вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа № 911/2988/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Рабченюк Л.П.
від відповідача: Гаврин Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 (повне рішення складено 14.07.2025) (суддя Смірнов О.Г.)
у справі № 911/2988/24 Господарського суду Київської області
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД"
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У листопаді 2024 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" (відповідач) про зобов'язання виконати зобов'язання, встановлені підп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-29 від 09.09.2014, а саме надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, за березень-грудень 2022 року і січень-вересень 2023 року, та стягнення штрафу в розмірі 629 700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-29 від 09.09.2014 - всупереч підп. 2.2.2 п. 2.2 ненадання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень-грудень 2022 року, січень-вересень 2023 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24 позов задоволено частково та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" виконати зобов'язання, встановлені у підп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/10-29 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданому в оренду на підставі договору № 1581 від 11.06.2014 за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 157 425,00 грн штрафу та 2 494,85 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано належних доказів на спростування позовних вимог, оскільки наявні в матеріалах справи довідки, які були надані відповідачем позивачу, за своїм змістом не містять конкретної суми чистого доходу, отриманого від господарської діяльності в орендованому приміщенні, що є визначальним та основою для розрахунку вартості наданих відповідачу послуг, передбачених пунктом 5 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1 договору про відшкодування витрат. При цьому суд визнав за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості і пропорційності, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до його розумного розміру, а саме до 157 425,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/426/24, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 472 275,00 грн штрафу як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 11, 253, 509, 549, 550, 551, 611 ЦК України, ст. 173, 193 217, 224, 230, 231, 232, 233 ГК України, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення з відповідача на користь позивача 472 275,00 грн штрафу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" витрати зі сплату судового збору в розмірі: 7 483,95 грн (у судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача уточнив, що правильною є сума 8 016,80 грн, яка зазначена в мотивувальній частині апеляційної скарги) - за подання позовної заяви , 8 500,95 грн - за подання цієї апеляційної скарги.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення відповідачем взятого на себе на умовах підп. 2.2.2 п. 2.2 договору зобов'язання.
Також, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправильно здійснено розподіл витрат зі сплати судового збору. Так, за доводами позивача, в цій справі зменшення розміру штрафу не було наслідком необґрунтованості позовних вимог, а тому розподіл судового збору повинен був здійснюватися пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судами обґрунтованими, що підтверджується висновками щодо вирішення питання про розподіл судового збору, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19. При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") в загальному розмірі 9 978,80 грн, з яких: 2 422,40 грн за немайнову вимогу про зобов'язання надати довідки про чистий дохід (3 028,00 х 0,8); 7 556,40 грн за майнову вимогу про стягнення штрафу в розмірі 629 700,00 грн (629 700,00 х 1,5 % х 0,8).
Зважаючи на викладене та на те, що суд першої інстанції повністю задовольнив немайнову вимогу позивача, а також дійшов висновку про обґрунтованість належного до стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 466 200,00 грн, скаржник вважає, що до відшкодування відповідачем позивачу належить 8 016,80 грн судового збору, а саме: 2 422,40 грн + 5 594,40 грн = 8 016,80 грн, де 2 422,40 грн - сплачений позивачем судовий збір за немайнову вимогу, яка задоволена судом; 5 594,40 грн - судовий збір за майнову вимогу, яка визнана судом обґрунтованою (466 200,00 х 1,5 % х 0,8).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2025 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24; оголошено перерву в судовому засіданні до 06.10.2025 о 10:10.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суд не зобов'язаний встановлювати усі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 06.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити - скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 472 275,00 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплату судового збору в розмірі: 8 016,80 грн - за подання позовної заяви, 8 500,95 грн - за подання апеляційної скарги.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору оренди № 1581 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 11.06.2014, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" як орендарем (далі - Договір оренди), орендарю надано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського термінала "D", загальною площею 244,6 кв. м (далі - майно), розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач) (п. 1.1 Договору оренди).
Згідно з п. 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Пунктом 3.6 договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
За положеннями п. 5.10 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно з діючих тарифів, в тому числі податку на землю.
Відповідно до п. 5.18 Договору оренди орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна (п. 7.1 Договору оренди).
Строк дії договору оренди - 10 років, з 11 червня 2014 року до 10 червня 2024 року включно (п. 10.1 Договору оренди).
Орендоване майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського термінала "D", загальною площею 244,6 кв. м, розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", було передано орендарю за актом приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014.
На виконання умов Договору оренди 09.09.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 80.1-14/1-29 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір про відшкодування витрат), за яким у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського термінала "D", загальною площею 244,6 кв. м для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги: 1) забезпечення теплом (теплова енергія); 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; 5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування. Щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18 % - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщені відповідно до умов договору оренди № 1581 від 11.06.2014. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. Орендна плата (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням згідно з договором оренди № 1581 від 11.06.2014 (п. 1.1, підп. 1.1.1 п. 1.1 Договору про відшкодування витрат).
Згідно з під. 2.2.2, 2.2.3 п. 2.2 Договору про відшкодування витрат орендар зобов'язується:
- щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці;
- щомісяця, з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.1 Договору про відшкодування витрат).
Пунктом 4.3 Договору про відшкодування витрат передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024 (п. 6.1 Договору про відшкодування витрат).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області відповідно до наказу Фонду державного майна України "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" від 05.08.2019 № 786.
16.01.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" як орендарем укладено додатковий договір до Договору оренди, яким встановлено, що нарахування орендної плати за користування майном здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати.
05.04.2021 між орендодавцем та орендарем було укладено додатковий договір до Договору оренди, яким погоджено, що оскільки пасажирський термінал "D" здано одночасно кільком підприємствам, організаціям, то умови п. 5.10 договору щодо компенсації витрат на утримання орендованого майна в неподільній частині (а саме: підтримання в належному стані територій, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під'їздних шляхів, забезпечення приміщень загального користування) та згідно з п. 11 Методики (Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786), відповідні витрати підлягають компенсуванню орендарем пропорційно розміру займаної орендарем площі до загальної площі нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком орендарям.
Звертаючись із позовом у даній справі, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" послалось на те, що відповідач, у порушення вимог підп. 2.2.2 п. 2.2 Договору про відшкодування витрат, не надав довідки про чистий дохід за період березень-грудень 2022 року та січень-вересень 2023 року.
Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на неможливість здійснення товариством господарської діяльності, що викликано тим, що Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не функціонує з 24.02.2022 (за його власним повідомленням); відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р "Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю", тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний. Також, відповідач зазначив, що вимога позивача щодо подання довідок про чистий дохід за звітні періоди з показником "нуль" є суто формальною, яка не впливає на права та обов'язки сторін за Договором про відшкодування витрат та на належне виконання сторонами обов'язків. Крім того, Договором про відшкодування витрат не передбачено затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід товариства, а також обов'язкових реквізитів, які повинна містити така довідка.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору про відшкодування витрат погоджено, що орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" положень підп. 2.2.2 п. 2.2 Договору про відшкодування витрат, надав суду довідки, які подавались ним позивачу у спірний період, в яких зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" не здійснювало діяльності в орендованому приміщенні у звітні періоди.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що хоча сторонами не узгоджено форми довідки про чистий дохід, визначальним є щомісячне надання відповідачем позивачу відомостей про конкретний розмір доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні з метою визначення вартості наданих відповідачу послуг, передбачених пунктом 5 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1 Договору про відшкодування витрат.
Таким чином, місцевим господарським судом правильно визначено, що зміст і форма поданих відповідачем довідок не відповідають погодженим сторонами умовам підп. 2.2.2 п. 2.2 Договору про відшкодування витрат, оскільки зазначені довідки не містять інформації про розмір чистого доходу (конкретної суми доходу), отриманого відповідачем від продажу товарів в орендованому майні, а отже,вважаються ненаданими.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не виконав належним чином умови підп. 2.2.2 п. 2.2 Договору про відшкодування витрат, у спірний період березень 2022 року - вересень 2023 року, щомісячно, до 7 числа місяця, наступного за звітним, не надав в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні із зазначенням конкретної суми,
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції задовольнив позов у частині зобов'язання відповідача виконати передбачений Договором про відшкодування витрат обов'язок у натурі - подати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому за Договором оренди приміщенні за березень-грудень 2022 року та січень-вересень 2023 року.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати передбачений Договором про відшкодування витрат обов'язок у натурі - подати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому за Договором оренди приміщенні за березень-грудень 2022 року та січень-вересень 2023 року, рішення суду першої інстанції не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 629 700,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
За ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 230 ГК України (чинного на день ухвалення оскаржуваного рішення суду) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.3 Договору про відшкодування витрат передбачено, що у разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Позивач нарахував та направив відповідачу рахунки-фактури для сплати штрафу за порушення строків надання довідок про чистий дохід на загальну суму 629 700,00 грн, а саме: № 897/722 від 18.08.2023 за період: лютий 2022 - червень 2023 (по 16.08.2023) на суму 466 200,00 грн; № 897/1242 від 09.11.2023 за період з 17.08.2023 по 09.11.2023 на суму 163 500,00 грн.
Рахунок-фактура № 897/772 від 18.08.2023 із супровідним листом від 04.09.2023 № 03-22-1388 був надісланий відповідачу поштовим відправленням та отриманий відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0830107318111. Рахунок-фактура № 897/1069 від 09.11.2023 був надісланий позивачем на електронну адресу відповідача.
З огляду на те, що судом встановлений факт ненадання відповідачем довідок про чистий дохід за спірний період березень 2022 року - вересень 2023 року, штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення прямо передбачений пунктом 4.3 Договору про відшкодування витрат, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявне у позивача право на нарахування штрафу в розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом із тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, пунктом 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України передбачена можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад шестимісячний строк, встановлений ст. 232 ГК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено з 12.03.2020 карантин на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно виснував, що в даному випадку штраф має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку виконання зобов'язання з надання довідки про чистий дохід, та до переддня фактичного виконання зобов'язання або відповідної дати через шість місяців після спливу строку на виконання зобов'язання, або до дня закінчення строку дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, тобто до 30.06.2023, в залежності від того, яка з названих подій настала раніше.
Ураховуючи вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку розміру позовних вимог, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.092025 у справі № 910/3353/24.
Зважаючи на наведене, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правильно розрахований розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за заявлений період становить 466 200,00 грн.
Разом із тим, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 90 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованому збагаченню однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру неустойки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду в постановівід 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводить до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції врахував таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України. У зв'язку з широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні відповідач, починаючи з 24.02.2022, не здійснює господарську діяльність.
Неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності викликана також тим, що Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не функціонує з 24.02.2022 (за його власним повідомленням, розміщеним на офіційному вебсайті Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль").
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 188-р "Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю" тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - міжнародний.
Також, 24.02.2022 згідно з оголошенням, розміщеним на офіційному вебсайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України, повітряний простір для цивільних користувачів повітряного простору закритий.
Предметом Договору оренди є, зокрема, майно, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту "Бориспіль", передане в оренду з метою розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Місцевим господарським судом також враховано, що відповідач подав позивачу довідки, в яких хоча й не навів числового значення чистого прибутку, як то передбачено Договором про відшкодування витрат, однак вказав на факт нездійснення діяльності в орендованому приміщенні, вважаючи таке повідомлення достатнім для встановлення у розрахунку нульового значення чистого прибутку. З огляду на таке, в діях відповідача не вбачається злісного порушення умов Договору про відшкодування витрат, спрямованого на умисне завдання шкоди контрагенту.
З урахуванням встановлених обставин, а також правового змісту інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, скориставшись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості і пропорційності, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до його розумного розміру, а саме до 157 425,00 грн.
У частині розподілу судового збору місцевий господарський суд зазначив, що "оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору повністю, у тому числі пропорційно сумі, на яку розмір штрафу зменшено судом". При цьому суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 2 494,85 грн судового збору.
Колегія суддів апеляційної інстанції, у свою чергу, у цьому зв'язку вважає за необхідне зазначити таке.
За загальним правилом, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постанові від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") у загальному розмірі 9 978,80 грн, з яких: 2 422,40 грн - за немайнову вимогу про зобов'язання надати довідки про чистий дохід (3 028,00 х 0,8); 7 556,40 грн - за майнову вимогу про стягнення штрафу в розмірі 629 700,00 грн (629 700,00 х 1,5 % х 0,8).
З урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, зважаючи на те, що суд першої інстанції повністю задовольнив немайнову вимогу позивача, а також дійшов висновку про обґрунтованість належного до стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 466 200,00 грн, у рахунок відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 8 016,80 грн, яка розрахована, виходячи з такого: 8 016,80 грн = 2 422,40 грн (сплачений позивачем судовий збір за немайнову вимогу) + 5 594,40 грн (судовий збір за майнову вимогу в частині, яка визнана судом обґрунтованою (466 200,00 х 1,5 % х 0,8).
Відтак, суд першої інстанції неправильно визначив суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача підтвердились частково - в частині неправильності здійснення судом першої інстанції розподілу судового збору, апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підлягає частковому задоволенню.
На підставі встановлених обставин, рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24 підлягає зміні в частині розподілу судового збору. Так, у пункті 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення підлягає зміні сума судового збору, належна до стягнення з відповідача на користь позивача, з урахуванням висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню - в частині розподілу судом першої інстанції судового збору, а в силу положень Закону України "Про судовий збір" під час оскарження рішення господарського суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат судовий збір не сплачується, судові витрати позивача за розгляд апеляційної скарги у вигляді судового збору підлягають покладенню на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24 в частині розподілу судового збору змінити.
3. Викласти пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24 в такій редакції:
"3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ Тревел Рітейл ЛТД" (08343, Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Промислова, 70, код ЄДРПОУ 36953886) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспілький район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 157 425 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 00 коп. штрафу та 8 016 (вісім тисяч шістнадцять) грн 80 коп. судового збору, видавши наказ.".
4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі № 911/2988/24 залишити без змін.
5. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 27.10.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко