вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 920/1291/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Ходаківської І.П.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання Король Я.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро»
на рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2025
у справі № 920/1291/24 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро»
до 1) Синівської сільської ради Роменського району Сумської області
2)Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій»
про визнання поновленим договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди,
за участю представників:
від позивача: Вагоровська А.Е.
від відповідача 1: Ломака Ю.М.
від відповідача 2: не з'явились,
У жовтні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Синівської сільської ради Роменського району Сумської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій» про:
1) визнання поновленим договору оренди землі від 07.12.2016 НОМЕР_2 на земельні ділянки загальною площею 3,627, у тому числі: рілля - 3,369 га, сіножаті - 0,258 га, за кадастровими номерами: 5923285600:01:003:0050, 5923285600:02:006:0047, а у зв'язку з інвентаризацією земель, які знаходяться в адмін. межах Синівської сільської ради - актуальні кадастрові номери: 5923285600:01:003:0185 та 5923285600:02:006:0156 (право оренди зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2017 за номером запису про інше речове право (право оренди): 18643173) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі № НОМЕР_1, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, що викладена в прохальній частині позовної заяви;
2) визнання відсутнім права оренди ТОВ ФГ «ОБРІЙ» на земельні ділянки кадастровий номер 5923285600:01:003:0185, площею 3,369 га (номер запису в реєстрі щодо права оренди: 49731147) та кадастровий номер 5923285600:02:006:0156, площею 0,258 га (номер запису в реєстрі щодо права оренди: 49733646).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до закінчення строку дії договору від 07.12.2016 позивач дотримався вимог законодавства, що регламентують його поведінку, необхідну для укладення договору оренди на новий строк, натомість Синівська сільська рада фактично не розглянула надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, не заперечувала щодо запропонованих умов, знехтувала своїм обов'язком добросовісно провести переговори.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.06.2025 у справі № 920/1291/24 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки, які є об'єктом оренди за договором від 07.12.2016 та земельні ділянки, що передані в оренду ТОВ «Фермерське господарство «Обрій» під час дії договору, укладеного з позивачем, хоч і мають інші кадастрові номери, але є тими самими земельними ділянками. Водночас місцевий господарський суд зазначив, що докази реєстрації позивачем права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5923285600:02:006:0047 площею 0,258 га в матеріалах справи відсутні, а тому на дату звернення з клопотанням щодо укладення договору на новий строк право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 5923285600:02:006:0047 у позивача не виникло, земельна ділянка в оренду не передана. За цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2025 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» до відповідачів: 1) Синівської сільської ради Роменського району Сумської області 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій» про визнання поновленим договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує права та законні інтереси позивача. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що перший відповідач передав 24.03.2023 в оренду другому відповідачу земельні ділянки, які на момент прийняття рішення та укладення договорів оренди (тобто 24.03.2023) перебували в оренді у позивача на підставі договору оренди від 07.12.2016, однак, одночасно дійшов помилкових висновків щодо неможливості задовольнити позовні вимоги (навіть за наявності визнаного ним же факту порушення прав позивача) через недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору. Також скаржник наголошує, що в даному випадку орендодавець (відповідач 1) взагалі не надав оцінку змісту додаткової угоди та не запропонував внести в неї зміни, мотивувавши тим, що спірні земельні ділянки не є тотожними. Крім того на думку скаржника оскаржуваним рішенням суду першої інстанції взагалі не обґрунтовано підстави для відмови у задоволенні вимоги про визнання відсутнім права оренди другого відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» на рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2025 у справі № 920/1291/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2025.
22.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
05.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
08.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Синівської сільської ради Роменського району Сумської області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 заяву представника Синівської сільської ради Роменського району Сумської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2025.
В судовому засіданні 22.10.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача 2.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.12.2016 між позивачем та Саївською сільською радою укладений договір оренди землі № НОМЕР_1 за умовами якого, на виконання рішення Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 06.12.2016 № 80-11/2016, позивачу в оренду передаються земельні ділянки, що входять до складу спадщини та перебувають в управлінні орендодавця, за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0050 та 5923285600:02:006:0047. Загальна площа земельних ділянок 3,627 га, у тому числі рілля - 3,369 га, пасовища 0,258 га. (т.1, а.с. 18-19)
Також, відповідно до додатку до рішення Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 06.12.2016 № 80-11/2016, а саме списку не переоформлених часток (паїв), власником зазначених земельних ділянок є ОСОБА_1; номер паю - НОМЕР_1 . (т.1, а.с. 17)
Місцевий господарський суд встановив, що номер договору оренди від 07.12.2016 відповідає номеру паю.
Відповідно до п. 3.1. договору, договір укладено на строк 7 (сім) років до 07.12.2023.
Згідно з п. 3.2. договору у разі державної реєстрації права власності на земельну ділянку спадкоємця або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини, до складу якої входить земельна ділянка, відумерлою дія договору припиняється, але не раніше завершення сезонних робіт, необхідних для збору врожаю на відповідних земельних ділянках.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п. 15.1. договору, останній вважається укладеним, вступає в дію та приймається сторонами до виконання після його підписання сторонами.
Отже, позивач листом від 21.09.2023 звернувся до першого відповідача з клопотанням, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, звернувся з пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах. У листі позивач зазначив про укладення 07.12.2016 договору оренди земельних ділянок відповідно до якого передано йому в оренду земельні ділянки за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0050 та 5923285600:02:006:0047, а у зв'язку з інвентаризацією земель, які знаходяться в адміністративних межах Синівської сільської ради їх актуальні кадастрові номери 5923285600:01:003:0185, 5923285600:02:006:0156. До листа позивач додав проект додаткової угоди, згідно з яким позивач пропонує внести зміни до преамбули договору щодо сторін, у зв'язку із заміною орендодавця, зміни до п. 2.2. договору щодо кадастрових номерів земельних ділянок, поновити договір з 07.12.2023 на 7 років. (т.1, а.с. 55)
В свою чергу, Синівська сільська рада листом від 16.10.2023 повідомила, що земельні ділянки за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0185, 5923285600:02:006:0156 передані в оренду ТОВ «Фермерське господарство «Обрій» відповідно до рішення Синівської сільської ради від 24.03.2023; земельні ділянки, які знаходяться в оренді у позивача та земельні ділянки, які знаходяться в оренді у ТОВ «Фермерське господарство «Обрій» не є тотожними, твердження позивача про зміну кадастрових номерів земельних ділянок, що перебувають в оренді у ТОВ «СК-Агро» є помилковими, тому правові підстави для задоволення клопотання позивача відсутні. (т.1, а.с. 31)
Рішенням Синівської сільської ради від 24.03.2023 передано в оренду ТОВ «Фермерське господарство «Обрій» земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Саївського старостинського округу (згідно із додатком) строком на 7 років; встановлено, що з моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку, передану в оренду ТОВ «Фермерське господарство «Обрій», згідно із додатком, або державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за рішенням суду про визнання спадщини відумерлою договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності; встановлено орендну плату за договорами оренди землі, об'єктом оренди за якими є земельні ділянки, вказані у Додатку, в розмірі 17% (сімнадцять відсотків) від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок; уповноважено Синівського сільського голову укласти від імені Синівської сільської ради з ТОВ «Фермерське господарство «Обрій» договори оренди землі. (т.1, а.с. 24)
Згідно з додатком до рішення Синівської сільської ради до переліку земельних ділянок, як передаються в оренду ТОВ «Фермерське господарство «Обрій», включено земельні ділянки кадастровий номер 5923285600:01:003:0185 площею 3,369 га та кадастровий номер 5923285600:02:006:0156 площею 0,2580 га (ПІБ власника - ОСОБА_1 ; номер паю - НОМЕР_1). (т.1, а.с. 25)
В подальшому, на виконання зазначеного рішення 24.03.2023 між відповідачами укладені договори оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0185, 5923285600:02:006:0156. (т.1, а.с. 75-77, 79-81)
Право оренди другого відповідача на земельні ділянки на підставі договорів оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з реєстру. (т.1, а.с. 78, 82)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що на момент ухвалення спірного рішення між відповідачем 1 та позивачем діяв укладений договір оренди землі, а перелік земельних ділянок, які перебувають в оренді у позивача та земельних ділянок, які були передані ТОВ «ФГ «Обрій» в оренду на підставі спірного рішення відповідача 1 - є тотожними, що на думку позивача говорить про те, що відповідачем 1 в порушення прав та законних інтересів позивача передано в оренду ТОВ «ФГ «Обрій» земельні ділянки, які перебували в оренді у позивача, тобто фактично передано в «повторну оренду».
