вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2025 р. Справа№ 910/11294/23 (910/10619/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника відповідача Рєпкіна Н.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024, суддя Івченко А.М.)
у справі № 910/11294/23 (910/10619/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін"
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Сетам",
про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення майна з під арешту,
в межах справи № 910/18632/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" звернулось в господарський суд із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування арешту на нерухоме майно, накладений постановою СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві № 10-29890 від 09.03.2012, на підставі якого внесено запис № 22126552 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна - нежилі приміщення VIII-го поверху, загальною площею 1 114 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1340616080000), розташовані в будівлі за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, в Шевченківському районі м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався не те, що є власником нерухомого майна, на яке накладено арешт у межах кримінального провадження та внесено відповідний запис у державні реєстри на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36867786 від 01.09.2017, прийнятого державним реєстратором Державного підприємства "Сетам" Хибою Анною Володимирівною. Наявний арешт перешкоджає власнику, який не має жодного відношення до кримінального провадження (в межах якого накладено відповідний арешт), розпоряджатись своїм майном.
В подальшому позивач змінив предмет спору та просив виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо такого об'єкту нерухомого майна містять запис за №22126552 про обтяження належного ТОВ "ФК "Толкфін" майна у вигляді нежилих приміщень VIII-го поверху, загальною площею 1 114 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1340616080000), розташованих в будівлі за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, в Шевченківському районі м. Києва, арештом, накладеним постановою про накладення арешту на майно, серія та номер: 10-29890, виданою 09.03.2012 СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, перенесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36867786 від 01.09.2017, прийнятого державним реєстратором Державного підприємства "Сетам" Хибою Анною Володимирівною. Також, позивач просив замінити первісного відповідача на належного - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
У заяві про зміну предмета позову, позивач послався на обставини скасування арешту згідно з постановою про скасування арешту від 02.07.2014 старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві майора поліції Федоренка І.М. у кримінальному провадженні № 12014100100006741. Цією ж постановою було зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції в м. Києві внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з приводу скасування обтяження нерухомого майна.
Існування запису про арешт, який скасовано ще в 2014 році, за доводами позивача, є наслідком протиправної бездіяльності Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, правонаступником якої є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо невиконання постанови старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві майора поліції Федоренка І.М. від 02.07.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета спору, задоволено заяву позивача про заміну відповідача та замінено відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі №910/11294/23 (910/10619/24) позов задоволено повністю; вирішено виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №22126552 про обтяження арештом належного ТОВ "ФК "Толкфін" майна у вигляді нежилих приміщень VIII-го поверху, загальною площею 1114 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1340616080000), розташовані в будівлі за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, в Шевченківському районі м. Києва, накладений постановою про накладення арешту на майно, серія та номер: 10-29890, видана 09.03.2012 СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, перенесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36867786 від 01.09.2017, прийнятого державним реєстратором Державного підприємства "Сетам" Хибою Анною Володимирівною.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 в частині задоволення позовних вимог до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, призначено розгляд справи на 11.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкладено розгляд справи на 22.04.2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025, у зв'язку із перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, для розгляду справи № 910/11294/23 (910/10619/24) визначено колегію суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 відкладено розгляд справи на 10.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відкладено розгляд справи на 15.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відкладено розгляд справи на 30.09.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів в судовому засіданні 30.09.2025 ухвалила розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їх неявка у відповідності до ст. 270 ГПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
В судовому засіданні 30.09.2025 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлений боржником в межах справи про банкрутство № 910/11294/23 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін", провадження у якій відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп фактор" та застосовано до боржника процедуру розпорядження майном.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі №910/12118/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 02.07.2024, визнано права ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (після правонаступництва - ТОВ "ФК "Толкфін") іпотеки на нежилі приміщення VIII-го поверху, загальною площею 1 114 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1340616080000), розташовані в будівлі за адресою: вул. Січових Стрільців, 17 в Шевченківському районі м. Києва, згідно з договором іпотеки від 31.05.2005, які належать на праві власності Приватній компанії з обмеженою у розмірі акцій відповідальності "Бевало Інвестментс Лімітед".
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав від 28.08.2024 за позивачем зареєстроване право власності на нежилі приміщення VIII-го поверху, загальною площею 1114 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1340616080000), розташовані у м. Києві, вул. Січових Стрільців, 17.
Одночасно, Державний реєстр речових прав містить запис про обтяження № 22126552, а саме арешт нерухомого майна, який перенесено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 36867786 від 01.09.2017, державний реєстратор: Хиба Анна Володимирівна, Державне підприємство "Сетам", дата державної реєстрації: 12.03.2012, документи, подані для державної реєстрації: постанова про накладення арешту на майно № 10-29890 від 09.03.2012 СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Як зазначає позивач, арешт на майно скасовано згідно з постановою про скасування арешту від 02.07.2014 старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві майора поліції Федоренка І.М. у кримінальному провадженні № 12014100100006741.
Згідно з зазначеною постановою від 02.07.2014 за клопотанням ПАТ КБ "Надра" був скасований накладений арешт на майно, а саме на об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 17; зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції в м. Києві внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з приводу скасування обтяження нерухомого майна.
Вказана постанова про скасування арешту майна від 02.07.2014 супровідним листом від 02.07.2014 № 58/14677 була направлена у Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві для виконання. На супровідному листі міститься розписка ОСОБА_1 про його отримання 02.07.2014.
Станом на день подання позову в суд Державний реєстр речових прав містить запис про обтяження № 22126552, а саме арешт нерухомого майна, що дає підстави для висновку про невиконання постанови про скасування арешту майна від 02.07.2014 зі сторони Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві в частині покладеного обов'язку внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з приводу скасування обтяження нерухомого майна.
Відповідач заперечує проти позову з підстав того, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є учасником спірних правовідносин.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду даного спору відсутні правові підстав для існування обтяження належного ТОВ "ФК "Толкфін" майна арештом згідно спірного запису, адже такий арешт втратив свою юридичну силу ще з 02.07.2014. Невиконання постанови слідчого про скасування арешту майна від 02.07.2014 зумовило виникнення обставин, за яких законний власник майна позбавлений права повноцінного розпорядження своїм правом власності з огляду на продовження офіційного визнання державою обтяження якого не існує 10 років.
Поряд з цим, суд вважав очевидним, що з огляду на відсутність у ТОВ "ФК "Толкфін" будь-якого статусу учасника відповідного кримінального провадження, тривалий час, що минув після направлення постанови слідчого про скасування арешту реєстраційній службі, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у реєстраційних органах, зміну законодавства, яке регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вирішення питання про припинення втручання у право власності окрім як в судовому порядку є неможливим.
З огляду на наведене, враховуючи продовження існування запису про обтяження майна ТОВ "ФК "Толкфін" арештом, що скасований в 2014 році, суд дійшов висновку про наявність підстав для його вилучення як способу захисту прав власності шляхом звільнення майна з-під арешту, що в т.ч. відповідає визначеним в ст.ст. 26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" випадкам можливості вчинення таких дій.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежним відповідачем у справі, оскільки порядок виконання постанови слідчого про скасування арешту не був дотриманий, а матеріали справи не містять доказу про звернення до компетентного органу, що уповноважений для скасування арешту. Окрім того, скаржник вважає, що позивач не довів порушення його права, позаяк жодних належних та допустимих доказів, які свідчать про отримання постанови про скасування арешту майна від 02.07.2014 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві не надано. Таке ґрунтується лише на доводах позивача і не підтверджує порушення його прав.
Погоджуючись із доводами апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати:
1) з яких саме правовідносин сторін виник спір;
2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;
3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;
4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Тобто, право на судовий захист пов'язане виключено з порушенням суб'єктивного права позивача. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило завданню господарського судочинства та праву на звернення до господарського суду, що пов'язане із захистом саме порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача (частина перша статті 2, частина друга статті 4 ГПК України).
Суд також враховує, що обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач.
Апеляційний суд зауважує, що даний позов із вимогами про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження нерухомим майном шляхом вилучення з державного реєстру запису про арешт, є різновидом негаторного позову.
Негаторний позов - це вимога законного власника або титульного володільця майна про усунення будь-яких перешкод, які заважають йому користуватися і розпоряджатися своїм майном. На відміну від віндикаційного позову, у негаторному позові власник не втрачав володіння майном, але зіткнувся з неправомірними діями, що обмежують його можливості.
Тобто, порушення прав позивача може бути зумовлене чиненням особою неправомірних дій/бездіяльності - відповідачем.
В даному випадку, такими діями можуть бути необґрунтована відмова відповідача вилучити, як про те заявлене у позові, відповідний запис з реєстру, ігнорування заяви позивача про вилучення арешту з реєстру тощо, враховуючи обставини скасування арешту згідно з постановою про скасування арешту майна від 02.07.2014.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 господарського процесуального кодексу України).
Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи; передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Водночас цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Колегія суддів зазначає про недоведеність позивачем порушення його прав саме зі сторони відповідача, позаяк відсутні докази звернення до відповідача з приводу вчинення будь-яких дій, зокрема, про вилучення запису про арешт на майно.
Розписка ОСОБА_1 про отримання 02.07.2014 супровідного листа про надсилання постанови про скасування арешту на адресу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві не може бути визнана належним доказом її вручення адресату, оскільки не містить посади особи, якій був вручений зазначений супровідний лист, відповідно, не може підтверджувати порушення права позивача у зв'язку з бездіяльністю реєстраційної служби.
Сам факт існування в державному реєстрі запису про обтяження не може свідчити про порушення прав позивача сам зі сторони відповідача.
Також, слід зазначити, що відповідач у відповідності до ст. 8 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як територіальний орган Міністерства юстиції України не має повноважень суб'єкта державної реєстрації прав, зокрема, щодо забезпечення проведення державної реєстрації прав, ведення Державного реєстру прав. Такими суб'єктами згідно ст. 6 названого Закону є:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Отже, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не бере участь у спірних правовідносинах, відповідно, не може бути визнаний судом як належний відповідач у справі.
Колегія суддів також враховує, що позивач перебуває в судових процедурах банкрутства та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11294/23 до нього як боржника застосовано процедуру розпорядження майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства.
Тобто, боржник станом на день звернення з даним позовом не мав права відчужувати нерухоме майно (тимчасово обмежений у такому праві), відповідно існування в державному реєстрі відповідного запису про арешт нерухомого майна спростовує доводи позивача про наявність перешкод у реалізації ним прав власника, які заявлені як підстави при зверненні до суду із даним позовом.
Разом з тим, арешт на майно боржника у відповідності до ст. 50 КУзПБ може бути знятий господарським судом (в межах провадження у справі про банкрутство) за заявою керуючого санацією, або одночасно із застосуванням до боржника ліквідаційної процедури після визнання його банкрутом згідно із ст. 59 КУзПБ. І таке судове рішення може бути підставлю для державної реєстрації припинення відповідного обтяження в державному реєстрі прав.
Позаяк позивач перебуває у процедурі розпорядження майном боржника, існування запису про арешт майна виключає підстави для висновку про порушення права власності позивача, в тому числі і права розпорядження належним йому нерухомим майном.
Оскільки, обставини порушення прав позивача, які мають існувати саме на момент звернення із позовом, при розгляді даної справи судом не знайшли свого підтвердження, а відтак не підлягають й судовому захисту шляхом задоволення позову.
Тобто, в даному випадку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису за №22126552 про обтяження арештом належного на ТОВ "ФК "Толкфін" майна у вигляді нежилих приміщень VIII-го поверху, загальною площею 1 114 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1340616080000).
Одночасно, колегія суддів зазначає, що позивачем обраний, а судом помилково застосований спосіб захисту, який суперечить закону, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
Такими випадками є визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
В даному випадку, належним способом захисту прав позивача має бути проведена державна реєстрація припинення арешту на підставі постанови про скасування арешту, втім позивач не звертався до органу державної реєстрації прав про вчинення реєстраційної дії, а відповідач не є таким органом державної реєстрації, що виключає задоволення заявлених до нього позовних вимог.
За вказаних обставин, колегія суддів констатує порушення судом першої інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що визнається підставою для скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України належить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Питання про судові витрати з результатами апеляційного розгляду справи суд не вирішує, оскільки відповідне клопотання не заявлялось відповідачем в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/11294/23 (910/10619/24) скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 27.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх