вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 911/2977/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА»
на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2025
у справі № 911/2977/24 (суддя Т.П. Карпечкін)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА»
про стягнення 90 748, 27 грн, -
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» (далі - ТОВ «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА», відповідач) про стягнення 90 748,27 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2025 у справі №911/2977/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 23 338,27 грн пені, 67 410,00 грн штрафу та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у визначений Договором строк товар не був поставлений, про поважність причин неможливості своєчасної поставки у передбачений Договором строк відповідач позивача не повідомив. Відповідачем не обґрунтовано та не доведено обставин, які згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України є підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у даній справі.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що позовна заява підписана представником ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Мітченко К.В., проте до позовної заяви не було додано доказів, що остання наділена повноваженнями на самопредставництво, а тому суд першої інстанції зобов'язаний був залишити позовну заяву без розгляду; відповідач вказує, що недотримання строків поставки товару відбулося не з його вини, а через умови, в яких опинилася країна під час карантину, спричиненого коронавірусною пандемією COVID-19; апелянт наголошує, що поведінка позивача не є добросовісною, оскільки останній протягом чотирьох років не вчиняв жодних дій щодо стягнення пені та штрафу з відповідача.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2025 у справі № 911/2977/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 10 липня 2025.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 04.07.2025 через підсистему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу.
В обґрунтування поданого відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що твердження відповідача відносно того, що представник ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Мітченко К.В., не наділена повноваженнями підписувати позовну заяву є помилковим, оскільки до позовної заяви додано документи, які уповноважують останню представляти інтереси позивача у суді в порядку самопредставництва. Позивач спростовує посилання ТОВ «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» на дію форс-мажорної обставини, яка спричинила прострочення строку поставлення товару, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджували б настання форс-мажорної обставини. Також, позивач, заперечуючи проти твердження відповідача щодо недобровісної поведінки ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зазначає, що дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки після прострочення строку поставки товару позивач направив відповідачу листа, до якого було додано рахунок-фактуру з обґрунтуванням та проханням сплатити пеню та штраф, даний лист не був відкликаний позивачем та не був виконаний відповідачем. Разом з тим, позивач не напрявляв відповідачу будь-яких інших листів, зміст яких би свідчив про згоду ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» із незастосуванням штрафних санкцій до відповідача.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» про стягнення 90 748,27 грн штрафних санкцій, які складаються з 23 338,27 грн пені та 67 410,00 грн штрафу за невиконання відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю № 35.1-14/3.3-8 (далі - Договір), який був укладений 24.09.2019 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Спец Техніка» (Постачальник).
Пунктом 1.5 Договору визначено місце виконання договору, а саме: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА «Бориспіль».
Враховуючи умови п. 1.5 Договору та користуючись правом, наданим ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, ДП МА «Бориспіль» обрав підсудність спору за місцем виконання Договору (Київська область).
Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовникові товар, зазначений у п. 1.2 та п. 1.3 Договору та відповідно до Специфікації, що наведена в Додатку № 1 до Договору (далі - Специфікація Договору), а Замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в Специфікації Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктами 1.2. та 1.3 Договору встановлено, що найменування Товару: Запасні частини до світлосигнального обладнання злітно-посадкової смуги, далі також - Товар. Згідно національного класифікатора України ДК 021:2015-34960000-4 «Аеропортове обладнання».
Мета використання Товару: поповнення витратних матеріалів для технічного обслуговування та ремонту ССО ЗПС (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору сума, визначена у Договорі (ціна Договору), складається з ціни одиниць Товару, що підлягає поставці за Договором та не може бути більше за 963 000,00 грн, включаючи ПДВ 20% - 160 500,00 грн. Ціна за одиницю Товару зазначена в Специфікації Договору.
Згідно з п. 4.2.1 Договору Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки Товару та підписання Сторонами видаткової накладної на поставлений Товар перераховує на поточний рахунок Постачальника 100% ціни фактично поставленого Товару.
Строк поставки Товару - 90 календарних днів з дати отримання письмової заявки Постачальником від Замовника. Датою поставки Товару за Договором вважається дата підписання видаткової накладної на поставлений Товар (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору місце поставки (передачі) Товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ДП МА «Бориспіль», склад ДП МА «Бориспіль») відповідно до офіційних Правил з тлумачення термінів Інкотермс 2010.
Товар поставляється (повністю або поетапно, окремими партіями) згідно з письмовими заявками Замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості Товару в межах Специфікації Договору (п. 5.3.1 Договору).
Пунктом 5.3.3 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний підтвердити отримання письмової заявки від Замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між Сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи Постачальника. Уповноваженою особою Постачальника є директор Воропай В.О. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.
Як зазначає позивач та підтверджується наданими ним доказами, на виконання наведених вище умов Договору, Замовник підготував письмову заявку на поставку Товару від 17.10.2019 № 50-22-1033 (далі - Заявка), яку передано уповноваженому представнику Постачальника 25.11.2019. Підтвердженням зазначеного є підпис директора ТОВ «ВП Спецтехніка» на копії Заявки із зазначенням «отримав директор Воропай В.О. 25.11.2019, підпис/печатка».
Відповідно до п. 5.3.5 Договору Постачальник зобов'язаний підготувати Товар до вивезення та письмово повідомити Замовника за електронною адресою d.andriishyn@kbp.aero, та здійснити поставку (передачу) Товару протягом строку, вказаного в п. 5.1 Договору, з дати отримання письмової заявки від Замовника.
Враховуючи дату отримання Заявки (25.11.2019) та умови п.5.1 Договору, Постачальник зобов'язаний був поставити Товар в строк до 22.02.2020 включно.
Однак, Товар був поставлений лише 16.04.2020, що підтверджується видатковою накладною № 1 на суму 963 000,00 грн.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 8.3 Договору визначено, що у разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п. 5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.8, 6.2, 6.6 Договору, перші 14 календарних днів Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару за кожний день прострочення.
У разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п.5.1 Договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.8, 6.2, 6.6 Договору понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Товару, строк поставки якого порушено та/або від ціни дефектного Товару за кожний день прострочення.
Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки Товару, зазначеного в п. 5.1 Договору понад 30 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни Договору.
Згідно з п. 8.10 Договору у разі застосування пені/штрафу, Сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати його отримання Стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов'язань за Договором. Рахунок на оплату пені/ штрафу направляється факсимільним зв'язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в Договорі.
Враховуючи умови п. 8.3 Договору, позивач нарахував та виставив рахунок-фактуру № 12/10 від 12.06.2020 на загальну суму 90 748,27 грн, яка складається з:
- за перші 14 календарних днів прострочення у розмірі 50% облікової ставки НБУ від ціни Товару, а саме з 23.02.2020 по 07.03.2020 (963 000 х 11% х 50% / 366 х 14 = 2 025,98 грн.);
- понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Товару, а саме:
з 08.03.2020 по 12.03.2020 (963 000,00 х 11% х 2 / 366 х 5 = 2 894,26 грн.);
з 13.03.2020 по 16.04.2020 (963 000,00 х 10% х 2 / 366 х 35 = 18 418,03 грн.);
- понад 30 днів прострочення нараховується штраф у розмірі 7% від ціни Договору, а саме: 963 000 х 7% = 67 410,00 грн.
Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій складає 90 748,27 грн, з яких 23 338,27 грн пені та 67 410,00 грн штрафу, які заявлені позивачем у позові про стягнення з відповідача.
Вищевказаний рахунок-фактура № 12/10 від 12.06.2020 для сплати штрафних санкцій Замовник направив 17.06.2020 поштою разом з супровідним листом від 12.06.2020 №03-22-82 цінним листом з описом вкладення на адресу Постачальника.
Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, у якому заперечував позовні вимоги, посилаючись на затримки в поставках комплектуючих його контрагентами через дію у них обставин непереборної сили (карантину).
Зокрема, відповідач зазначає, що з метою поставки замовленого позивачем товару (обладнання), 17.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Спец Техніка» укладено з AVITEK INK Договір поставки обладнання № 08-17/10/19.
Згідно з п.п. 3.5. п. 3 Договору поставки обладнання № 08-17/10/19 передбачено, що вантажовідправником є Enerdgy Technology S.R.L. Італія.
Як зазначає відповідач, 12.02.2020 Enerdgy Technology S.R.L. Італія було повідомлено позивача та відповідача про те, що замовлене відповідачем обладнання, згідно замовлення № А-1000 від 20.11.2019 для позивача виготовляється із застосуванням комплектуючих елементів інших виробників (виробництво знаходиться за межами ЄС, а саме в Китайській Народній Республіці), в якій оголошено карантин в зв'язку з пандемією коронавіруса SARS-CoV-2, що спричинило за собою збої в роботі логістичних компаній, у зв'язку з чим збільшилися терміни поставки.
Тобто, Enerdgy Technology srl (Італія) повідомила позивача ще 12.02.2020 до останньої дати поставки Товару про те, що виникли обставини непереборної сили (пандемія коронавіруса SARS-CoV-2) у зв'язку з чим відсутні підстави у позивача для застосування пені та штрафу до відповідача.
З огляду на викладене, відповідач зазначає, що не дотримався строків поставки Товару не зі своєї вини, а через обставини, в яких опинилася країна під час карантину, спричиненого коронавірусною пандемією COVID-19. Зазначене вплинуло на виконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань, що мало значення для вчасного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем (затримка виготовлення та доставки комплектуючих виробів із Італії, карантинні обмеження у Китайській Народній Республіці та Італії, що вплинуло на своєчасність поставки Товару).
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2021 у справі №910/18480/20 де зазначено, що порушення відповідачем умов Контракту в частині недотримання строків поставки продукції в першу чергу сталось з урахуванням умов, в яких опинилася країна та відповідач під час карантину, спричиненого коронавірусною інфекцією COVID-19. Зазначене вплинуло на виконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань, що мало значення для вчасного виконання відповідачем зобов'язань (затримка виготовлення та доставки комплектуючих виробів зі США, карантинні обмеження у Швейцарії, що вплинуло на вчасність поставки тощо).
Також, 15.06.2020 відповідач направив позивачу листа № 36, у якому повідомив, що невчасна поставка Товару відбулася не з вини відповідача, а у зв'язку з обставинами непереборної сили.
Відповідач стверджує, що після направлення свого листа № 36, сторони дійшли згоди про відсутність підстав для стягнення пені та штрафу, проте через тривалий період часу після порушення, позивач звернувся до суду з даним позовом, демонструючи суперечливу поведінку.
Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України він має бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили.
У відповіді на відзив позивач наголошував, що предметом розгляду даної справи є прострочення строків поставки товару відповідачем згідно Договору про закупівлю № 35.1-14/3.3-8 від 24.09.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, у якому відсутні будь-які застереження щодо порядку виготовлення товару та постачальників комплектуючих. Умови Договору жодним чином не прив'язані до умов Договору поставки № 08-17/10/19 від 17.10.2019 між ТОВ «ВП СПЕЦТЕХНІКА» та AVITEK Inc.
Щодо посилання відповідача на дію для нього обставини непереборної сили у вигляді запровадження карантину, спричиненого коронавірусною інфекцією COVID-19, позивач зауважив, що на території України карантин було запроваджено у березні 2020 року, тобто після настання строку поставки.
Посилання відповідача на дію форс-мажору у вигляді запровадження карантину, спричиненого коронавірусною інфекцією COVID-19, на території країн його контрагентів (Китай, Італія), не підтверджено жодними доказами.
Також позивач заперечував надіслання йому та отримання листа Enerdgy Technology srl (Італія) від 12.02.2020, який був адресований і надісланий ТОВ «ВП СПЕЦТЕХНІКА». Позивачу про відповідні обставини стало відомо лише з листа відповідача № 36 від 15.06.2020 після настання строку поставки.
Пункт 10.2 Договору передбачає, що Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 5-ти робочих днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі та не пізніше, ніж протягом 10-ти робочих днів з моменту їх виникнення, надати докази існування обставин непереборної сили.
Відповідно до п. 10.3 Договору у разі ненадання доказів виникнення обставин непереборної сили в строки, встановлені п. 10.2 Договору, Сторони погодили, що такі обставини не є обставинами непереборної сили.
Згідно з п. 10.4 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.
Враховуючи наведені вище умови Розділу 10 Договору, дату отримання листа № 36 від 15.06.2020 та ненадання сертифікату ТПП ані ДП МА «Бориспіль», ані до суду, відповідач позбавляється можливості посилатись на дії обставин непереборної сили (форс-мажор).
До того ж, з листа Enerdgy Technology srl (Італія) від 12.02.2020 відповідач дізнався ще до прострочення строку поставки Товару про логістичні збої та вірогідність невчасної поставки Товару, але не попередив про це позивача згідно умов п. 10.2 Договору.
Жодних домовленостей з відповідачем щодо ненарахування штрафних санкцій не існувало, що спростовує доводи відповідача про недобросовісність та суперечливість поведінки позивача.
Позовну заяву у даній справі було підписано повноважним представником ДП МА «Бориспіль» Мітченко Крістіною Володимирівною, яка обіймає посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення юридичної служби. Посадове становище Мітченко Крістіни Володимирівни вказане та підтверджується долученим до позовної заяви витягом з наказу по особовому складу від 29.05.2024 №11-28/8-409, повноваження визначені посадовою інструкцією Головного юрисконсульта від 24.04.2023 № 35-05/1-3, п. 5 якої передбачено право підписувати та подавати позовні заяви.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між позивачем та відповідачем Договір про закупівлю № 35.1-14/3.3-8 від 24.09.2019 не містить жодних застережень щодо джерел поставок комплектуючих для виконання зобов'язань відповідача. Умови Договору жодним чином не пов'язані з умовами Договору поставки № 08-17/10/19 від 17.10.2019 між ТОВ «ВП СПЕЦТЕХНІКА» та AVITEK Inc, а тим більше, з правовідносинами останнього та з його контрагентами.
За умовами п. 4.2.1 Договору строк поставки Товару - 90 календарних днів з дати отримання письмової заявки Постачальником від Замовника.
Враховуючи дату отримання Заявки (25.11.2019) та умови п.5.1 Договору, Постачальник зобов'язаний був поставити Товар в строк до 22.02.2020 включно.
Однак, відповідачем у визначений Договором строк Товар не був поставлений, про поважність причин неможливості своєчасної поставки відповідач позивача не повідомив.
Зокрема, відповідачем не доведено і матеріали справи не містять доказів надіслання та отримання листа Enerdgy Technology srl (Італія) від 12.02.2020 позивачу.
Відповідач повідомив позивача про неможливість своєчасної поставки обумовленого Договором товару лише листом №36 від 15.06.2020 після настання строку поставки та виставлення позивачем рахунку на сплату штрафних санкцій.
Апеляційні доводи скаржника щодо прострочення поставки товару, у зв'язку з затримкою виготовлення та доставки комплектуючих елементів товару іншими виробниками, виробництво яких знаходиться за межами ЄС, а саме в Китайській Народній Республіці, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.
Пунктом 13.16 Договору передбачено, що Постачальник гарантує, що реалізований ним Товар не перебуває у викраденні, розшуку, не обтяжений договором застави й іншими зобов'язаннями, пов'язаними з переходом права власності до Замовника.
Згідно п.7.3.1 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки та на умовах, що передбачені Договором.
Відповідно до п. 8.1 Договору Сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Отже, з умов Договору вбачається, що відповідач гарантував, що Товар, який останній зобов'язався поставити не обтяжений зобов'язаннями щодо переходу права власності до ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», що давало гарантію позивачу вчасно отримати право власності на товар незалежно від інших чинників та факторів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що посилання відповідача на дію форс-мажору у вигляді запровадження карантину, спричиненого коронавірусною інфекцією COVID-19, на території країн його контрагентів (Китай, Італія), не підтверджено жодними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року № 211 та подальші події, не можуть бути прийнятими судом, оскільки відповідні обставини мали місце після настання строку поставки (строк поставки було визначено до 22.02.2020 включно).
Таким чином, з огляду на умови п.п. 10.2-10.4 Договору наведені відповідачем обставини, не можуть бути застосовані як обставини непереборної сили, які до того ж не доведені належними доказами.
До того ж, суд першої інстанції вірно зауважив, що Заявка була отримана відповідачем ще 25.11.2019, тобто задовго до запровадження карантину і у відповідача було достатньо часу вжити належних заходів для забезпечення своєчасної поставки товару.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за Договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час виконання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізеоотія, тощо).
Відповідна умова Договору стосується сторін такого Договору і не містить жодних застережень щодо контрагентів постачальника.
Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не доведено обставин, які згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України є підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Відхиляючи доводи апелянта щодо існування форс-мажорної обставини у вигляді запровадження карантину, спричиненого коронавірусною інфекцією COVID-19, яка спричинила порушення строку поставки товару, судом апеляційної інстанції взято до уваги умови п.п. 10.2-10.4 Договору та враховано відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують дію форс-мажорної обставини.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, оцінивши посилання скаржника на те, що позовна заява підписана представником ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Мітченко Крістіною Володимирівною, на підтвердження повноважень якої позовна заява не містить належних документів, відхиляє дані доводи як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Колегією суддів встановлено, що до позовної заяви додано документи, які посвідчують повноваження представника ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Мітченко Крістіни Володимирівни здійснювати представництво інтересів позивача в порядку самопредставництва.
З електронних матеріалів справи вбачається, що посадове становище Мітченко Крістіни Володимирівни підтверджується долученим до позовної заяви витягом з наказу по особовому складу від 29.05.2024 № 11-28/8-409 та посадовою інструкцією Головного юрисконсульта від 24.04.2023 № 35-05/1-3, п. 5 якої передбачено право підписувати та подавати позовні заяви.
Колегія суддів відзначає, що оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем строку поставки товару, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для нарахування відповідачу пені та штрафу є обґрунтованим.
Не підставі вищезазначеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 23 338,27 грн та штрафу у розмірі 67 410,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, стосовного порушення Господарським судом Київської області норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА», в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2025 у справі № 911/2977/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів відзначає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2025 у справі № 911/2977/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СПЕЦ ТЕХНІКА» на рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2025 у справі № 911/2977/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2025 у справі №911/2977/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2977/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська