вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Справа№ 927/571/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.10.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024
(повний текст рішення складено 23.10.2024)
у справі № 927/571/24 (суддя Фесюра М.В.)
за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1. Акціонерного товариства "Укртелеком"
2. Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача:
1. Департамента з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації
2. Головного управління ДСНС України в Чернігівській області
за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Акціонерного товариства "Укрпошта"
про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження захисною спорудою цивільного захисту шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання повернути захисну споруду до державної власності, -
Короткий зміст позовних вимог
Ніжинська окружна прокуратура (прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" (відповідач-1) та Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (відповідач-2) про усунення перешкод у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 95758, розташованим за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівської області, шляхом:
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 30.07.2009 № 353 "Про оформлення права приватної власності на частки нежитлової будівлі по пл. Заньковецької, 4 в м. Ніжині" у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 95578, площею 76,6 кв.м, розташоване у підвалі трьохповерхового нежитлового приміщення за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівської області;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 31.07.2009 серії САС № 381019, виданого рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 30.07.2009 № 353;
- скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради Андрусенко О.В. від 06.08.2009, номер запису 331 в книзі 4, реєстраційний номер 23515047;
- зобов'язання Акціонерного товариства "Укртелеком" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 95578, розташовану за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівської області на користь держави в особі Фонду державного майна України.
Позовні вимоги мотивовано тим, що захисна споруда цивільного захисту в силу положень ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України є обмежено оборотоздатною річчю та не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну. З огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірної споруди цивільного захисту у приватну власність АТ «Укртелеком», державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція права власності означеного товариства на споруду цивільного захисту.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління ДСНС України в Чернігівській області.
28.08.2024 Господарським судом Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24 у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що спірне нерухоме майно - захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 95758, площею, 76,6 кв.м, розташоване за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівської області в силу закону відноситься до об'єктів загально-державного значення з обмеженою оборотоздатністю та не підлягало приватизації (корпоратизації) або іншому відчуженню. Тобто, набуття захисної споруди у приватну власність АТ «Укртелеком» є протиправним. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24, 12.11.2024 Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є пред'явлення віндикаційного, а не негаторного позову. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції не враховано, які документи стали підставою для реєстрації за товариством права власності на спірне майно, а відтак їх скасування впливає на можливість реалізації прав особи, яка їх отримала щодо нерухомого майна, отже доводить ефективність обраного позивачем способу захисту. Крім того, прокурором строки позовної давності на звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 матеріали апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури у справі № 927/571/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Козир Т.П., Михальська Ю.Б.
25.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/571/24.
05.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/571/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/571/24 за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 та призначено розгляд справи на 06.02.2025.
13.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги підтримує, просить апеляційну скаргу задовольнити. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що захисна споруда цивільного захисту є обмежено оборотоздатною річчю, тому не могла бути відчужена у приватну власність. З огляду на те, що захисна споруда цивільного захисту вибула з державної власності без згоди власника, отже державна реєстрація права приватної власності на спірну захисну споруду цивільного захисту є незаконною.
20.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Укртелеком» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що спірне нерухоме майно в силу закону відноситься до об'єктів загально-державного значення з обмеженою оборотоздатністю та не підлягало приватизації (корпоратизації) або іншому відчуженню, відтак набуття захисної споруди у приватну власність АТ «Укртелеком» є протиправним.
30.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Ніжинської окружної прокуратури надійшли пояснення, в яких доводи апеляційної скарги підтримує, апеляційну скаргу просить задовольнити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 розгляд справи відкладено на 20.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Укртелеком" про зупинення апеляційного провадження у справі № 927/571/24 та зупинено апеляційне провадження у справі № 927/571/24 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі № 918/938/23.
01.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в якому просить поновити провадження у справі № 927/571/24 та врахувати висновки, які зроблені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 918/938/23 та залишити без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/571/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 для розгляду справи № 927/571/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б. Гончаров С.А.
03.09.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 927/571/24 за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.10.2024 та призначено розгляд справи на 02.ґ0.05.
