вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа№ 910/3884/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025
у справі №910/3884/25 (суддя Т.Ю. Кирилюк)
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
про стягнення 147 210,19 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі, відповідач) про стягнення 147 210,19 грн, з яких 120 840,00 грн основний борг, 5 691,07 грн 3% річних, 20 679,12 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 30.09.2019 №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 в частині повернення зайво сплачених коштів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» 120 840,00 грн основного боргу, 20 679,12 грн інфляційних втрат, 5 671,20 грн 3% річних та 2 422,08 грн витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем здійснено оплату у межах дії договору на загальну суму 3 562 020,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи та не заперечується відповідачем. Водночас, у межах дії договору відповідачем надано, а позивачем отримано послуги на загальну суму 3 332 280,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг. Таким чином, різниця між сумою, сплаченою позивачем в якості оплати за надані послуги та вартістю фактично наданих відповідачем у межах дії договору послуг становить 120 840,00 грн.
Належних, допустимих та більш вірогідних доказів надання відповідачем позивачу послуг на заявлену до стягнення суму до матеріалів справи відповідачем не долучено. У матеріалах справи відсутні акти наданих відповідачем позивачу послуг, як за січень 2023 року, так і за інші місяці у межах дії договору, окрім тих, які є погодженими сторонами та оплаченими позивачем. Надані відповідачем скріншоти з програми «RGC-Billing» не є належними доказами, з огляду на встановлений договором порядок підтвердження надання послуг.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 120 840,00 грн підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Також, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 5 671,20 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 23.06.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 в частині задоволення позову та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
За доводами скаржника аналіз оскаржуваного рішення дає підстави вважати, що воно не відповідає вимогам закону, суд однобічно підійшов до розгляду справи, прийняв до уваги лише доводи позивача, не навів правових аргументів відхилення найважливіших доводів відповідача, судом не повно і не всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- оскільки правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи, то умовою для здійснення оплати отриманих послуг за Договором є надання передбачених Договором послуг. ТОВ «Регіональна газова компанія» в січні 2023 року виконувало договірні зобов'язання згідно з умовами Договору та забезпечило АТ «Харківгаз» можливістю користування в січні 2023 року автоматизованою системою обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing» та мобільним додатком контролера Оператора ГРМ « 104 Mobile Controller». На підтвердження реальності виконання ТОВ Регіональна газова компанія» Договору №07/082-87/19-Bil/38S610-2339-20 від 30.09.2019 та на підтвердження фактичного користування Акціонерним товариством «Харківгаз» у січні 2023 року зазначеними програмними продуктами з відзивом відповідачем було надано до суду скріншоти з програми «RGC Billing»;
- оскільки в матеріалах справи містяться достатні докази на підтвердження фактичного користування позивачем програмними продуктами в січні 2023 року, кошти, які АТ «Харківгаз» вважає переплатою, є сплаченими за отримані від ТОВ «Регіональна газова компанія» в січні 2023 року послуги згідно з умовами Договору;
- скаржник наголошує на безпідставності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки кошти, які позивач сплатив в рамках договірних відносин, набуті відповідачем за наявності правової підстави. Позивач не відмовлявся від Договору, Договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, Договір діяв як під час здійснення оплати позивачем, так і в січні 2023 року, коли ТОВ «Регіональна газова компанія» було у відповідності до умов Договору виконано договірні зобов'язання з надання послуг позивачу. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України;
- безпідставними є висновки суду першої інстанції стосовно наявності доказів направлення позивачем листів на адресу ТОВ «Регіональна газова компанія» з вимогою про повернення заборгованості за нібито ненадані послуги. Судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що факт направлення позивачем листа від 10.08.2023 №2728 підтверджується описом вкладення, поштовим чеком від 15.08.2023 та накладною від 15.08.2023 №611091109368, проте опис вкладення містить посилання на лист на 1 аркуші, що не відповідає копії доданого до позовної заяви листа від 10.08.2023 №2728, однак вказана невідповідність не досліджувалося судом першої інстанції. Щодо листа АТ «Харківгаз» №15 від 09.01.2025, то його направлення здійснено не на адресу ТОВ «Регіональна газова компанія», а на адресу: « 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, поверх 8», в той час як з 09.07.2024 ТОВ «Регіональна газова компанія» знаходиться за адресою: 03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, будинок 1.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
01.08.2025 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві позивач наголошує на тому, що доказів реальності надання послуг в період з січня 2023 року відповідачем до суду не надано.
Позивач зазначає, що саме акт приймання-передачі наданих послуг є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: надання послуги за Договором. Відповідачем як стороною договірних відносин акти приймання-передачі наданих послуг, як докази надання послуги за Договором, не складались та не направлялись АТ «Харківгаз» на підписання. Також актів приймання-передачі наданих послуг та доказів їх направлення АТ «Харківгаз» не надано і до суду.
Надані до суду скріншоти не можуть вважатись належними доказами надання послуг за Договором, оскільки не відображають реальність господарської операції. ТОВ «Регіональна газова компанія» за умовами Договору фактично виконує функції адміністратора програмного продукту, право користування яким надається АТ «Харківгаз» за умовами Договору, та має можливість доступу до програмного продукту та внесення/коригування даних в програмі незалежно від доступу до програмного продукту його споживачем АТ «Харківгаз». Тож, факти внесення до програми даних у січні 2023 року, їх фіксації та можливості доступу до вказаних даних у ТОВ «Регіональна газова компанія» як у адміністратора програмного забезпечення - не є належним доказом, що підтверджує факт надання ТОВ «Регіональна газова компанія» послуги за Договором та одержання вказаної послуги АТ «Харківгаз», а отже не є належним доказом, який відображає реальність господарської операції.
Із урахуванням того, що позивачем було сплачено кошти в сумі 120 840,00 грн за Договором, проте послуг отримано не було, суд у своєму рішенні, відповідно до приписів частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, констатував про безпідставність набуття (отримання) грошових коштів (майна) відповідачем та підтвердив відсутність юридичних підстав для їх подальшого збереження відповідачем.
06.08.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач наголосив на тому, що твердження АТ «Харківгаз» про те, що внесення/коригування даних в програмному забезпеченні могло здійснюватися ТОВ «Регіональна газова компанія» не відповідають дійсності, оскільки забезпечення належного функціонування програмного забезпечення, що здійснювалося відповідачем, це не надання ТОВ «Регіональна газова компанія» доступу до змісту інформаційного наповнення програмного продукту, це можливість керувати функціонуванням комп'ютерної програми, забезпечувати встановлення, налаштування та належну роботу програмного забезпечення, здійснювати оновлення програмного забезпечення, здійснювати технічну підтримку та усунення помилок у функціонуванні програмного продукту. Крім того, слід зауважити, що при адмініструванні програмного продукту лише користувач, в даному випадку відповідний працівник АТ «Харківгаз», має можливість отримувати інформацію, що стосується споживачів природного газу, приєднаних до газорозподільної системи АТ «Харківгаз».
Так згідно з пунктом 1.2. Договору в користування АТ «Харківгаз» було надано мобільний додаток контролера Оператора ГРМ для операційної системи Android « 104 Mobile Controller» з функцією формування маршруту обходу споживачів, який встановлювався на мобільних телефонах контролерів Оператора ГРМ для внесення показників лічильника природного газу при обході контролером споживачів. Тобто, інформація по показниках лічильника природного газу вносилася контролером у мобільному застосунку при здійсненні обходу споживачів. Застосування мобільного додатку « 104 Mobile Controller» контролерами АТ «Харківгаз» підтверджується скріншотом «KH RGC Billing: АТ «Харківгаз» [Перегляд Зовнішні Показники лічильника]_контролерський застосунок « 104 Mobile Controller»».
Аналогічно, фіксація інформації щодо зняття лічильника природного газу на повірку, внесення показників лічильників природного газу також доступна безпосередньо працівникам Оператора ГРМ, які отримують вказану інформацію від споживачів природного газу, приєднаних до газорозподільної системи АТ «Харківгаз», або при обході та безпосередньому огляді лічильників природного газу.
На наданих до суду першої інстанції скріншотах з програми «RGC Billing» зазначено прізвища користувачів, які вносили відповідну інформацію до бази даних програмного продукту.