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли внаслідок передачі Синівською сільрадою в оренду ТОВ ФГ «Обрій» земельних ділянок, які перебувають в оренді у позивача, а тому на думку позивача це рішення порушує його права як законного орендаря переданих ділянок.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (стаття 95 Земельного кодексу України).
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (стаття 152 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).
У статті 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Подібну позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020 у справі № 923/733/19.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення вже реалізовано шляхом укладення договору оренди, а тому не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 920/714/23 та від 13.05.2025 у справі № 920/715/23.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо укладення додаткової угоди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Отже, строк дії договору оренди від 07.12.2016 - до 07.12.2023. (п. 3.1. договору)
Пунктом 3.3. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Колегія суддів зазначає, що позивач листом від 21.09.2023 (тобто у встановлений договором строк) звернувся до відповідача 1, як управителя земельних ділянок, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, звернувся з пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах. (т.1, а.с. 55)
Зі змісту листа позивача від 21.09.2023 № 1027 вбачається, що 07.12.2016 було укладено договір оренди земельних ділянок за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0050 та 5923285600:02:006:0047, однак у зв'язку з інвентаризацією земель, які знаходяться в адміністративних межах Синівської сільської ради актуальними кадастровими номерами є 5923285600:01:003:0185, 5923285600:02:006:0156.
Також, до листа доданий проект додаткової угоди, згідно з яким позивач пропонував внести зміни до преамбули договору щодо сторін, у зв'язку із заміною орендодавця, зміни до п. 2.2. договору щодо кадастрових номерів земельних ділянок, поновити договір з 07.12.2023 на 7 років. (т.1, зв.а.с. 55)
Водночас, 16.10.2023 (тобто у встановлений законом строк), Синівська сільська рада листом повідомила, що земельні ділянки за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0185, 5923285600:02:006:0156 передані в оренду ТОВ «Фермерське господарство «Обрій» відповідно до рішення Синівської сільської ради від 24.03.2023; земельні ділянки, які знаходяться в оренді у позивача та земельні ділянки, які знаходяться в оренді у ТОВ «Фермерське господарство «Обрій» не є тотожними, твердження позивача про зміну кадастрових номерів земельних ділянок, що перебувають в оренді у ТОВ «СК-Агро» є помилковими, тому правові підстави для задоволення клопотання позивача відсутні. (т.1, а.с. 31)
Водночас стаття 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає судовий захист для орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки за умовами договору.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що договір від 07.12.2016 № НОМЕР_1 є укладеним, сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема об'єкту оренди - сформованих земельних ділянок із присвоєними кадастровими номерами, строку дії договору оренди, орендної плати та інших умов.
Також, відповідно до додатку до рішення Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 06.12.2016 № 80-11/2016 вбачається, що кадастрові номери земельних ділянок визначені у списку не переоформлених часток (паїв). (т.1, а.с. 17)
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області відомостей про земельні ділянки за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0050 та 5923285600:02:006:0047 не свідчить про те, що станом на 2016 рік їх не існувало, не свідчить про те, що сторони договору від 07.12.2016 не погодили таку істотну умову як об'єкт оренди.
Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, Синівська сільська рада Роменського району Сумської області передала 24.03.2023 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій» земельні ділянки, які на момент прийняття рішення та укладення договорів оренди (тобто 24.03.2023) перебували в оренді у позивача згідно діючого договору оренди від 07.12.2016.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач 1 передав в оренду відповідачу 2 спірні земельні ділянки з іншими, визначеними на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), кадастровими номерами 5923285600:01:003:0185, 5923285600:02:006:0156.
Вказані обставини підтверджуються однаковим номером паю, власником паю, площею земельних ділянок.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що присвоєння інших кадастрових номерів на підставі технічної документації із землеустрою не спростовує того факту, що це ті самі земельні ділянки на території Саївського старостинського округу Синівської сільської ради, як і інформація Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відсутність у нього відомостей про земельні ділянки за кадастровими номерами 5923285600:01:003:0050 та 5923285600:02:006:0047.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 на території Саївського старостинського округу Синівської сільської ради належать декілька земельних ділянок за однаковим номером паю.
Тому уточнення площ частини земельних ділянок та зміна кадастрових номерів після розроблення та затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельні ділянки не спростовує того факту, що це ті самі земельні ділянки на території Саївського старостинського округу Синівської сільської ради.
Колегія суддів також звертає увагу, що 03.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій» надіслано письмове повідомлення позивачу, в якому вказано, що відповідач 2 є орендарем земельних ділянок та про потребу передати земельні ділянки, що додатково підтверджує факт передачі в повторну оренду тих самих земельних ділянок, що вже перебували в користуванні позивача. (т.1, а.с. 30)
Зокрема, в п.11 зазначеного листа вказано про необхідність звільнити земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 . (паї НОМЕР_2, НОМЕР_3).
Отже позивачем належними доказами доведено факт виникнення у нього права на спірні земельні ділянки, які були передані йому за договором оренди від 07.12.2016, та факт передачі саме цих земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій» згідно договорів оренди від 24.03.2023.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» та Синівською сільською радою договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди).
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Строк дії договору оренди від 07.12.2016 - до 07.12.2023, тобто передача в оренду земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій» відбулась під час дії договору оренди від 07.12.2016.
Разом з тим, чинним законодавством України, у тому числі Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не передбачено право сільської, селищної, міської ради передавати у користування (оренду) невитребувані та неуспадковані частки (паї), які на правовій підставі вже знаходиться у користуванні (в оренді) іншої особи.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що викладені вище обставини в сукупності свідчать про безпідставність та необґрунтованість доводів Синівської сільської ради викладених в листі № 02-26/1796 від 16.10.2023 стосовно відсутності правових підстав задоволення клопотання позивача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, з огляду на наявність таких підстав згідно з статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час звернення з відповідним листом - пропозицією і виникнення спірних правовідносин), ч. 2 ст. 144 Конституції України та відсутності законодавчих обмежень стосовно розгляду відповідного листа - повідомлення позивача, і внаслідок не розгляду якого право позивача було порушеним і внаслідок чого він звернувся до суду з відповідним позовом.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції та встановлено вище, на дату укладення договору від 07.12.2016 земельні ділянки, що є об'єктом оренди за договором, були сформовані (земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера - ч. 4 статті 791 Земельного кодексу України).
Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» станом на 07.12.2016 було передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції чинний з 01.01.2016 було визначено, що державна реєстрація права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.
За умовами п. 6.1., 6.3. договору земельна ділянка вважається переданою орендодавцем та прийнятою орендарем з моменту державної реєстрації права оренди землі.
Відповідно до п. 15.2 договору право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до чинного законодавства України. Орендар проводить всі необхідні дії, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, сторони у договорі погодили, що земельні ділянки передаються в оренду (вважаються переданими) з моменту державної реєстрації права оренди землі і обов'язок щодо реєстрації права оренди покладений на орендаря - позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5923285600:01:003:0050 площею 3,369 га зареєстроване позивачем в реєстрі речових прав (інформація зі спеціального розділу) 17.01.2017. (т.1, а.с. 20)
В той же час, суд першої інстанції вірно встановив, що докази реєстрації позивачем права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5923285600:02:006:0047 площею 0,258 га в матеріалах справи відсутні, позивачем такі докази не подані.
Отже, з урахуванням умов договору та зазначених норм, на дату звернення з клопотанням щодо укладення договору на новий строк право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 5923285600:02:006:0047 у позивача не виникло, земельна ділянка в оренду не передана.
Втім, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що у зв'язку з реєстрацією права оренди на земельну ділянку 5923285600:01:003:0050 та не вчиненням орендарем дій щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку 5923285600:02:006:0047, вимоги позивача не можуть бути задоволені частково шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди щодо тільки однієї земельної ділянки (кадастровий номер 5923285600:01:003:0185), оскільки таке задоволення позову призведе до зміни істотної умови договору (об'єкту оренди), якої сторони не погоджували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно статті 648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторони договору, має відповідати цьому акту.
Колегія суддів звертає увагу, що об'єктом оренди за договором від 07.12.2016 є дві земельні ділянки, на одну з яких позивач не здійснив реєстрації права оренди, а саме на земельну ділянку 5923285600:02:006:0047.
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору земельна ділянка за кадастровим номером 5923285600:01:003:0050 має площу 3,369 га, та відповідно за умовами додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, дана земельна ділянка має ту ж саму площу.
Єдине, що змінюється це кадастровий номер, однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено колегією суддів вище, присвоєння інших кадастрових номерів на підставі технічної документації із землеустрою не спростовує того факту, що це ті самі земельні ділянки на території Саївського старостинського округу Синівської сільської ради.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку вказане не є зміною істотної умови договору (об'єкту оренди), оскільки, як вище зазначено за договором оренди від 07.12.2016 позивачу передавалось два об'єкта оренди, тому поновлення договору в частині одного об'єкта оренди не є зміною його властивостей, не є умовою, яку сторони не погоджували, оскільки, як в договорі від 07.12.2016, так і в додатковій угоді, яку позивач просить визнати укладеною, об'єкт оренди (земельна ділянка за кадастровим номером 5923285600:01:003:0050) є.
Отже, оскільки право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5923285600:01:003:0050 площею 3,369 га зареєстроване позивачем в реєстрі речових прав (інформація зі спеціального розділу) 17.01.2017, відповідач 1, з урахуванням належного виконання позивачем умов договору, повинен був поновити його право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 5923285600:01:003:0050 площею 3,369 га.
Колегія суддів також зазначає, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого права, як орендаря, обумовленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», а належне позивачу відповідне право порушено суб'єктом, який здійснює повноваження у відповідних господарських правовідносинах (Синівською сільською радою, у даному випадку) внаслідок не розгляду листа-повідомлення позивача про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.12.2016 № НОМЕР_1, з огляду на наявність законодавчо обумовлених підстав та строків для такого розгляду згідно з статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час звернення з відповідним листом - пропозицією і виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Судовому захисту в господарському судочинстві підлягають право та законний інтерес, які:
- мають правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права;
- пов'язані з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
- є визначеними. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її право та інтерес порушені та в чому вони полягають;
- є персоналізованими (суб'єктивними), тобто належать конкретній особі - позивачу або скаржнику.
- порушений суб'єктом, який здійснює повноваження у відповідних господарських правовідносинах.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Колегія суддів зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
З огляду на встановлене колегіє суддів вище, а саме те, що у позивача наявне право на поновлення договору оренди від 07.12.2016 № НОМЕР_1 на земельну ділянку щодо якої у останнього виникло право оренди відповідно до Закону, однак як вище було встановлено через незаконну поведінку відповідача 1, який не обґрунтовано відмовив позивачу у поновлені даного договору та надав вже орендовані позивачем земельні ділянки відповідачу 2, право позивача були порушені.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку.
Отже, за результатами розгляду вимоги позивача колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відновлення порушеного права позивача, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою та неспростування цих фактів відповідачами, тому задоволення позовних вимог частково шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди щодо тільки однієї земельної ділянки (кадастровий номер 5923285600:01:003:0185), не призведе до зміни істотної умови договору (об'єкту оренди), а відновить порушене право позивача.
Також, з врахуванням встановлення порушення відповідачем 1 прав позивача станом на момент звернення останнього до Синівської сільської ради з клопотанням щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди та відповідно необґрунтованої відмови радою у його задоволенні (16.10.2023), колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача 1 на рішення Синівської сільської ради від 10.04.2025 «Про визнання земельних ділянок належними до комунальної власності та забезпечення проведення державної реєстрації права власності», оскільки дане рішення ухвалене у 2025 році, тобто вже після двох років з моменту порушення прав позивача, які мають бути захищені.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 07.12.2016 НОМЕР_2, а саме лише щодо земельної ділянки загальною площею 3,369 га, за кадастровим номером: 5923285600:01:003:0050, а у зв'язку з інвентаризацією земель, які знаходяться в адмін. межах Синівської сільської ради - актуальний кадастровий номер: 5923285600:01:003:0185.
Також колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.10.2022 у справі № 143/591/20, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.
Оскільки вимога про визнання відсутнім права оренди безпосередньо є похідною вимогою про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, тому, у зв'язку із задоволенням вимоги позивача про визнання поновленим договору оренди від 07.12.2016 (в редакції додаткової угоди), колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення і вимога про визнання відсутнім права оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій» на земельну ділянку за кадастровим номером 5923285600:01:003:0185 загальною площею 3,369 га
Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2025 у справі № 920/1291/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» на рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2025 у справі №920/1291/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 30.06.2025 у справі №920/1291/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати поновленим Договір оренди землі, від 07.12.2016 року за НОМЕР_2 на земельну ділянку загальною площею 3,369 га, за кадастровим номером: 5923285600:01:003:0050, а у зв'язку з інвентаризацією земель, які знаходяться в адмін. межах Синівської сільської ради - актуальний кадастровий номер: 5923285600:01:003:0185. Право оренди зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.01.2017 року за номером запису про інше речове право (право оренди): 18643173; - на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди землі НОМЕР_2, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в наступній редакції:
ДОДАТКОВА УГОДА №б/н
про поновлення договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 від « 07» грудня 2016 року
с. Синівка Роменського району Сумської області « 07» грудня 2023 р.
Ми, що нижче підписалися, Синівська сільська рада (код ЄДРПОУ: 04388455), в особі сільського голови Тихоненко О.І., який діє на підставі ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі - Орендодавець), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» (код ЄДРПОУ: 33976979), в особі директора Педича Є.О., який діє на підставі Статуту (надалі - Орендар), з другої сторони, уклали цю Додаткову угоду (надалі - Додаткова угода) про поновлення Договору оренди земельної ділянки № 391 від « 07» грудня 2016 р., (надалі - Договір), про наступне:
1. У зв'язку з заміною сторони Орендодавця, сторони домовились внести зміни в преамбулу Договору оренди землі та викласти її в наступній редакції:
Орендодавець: Синівська сільська рада (код ЄДРПОУ: 04388455), в особі сільського голови Тихоненко О.І., який діє на підставі ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони, та Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» в особі директора Педича Євгенія Олексійовича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали цей договір оренди землі (далі по тексту - Договір) про нижченаведене: …"
2. У зв'язку з зміною кадастрового номеру на земельну ділянку, сторони домовились внести зміни в п.2.2 Договору оренди землі та викласти її в наступній редакції:
« 2.2. Кадастровий номер: 5923285600:01:003:0185».
3. Поновити Договір з 07 грудня 2023 року на 7 (Сім) років.
4. Інші умови Договору залишаються незмінними. МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН:
Орендодавець:
Синівська сільська рада
Місцезнаходження: 42533, Сумська область, Роменський р-н, с.Синівка,вул. Спортивна,буд.2
Код ЄДРПОУ: 04388455
КОАТУУ: 5923286801
Сільський голова
_________________/О.І. Тихоненко/
Орендар:
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СК-АГРО"
Місцезнаходження: 42506, Сумська обл., Роменський район, селище Суха Грунь, вулиця Миру, Будинок № 1, код за ЄДРПОУ 33976979,
Директор
_________________ / Є.О. Педич/.
3. Визнати відсутнім права оренди за ТОВ «ФГ» ОБРІЙ» (код ЄДРПОУ: 42066949) на земельну ділянку за кадастровим номером - 5923285600:01:003:0185 загальною площею: 3,369 га (номер запису права оренди: 49731147);
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій» (42533, Сумська обл., Роменський р-н, с. Синівка, вул. Лебединська, 43, код ЄДРПОУ 42066949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» (42506, Сумська обл., с. Суха Грунь, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 33976979) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
5. Стягнути з Синівської сільської ради Роменського району Сумської області (42533, Сумська область, Роменський район, с. Синівка, вул. Спортивна, 2, код ЄДРПОУ 04388455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» (42506, Сумська обл., с. Суха Грунь, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 33976979) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
5. В іншій частині позову відмовити.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство «Обрій» (42533, Сумська обл., Роменський р-н, с. Синівка, вул. Лебединська, 43, код ЄДРПОУ 42066949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» (42506, Сумська обл., с. Суха Грунь, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 33976979) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) 80 коп.
4. Стягнути з Синівської сільської ради Роменського району Сумської області (42533, Сумська область, Роменський район, с. Синівка, вул. Спортивна, 2, код ЄДРПОУ 04388455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Агро» (42506, Сумська обл., с. Суха Грунь, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 33976979) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) 80 коп.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.
6. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1291/24.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді І.П. Ходаківська
Г.П. Коробенко