вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/2128/20 (910/383/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Козир Т.П.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 22.10.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025
у справі №910/2128/20 (910/383/25) (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
4) ОСОБА_4
про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника
у справі №910/2128/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі №910/2128/20 (910/383/25); рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) - скасувати; ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" повністю.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Остапенко О.М.
08.07.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2128/20 (910/383/25) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни до: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2128/20 (910/383/25).
04.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи у 3-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25). Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2025 об 11 год. 00 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 01.10.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.10.2025.
18.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких заявники просять суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі, враховуючи, що ліквідатор боржника повинен здійснити всі заходи - включно з реальним пред'явленням вимог до дебіторів боржника з метою забезпечення максимального обсягу активів. Водночас, неналежним ставленням до своїх обов'язків, як ліквідатора ТОВ «Наш полюс», арбітражна керуюча Каленчук О.І. нанесла збитки ТОВ «Наш Полюс», що в свою чергу не призвело до погашення дебіторської заборгованості банкрута та відновлення його платоспроможності.
18.09.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі, враховуючи, що ліквідатор боржника повинен здійснити всі заходи - включно з реальним пред'явленням вимог до дебіторів з метою забезпечення максимального обсягу активів у ліквідаційній масі боржника для задоволення вимог кредиторів боржника. Водночас, неналежним ставленням до своїх обов'язків, як ліквідатора ТОВ «Наш полюс», арбітражна керуюча Каленчук О.І. нанесла збитки ТОВ «Наш Полюс», що в свою чергу не призвело до погашення дебіторської заборгованості банкрута та відновлення його платоспроможності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 заяву ОСОБА_4 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25), призначений на 22.10.2025 об 11 год. 00 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
09.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його до участі у судовому засіданні у справі №910/2128/20 (910/383/25), в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
15.10.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його до участі у судовому засіданні у справі №910/2128/20 (910/383/25), в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, розгляд апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25), призначений на 22.10.2025 об 11 год. 00 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
У судове засідання 22.10.2025 з'явились представник ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни та в режимі відеоконференції ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити повністю заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни.
ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника вдався виключно до оцінки діям ліквідатора боржника в процедурі банкрутства, проте, взагалі не надавав оцінку діям відповідачів, не досліджував наявність вини у діях відповідачів. Апелянт зазначає, що засновниками ТОВ «Наш Полюс» здійснено переведення грошових коштів на підконтрольні їм товариства без мети ведення господарської діяльності та отримання прибутку Боржником, що свідчить про наявність в діях засновників та керівника ТОВ «Наш Полюс» ознак умисного доведення до банкрутства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) слід залишити без змін, з огляду на наступне.
У провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2128/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс".
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" та відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Каленчук Оксану Іванівну.
13.01.2025 до суду звернулась ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражна керуюча Каленчук Оксана Іванівна із заявою про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" у сумі 7 697 562,97 грн.
Зазначена заява, як вбачається з її змісту, подана з посиланням на те, що в діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (як учасників боржника) та ОСОБА_1 (як керівника боржника) в сукупності наявний склад господарського правопорушення.
Ліквідатором боржника зазначено, що в період, коли учасниками та керівником банкрута були вказані особи, неодноразово здійснювались перекази грошових коштів з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" на розрахункові рахунки інших підприємств, а саме:
- за період з 10.05.2016 по 07.05.2018 ТОВ "Наш Полюс" здійснено перекази на розрахунковий рахунок ТОВ "Клінкер 2000" (ідентифікаційний код: 37773136) грошових коштів у сумі 17 145 100,00 грн. з призначенням платежу: "надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором від 10.06.2016 №10/06/2016-НП К ";
- за період з 23.08.2017 по 14.09.2017 банкрутом здійснено перекази на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (ідентифікаційний код 40888017) грошові кошти в розмірі 11 147 000,00 грн з призначенням платежу: "надання поворотної позики згідно з договором №1-08-2017, без ПДВ";
- за період з 19.05.2017 по 16.06.2017 банкрутом здійснено перекази на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (ідентифікаційний код 36698193) у сумі 19 388 000,00 грн. з призначенням платежу: "надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором від 19.05.2017 №19/05-17, без ПДВ";
- 12.12.2017 двома платежами у розмірі 590 000,00 та 900 000,00 грн. ТОВ "Наш Полюс" надано ТОВ "Рікардо Груп" (ідентифікаційний код 40192654) поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1 490 000,00 грн. з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором від 12.12.2017 № 1212/2017, без ПДВ";
- 19.10.2017 ТОВ "Наш Полюс" надало ТОВ "Смарт Інвест Плюс" (ідентифікаційний код: 40189531) поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1 930 000,00 грн. з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором від 15.09.2017 № ДП-1509/2017 без ПДВ";
- 03.08.2017 банкрутом здійснено 7 переказів (на суму 3 935 000,00 грн) та 07.08.2017 здійснено 15 переказів (на суму 7 661 520,00 грн), якими ТОВ "Наш полюс" надало ТОВ "Глобал Фід" (ідентифікаційний код 39994244) поворотну фінансову допомогу на загальну суму 11 596 520 грн з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором від 02.08.2017 № 02/08/2017НПГ без ПДВ".
З огляду на викладене, ліквідатором боржника зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" надано вказаним юридичним особам поворотну фінансову допомоги на загальну суму в 62 696 620,00 грн., з яких 59 084 420,00 грн станом на 13.01.2025 не були повернені боржнику.
Крім того, ліквідатором зазначено, що учасниками ТОВ "Наш Полюс" виводилися грошові кошти з рахунків боржника на користь підконтрольних ОСОБА_3 та ОСОБА_1 юридичних осіб без мети ведення господарської діяльності та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" прибутку.
ОСОБА_2 (відповідач - 2) подав відзив на заяву ліквідатора, в якому ОСОБА_2 заперечує проти доводів ліквідатора арбітражного керуючого Каленчук О.І. та зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_2 та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" до банкрутства. Крім того, відповідачем-2 зазначено, що ліквідатором не вжито усієї повноти дій у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (у тому числі в частині вжиття заходів зі стягнення дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс"), у зв'язку з чим ліквідаційна маса у справі № 910/2128/20 не сформована, відтак, заява ліквідатора арбітражного керуючого Каленчук О.І. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" за зобов'язаннями боржника подана передчасно.
ОСОБА_3 (відповідач - 3) також подав відзив на заяву ліквідатора, в якому ОСОБА_3 заперечує проти задоволення вказаної заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" у зв'язку з тим, що заявником, на переконання віпдовідача-3, не доведено існування причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_3 та неплатоспроможністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс". Відповідачем-3 зазначено, що ліквідатором не вжито усієї повноти дій у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (у тому числі в частині стягнення заборгованості з дебіторів банкрута), у зв'язку з чим арбітражним керуючим Каленчук О.І. невірно визначено розмір субсидіарної відповідальності. Крім того, на думку відповідача-3, у разі вжиття ліквідатором належних заходів зі стягнення дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс", отриманих коштів вистачить для задоволення вимог кредиторів у справі № 910/2128/20.
Згідно з відзивом ОСОБА_4 (відповідача-4) на заяву ліквідатора арбітражного керуючого Каленчук О.І. ОСОБА_4 заперечує проти її задоволення з огляду на те, що, на переконання відповідача-4, заявником не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_4 та доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" до банкрутства. Відповідачем-4 зазначено, що за наявності у боржника дебіторської заборгованості (дебітори: ТОВ "Клінкер-2000", ТОВ "Фінансова компанія "Женева", ТОВ "Вердикт Фінанс", ТОВ "Рікардо Гудвіл", ТОВ "Смарт Інвест плюс", ТОВ "Глобал Фід" та ТОВ "Радехівський цукор), щодо стягнення якої ліквідатором не було вжито усієї повноти дій (не подано позовні заяви про стягнення заборгованості з усіх дебіторів боржника, тощо), звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника у даній справі є передчасним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Оскаржуване судове рішення обгрунтовано тим, що заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. В даному випадку ліквідатор не завершив всіх заходів, у тому числі з повернення до ліквідаційної маси боржника дебіторської заборгованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України , чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас, такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак, за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/ активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України № 3249-IX від 13.07.2023, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX , складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас, допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника, як ліквідаційна маса, то суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) (можуть), як правило, відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина перша ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до розміру ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації, поверненою третіми особами на вимогу ліквідатора.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другої ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів, повернув грошові суми (майно) від третіх осіб та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами, тощо.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після вжиття вичерпних заходів щодо повернння до ліквідаційної маси банкрута його майна, що перебуває у третіх осіб, після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів та повернення грошових коштів (майна) від третіх осіб, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, коштів (майна), повернутих ліквідатором від третіх осіб, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Як зазначено вище, ліквідатор банкрута в обґрунтування заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями "Наш Полюс" на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (як учасників боржника) та ОСОБА_1 (як керівника боржника) посилається на те, що банкрутом неодноразово здійснювались операції по переведенню коштів з призначенням платежу: "надання поворотної фінансової допомоги" на розрахункові рахунки низки підприємств, а саме: ТОВ "Клінкер-2000", ТОВ "Дейлі Продукт" (попередня назва ТОВ "Хоросківський цукровий завод"), ТОВ "Арто Віта" (попередня назва ТОВ "Збаражський цукровий завод"), ТОВ "Роял Груп Трейд", ТОВ "Рікардо Груп", ТОВ "Фінансова компанія "Женева", ТОВ "Смарт Інвест Плюс", ТОВ "Вердикт Фінанс". За твердженнями ліквідатора боржника, грошові кошти переведено з рахунків боржника на користь підконтрольних ОСОБА_3 та ОСОБА_1 юридичних осіб без мети ведення господарської діяльності та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" прибутку.
Суд першої інстанції вірно встановив, що станом на дату звернення із вказаною заявою ліквідатором банкрута не було вчинено всієї повноти заходів, спрямованих на повернення майна банкрута (повернення поворотної фінансової допомоги, заходів щодо повернення від третіх осіб сум дебіторської заборгованості). Вказаного ліквідатором не спростовано.
Так, згідно з Протоколом засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" від 20.02.2025 (додаток до клопотання ліквідатора від 20.02.2025 про долучення доказів по справі № 910/2128/20) комітетом кредиторів були прийняті наступні рішення, а саме:
1. Відмовити ліквідатору ТОВ "Наш Полюс" арбітражному керуючому Каленчук О.І. у створенні фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі № 910/2128/20.
2. Визнати безнадійною та списати заборгованість за наступними договорами: Договір поворотної фінансової допомоги від 19.05.2017 № 19/05-17 на суму 19 388 000,00 грн, Договір поворотної фінансової допомоги від 30.07.2014 № 30/07/14-ХЦЗ5НП на суму 227 846,57 грн, Договір поворотної фінансової допомоги від 12.12.2017 № 1212/2017 на суму 1 490 000,00 грн, Договір поворотної фінансової допомоги від 05.02.2018 № 05/02/18-НП Р на суму 6 990,00 грн, Договір поворотної фінансової допомоги від 15.09.2017 № ДП-1509/2017 на суму 1 930 000,00 грн, Договір поворотної фінансової допомоги від 01.08.2017 № 108/2017 на суму 11 147 000,00 грн, Договір поворотної фінансової допомоги від 11.06.2014 № 11-06/14-КЦЗ5-НП на суму 1 311 000,00 грн.
Рішення комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" з першого питання мотивовано неефективністю стягнення заборгованості за відповідними зобов'язаннями (зобов'язання ТОВ "Вердикт Фінанс", ТОВ "Збаражський цукровий завод", ТОВ "Рікардо Груп", ТОВ "Роял Груп Трейд", ТОВ "Смарт Інвест Плюс", ТОВ "Фінансова компанія "Женева", ТОВ "Хоросківський цукровий завод" за договорами поворотної фінансової допомоги, згідно з якими боржником було перераховано грошові кошти на користь вказаних осіб, що підтверджується банківськими виписками по рахункам боржника). Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм" зазначено, що кредитором було стягнуто з ТОВ "Клінкер-2000" та з ТОВ "Глобал Фід" заборгованість за позиками, проте, дані дії не призвели до поповнення ліквідаційної маси банкрута. Кредитором вказано, що з урахуванням відсутності у ліквідатора ТОВ "Наш Полюс" договорів, укладених із зазначеними особами, неможливо встановити ні порядок повернення фінансової допомоги, ні строк її повернення, що фактично може призвести виключно до збільшення витрат ліквідатора в даній процедурі, а у зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів, усі ці витрати будуть покладені виключно на кредитора.
Враховуючи наведене, комітетом кредиторів було прийнято рішення про визнання безнадійною та списання дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" у загальному розмірі 35 500 836,57 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що вищевказане рішення комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс", затверджене Протоколом від 20.02.2025, яким визнано безнадійною та списано дебіторську заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" у загальному розмірі 35 500 836,57 грн., що майже у п'ять разів перевищує розмір кредиторської заборгованості боржника у розмірі 7 697 562,97 грн. (ухвала попереднього засідання від 13.05.2020 по справі № 910/2128/20), має бути належним чином обгрунтованим. Наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм" доводи у тексті Протоколу засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" від 20.02.2025, не є належним та достатнім обгрунтуванням такого рішення комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс".
Як було зазначено вище судом, за результатом аналізу банківських виписок по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" ліквідатором арбітражним керуючим Каленчук О.І. було направлено ряд вимог від 22.09.2021 на адреси ТОВ "Вердикт Фінанс", ТОВ "Арто Віта" (попередня назва - ТОВ "Збаражський цукровий завод"), ТОВ "Рікардо Груп", ТОВ "Роял Груп Трейд", ТОВ "Смарт Інвест Плюс", ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та ТОВ "Дейлі Продукт" (попередня назва - ТОВ "Хоросківський цукровий завод") (особам, які згідно з банківськими виписками по рахункам банкрута отримували від останнього грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги) про повернення коштів, одержаних від ТОВ "Наш Полюс", та про надання копій відповідних правочинів, за якими банкрутом перераховувалися на користь вказаних осіб грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги. Будь-яких відповідей/відомостей/коштів/документів на вказані вимоги ліквідатором арбітражним керуючим Каленчук О.І. отримано не було.
На думку ліквідатора, вжиті арбітражним керуючим Каленчук О.І. у вказаній частині заходи є достатніми для підтвердження вжиття ліквідатором усієї повноти дій у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (в частині повернення на користь банкрута грошових коштів у розмірі 35 500 836,57 грн., які були перераховані з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" на користь ТОВ "Вердикт Фінанс", ТОВ "Арто Віта" (попередня назва - ТОВ "Збаражський цукровий завод"), ТОВ "Рікардо Груп", ТОВ "Роял Груп Трейд", ТОВ "Смарт Інвест Плюс", ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та ТОВ "Дейлі Продукт" (попередня назва - ТОВ "Хоросківський цукровий завод") в якості надання поворотної фінансової допомоги).
Судом першої інстанції вірно зауважено, що ліквідатор боржника арбітражний керуючий Каленчук О.І., як учасник справи про банкрутство, за відсутності належного реагування з боку вказаних осіб на її вимоги не звернулася до суду з відповідними клопотанням про витребування доказів/зобов'язання вчинити дії (аналогічно тому, як ліквідатор зверталася до суду із клопотанням про витребування документів у Ковригіної Я.В. після того, як запитувані документи не були передані останньою ліквідатору за її запитом - обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.10.2020).
Водночас, у разі невиконання вимог таких ухвал суду про витребування документів/зобов'язання вчинити дії за заявою ліквідатора, у арбітражного керуючого Каленчук О.І. були б наявні додаткові заходи впливу на вказаних осіб задля виконання ними законних вимог ліквідатора/вимог суду, а саме: звернення до правоохоронних органів із відповідними заявами, звернення до суду з клопотанням про застосування заходів процесуального примусу за невиконання особою вимог ухвали суду, тощо.
За умови відсутності авансування кредиторами судових витрат ліквідатора зі сплати судового збору за звернення до суду із позовними заявами про стягнення дебіторської заборгованості, ліквідатор не була позбавлена можливості звернутися до господарського суду із заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" кредитором у порядку, визначеному ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічно тому, як ліквідатор арбітражний керуючий Каленчук О.І. зверталася до Господарського суду Тернопільської області з заявою про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Нассерполіцістундальтекакерляке" (попередня назва - ТОВ "Глобал Фід") з грошовими вимогами на суму 11 596 520,00 грн., за результатами чого ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2022 по справі № 921/735/19 ТОВ "Наш Полюс" визнано кредитором ТОВ "Нассерполіцістундальтекакерляке" на суму 11 596 520,00 грн. При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що у вказаній справі кредиторські вимоги ТОВ "Наш Полюс" були обгрунтовані та у подальшому визнані господарським судом виключно на підставі отриманих ліквідатором арбітражним керуючим Каленчук О.І. банківських виписок по рахункам боржника, а договору №02/08/2017 НГП від 02.08.2017, укладеного між ТОВ "Глобал Фід" та ТОВ "Наш Полюс" суду надано не було - обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2022 по справі № 921/735/19.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (згідно з банківськими виписками ТОВ "Наш Полюс" з рахунків банкрута було перераховано на користь вказаної особи 11 147 000,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги за договором від 01.08.2017 № 01-08-2017) міститься запис про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/14892/22.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023, станом на 30.05.2025 у справі № 910/14892/22 триває процедура розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева". При цьому станом на 30.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (в особі ліквідатора арбітражного керуючого Каленчук О.І.) із заявою про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" у порядку, визначеному ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс" (попередня назва - ТОВ "Вердикт Фінанс"; згідно з банківськими виписками ТОВ "Наш Полюс" з рахунків банкрута було перераховано на користь вказаної особи 19 388 000,00 грн. в якості поворотної фінансової допомоги за договором від 19.05.2017 № 19/05-17) також міститься запис про відкриття провадження у справі про банкрутство № 910/12956/22.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс" було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023, станом на 30.05.2025 у справі № 910/12956/22 триває ліквідаційна процедура Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс". При цьому станом на 30.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (в особі ліквідатора арбітражного керуючого Каленчук О.І.) із заявою про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Фінанс" у порядку, визначеному ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що ліквідатор боржника арбітражний керуючий Каленчук О.І. не була позбавлена можливості провести аналіз щодо ТОВ "Вердикт Фінанс", ТОВ "Арто Віта" (попередня назва - ТОВ "Збаражський цукровий завод"), ТОВ "Рікардо Груп", ТОВ "Роял Груп Трейд", ТОВ "Смарт Інвест Плюс", ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та ТОВ "Дейлі Продукт" (попередня назва - ТОВ "Хоросківський цукровий завод") на предмет їх платоспроможності щонайменше на підставі загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру боржників, Автоматизованої системи виконавчого провадження, тощо, за результатами чого скласти відповідний звіт із зазначенням перспектив можливості стягнення заборгованості на користь ТОВ "Наш Полюс" по кожній юридичній особі, у тому числі із врахуванням вжиття вичерпних заходів з отримання підтверджуючих цю заборгованість документів, зі зверненням до суду із відповідними клопотаннями про витребування відповідних документів у випадках та порядку, передбачених ГПК України.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що висновок ліквідатора боржника арбітражного керуючого Каленчук О.І. про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" будь-яких активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси банкрута, є передчасним.
Відтак, колегія судів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що рішення комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" від 20.02.2025 про визнання безнадійною та списання дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" у розмірі 35 500 836,57 грн., що майже у п'ять разів перевищує розмір кредиторської заборгованості боржника у розмірі 7 697 562,97 грн. (ухвала попереднього засідання від 13.05.2020 по справі № 910/2128/20), не має належного та достатнього обгрунтування.
Враховуючи викладене, оскільки ліквідатором не вжито всієї повноти заходів, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості боржника у ліквідаційну масу боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведену заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, повернення майна боржника від третіх осіб, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності активів боржника для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни про покладення субсидіарної відповідальності є такою, що подана передчасно та задоволенню не підлягає. Що не позбавляє ліквідатора, кредиторів звернутись до суду з відповідною заявою після завершення вжиття вищезазначених заходів у ліквідаційній процедурі при наявності обставин непогашення кредиторської заборгованості боржника після вжиття цих заходів.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) - без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" арбітражної керуючої Каленчук Оксани Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у справі №910/2128/20 (910/383/25) залишити без змін.
Матеріали справи №910/2128/20 (910/383/25) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 27.10.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Т.П. Козир
О.М. Остапенко