Справа № 712/9688/25
Провадження № 2/712/3871/25
24 жовтня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
представника позивача Манзар Т.В.,
представника відповідача Микитишин О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
І. Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та відповідача
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у шлюбі з 04.11.2006 до 02.12.2011, від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12.10.2011 з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття.
У 2024 році донька вступила на денну форму навчання до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського.
ОСОБА_3 навчається на факультеті менеджменту та маркетингу, не працює, навчається на денній формі, потребує матеріальної допомоги для придбання підручників, канцелярських товарів, оплати проїзду, проживання та харчування.
Позивачка зазначила, що відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, однак матеріальної допомоги дочці не надає. Посилаючись на ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дочкою 23-річного віку.
Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Микитишин О.М. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач є військовослужбовцем, проходить службу за контрактом осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 , постійно проживає у місті Києві разом із дружиною ОСОБА_4 та двома малолітніми дітьми - ОСОБА_5 2013 року народження та ОСОБА_6 2024 року народження. Дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку, тому основне матеріальне забезпечення сім'ї здійснює саме відповідач. Крім того, він надає фінансову допомогу своєму батькові, пенсіонеру, який є хворим на цукровий діабет.
Відповідач визнав свій обов'язок брати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, однак заперечив проти заявленого розміру аліментів частини доходу. На його думку, такий розмір є надмірним з урахуванням наявних сімейних і матеріальних обставин.
Він вказав, що позивачка не надала доказів понесених витрат на утримання дочки під час навчання, а також замовчує факт отримання ОСОБА_7 академічної стипендії у розмірі 2 000,00 грн щомісячно.
Відповідач частково визнав позов і просив суд стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Крім того, відповідач повідомив, що понесе витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 12 000,00 грн.
Позивачка ОСОБА_1 , діючи через представника адвоката Манзар Т.В., подала відповідь на відзив відповідача, у якому повністю заперечила проти доводів відповідача, зазначивши, що останній є працездатним, має стабільний дохід як військовослужбовець із середньомісячним заробітком близько 40 000,00-50 000,00 грн, що підтверджується сплатою ним у травні 2025 року аліментів у розмірі 9 932,37 грн.
Позивачка наголосила, що відповідач має у власності житлову квартиру та три земельні ділянки, дві з яких здає в оренду, отримуючи додатковий дохід, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.09.2025.
Звертаючи увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 22.07.2024 у справі № 688/4308/23, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20 та від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23, представник позивачки зазначила, що наявність у платника аліментів інших дітей або дружини без доведеного погіршення його матеріального становища не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Позивачка звернула увагу суду, що відповідач не надав жодних належних доказів про погіршення свого матеріального становища порівняно з періодом, коли він сплачував аліменти у розмірі 1/4 частини доходу на утримання тієї ж дитини до її повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Микитишин О.М., подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що несе значні щомісячні витрати на оренду житла в місті Києві у розмірі 24 000,00 грн, сплату комунальних платежів, лікування дітей, придбання харчування та засобів гігієни.
Згідно з довідкою про доходи від 15.09.2025 № 960/9842 за період з 01.06.2025 до 31.08.2025 його дохід склав 266 172,60 грн.
Також відповідач має у власності три земельні ділянки та двокімнатну квартиру у м. Рівне, але наголосив, що з них отримує незначний орендний дохід - близько 8 706 грн на рік, який не впливає суттєво на його фінансове становище
Відповідач звернув увагу суду, що висновки Верховного Суду, на які посилається позивачка (зокрема постанова від 22.07.2024 у справі № 688/4308/23), не підлягають застосуванню до даної категорії спорів, оскільки стосуються зменшення аліментів на неповнолітніх дітей за ст. 192 СК України, тоді як цей спір стосується стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що регулюється главою 16 СК України.
Відповідач зазначив, що донька ОСОБА_7 навчається за кошти державного бюджету та отримує академічну стипендію у розмірі 2 000,00 грн, тому не перебуває в повній матеріальній залежності від позивачки.
На підставі викладеного представник відповідача просив суд задовольнити позов частково, визначивши розмір аліментів у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення
Позовна заява ОСОБА_1 16.07.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.07.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача ОСОБА_8 10.09.2025 подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача ОСОБА_9 15.09.2025 подано відповідь на відзив, а також клопотання про витребування доказів, яке 20.10.2025 за клопотанням представника позивача залишено без розгляду.
Представником відповідача 18.09.2025 подано заперечення.
Суд 20.10.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.
Позиції сторін в судовому засіданні
Представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позов з наведених у ньому мотивів.
Представник позивача ОСОБА_8 вважала за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з мотивів наведених у її заявах по суті справи.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
У ході розгляду справи судом установлено, що сторони - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2006 року. Від цього шлюбу у них в 2007 році народилася дочка ОСОБА_3 .
Шлюб між сторонами розірвано відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02.12.2011.
Згідно з рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12.10.2011 з відповідача ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання дочки в розмірі всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття.
З матеріалів справи вбачається, що дочка сторін - ОСОБА_3 у 2024 році вступила на денну форму навчання в Національних технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», де навчається на факультеті менеджменту та маркетингу за держзамовленням. Термін навчання до 30.06.2028. ОСОБА_3 проживає в гуртожитку, вартість проживання становить 1 523,00 грн та отримує стипендію в розмірі 2 000,00 грн щомісячно.
Згідно із долученою до матеріалів справи довідкою про доходи ОСОБА_1 після відрахування податків та зборів отримує заробітну плату в розмірі 7 037,80 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в червні 2013 року уклав шлюб з ОСОБА_10 . У шлюбів в них у 2013 році народився син ОСОБА_5 та у 2024 році - дочка ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб та свідоцтвами про народження.
Дружина відповідача - ОСОБА_1 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 з 01.06.2024 до 12.01.2027 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
ОСОБА_2 має квартиру в м. Рівне та є власником трьох земельних ділянок. Упродовж червня-серпня 2025 року ОСОБА_2 отримав дохід у розмірі 266 172,60, що в середньому становить 88 724,20 грн.
З 25.06.2025 ОСОБА_2 орендує квартиру в м. Києві зі щомісячною платою 24 000,00 грн.
Також відповідач має батька ОСОБА_11 , 1955 року народження, який є пенсіонером та перебуває на спостереженні у лікарів у зв'язку з захворюванням на цукровий діабет.
Системний аналіз вказаних вище норм вказує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Враховуючи надані сторонами матеріали та докази, а також встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що відповідач здатний надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання. Зазначений факт відповідачем не заперечується.
При визначенні суми, яку потребно стягнути на утримання дочки сторін суд виходить із таких мотивів.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_3 навчається за кошти державного бюджету (денна форма), отримує академічну стипендію 2 000,00 грн щомісячно та проживає у гуртожитку з оплатою 1 523,00 грн на місяць. Навчання за держзамовленням і стипендія не усувають обов'язку батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (ст. 199 СК України), однак зменшують обсяг необхідної допомоги, оскільки частково покривають витрати на здобуття освіти та базові потреби студентки.
Водночас, відповідно до ст. 182, 200 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан та матеріальне становище платника, наявність інших утриманців й інші істотні обставини. З матеріалів справи встановлено, що відповідач є військовослужбовцем, його сукупний дохід за червень-серпень 2025 року становить 266 172,60 грн, тобто близько 88 724,20 грн на місяць. На утриманні відповідача перебувають дві малолітні дитини та дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і не має постійного доходу. Сім'я орендує житло в м. Києві зі щомісячною оплатою 24 000,00 грн. Наявність у відповідача квартири та земельних ділянок підтверджена, однак доведений річний орендний дохід є незначним і не впливає істотно на щомісячний баланс доходів та витрат сім'ї.
Оцінюючи потреби повнолітньої дитини, суд виходить із того, що незважаючи на бюджетне навчання і стипендію, ОСОБА_3 має регулярні щомісячні витрати (проживання у гуртожитку, проїзд, харчування, засоби гігієни, канцтовари, зв'язок тощо). Разом із тим, з огляду на стипендію 2 000,00 грн та обов'язок другого з батьків (матері) брати участь в утриманні (ст. 180 СК України), потреба в утриманні від батька має бути визначена у межах необхідного та достатнього, без покладання на нього надмірного тягаря.
За таких обставин суд вважає, що заявлена позивачкою частка 1/4 доходу є надмірною і не відповідає принципу співмірності витрат на дитину, а також принципу розумного розподілу обов'язку утримання між обома батьками. Натомість запропонований відповідачем розмір 1/8 доходу є оптимальним компромісом між інтересами повнолітньої дитини та реальними сімейними зобов'язаннями платника аліментів.
З урахуванням установленого середнього щомісячного доходу відповідача близько 88 724,20 грн, 1/8 становить орієнтовно 11 090,53 грн на місяць. У поєднанні зі стипендією 2 000,00 грн та внеском матері це має забезпечити необхідний і достатній рівень утримання студентки (ст. 182, 200 СК України), покрити витрати на проживання в гуртожитку та інші постійні потреби, і водночас не порушує баланс інтересів усіх дітей відповідача та членів його сім'ї.
Доказів системного фінансового утримання батька-пенсіонера відповідачем, які б істотно змінювали висновок про можливість сплати 1/8 доходу, не надано (ст. 81 ЦПК України), тому ці доводи не зменшують визначену судом частку.
Одночасно суд відхиляє доводи позивачки, яка посилалася на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22.07.2024 у справі № 688/4308/23, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20 та від 03.07.2024 у справі № 552/2073/23, де зазначено, що наявність у платника аліментів інших дітей або дружини без доведеного погіршення його матеріального становища не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Суд вважає, що наведені рішення стосуються іншої категорії спорів, а саме визначення чи зміни розміру аліментів на неповнолітніх дітей відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, тоді як даний спір стосується стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що регулюється главою 16 СК України (ст. 198-201).
Тому правові висновки, зроблені Верховним Судом у наведених постановах, не можуть бути застосовані у даній справі за відмінністю предмета правового регулювання та характеру обставин, які підлягають встановленню. У даному випадку суд враховує не лише потребу дитини в матеріальній допомозі, але й загальне матеріальне навантаження на відповідача, пов'язане з утриманням двох малолітніх дітей і дружини, яка тимчасово не працює, що є істотною обставиною відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним за цих обставин є визначення розміру аліментів у частці 1/8 з усіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову й до завершення навчання доньки, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.
На переконання суду такий розмір узгоджується з принципом справедливості, рівності та достатності утримання, і забезпечує реальне покриття основних освітніх та побутових потреб ОСОБА_3 без надмірного фінансового навантаження на відповідача.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено на 50 %, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 605,60 грн.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 1 ст. 134 ЦПК України передбачено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правову (правничу) допомогу відповідачем до матеріалів справи долучено: договір № 51 про надання правової допомоги від 12.07.2025; акт № 51 від 15.07.2025 прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги; додатковий договір від 15.07.2025; квитанцію про сплату ОСОБА_1 7 000,00 грн за надані юридичні послуги.
У судовому засіданні представник відповідача Микитишин О.М. просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 500,00 грн, мотивуючи на те, що об'єм наданих послуг не відповідає заявленій сумі.
Суд, дослідивши подані позивачкою докази понесення витрат на правничу допомогу, вважає, що вони підтверджують реальність, розумність та співмірність заявленої суми.
З наданих документів убачається, що адвокатом Манзар Т.В. фактично здійснювалось представництво інтересів позивачки в судовому процесі, зокрема: підготовлено та подано позовну заяву із додатками; складено відповідь на відзив; подано клопотання про витребування доказів; здійснено участь у судовому засіданні та підготовлено правову позицію по суті спору.
Суд бере до уваги, що справа стосується визначення розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, тобто потребувала правової аргументації з урахуванням специфіки правового регулювання глави 16 Сімейного кодексу України, аналізу судової практики Верховного Суду, а також підготовки процесуальних документів, що впливають на результат справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін.
Посилання представника відповідача на необхідність зменшення розміру витрат суд оцінює критично, оскільки не надано доказів та переконливих аргументів їхньої завищеності.
Отже, суд не знаходить правових підстав для зменшення заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням часткового задоволення позову (на 50 %), зазначена сума підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто у розмірі 3 500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 16.07.2025 і до закінчення нею навчання але не більше, як до досягнення нею 23-ого віку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) втрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Повний текст рішення складено 24.10.2025.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя В.О. Пономар