В судовому засіданні 02.10.2025 оголошувалась перерва до 23.10.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Чернігівської області та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв'язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком", яке було перейменовано у ПАТ «Укртелеком», правонаступником якого є АТ "Укртелеком", та затверджено його статут.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 № 948-р до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком".
Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 09.08.2004 № 189 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Чернігівській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ "Укртелеком", затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" по Чернігівській дирекції (філії) згідно з додатком.
За актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 09.08.2004, Державним комітетом зв'язку та інформатизації України передано, а Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" прийнято об'єкти нерухомого майна по Чернігівській філії ВАТ "Укртелеком" згідно з переліком, зокрема, і будівлі приміщення по вул. Заньковецької, 4 в м. Ніжині.
Рішенням від 30.07.2009 № 353 «Про оформлення права приватної власності на 3/4 частки нежитлової будівлі по пл. Заньковецької, 4 в м. Ніжині» Виконавчого комітету Ніжинської міської ради вирішено оформити право приватної власності з послідуючою видачею свідоцтва про право власності, за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» на 3/4 частки нежитлові будівлі площею 1847,0 кв.м з допоміжними будівлями та спорудами по пл. Заньковецької, 4 в м. Ніжині.
31.07.2009 Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради видано Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 381019, відповідно до якого ВАТ «Укртелеком» є власником частки об'єкту: нежитлової будівлі "виробнича дільниця", що за адресою: пл. Заньковецької М. (пл. 50 років Жовтня), 4, загальною площею 2424,7 кв.м; нежитлової будівлі "виробнича дільниця" літ. А, 1802,0 кв.м; підвалу, Пд, 622,7 кв.м; ґанку, а; ґанку, а1; ґанку, а2; ґанку, а4; ґанку, а5; складу, Б; гаражу, Г; воріт, 2; хвіртки, 3; воріт, 4; хвіртки, 5; огорожі, 6; гаражу, г; вбиральні, У; гаражу, Г1; гаражу, Г2; гаражу, Г3; гаражу, Г4; прохідної, Д; складу, Б1. До часток нежитлової будівлі "виробнича дільниця" відноситься: в нежитловій будівлі "виробнича дільниця" "А": приміщення І поверху: приміщ. 3-1 пл. 35,7 кв.м; приміщ. 3-2 пл. 2,6 кв.м; приміщ. 3-3 пл. 39,0 кв.м; приміщ. 3-4 пл. 15,6 кв.м; приміщ. 3-5 пл. 9,1 кв.м; приміщ. 3-6 пл. 0,6 кв.м; приміщ. 3-7 пл. 16,1 кв.м; приміщ. 3-8 пл. 0,7 кв.м; приміщ. 3-9 пл. 0,5 кв.м; приміщ. 3-10 пл. 1,7 кв.м; приміщ. 3-11 пл. 2,3 кв.м; приміщ. 4-1 пл. 21,0 кв.м; приміщ. 4-2 пл. 13,4 кв.м; приміщ. 4-3 пл. 1,2 кв.м; приміщ. 4-4 пл. 2,1 кв.м; приміщ. 4-5 пл. 11,8 кв.м; приміщ. 4-6 пл. 6,8 кв.м. Приміщення ІІ поверху пл. 527,4 кв.м. Приміщення ІІІ поверху пл. 643,0 кв.м. В підвалі "Пд": приміщ. 3-95 пл. 13,2 кв.м; приміщ. 3-96 пл. 13,6 кв.м; приміщ. 3-97 пл. 1,7 кв.м; приміщ. 3-98 пл. 9,2 кв.м; приміщ. 3-99 пл. 14,1 кв.м; приміщ. 3-100 пл. 12,8кв.м; приміщ. 3-101 пл. 5,0 кв.м; приміщ. 3-102 пл. 63,7 кв.м; приміщ. 3-103 пл. 33,7 кв.м; приміщ. 3-104 пл. 6,7 кв.м; приміщ. 3-105 пл. 15,3 кв.м; приміщ. 3-106 пл. 17,6 кв.м; приміщ. 3-107 пл. 3,7 кв.м; приміщ. 3-108 пл. 6,5 кв.м; приміщ.3-109 пл. 15,2 кв.м; приміщ. 3-110 пл. 10,1 кв.м; приміщ. 3-111 пл. 6,6 кв.м; приміщ. 3-112 пл. 2,3 кв.м; приміщ. 3-113 пл. 2,3 кв.м; приміщ. 3-114 пл. 1,0 кв.м; приміщ. 3-115 пл. 1,1 кв.м; приміщ. 3-116 пл. 6,6 кв.м; приміщ. 3-117 пл. 22,3 кв.м; приміщ. 3-118 пл. 18,4 кв.м; приміщ. 3-119 пл. 42,2 кв.м; приміщ. 3-121 пл. 13,5 кв.м; приміщ. 2-1 пл. 37,7 кв.м; приміщ. 2-2 пл. 41,8 кв.м. частина приміщень загального користування: тамбур І, сходова клітина ІІ, коридор ІІІ, тамбур IV, сходова клітина V, тамбур VІ, сходова клітина VІІ, коридор VІІІ, коридор ІХ, сходова клітина Х, коридор 2-4 - загальна площа частини приміщень загального користування 58,5 кв.м; 3/5 частини гараж "Г", гараж "г", ч. склада "Б", склад "Б1", частина вбиральні "У", гараж "Г1", гараж "Г2", гараж "Г3", гараж "Г4", ганок "а1", ганок "а2", ганок "а5", 1/2 частина воріт № 2; 1/2 частина хвіртки № 3; 1/2 частина воріт; частина хвіртки № 5; огорожа № 6. Загальна площа 3/4 частки становить 1847,0 кв.м.
Право власності ВАТ "Укртелеком" на зазначене майно зареєстроване реєстратором Ніжинського міжміського бюро технічної інвентаризації Андрусенко О.В. за номером 331 у книзі 4, реєстраційний номер 8416056, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 23515047 від 06.08.2009.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.05.2024 № 380079451 до 3/4 часток нежитлової будівлі "виробнича дільниця" відноситься: у нежитловій будівлі "виробнича дільниця" літ. "А": приміщ. І поверху: приміщ. 3-1 пл. 35,7 кв.м; приміщ. 3-2 пл. 2,6 кв.м; приміщ. 3-3 пл. 39,0 кв.м; приміщ. 3-4 пл. 15,6 кв.м; приміщ. 3-1 пл. 35,7 кв.м; приміщ. 3-5 пл. 9,1 кв.м; приміщ. 3-6 пл. 0,6 кв.м; приміщ. 3-7 пл. 16,1 кв.м; приміщ. 3-8 пл. 0,7 кв.м; приміщ. 3-9 пл. 0,5 кв.м; приміщ. 3-10 пл. 1,7 кв.м; приміщ. 3-11 пл. 2,3 кв.м; приміщ. 4-1 пл. 21,0 кв.м; приміщ. 4-2 пл. 13,4 кв.м; приміщ. 4-3 пл. 1,2 кв.м; приміщ. 4-4 пл. 2,1 кв.м; приміщ. 4-5 пл. 11,8 кв.м; приміщ. 4-6 пл. 6,8 кв.м; Приміщ. ІІ поверху пл. 527,4 кв.м; Приміщ. ІІІ поверху пл. 643,9 кв.м; в підвалі "Пд": приміщ. 3-95 пл. 13,2 кв.м; приміщ. 3-96 пл. 13,6 кв.м; приміщ. 3-97 пл. 1,7 кв.м; приміщ. 3-98 пл. 9,2 кв.м; приміщ. 3-99 пл. 14,1 кв.м; приміщ. 3-100 пл. 12,8 кв.м; приміщ. 3-101 пл. 5,0 кв.м; приміщ. 3-102 пл. 63,7 кв.м; приміщ. 3-103 пл. 33,7 кв.м; приміщ. 3-104 пл. 6,7 кв.м; приміщ. 3-105 пл. 15,3 кв.м; приміщ. 3-106 пл. 17,6 кв.м; приміщ. 3-107 пл. 3,7 кв.м; приміщ. 3-108 пл. 6,5 кв.м; приміщ. 3-109 пл.15,2 кв.м; приміщ. 3-110 пл.10,1 кв.м; приміщ. 3-111 пл. 6,6 кв.м; приміщ. 3-112 пл. 2,3 кв.м; приміщ. 3-113 пл. 2,3 кв.м; приміщ. 3-114 пл. 1,0 кв.м; приміщ. 3-115 пл. 1,1 кв.м; приміщ. 3-116 пл. 6,6 кв.м; приміщ. 3-117 пл. 22,3 кв.м; приміщ. 3-118 пл. 18,4 кв.м; приміщ. 3-119 пл. 42,2 кв.м; приміщ. 3-121 пл. 13,5 кв.м; приміщ. 2-1 пл. 37,3 кв.м; приміщ. 2-2 пл. 41,8 кв.м. частина приміщень загального користування: тамбур І, сходова клітина ІІ, коридор ІІІ, тамбур IV, сходова клітина V, тамбур VІ, сходова клітина VІІ, коридор VІІІ, коридор ІХ, сходова клітина Х, коридор 2-4 - загальна площа 1/2 частини приміщень загального користування 58,5 кв.м; 3/5 частини гаража "Г", гараж "г", частина склада "Б", склад "Б1", частина вбиральні "У", гараж "Г1", гараж "Г2", гараж "Г3", гараж "Г4", ганок «а1», ганок «а2», ганок «а5», 1/2 частина воріт № 2; 1/2 частина хвіртки № 3; 1/2 частина воріт № 4; частина хвіртки № 5; огорожа № 6. Загальна площа 3/4 частки становить 1844,1 кв.м.
Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття за адресою: площа Заньковецької, 4 в м. Ніжині знаходиться протирадіаційне укриття № 95758, що належить Чернігівській філії ПАТ "Укртелеком", клас сховища ПРУ - 100, на 80 чоловік.
Згідно паспорту захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 95758 вказана захисна споруда прийнята в експлуатацію 27.12.1979. У відповідності до технічних характеристик: місткість 80 осіб, загальна площа 76,6 кв.м, укриття є вбудованим.
Листом від 15.11.2012 № 15-739 Чернігівська філія ПАТ "Укртелеком" звернулася до Ніжинського міжміського бюро технічної інвентаризації з проханням виконати роботи щодо технічної інвентаризації захисної споруди, яка належить ПАТ "Укртелеком", з виготовленням технічних паспортів, зокрема, за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, пл. Заньковецької, 4.
03.01.2013 КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" на замовлення ПАТ "Укртелеком" виготовило Технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ, обліковий № 95758; літер "Пд.1", відповідно до якого власником ПРУ № 95578 за адресою: площа Заньковецької, 4 "Пд.1" є ПАТ "Укртелеком". Згідно з експлікацією приміщень до плану захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційного укриття обліковий номер 95758, № 4, літер "Пд1", площа Заньковецької, місто Ніжин внесено підвальне приміщення загальною площею 76,6 кв.м, а саме: 1 - основне приміщення площею 37,3 кв.м, 2 - основне приміщення площею 39,3 кв.м. Основні технічні характеристики захисної споруди: ПРУ-100, група-4, вбудоване, підвал, рік вводу в експлуатацію 1979, місткість осіб - 80; загальна площа 76,6 кв.м.
В акті технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ № 95758 від 30.01.2013 та актах оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 07.06.2021, від 17.10.2023, від 23.01.2024 зафіксовано, що протирадіаційне укриття групи 4 класу місткістю на 80 осіб, загальною площею 76,6 кв.м має обмежено придатний технічний стан, санітарний стан - задовільний.
У листі від 05.06.2024 № 01/34-221 КП "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" повідомлено Ніжинську окружну прокуратуру, що згiдно з iнформацiєю з iнвентаризацiйної справи за адресою: м. Нiжин, площа Заньковецької, 4 нерухоме майно належить на правi спiльної часткової власностi за ВАТ "Укртелеком" на 3/4 частки, про що видано свідоцтво про право власності від 31.07.2009 з конкретним користуванням. У пiдвалі літ. "Пд" зазначено: прим. 2-1 пл. 37,7 кв.м, прим. 2-2 пл. 41,8 кв.м, разом 79,5 кв.м. За замовленням ПАТ "Укртелеком" на виготовлення захисної споруди № 95758 проведено поточну технiчну iнвентаризацiю примiщення ПРУ та виданий технічний паспорт станом на 03.01.2013. Площа змiнилася i стала: прим. 2-1 пл. 37, 3 кв.м, прим. 2-2 пл. 39, 3 кв.м, разом 76,6 кв.м. В технiчному паспортi ПРУ на cxeмi землi вказана площа забудови (зовнiшня площа) примiщень, яка становить 99,8 кв.м. У свiдоцтвi про право власностi за ПАТ "Укртелеком" зазначено перелік приміщень загального користування.
Посилаючись на порушення законодавства щодо відчуження нерухомого майна з особливим правовим статусом, як захисної споруди цивільного захисту, прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що прокурором не доведено належними і допустимими доказами, на підставі яких документів саме Фонд державного майна України є органом, уповноваженим здійснювати управління спорудою цивільного захисту № 95758, розташованою в підвалі будівлі за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область. Прокурором не надано документального підтвердження того, що держава як власник при створенні ВАТ «Укртелеком» (перетворенні з Українського державного підприємства «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство) передала спірне майно на баланс, в управління Фонду державного майна України. Крім того, відповідач-1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази будівництва та введення в експлуатацію захисної споруди, а також відсутня інформація щодо перебування даної споруди в системі обліку захисних споруд ДСНС. Відповідач-1 вважає, що вимоги прокурора не відповідають належному способу захисту. Також відповідач-1 заявив про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог прокурора та зазначає про відсутність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо представництва інтересів держави.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п'ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").
Тобто, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
У постанові від 20.10.2020 у справі № 924/250/19 Верховний Суд зауважив, що звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
08.09.2023 листом за 52-75-663вих-23 Ніжинською окружною прокуратурою повідомлено Фонд державного майна України про факт незаконного вибуття з державної власності майна, яке не може бути приватизовано, а саме: захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття, розташованого за адресою: пл. Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівської області, а також зазначено про необхідність повідомлення про вжиті заходи з метою повернення вказаного майна у державну власність.
Листом від 25.09.2023 № 10-24-24653 Фонд державного майна України повідомив Ніжинську окружну прокуратуру, що захисна споруда цивільного захисту за адресою: пл. Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівської області не належить до сфери управління Фонду, внаслідок чого претензійно-позовна робота не здійснювалася. При цьому, Фонд державного майна України зауважив про необхідність вжиття заходів прокурорського реагування з метою повернення вказаного майна у державну власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.
Статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
За змістом ч. 1 ст. 4 названого Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
Отже, Фонд державного майна України, будучи обізнаним про встановлені порушення у підконтрольній сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжив достатніх та необхідних заходів для захисту інтересів держави.
За наведених обставин, Ніжинська окружна прокуратура листом № 52-77-4296 вих24 від 18.06.2024 повідомила Фонд державного майна України про звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту ПРУ № 95578 за адресою: м. Ніжин, пл. Заньковецької, 4.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
У відповідності до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Статтею 345 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Спір у даній справі виник щодо нерухомого майна - частини нежитлової будівлі - 3/4, що знаходиться за адресою: пл. Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська обл., набутого у власність АТ «Укртелеком» у 2009 році.
Як встановлено судом, ВАТ "Укртелеком" є власником нежитлової будівлі загальною площею 3/4 за адресою: пл. Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська обл., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 380079451 від 24.05.2024.
Вказане нерухоме майно включає нежитлову будівлю «виробнича дільниця» площею 1802 кв.м, до складу якої входить нежитлове приміщення площею ПД: прим. 2-1 площею 37,7 кв.м та прим. 2-2 площею 47,8 кв.м, загальна площа 79,5 кв.м.
Як вбачається з інформації з Інвентаризаційної справи № 9455 на будівлю нежитлове приміщення ПД: прим. 2-1 площею 37,7 кв.м та прим. 2-2 площею 47,8 кв.м знаходиться у підвалі нежитлової будівлі «виробнича дільниця» та значиться на схемі «Пд».
Судом встановлено, що у підтвердження правого статусу підвального приміщення за адресою: пл. Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська обл., як захисної споруди (протирадіаційного укриття) надано: (1) паспорт захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 95758, відповідно до якого захисну споруду прийнято в експлуатацію 1979 року; технічні характеристики: місткість 80 осіб, загальна площа76,6 кв.м, укриття є вбудованим, клас сховища - Кз-100, Б-2; (2) облікову картку протирадіаційного укриття, в якій визначено технічні характеристики: конструкція, показник захисту Кз-100; тип укриття: вбудоване, підвал вбудовано в 3 поверхову будівлю; рік введення в експлуатацію 1979; місткість 80 осіб; загальна площа 76,6 кв.м; (3) технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття від 03.01.2013, реєстровий № 331, розташоване за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область; відповідно до плану захисної споруди цивільного захисту на будівлю № 4, літер "Пд-1" підвал, приміщення загальною площею 76,6 кв.м поділено на дві частини, площами 39,3 кв.м та 37,3 кв.м; (4) акти оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 95758 від 07.06.2021, від 17.10.2023, від 23.01.2024, в яких зазначено, що приміщення розташоване за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область є захисною спорудою цивільного захисту, протирадіаційним укриттям групи 4 клас, № 95758, вбудоване в будівлю, місткість на 80 осіб, належить Чернігівській філії АТ "Укртелеком", балансоутримувач: Чернігівська філія АТ "Укртелеком"; (5) акти технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ № 95758 від 30.01.2013 за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область, балансоутримувач "ПАТ "Укртелеком" Чернігівська філія, рік вводу в експлуатацію 1979, вбудований підвал, місткість - 80 чоловік; (6) відомості про захисні споруди цивільного захисту ГУ ДСНС України у Чернігівській області, лист № 6202-23 від 25.08.2023.
Водночас, за доводами відповідача-1 на момент передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "Укртелеком" та оформлення права власності на таке майно, була відсутня будь-яка інформація стосовного того, що у складі зазначеного майна перебуває захисна споруда цивільного захисту № 95758, така інформація відсутня і в технічній документації на об'єкт нерухомого майна за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область. Крім того, відповідач наголошує, що прокурором не доведено факт, що спірна захисна споруда була відчужена із державної в приватну власність.
Як свідчать матеріали справи, листом № 739 від 15.11.2012 ПАТ "Укртелеком" Чернігівська філія зверталося до МБТІ м. Ніжин з проханням виконати технічну інвентаризацію захисної споруди з виготовленням технічного паспорту, яка належать ПАТ "Укртелеком", № 95758, площею 70 кв.м за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область.
Пунктом 2.35 Державних будівельних норм А.3.1-9-2000 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання", затверджених Наказом Держбуду України від 2000-10-13 № 229 (чинних станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що прийняття закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони оформлюється актом державної приймальної комісії. У звітність про введення в дію захисних споруд (постановка на облік) включаються тільки ті об'єкти, по яким затверджено акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію та за наявності гарантійного паспорта - сертифіката на об'єкт, який видається генеральним підрядником. На підставі цих документів оформляється облікова картка і паспорт захисної споруди.
З наведеного слідує, що наявність технічного паспорту та облікової картки свідчить про введення в дію захисної споруди (постановку на облік).
З облікової картки захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 95758 за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область вбачається, що остання належить Чернігівській філії ПАТ "Укртелеком".
Згідно з п. 21 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001, складовими частинами технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план захисної споруди цивільного захисту; 4) експлікація приміщень захисної споруди цивільного захисту; 5) основні технічні характеристики захисної споруди цивільного захисту; 6) технічна характеристика конструктивних елементів; 7) санітарно-технічні системи та спеціальне інженерне обладнання; 8) технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання захисної споруди цивільного захисту.
При цьому, в п. 30 Розділу І зазначеної Інструкції визначено, що замовники технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна забезпечують доступ виконавця з технічної інвентаризації на об'єкт під час виконання робіт із технічної інвентаризації та створення для цього безпечних умов праці; надання виконавцю з технічної інвентаризації інформації та документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації; супроводження виконавця на об'єкті або надання виконавцю представника, який супроводжуватиме його. Замовники технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна забезпечують повноту і достовірність надання відомостей і документів, необхідних для здійснення технічної інвентаризації.
Таким чином, на відповідача-1 покладено обов'язок із забезпечення надання повноти та достовірності відомостей щодо спірної захисної споруди цивільного захисту, як замовника технічної інвентаризації.
Матеріали справи свідчать, що відповідач-1 здійснив дії із замовлення та виготовлення необхідних документів з технічної інвентаризації щодо спірної захисної споруди цивільного захисту, чим визнав факт наявності захисної споруди № 95758 за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область.
За встановлених обставин, підставним є висновок, що доказом наявності захисної споруди № 95758 за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область є облікова картка протирадіаційного укриття № 95758 та технічний паспорт.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розташоване у підвалі будівлі приміщення площею 76,6 кв.м за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область має правовий статус захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття).
Судом встановлено, що ВАТ «Укртелеком» створено згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації від 27.12.1999 № 155 шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.1993 № 508.
Засновником товариства виступив Державний комітет зв'язку та інформатизації України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України.
Рішенням № 8 загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» від 14.06.2011 найменування ВАТ «Укртелеком» змінено на ПАТ «Укртелеком».
Рішенням від 22.04.2021 річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртелеком» змінено повне найменування Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на Акціонерне товариство «Укртелеком».
Отже, Акціонерне товариство «Укртелеком» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» та Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком».
Верховний Суд неодноразово виснував, що проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18 та № 912/1672/18, від 18.03.2021 у справі № 924/592/20, від 12.10.2021 у справі № 924/1431/20).
При корпоратизації держава зберігає контроль та вплив на об'єкт власності через корпоративні права щодо майна створеного акціонерного товариства.
Так, відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» у разі прийняття рішення про приватизацію корпоратизованих товариств, їх засновники передавали державним органам приватизації для приватизації (продажу) тільки акції.
Враховуючи вищевикладене, спірна захисна споруда цивільного захисту № 95758 належить до об'єктів загальнодержавного значення, відтак не підлягала приватизації в силу встановлених законом заборон.
З огляду на те, що спірна захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 95758, площею 76,6 кв.м за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівської області відноситься до об'єктів загальнодержавного значення та не підлягало приватизації (корпоратизації) або іншому відчуженню, отже набуття вказаної захисної споруди у приватну власність АТ "Укртелеком" є протиправним.
Щодо належного способу захисту колегія суддів зазначає наступне.
Звертаючись до суду з даним позовом прокурор стверджує, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок набуття ВАТ "Укртелеком" права власності на майно за адресою: площа Заньковецької, 4, м. Ніжин, Чернігівська область, в яке входить захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 95758.
Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ("Afanasyev v. Ukraine" (заява № 38722/02, § 75)).
Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (Panteleyenko v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Так, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа чи суб'єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, зокрема, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 року у справі № 466/8649/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння майном, є віндикаційний позов.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).
Відтак, в задоволенні позову слід відмовити через неналежність обраного Ніжинською окружною прокуратурою способу захисту прав за встановлених судом вище обставин.
Враховуючи, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів дійшла висновку не давати відповідь на кожен аргумент апеляційної скарги з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах «Проніна проти України», «Руїз Торіха проти Іспанії» (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про відмову в позові.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2024 у справі № 927/571/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 927/571/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
Ю.Б. Михальська