вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5148/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025
у справі № 910/5148/25 (суддя Т.Ю. Кирилюк)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 6 110 556,79 грн (5 204 307,91 грн),
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Будівельне управління №7») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, Підприємство, ДП «Гарантований покупець») про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 5 204 307,91 грн, з яких 5 151 125,49 грн основного боргу, 38 264,67 грн інфляційних втрат та 14 917,75 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 22.02.2019 № 16585/01 щодо повної оплати придбаної у позивача електроенергії за період з січня 2024 року по лютий 2025 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5148/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» 5 151 125,49 грн основного боргу, 14 164,51 грн трьох процентів річних, 32 092,11 грн інфляційних втрат та 62 368,60 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором від 22.02.2019 № 16585/01 у період січень - грудень 2024 року, січень, лютий 2025 року.
Враховуючи прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими у перерахованому судом розмірі.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5148/25 прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024), яким передбачено алгоритм розрахунків за електричну енергію перед виробниками за «зеленим» тарифом та відповідно до якого обов'язок ДП «Гарантований покупець» щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за розрахунковий період у розумінні частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України не виникло.
Також апелянт не погодився із розміром 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих з нього судом першої інстанції на користь позивача.
Відповідач стверджує про наявність підстав для його звільнення від відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, апелянт посилається на настання форс-мажорних обставин, які виключають можливість стягнення з нього як з підприємства підвищеної соціальної спрямованості основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі № 910/5148/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
28.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.09.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5148/25.
08.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач зазначає, що апелянт у розрахунку 3% річних за період лютий, березень 2024 року зазначив неправильний початок періоду прострочення грошового зобов'язання з 30.12.2025 по 31.12.2024, в той час як період прострочення становить з 28.12.2024 по 31.12.2025, оскільки останнім днем виконання відповідачем зобов'язань з 100% оплати отриманої від позивача електроенергії за вказаний період є 27.12.2024.
Апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність форс-мажорних обставин у розумінні чинного законодавства, а також їх вплив на реальну можливість виконання зобов'язань за договором, укладеним між сторонами.
07.10.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» Жейди Г.І. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 задоволено вказане клопотання.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду без змін.
16.10.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, пояснення, надані учасниками справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 22.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (ВАД) та Державне підприємство «Енергоринок» (ДПЕ) уклали договір №16585/01, за умовами якого ВАД зобов'язується продати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату, відповідно до умов договору.
30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (виробник за «зеленим» тарифом) з метою реалізації вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії укладено Додаткову угоду №157/01 до договору №16585/01 від 22.02.2019 про заміну сторони у зобов'язанні.
Сторони дійшли згоди в преамбулі договору №16585/01 від 22.02.2019 слова Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.
Таким чином, на підставі Додаткової угоди № 157/01 відбулась заміна покупця виробленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» електроенергії, а умови договору викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019.
20.03.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (продавець за «зеленим» тарифом) було укладено Додаткову угоду № 563/01/20 до Договору №16585/01/02 від 22.02.2019, у якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом» та статті 1-7 договору викласти в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020 продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
За п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.20200, сторони визнають свої зобов'язання згідно із Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020).
Продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (п. 2.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020).
В пунктах 2.4., 2.5. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020 сторони погодили, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 1090/01/21 від 05.03.2021).
Відповідно до п. 4.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020 продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
За положеннями п. 4.5. Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020 гарантований покупець зобов'язаний, зокрема, купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Пунктом 7.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 563/01/20 від 20.03.2020 сторони визначили, що якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).
26.01.2024 набули чинності зміни до Порядку №641, які змінили порядок регулювання правовідносин між сторонами.
25.01.2024 з метою приведення умов договору у відповідність до положень Порядку №641 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (продавець) було укладено Додаткову угоду №514/07/24, у якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «продавець за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець» та статті 1-8 договору викласти в новій редакції.
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції додаткової угоди №514/07/24 від 25.01.2024 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641.
За змістом пунктів 4.1. Договору в первинній редакції та в редакції додаткової угоди №514/07/24 від 25.01.2024 продавець має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Відповідно до пункту 4.4. Договору в редакції додаткової угоди №514/07/24 від 25.01.2024 гарантований покупець зобов'язаний: здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку №641; своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію; виконувати інші зобов'язання, пов'язані з виконанням цього Договору та покладені на гарантованого покупця Законом, Порядком №641 та цим Договором.