На спростування тверджень позивача про те, що надані відповідачем докази користування АТ «Харківгаз» програмними продуктами не є належними доказами, оскільки нібито ТОВ «Регіональна газова компанія» має можливість доступу до програмного продукту та внесення/коригування даних в програмі», ТОВ «Регіональна газова компанія» вважає за необхідне надати до суду апеляційної інстанції докази на підтвердження того, що зазначені на скріншотах користувачі, якими вносилася інформація до баз даних програмного продукту, є працівниками АТ «Харківгаз».
Відповідач зазначає, що позивачем лише в суді апеляційної інстанції у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про те, що докази користування програмними продуктами не є належними доказами, а дані до програмного продукту могли вноситися ТОВ «Регіональна газова компанія», тому необхідність у наданні доказів на спростування таких заяв позивача виникла лише в суді апеляційної інстанції.
Для підтвердження факту приналежності користувачів, зафіксованих на наданих до суду першої інстанції скріншотах, до працівників АТ «Харківгаз» відповідач просить долучити до матеріалів справи інформацію з резервної копії Active Directory по співробітниках, які наведені на скріншотах:
- скріншот «KH RGC Billing: АТ «Харківгаз» [Перегляд Показники]», користувач ОСОБА_1 ;
- скріншот «KH RGC Billing: АТ «Харківгаз» [Перегляд Коригування]» користувачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
- скріншот «KH RGC Billing: АТ «Харківгаз» [Перегляд Платежі]» користувачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- скріншот «KH RGC Billing: АТ «Харківгаз» [Перегляд Зовнішні Показники лічильника] контролерський застосунок « 104 Mobile Controller»» користувачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Дані докази, на думку відповідача, підтверджують приналежність співробітників, зазначених на поданих з відзивом на позовну заяву скріншотах, до користувачів АТ «Харківгаз», та підтверджують факт доступу АТ «Харківгаз» до програмного продукту, та одночасно спростовують позицію позивача щодо відсутності доказів реальності користування програмними продуктами за Договором.
У прохальній частині заперечень на відзив на апеляційну скаргу відповідач просить суд поновити ТОВ «Регіональна газова компанія» процесуальний строк для подання доказів (витягів з Active Directory), приєднати їх до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення у справі.
06.08.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив з проханням відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Регіональна газова компанія» про поновлення процесуального строку для долучення додаткових доказів (витягу з Active Directory_ОСОБА_6; витягу з Active Directory_ОСОБА_5; витягу з Active Directory_ОСОБА_4; витягу з Active Directory_ОСОБА_3; витягу з Active Directory_ОСОБА_1; витягу з Active Directory_ОСОБА_2; витягу з Active Directory_ОСОБА_7), приєднання їх до матеріалів справи та врахування при прийнятті рішення.
Позивач зазначає, що обов'язковими процесуальними документами (заявами по суті) на стадії апеляційного провадження є апеляційна скарга та відзив на неї. Апелянт не просив дозволу у суду подати такі пояснення (відповідь на відзив), а суд не визнавав їх подання необхідним, а тому вони мають бути залишеними без розгляду. Апелянт не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк подання доказів пропущено з поважних причин, а тому клопотання, викладене у відповіді на відзив, задоволенню не підлягає.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3884/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
30.06.2025 матеріали справи №910/3884/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 984,15 грн.
16.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №379 від 11.07.2025 про доплату судового збору у розмірі 984,15 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 147 210,19 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 17.07.2025 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених судом строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (сторона-1) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (сторона-2) укладено Договір №07/082-87/19-Bil/389610-2339-20, за умовами пункту 1.1. якого відповідач зобов'язався надати право строкового платного користування програмними продуктами, в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню, а позивач - їх оплатити.
Пунктом 1.2. Договору визначено перелік програмних продуктів, на які передається право користування - автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing» та мобільний додаток контролера оператора ГРМ, для операційної системи Android « 104 Mobile Controller».
У пункті 1.3. Договору наведено перелік послуг, що надаються за цим Договором.
Розділом 3 Договору погоджено порядок оплати та приймання послуг.
Зокрема, пунктами 3.2. та 3.3. Договору визначено, що за підсумками звітного місяця відповідач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає позивачу. Позивач протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або вмотивовану відмову від його підписання на адресу відповідачу. У випадку ненадання у зазначений строк відповідачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті позивачем.
За умовами пункту 3.1. Договору строк проведення розрахунків складає 90 календарних днів після завершення звітного місяця.
Відповідно до пункту 8.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У межах дії Договору відповідачем надано, а позивачем отримано послуги на загальну суму 3 332 280,00 грн, що підтверджується актами надання послуг №РЕЯ80000111 від 31 січня 2020 року, №РЕЯ80000312 від 29 лютого 2020 року, №РЕЯ80000543 від 31 березня 2020 року, №РЕЯ80000761 від 30 квітня 2020 року, №РЕЯ80001011 від 31 травня 2020 року, №РЕЯ80001248 від 30 червня 2020 року, №РЕЯ80001487 від 31 липня 2020 року, №РЕЯ80001731 від 31 серпня 2020 року, №РЕЯ80001974 від 30 вересня 2020 року, №РЕЯ80002219 від 31 жовтня 2020 року, №РЕЯ80002528 від 30 листопада 2020 року, №РЕЯ80002869 від 31 грудня 2020 року, №РЕЯ81000160 від 31 січня 2021 року, №РЕЯ81000447 від 28 лютого 2021 року, №РЕЯ81000756 від 31 березня 2021 року, №РЕЯ81001040 від 30 квітня 2021 року, №РЕЯ81001334 від 31 травня 2021 року, №РЕЯ81001635 від 30 червня 2021 року, №РЕЯ81001943 від 31 липня 2021 року, №РЕЯ81002226 від 31 серпня 2021 року, №РЕЯ81002502 від 30 вересня 2021 року, №РЕЯ81002754 від 31 жовтня 2021 року, №РЕЯ81003002 від 30 листопада 2021 року, №РЕЯ81003289 від 31 грудня 2021 року, №РЕЯ82000200 від 31 січня 2022 року, №РЕЯ82001088 від 28 лютого 2022 року, №РЕЯ82001754 від 31 березня 2022 року, №РЕЯ82002795 від 30 квітня 2022 року, №РЕЯ82003778 від 31 травня 2022 року, №РЕЯ82004560 від 30 червня 2022 року, №РЕЯ82005205 від 31 липня 2022 року, №РЕЯ82005887 від 31 серпня 2022 року, №РЕЯ82006757 від 30 вересня 2022 року, №РЕЯ82007516 від 31 жовтня 2022 року, №РЕЯ72000369 від 30 листопада 2022 року, №РЕЯ72000751 від 31 грудня 2022 року, які долучені до матеріалів справи.
Усі акти надання послуг підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.
Позивачем здійснено оплату у межах дії Договору на загальну суму 3 562 020,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, як зазначає позивач, сума здійснених АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» оплат перевищує вартість наданих ТОВ «Регіональна газова компанія» послуг на суму 229 740,00 грн (3 562 020,00 грн - 3 332 280,00 грн).
Позивач стверджує, що 15.12.2021 відповідач повернув частину надмірно сплачених коштів у розмірі 108 900,00 грн й таким чином зі сторони АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» залишилася переплата за Договором, яка становить 120 840,00 грн.
АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» наголошує, що направив відповідачу лист від 10.08.2023 №2728, яким вимагав здійснити повернення заборгованості за не надані послуги у розмірі 120 840,00 грн у семиденний строк. Факт направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення, поштовим чеком від 15.08.2023 та накладною від 15.08.2023 №611091109368, які долучені до позовної заяви.
Також 10.01.2025 позивач направив відповідачу вимогу в порядку статті 530 Цивільного кодексу України від 09.01.2025 №15 про повернення вказаної суми. Факт направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення, поштовим чеком від 10.01.2025 та накладною від 10.01.2025 №6109939379502, які долучені до позовної заяви.
Оскільки зазначені вимоги відповідачем задоволені не були, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що заявлена до стягнення сума не є переплатою за Договором, а здійснена позивачем за надані у січні 2023 року послуги за Договором. В якості підтвердження отримання позивачем послуг у січні 2023 року відповідачем долучено до матеріалів справи скріншоти з програми «RGC-Billing».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо викладеного скаржником у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів (скріншотів з Active Directory) та приєднання їх до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що ненадання відповідачем вказаних документів зумовлено винятковістю такого випадку (висловленими позивачем у відзиві на апеляційну скаргу запереченнями щодо того, що дані до програмного продукту могли вноситися ТОВ «Регіональна газова компанія»), а тому, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані відповідачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов таких висновків.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
За умовами частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (статті 628, 638 Цивільного кодексу України).
Так, розділом 3 Договору визначено порядок оплати та приймання послуг.
Зокрема, пунктами 3.2. та 3.3. Договору визначено, що за підсумками звітного місяця відповідач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає позивачу. Позивач протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або вмотивовану відмову від його підписання на адресу відповідачу. У випадку ненадання у зазначений строк відповідачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті позивачем.
За умовами пункту 3.1. Договору строк проведення розрахунків складає 90 календарних днів після завершення звітного місяця.
Відповідно до пункту 4.1. Договору сторона-1 зобов'язана щомісячно надавати стороні-2 акт приймання передачі в порядку, передбаченому пунктом 3.2. Договору.
Судом встановлено, що у межах дії Договору відповідачем надано, а позивачем отримано послуги на у період з січня 2020 року по грудень 2022 року загальну суму 3 332 280,00 грн, що підтверджується актами надання послуг №РЕЯ80000111 від 31 січня 2020 року, №РЕЯ80000312 від 29 лютого 2020 року, №РЕЯ80000543 від 31 березня 2020 року, №РЕЯ80000761 від 30 квітня 2020 року, №РЕЯ80001011 від 31 травня 2020 року, №РЕЯ80001248 від 30 червня 2020 року, №РЕЯ80001487 від 31 липня 2020 року, №РЕЯ80001731 від 31 серпня 2020 року, №РЕЯ80001974 від 30 вересня 2020 року, №РЕЯ80002219 від 31 жовтня 2020 року, №РЕЯ80002528 від 30 листопада 2020 року, №РЕЯ80002869 від 31 грудня 2020 року, №РЕЯ81000160 від 31 січня 2021 року, №РЕЯ81000447 від 28 лютого 2021 року, №РЕЯ81000756 від 31 березня 2021 року, №РЕЯ81001040 від 30 квітня 2021 року, №РЕЯ81001334 від 31 травня 2021 року, №РЕЯ81001635 від 30 червня 2021 року, №РЕЯ81001943 від 31 липня 2021 року, №РЕЯ81002226 від 31 серпня 2021 року, №РЕЯ81002502 від 30 вересня 2021 року, №РЕЯ81002754 від 31 жовтня 2021 року, №РЕЯ81003002 від 30 листопада 2021 року, №РЕЯ81003289 від 31 грудня 2021 року, №РЕЯ82000200 від 31 січня 2022 року, №РЕЯ82001088 від 28 лютого 2022 року, №РЕЯ82001754 від 31 березня 2022 року, №РЕЯ82002795 від 30 квітня 2022 року, №РЕЯ82003778 від 31 травня 2022 року, №РЕЯ82004560 від 30 червня 2022 року, №РЕЯ82005205 від 31 липня 2022 року, №РЕЯ82005887 від 31 серпня 2022 року, №РЕЯ82006757 від 30 вересня 2022 року, №РЕЯ82007516 від 31 жовтня 2022 року, №РЕЯ72000369 від 30 листопада 2022 року, №РЕЯ72000751 від 31 грудня 2022 року, які підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено оплату у межах дії Договору на загальну суму 3 562 020,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.
Підписаних сторонами у відповідності до пунктів 3.2., 3.3. Договору актів приймання-передачі послуг на суму більшу, ніж 3 332 280,00 грн, як і доказів складення відповідачем таких актів та направлення їх позивачу для підписання, як це передбачено умовами Договору, матеріали справи не містять.
При цьому із системного аналізу наведених вище умов Договору вбачається, що передумовою для здійснення оплати позивачем отриманих послуг за договором є саме покладений на відповідача обов'язок (пункти 3.2., 4.1. Договору) складання акту приймання-передачі послуг та направлення його позивачеві, чого в даному випадку відповідачем здійснено не було.
Пояснень з приводу того, чому відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо складення та направлення акту протягом більше ніж двох років суду не надано.
Як зазначив позивач та не заперечено відповідачем, ТОВ «Регіональна газова компанія» 15.12.2021 повернуло частину надмірно сплачених коштів за Договором у розмірі 108 900,00 грн.
Решта суми у розмірі 120 840,00 грн, як зазначає позивач, відповідачем не повернута й такі кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Однак, відповідач вказує, що сума 120 840,00 грн не є переплатою за Договором, а насправді здійснена позивачем за надані у січні 2023 року послуги за Договором, факт надання яких підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву скріншотами з програми «RGC-Billing».
Такі роздруківки, за доводами відповідача, підтверджують здійснення користування АТ «Харківгаз» програмним продуктом «RGC-Billing» та контролерським застосунком « 104 Mobile Controller» у січні 2023 року.
Колегія суддів наголошує, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги саме за фактом їх надання виконавцем.
Отже, під час розгляду спору господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов'язаний встановити, чи має місце факт надання послуг відповідно до умов Договору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Оцінюючи як докази долучені відповідачем до матеріалів справи роздруківки з програми «RGC-Billing» та витяги з групи доступу Active Directory, колегія суддів враховує доводи скаржника стосовно того, що сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції (надання послуг) іншими документами, якщо погоджені первинні документи (акти надання послуг) відсутні, однак такі докази мають відповідати критеріям їх належності, допустимості та достовірності у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що, зокрема, у 2023 році сторона-2 сплачує стороні-1 щомісячно за право користування програмними продуктами, зазначеними в пункті 1.2. Договору, кошти в сумі 109 810,00 грн без ПДВ; за надані послуги, які зазначені і пункті 1.3. Договору, кошти в сумі 21 963,00 грн, в тому числі ПДВ 3 660,50 грн.
Колегія суддів зазначає, що у пункті 1.2. Договору визначено перелік програмних продуктів, на які передається право користування - автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing» та мобільний додаток контролера оператора ГРМ, для операційної системи Android « 104 Mobile Controller».
У пункті 1.3. Договору наведено перелік послуг, що надаються за цим Договором, а саме:
- послуги з оновлення програмного забезпечення «Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;
- послуги по адмініструванню програмного забезпечення «Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;
- послуги по адмініструванню серверного програмного забезпечення та баз даних Сторони-2 на яких працює «Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;
- консультаційні послуги з питань використання програмного забезпечення «Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;
- консультаційні послуги з питань відповідності методики ведення обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням на Підприємстві Сторони-2 нормам діючого законодавства У країни.
Тобто, умовами Договору, а саме пунктом 1.3., передбачено цілий комплекс послуг, що мають надаватися відповідачем позивачу поруч із передачею права користування позивачем програмними продуктами, зазначеними в пункті 1.2. Договору.
Однак, із наданих відповідачем роздруківок з програми «RGC-Billing» не можна встановити, що позивачу надавалися саме послуги, зазначені у пункті 1.3. Договору.
При цьому, якщо відповідач стверджує про належне надання ним послуг позивачу у січні 2023 року, щомісячна загальна вартість яких згідно з умовами пункту 3.1. Договору становить 131 773,00 грн (109 810,00 грн + 21 963,00 грн), тоді незрозумілою є та обставина, що відповідач повернув позивачу частину суми переплати у розмірі 108 900,00 грн з 229 740,00 грн, а не 97 967,00 грн, що становило б різницю між сумою переплати та вартістю послуг у січні 2023 року (229 740,00 грн - 131 773,00 грн). Отже, поведінка відповідача у даному випадку є суперечливою.
У свою чергу колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що доступ до програмного забезпечення у січні 2023 року мали саме співробітники позивача, адже надані відповідачем до заперечень на відзив на апеляційну скаргу роздруківки скріншотів не дають змоги встановити джерела їх походження, а також не містять дати їх формування. Водночас, відповідачем не надано суду пояснень щодо того, що взагалі являє собою система Active Directory й у якому порядку вона функціонує. У зв'язку з цим такі скріншоти не можуть бути взяті судом до уваги як достовірні докази на підтвердження обставини перебування відповідних осіб у трудових відносинах із позивачем у даній справі у січні 2023 року.
У свою чергу клопотань про витребування у позивача інформації щодо належності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до співробітників АТ «ОГС «Харківгаз» відповідач не заявляв, а суд згідно з положеннями частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, надані відповідачем роздруківки з програми «RGC-Billing» та скріншоти з системи Active Directory не є належними та допустимими доказами надання послуг по Договору та їх розміру в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Такі документи не відповідають умовам Договору з огляду на встановлений ним порядок підтвердження щомісячного надання послуг (не є звітом чи актом приймання-передачі послуг).
Отже, належних, допустимих та більш вірогідних доказів надання відповідачем позивачу у січні 2023 року послуг на заявлену до стягнення суму до матеріалів справи відповідачем не долучено.
Таким чином, оскільки загальна вартість наданих відповідачем позивачу послуг згідно з актами складає 3 332 280,00 грн, а сума оплат по Договору становить 3 562 020,00 грн, враховуючт повернення відповідачем позивачу 108 900,00 грн надмірно сплачених коштів за Договором, сума переплати за Договором станом на дату подання позову складає 120 840,00 грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.
Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Сплата однією стороною коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20.
Отже, оскільки позивачем було сплачено кошти в сумі 120 840,00 грн, проте послуг отримано не було, така оплата не може вважатися такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист від 10.08.2023 №2728, яким просив здійснити повернення заборгованості за не надані послуги у розмірі 120 840,00 грн у семиденний строк. Факт направлення зазначеного листа підтверджується описом вкладення, поштовим чеком від 15.08.2023 та накладною від 15.08.2023 №611091109368, які долучені до позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неналежність зазначених доказів відправки з огляду на те, що опис вкладення містить посилання на лист на 1 аркуші, що не відповідає копії доданого до позовної заяви листа від 10.08.2023 №2728, оцінюються судом критично, оскільки, як пояснив позивач щодо кількості аркушів, лист із вимогою про повернення коштів №2728 під час відправлення відповідачеві у серпні 2023 року було роздруковано на двох сторінках одного аркуша й до суду позивачем надано відскановану копію двох сторінок зазначеного листа.
При цьому відповідач не довів, що у зазначеному поштовому відправленні містився насправді інший документ, ніж лист від 10.08.2023 №2728.
Щодо посилань скаржника на те, що направлення листа АТ «Харківгаз» №15 від 09.01.2025 здійснено не на адресу ТОВ «Регіональна газова компанія», а на адресу: « 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, поверх 8», в той час як з 09.07.2024 ТОВ «Регіональна газова компанія» знаходиться за адресою: 03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, будинок 1, то суд зазначає, що пунктом 9.3. Договору передбачено, що сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов'язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних з цим несприятливих наслідків.
У розділі 10 Договору «Місцезнаходження і реквізити сторін» адресою відповідача вказано: 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів (колишня вул. Московська), 32/2, поверх 8. Доказів того, що відповідачем було повідомлено позивача про зміну адреси реєстрації ТОВ «Регіональна газова компанія» матеріали справи не містять.
Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача щодо неналежності зазначених доказів відправки вимог про повернення коштів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи і тому не беруться судом до уваги.
Враховуючи дату направлення рекомендованого відправлення (лист позивача від 10.08.203 № 2728) - 15.08.2023, нормативні строки для такого типу поштових відправлень - Д +3, а також, строк, зазначений у листі позивача для здійснення повернення грошових коштів - 7 днів, останнім днем для здійснення відповідачем повернення грошових коштів у розмірі 120 840,00 грн є 25.08.2023. Прострочення почалось з 26.08.2023.
Станом на час звернення позивачем із позовом до суду доказів повернення відповідачем позивачу надмірно сплачених коштів у розмірі 120 840,00 грн матеріали справи не містять.
Неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
У зв'язку з неповерненням коштів у сумі 120 840,00 грн позивачем нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 20 679,12 грн за період часу з 01.09.2023 по 28.02.2025 та 3% річних у розмірі 5 691,07 грн за період часу з 01.09.2023 по 25.03.2025.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 5 671,20 грн, а інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія».
Матеріали справи №910/3884/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко