87 грн та здійснив повернення товару на суму 800217,30 грн.
Поряд з цим, відповідач доказів, що підтверджували б оплату товару або спростовували б доводи позивача, суду першої інстанції не надав, а тому вимога про стягнення з відповідача 182912,55 грн боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З приводу заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи. Отже, перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, якщо такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Так, згідно з умовами договору відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар після його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
За твердженнями позивача, про знищення товару (як стверджував відповідач), тобто про порушення своїх прав, позивачу стало відомо з листа відповідача від 02.05.2022. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.
30.03.2020 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набрав чинності 02.04.2020, відповідно до якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений, зокрема, пунктом такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Так, на час дії встановленого на території України карантину строки, визначені ст. ст. 257 та 258 ЦК України, продовжені (постанови Верховного суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20, 25.08.2021 у №914/1560/20, 08.02.2022 у справі №918/964/20, 31.05.2021 у справі №926/1812/21 та 07.11.2023 у справі №910/5188/22).
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020, вирішено установити з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, правомірним є висновок місцевого господарського суду, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом 28.04.2025, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Одночасно судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем були вчинені дії, що переривають позовну давність.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків за спірним договором, який підтверджує наявність заборгованості на суму, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що остання оплата за договором була здійснена відповідачем 02.11.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції №29 від 02.11.2023 на суму 37018,41 грн. Такі дії свідчать про визнання відповідачем боргу за договором поставки №576 від 05.06.2020.
З рахуванням усього вищезазначеного, оскільки відповідачем не спростовано факту наявності боргу за договором поставки, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи не спростовують.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1454/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Хотей 2019» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Хотей 2019» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2025 у справі №911/1454/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «Хотей 2019».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко