вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа № 910/3518/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Лич С.В.;
відповідача - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Київської митниці
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025
у справі №910/3518/25 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Київської митниці
до Приватного акціонерного товариства «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс»
про стягнення грошових коштів.
У березні 2025 року Київська митниця звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс» про відшкодування збитків, завданих втратою переданого на відповідальне зберігання та не повернутого майна, загальною вартістю 14427984,71 грн, а також стягнення пені та штрафу, передбачених договором зберігання №72-23 від 26.04.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2025 відкрито провадження у справі №910/3518/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.
24.07.2025 до суду першої інстанції позивачем подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В клопотанні Київська митниця також просила на підставі ч. 2 ст. 226 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 173135,82 грн, сплачений за подання позовної заяви.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/3518/25 позов Київської митниці залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Водночас, у мотивувальній частині ухвали судом також вказано на відсутність підстав для повернення позивачу судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Ухвала мотивована тим, що оскільки клопотання позивача подано ним до початку розгляду справи по суті, наявні підстави для залишення позову без розгляду в силу п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. В частині відсутності підстав для повернення судового збору місцевий господарський суд зазначив, що у разі залишення позову без розгляду за заявою позивача судовий збір відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягає поверненню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Київська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали в частині вирішення питання про повернення судового збору порушено норми процесуального права.
Позивач стверджує, що при заявленні вимоги про повернення судового збору митниця керувалася, зокрема: п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, згідно якого суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; ч. 2 ст. 226 ГПК України, згідно якої про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету; п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи у разі залишення заяви або скарги без розгляду. Разом з тим, під час судового засідання суд не роз'яснив позивачу наслідок подання заяви про залишення позову без розгляду, що фактично призвело до втрати митницею коштів у розмірі 173135,82 грн. Водночас, якщо б до проголошення ухвали суд роз'яснив позивачу, що обрана ним процесуальна дія не призведе до повернення судового збору, митниця обрала б іншу процесуальну дію.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3518/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3518/25, призначено її до розгляду на 14.10.2025, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
Відповідач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У призначене засідання суду 14.10.2025 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників Приватного акціонерного товариства «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс» не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 269 та ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Оскільки питання правомірності залишення позову без розгляду позивачем не порушується, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справа переглядається в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.
За змістом ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Водночас, ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього кодексу;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
В такий спосіб законодавцем диференційовано як можливі варіанти процесуальної поведінки позивача (подання заяви про залишення позову без розгляду або відмова від позову), так і відповідні дії суду (залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі).
При цьому правові наслідки зазначених дій є різними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
В той же час, ч. 4 ст. 226 ГПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Відповідно до ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності належить до основних принципів господарського судочинства та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, ним було подано саме клопотання про залишення позову без розгляду, а Господарським судом міста Києва ухвалою від 08.09.2025 було залишено без розгляду позов Київської митниці.
Таким чином, вирішивши питання щодо залишення позову без розгляду, у суду першої інстанції в силу приписів ч. 2 ст. 226 ГПК України виник обов'язок щодо вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про судовий збір».
За змістом ч. 2 ст. 123 ГПК України порядок повернення судового збору встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 7 Закон України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, наведені положення Закону України «Про судовий збір» унеможливлюють повернення судового збору в разі подання учасником справи заяви про залишення позову без розгляду та подальшого задоволення такої заяви судом.
Зважаючи на те, що позов у даній справі залишений без розгляду саме за заявою Київської митниці, тобто самого позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у даному випадку правових підстав для повернення судового збору.
Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №916/1022/20.
У своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що при поданні клопотання про залишення позову без розгляду він керувався, зокрема, положенням п. 4 ч. 1 ст. 7 Закон України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду.
Водночас, скаржник не пояснює, чому він цитує вказане положення закону не повністю, оскільки наведений пункт в дужках містить винятки щодо повернення судового збору, зокрема, у випадку якщо позовна заява залишається без розгляду за заявою (клопотанням) позивача. При цьому, у клопотанні про залишення позову без розгляду, поданому до суду першої інстанції, позивач також процитував положення п. 4 ч. 1 ст. 7 Закон України «Про судовий збір» не повністю, тобто таким чином, щоб протрактувати приписи закону на свою користь.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судом першої інстанцій обставинами і фактично зводяться до невірного та спотвореного тлумачення скаржником норм ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/3518/25 в оскаржуваній частині постановлена у відповідності до вимог законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга Київської митниці не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/3518/25 в частині покладення судових витрат на позивача залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Київську митницю.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 24.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов