вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа №910/2206/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" про відвід суддів, подану при розгляді апеляційної скарги Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 (повний текст складено 22.08.2025)
у справі №910/2206/24 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест"
до Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія"
про визнання недійними та скасування рішення
В провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І., перебуває справа №910/2206/24, розгляд якої призначено на 12.11.2025.
24.10.2025, через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" подано заяву про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Сітайло Л.Г. та Шапрана В.В. від розгляду справи №910/2206/24.
Подана заява про відвід мотивована тим, що колегія суддів у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. та судді Шапран В.В. не буде здатна у повній мірі дотриматись об'єктивності і неупередженості під час оцінки обставин справи №910/2206/24, уперше сформувати висновки щодо обставин дій/бездіяльності Антимонопольного комітету України в антимонопольному провадженні, обставини якого цією колегією вже розглянуті у справі №910/2415/24, а тому забезпечити справедливий розгляд цієї справи.
Розглянувши подану заяву про відвід колегія суддів зазначає таке.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пункти 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява №73797/01, пункт 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10.06.1996 у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", пункт 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, пункт 62, ECHR 2006-XIII).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Статтею 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
У рішенні у справі "Білуха проти України" зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Як уже було зазначено, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
На переконання суду, у заяві про відвід позивачем не наведено жодних доводів, у розумінні статей 35, 36 ГПК України, для існування підстав для відводу колегії суддів.
При цьому, сама лише наявність сумнівів стосовно неупередженості та об'єктивності судді, під час розгляду справи, дійсно надає право учаснику справи заявити відвід такому судді. Однак, на переконання апеляційного суду, такий відвід повинен бути достатньо вмотивованим та містити підстави його заявлення. Однак, заявником таких підстав у поданій заяві не зазначено, а лише вказано про можливість наявності у суддів вже сформованої правової позиції під час розгляду справи №910/2415/24.
Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З урахуванням наведеного, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" про відвід суддів Сітайло Л.Г. та Шапрана В.В. у справі №910/2206/24, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки наведені заявником доводи, у розумінні статей 35, 36 ГПК України, не можуть бути підставою для відводу судді.
Відповідно до частини 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в заяві про відвід є необґрунтованими, а тому дана заява, відповідно до частини 3 статті 39 ГПК України, підлягає передачі на авторозподіл для визначення судді для розгляду даної заяви.
Таким чином, колегія суддів, встановивши необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" про відвід суддів Сітайло Л.Г. та Шапрана В.В. від розгляду справи, дійшла висновку про необхідність передачі справи №910/2206/24 для розгляду зазначеної заяви про відвід іншому судді, якого буде визначено у порядку положень частини 1 статті 32, частини 3 статті 39 ГПК України.
Керуючись статями 32, 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" про відвід суддів Сітайло Л.Г та Шапрана В.В. від розгляду справи №910/2206/24 визнати необґрунтованою.
2. Справу №910/2206/24 передати для визначення складу суду в порядку частини 1 статті 32, частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України для розгляду відводу.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов