вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/436/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
представників сторін:
від позивача: Дрьоміна Л.В. (в залі суду),
від відповідача: не з'явились,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Дрьоміної Л.В. про стягнення витрат на правничу допомогу
у розгляді апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 (повний текст складено 08.05.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 (повний текст складено 19.05.2025)
у справі № 910/436/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський"
про визнання недійсним рішення загальних зборів в частині, статуту в частині та зборів представників від об'єднання в частині,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
09.10.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) адвоката Дрьоміної Л.В. надійшла заява про розподіл судових витрат.
У поданій заяві заявниця просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" (далі - ОСББ) на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги у сумі 19 000,00 грн.
На обґрунтування поданої заяви заявниця зазначила, що надання позивачу правничої допомоги на суму 19 000,00 грн підтверджується договором від 09.01.2025 про надання правничої допомоги, додатковою угодою №2 від 21.06.2025 до договору, детальним описом від 04.09.2025, актом від 04.09.2025 про надання правничої допомоги (наданих послуг) за договором.
Дії суду щодо розгляду заяви по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2025 заяву передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Дрьоміної Л.В. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/436/25. Розгляд заяви призначено на 22.10.2025.
Позиції учасників справи.
Від ОСББ заяв або клопотань щодо заяви, що розглядається, не надійшло.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):
1) визнати недійсним Рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фундуклєєвський» (далі - ОСББ) від 26.05.2021 в частині підп. 1 п. 1, яке оформлене Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, в частині затвердження підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції від 26.05.2021 щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;
2) визнати недійсним підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ в редакції від 26.05.2021, затверджений Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 закрито провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним рішення зборів представників ОСББ від 23.12.2024 в частині, передбаченій п. 3 «Про преміювання працівників керуючої дирекції». В іншій частині позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Рішення загальних зборів ОСББ від 26.05.2021 в частині підп. 1 п. 1, яке оформлено Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021 в частині затвердження підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ «Фундуклєєвський» в редакції від 26.05.2021 щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Визнано недійсним підп. 7 п. 6.12 Розділу 6 «Збори представників від Об'єднання» Статуту ОСББ «Фундуклєєвський» в редакції від 26.05.2021, затверджений Протоколом загальних зборів ОСББ від 26.05.2021, щодо питання визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління. Стягнуто з ОСББ в дохід Державного бюджету України 6 056,00 грн судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 заяву про ухвалення додатково рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСББ на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2025, ОСББ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 у справі №910/436/25 та закрити провадження у справі, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/436/25 та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні заяви про розподіл судових витрат; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу та стягнути на користь відповідача судовий збір.
23.06.2025 ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У відзиві ОСОБА_1 повідомив, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн, що складається з ознайомлення з апеляційною скаргою представника відповідача, написання відзиву на апеляційну скаргу та представництво у судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді.
У цей же день позивач подав заяву про розподіл судових витрат (в порядку ч.8 ст.129 ГПК України), у якій заявив, що докази про надання професійної правничої допомоги будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 апеляційну скаргу ОСББ на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та додаткове рішення від 13.05.2025 у справі №910/436/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 та додаткове рішення від 13.05.2025 у справі №910/436/25 залишено без змін.
09.10.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Дрьоміної Л.В. надійшла заява про розподіл судових витрат.
Вимоги та обґрунтування цієї заяви наведені вище за тестом цієї постанови.
З наданих із заявою та наявних у справі матеріалів суд встановив таке.
09.01.2025 ОСОБА_1 (клієнт) уклав з адвокатом Дрьоміною Л.В. (далі - адвокат) договір про надання професійної правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Розмір оплати праці адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору (п. 4.1 договору).
21.06.2025 сторони уклали додаткову угоду №2 від до договору, згідно з п. 2 якої вартість надання правової допомоги складається з такого: ознайомлення з апеляційною скаргою та складання відзиву на неї - 12 000,00 грн; представництво в одному судовому засіданні - 3 500,00 грн; складання інших процесуальних документів у справі у разі необхідності - від 2 000,00 грн.
04.09.2025 сторони підписали акт про надання правничої допомоги (наданих послуг) за договором, згідно з яким за період з 21.06.2025 по 04.09.2025 адвокат надала, а ОСОБА_1 прийняв такі послуги за договором: ознайомлення з апеляційною скаргою та складання відзиву на апеляційну скаргу, подання відзиву через «Електронний суд» 12 000,00 грн; представництво та участь у судових засіданнях: 09.07.2025 - 3500,00 грн, 03.09.2025 - 3 500,00 грн. Загальна сума наданої професійної правничої допомоги - 19 000,00 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема в абз. 2 підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 він наголосив на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Оскільки із заявою не надано доказів оплати правничої допомоги, суд звертається до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Дослідивши надані заявницею докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 19 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції (зазначено в акті від 04.09.2025), отже, їх розмір є обґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Дрьоміної Л.В. про стягнення витрат на правничу допомогу, до стягнення з ОСББ на користь ОСОБА_1 підлягають 19 000,00 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Дрьоміної Л.В. про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фундуклєєвський» (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 58 А, код ЄДРПОУ 39783925) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова