вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Справа№ 910/13583/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання Михайленко С.О.,
за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока"
про відвід судді Сибізі О.М.
та заяву судді Сибіги О.М. та судді Михальської Ю.Б.
про самовідвід у справі
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024
у справі № 910/13583/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока"
про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 5 166 474,11 грн, -
В провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Михальська Ю.Б., перебуває справа № 910/13583/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 розгляд справи № 910/13583/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 призначено на 23.10.2025
23.10.2025 о 13:42 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід судді Сибіги О.М. у справі № 910/13583/23.
Зазначену заяву мотивовано тим, що у відповідача є обґрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності розгляду суддею Північного апеляційного господарського суду Сибігою О.М. апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/13583/23.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, які викладені у заяві про відвід, дійшла висновку, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока" відвід судді Північного апеляційного господарського суду Сибізі О.М. є необґрунтованим, з огляду на наступне.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Як вже вказувалося, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, згідно із п. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Так, скаржник зазначив, що скасування Верховним Судом ухвали про зупинення провадження у справі № 910/13583/23 створює правові підстави для ініціювання заяви про відвід судді Сибізі О.М.
На думку заявника, наведений факт дає підстави вважати про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Сибіги О.М.
Фактично у поданій заяві про відвід судді заявник посилається на процесуальні рішення колегії суддів у даній справі. В той же час ухвалення відповідних процесуальних рішень не може слугувати підставою для відводу судді, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені заявником твердження та обставини також не можуть бути підставою для відводу.
Об'єктивні обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, з якими положення ст.ст. 35, 36 ГПК України пов'язують можливість задоволення відводу - відсутні.
З огляду на вищевикладені доводи, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи те, що заява про відвід надійшла до суду 23.10.2025, тобто пізніше аніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока" про відвід є необґрунтованою, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні.
Проте, не дивлячись на відсутність будь-якого прямого чи опосередкованого інтересу до результатів розгляду даної справи, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість зазначеної колегії суддів при розгляді даної справи, недопущення у подальшому сумнівів в учасників справи чи інших осіб щодо неупередженості суду апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади в Україні, суддя Сибіга О.М. та суддя Михальська Ю.Б. заявили самовідвід від розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно із ч. 3 ст. 38 ГПК України самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно із ч. 9 ст. 39 ГПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Для самовідводу судді, за практикою Європейського суду з прав людини, "достатньо мінімального будь-якого сумніву".
Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи" (Micallef 98). Слово "боятися" підкреслює допустиму ірраціональність сумніву. Обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу. Вони можуть бути, при раціональному аналізу, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на її перший погляд, вони викликають побоювання в упередженості суду.
У пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява № 4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" та від 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З урахуванням вищевикладеного, розглянувши заяву судді Сибіги О.М. та судді Михальської Ю.Б. про самовідвід від розгляду даної справи, не дивлячись на відсутність у суддів будь-якого прямого чи опосередкованого інтересу до результатів розгляду даної справи, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість вказаних суддів при розгляді даної справи, недопущення у подальшому сумнівів в учасників справи чи інших осіб щодо неупередженості суду апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади в Україні, суд задовольняє вказану заяву про самовідвід.
Керуючись ст. 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна Затока" про відвід судді Сибізі О.М., подану в межах справи № 910/13583/23 визнати необґрунтованою та відмовити в її задоволенні.
2. Заяву судді Сибіги О.М. та судді Михальської Ю.Б., про самовідвід у справі № 910/13583/23 задовольнити.
3. Справу № 910/13583/23 передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Ю.Б. Михальська
О.В. Тищенко