Як вбачається з матеріалів та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору №16585/01 в період січень 2024 року - лютий 2025 року позивачем продано, а відповідачем придбано електричну енергію за «зеленим» тарифом на загальну суму 45 626 142,14 грн, що підтверджується підписаними сторонами, із застосуванням засобів кваліфікаційного електронного підпису, актами купівлі-продажу електроенергії, а саме: січень 2024 року на суму 807 731,85 грн, лютий 2024 року на суму 1 581 820,57 грн, березень 2024 року на суму 2 816 872,22 грн, квітень 2024 року на суму 3 580 909,90 грн, травень 2024 року на суму 5 971 276,43 грн, червень 2024 року на суму 5 871 892,99 грн, липень 2024 року на суму 5 854 744,18 грн, серпень 2024 року на суму 5 957 406,18 грн, вересень 2024 року на суму 4 371 392,21 грн, жовтень 2024 року на суму 3 066 082,91 грн, листопад 2024 року на суму 1 789 616,12 грн, грудень 2024 року на суму 403 087,44 грн, січень 2025 року на суму 1 040 466,98 грн, лютий 2025 року на суму 2 512 842,16 грн.
Судом встановлено, що відповідно до платіжних інструкцій, долучених до матеріалів справи, відповідачем було здійснено оплати електроенергії, поставленої у спірний період:
- за придбану у січні 2024 року електричну енергію на загальну суму 597 452,90 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за січень 2024 року у розмірі 210 278,95 грн;
- за придбану у лютому 2024 року електричну енергію на загальну суму 1 503 761,47 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за лютий 2024 року у розмірі 78 059,10 грн;
- за придбану у березні 2024 року електричну енергію на загальну суму 2 763 959,96 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за березень 2024 року у розмірі 52 912,26 грн;
- за придбану у квітні 2024 року електричну енергію на загальну суму 3 529 447,07 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за квітень 2024 року у розмірі 51 462,83 грн;
- за придбану у травні 2024 року електричну енергію на загальну суму 3 168 303,32 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за травень 2024 року у розмірі 2 802 973,11 грн;
- за придбану у червні 2024 року електричну енергію на загальну суму 3 751 693,33 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за червень 2024 року у розмірі 2 120 199,66 грн;
- за придбану у липні 2024 року електричну енергію на загальну суму 5 615 442,52 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за липень 2024 року у розмірі 239 301,66 грн;
- за придбану у серпні 2024 року електричну енергію на загальну суму 5 893 026,83 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за серпень 2024 року у розмірі 64 379,35 грн;
- за придбану у вересні 2024 року електричну енергію на загальну суму 4 316 068,17 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за вересень 2024 року у розмірі 55 324,04 грн;
- за придбану у жовтні 2024 року електричну енергію на загальну суму 2 991 134,51 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за жовтень 2024 року у розмірі 74 948,40 грн;
- за придбану у листопаді 2024 року електричну енергію на загальну суму 1 662 214,06 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за листопад 2024 року у розмірі 127 402,06 грн;
- за придбану у грудні 2024 року електричну енергію на загальну суму 383 183,26 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за грудень 2024 року у розмірі 19 904,18 грн;
- за придбану у січні 2025 року електричну енергію на загальну суму 976 303,34 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за січень 2025 року у розмірі 64 163,64 грн;
- за придбану у лютому 2025 року електричну енергію на загальну суму 2 416 775,03 грн. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за лютий 2025 року у розмірі 96 067,13 грн;
Крім того, як вбачається із заяв позивача про зменшення позовних вимог від 15.05.2025, 20.05.2025 та 17.06.2025, відповідач після подання позову, частково сплатив заборгованість за поставлену позивачем електричну енергію за договором №16585/01 від 22.02.2019 на загальну суму 906 250,88 грн.
Звертаючись із даним позовом до суду, враховуючи заяви про зменшення позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання з оплати електричної енергії за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 151 125,49 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 38 264,67 грн інфляційних втрат та 14 917,75 грн трьох відсотків річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду частково погоджується з підставністю доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за куплену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) чинного на час виникнення правовідносин, Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що правовідносини, які склались між сторонами в ході виконання договору №16585/01 від 22.02.2019 (з урахуванням внесених змін), за правовою природою є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пункті 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об'єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач придбав у позивача на умовах договору №16585/01 від 22.02.2019 електричну енергію за період січень 2024 року - лютий 2025 року, що підтверджується Актами купівлі-продажу, які підписані сторонами за допомогою електронного підпису без заперечень та зауважень, проти чого учасники справи не заперечують.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом раніше, за умовами пункту 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №514/07/24 від 25.01.2024) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641.
Пунктом 10.1 Порядку №641 (у редакції чинній станом на дату підписання акту купівлі-продажу електричнї енергії за січень 2024 року від 25.01.2024) встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 10.2. Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Пунктом 10.3 Порядку №641 закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, та в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 вказала, що з огляду на положення статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 10.4. Порядку, умови спірного договору, грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлені у позові періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Водночас, постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зміни набули чинності 26.01.2024.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Судом встановлено, що постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) (далі - НКРЕКП) №2146 від 18.12.2024 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому, березні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 20.12.2024).
Постановою НКРЕКП №2418 від 30.12.2024 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 30.12.2024).
Постановою НКРЕКП №76 від 21.01.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 23.01.2025).
Постановою НКРЕКП від №193 від 11.02.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні та серпні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 13.02.2025).
Постановою НКРЕКП від №247 від 18.02.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні та листопаді 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 19.02.2025).
Постановою НКРЕКП від №285 від 25.02.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у грудні 2024 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 26.02.2025).
Постановою НКРЕКП від №378 від 11.03.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні 2025 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.03.2025).
Постановою НКРЕКП від №529 від 08.04.2025 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, травні та червні 2024 року, лютому 2025 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.04.2025).
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії, у січні, травні, червні 2024 року та у лютому 2025 року - у строк до 17.04.2025 (включно); у лютому та березні 2024 року - до 27.12.2024 (включно); у квітні, серпні 2024 року - до 20.02.2025 (включно); у липні 2024 року - до 30.01.2025 (включно); у вересні 2024 року - до 06.01.2025 (включно); у жовтні та у листопаді 2024 року - до 26.02.2025 (включно); у грудні 2024 року - до 05.03.2025 (включно); у січні 2025 року - до 19.03.2025 (включно).
Враховуючи зазначене, строк заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у січні, травні, червні 2024 року та у лютому 2025 року - з 18.04.2025; у лютому та березні 2024 року - з 28.12.2024; у квітні, серпні 2024 року - з 21.02.2025; у липні 2024 року - з 31.01.2025; у вересні 2024 року - з 07.01.2025; у жовтні та у листопаді 2024 року - з 27.02.2025; у грудні 2024 року - з 06.03.2025; у січні 2025 року - з 20.03.2025.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи, станом на дату подання цього позову строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію січень 2024 року - лютий 2025 року, є таким, що настав як у розумінні умов укладеного Договору, так і статей 526, 530 Цивільного кодексу України та пункту 11.4. Порядку (у редакції з 26.01.2024).
Колегією суддів встановлено, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, основний борг у розмірі 5 151 125,49 грн (враховуючи заяви позивача про зменшення позовних вимог у зв'язку зі частковою сплатою ДП «Гарантований покупець» основного боргу після відкриття провадження у справі) не сплачений, доказів його оплати станом на момент вирішення спору судом першої інстанції відповідач не надав, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання щодо остаточного розрахунку є таким, що не настав через наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані згідно із умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому місяці послуги відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Сума коштів, отриманих Підприємством від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, як правильно зазначив відповідач, є складовою суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію. При цьому вказаний пункт Порядку №641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку Підприємства з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 ЦК України.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відтак, колегія суддів зазначає, що невиконання НЕК «Укренерго» умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання умов договору №16585/01/01/20 від 22.02.2019.
Як встановлено судом раніше, договір №16585/01/20 від 22.02.2019 укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов'язковим для сторін.
Окрім основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за спірним договором.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 2 статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Колегія суддів зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 07.11.2024 у справі № 925/1404/23).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за результатами розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено про перевірку порядку нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат згідно наданого розрахунку та встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 14 164,51 грн 3% річних та 32 092,11 грн інфляційних втрат.
Враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та від 07.11.2024 у справі № 925/1404/23, колегія суддів здійснила розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого втрати від інфляції:
- за лютий 2024 року за період січень - березень 2025 року складають 2763,09 грн;
- за березень 2024 року за період січень - березень 2025 року складають 1872,96 грн;
- за квітень 2024 року за період березень 2025 року складають 9913,09 грн, оскільки заборгованість на початок періоду є 660 873,00 грн;
- за липень 2024 року за період лютий-березень 2025 року складають 30 711,87 грн, оскільки заборгованість на початок лютого 2025 року - 1 328 367,75 грн, на початок березня 2025 року - 1 338 994,70 грн (проіндексований залишок основного боргу за попередній місяць);
- за серпень 2024 року за період березень 2025 року складають 965,69 грн;
- за вересень 2024 року за період лютий-березень 2025 року складають 1279,09 грн;
- за жовтень 2024 року за період березень 2025 року складають 2 155,28 грн, оскільки заборгованість на початок періоду - 143 685,21 грн;
- за листопад 2024 року за період березень 2025 року складають 1911,03 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що період нарахування інфляційних втрат за вересень та грудень 2024 року здійснені без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.11.2024 у справі №925/1404/23, відповідно до якого періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що періодом, за який нараховуються інфляційні втрати за вересень 2024 року є лютий-березень 2025 року, оскільки останнім днем виконання зобов'язань є 06.01.2025.
Період нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за актами купівлі-продажу електроенергії за грудень 2024 року та січень 2025 року починається з квітня 2025 року, однак станом на дату подачі позову (24.04.2025) індекс інфляції у квітні 2025 року не визначений.
Інфляційні втрати не нараховуються за прострочення виконання зобов'язань за актами купівлі-продажу електричної енергії за січень, травень, червень 2024 року та лютий 2025 року, оскільки станом на дату подачі позову період нарахування інфляційних втрат не настав.
Враховуючи, що розмір інфляційних втрат, розрахований судом апеляційної інстанції за лютий, березень, квітень, липень, жовтень 2024 року є більшим, ніж розмір, визначений позивачем, а тому відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України стягненню з відповідача підлягає розмір інфляційних втрат, розрахований позивачем.
Інфляційні втрати за вересень 2024 року за розрахунком суду є меншими, ніж визначено позивачем, а тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі, визначеному судом.
Загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за спірний період складає 37 308,86 грн.
Перевіривши розрахунок процентів річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 14 164,51 грн.
Доводи апелянта про неправильність розрахунку процентів річних, здійсненого судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження, оскільки у контррозрахунку відповідача, наведеному в апеляційній скарзі, неправильно визначено початок періоду прострочення за актами купівлі-продажу електроенергії за лютий та березень 2024 року - 30.12.2025. Так, останнім днем виконання зобов'язань за вказаними актами купівлі-продажу є 27.12.2024, що не заперечується апелянтом, отже днем початку прострочення виконання зобов'язань за лютий, березень 2024 року є 28.12.2024.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат та погоджується з позицією суду першої інстанції про відмову відповідачеві у заяві про таке зменшення, адже 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями у розумінні ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, і чинним законодавством не передбачено можливості зменшення їх розміру в порядку визначеному ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, конкретизувала правовий висновок, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 45 цієї постанови), зазначивши таке:
« 110. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
111. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
112. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
113. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
114. До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
115. З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
116. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.».
З огляду на наведене та враховуючи, що у цій справі №910/5148/25 застосування відповідальності за порушення відповідачем (скаржником) грошового зобов'язання відбулося у межах законодавчо встановленого розміру, який є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, доводи скаржника про безпідставну відмову суду першої інстанції у розгляді питання про зменшення зазначених нарахувань колегія суддів відхиляє.
ДП «Гарантований покупець» у апеляційній скарзі, посилаючись на ст. 617 ЦК України, зазначає про наявність обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), що унеможливлює стягнення з нього основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у судовому порядку.
Відхиляючи дані твердження відповідача колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК України).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
Згідно з пунктом 5.3 договору у редакції додаткової угоди №514/01/24 від 25.01.2024, наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Відповідач, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, вказує на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які негативним чином вплинули на його господарську діяльність.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, зазначив, що:
«- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.»
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
В матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП, який засвідчує настання форс-мажорних обставин саме для відповідача у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на військову агресію Російської Федерації проти України, як підставу для звільнення від виконання зобов'язань за договором №16585/01 від 22.02.2019 на підставі ст. 617 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що негативні наслідки військової агресії Російської Федерації проти України в першу чергу впливають на позивача як на компанію, яка генерує електричну енергію, а потім вже на відповідача, який купує у позивача цю електроенергію.
Виходячи з викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат підлягає скасуванню, з прийняттям у цій частині нового рішення, яким стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 37 308,86 грн інфляційних втрат.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведені положення законодавства, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково, в частині стягнення з відповідача 32 092,11 грн грн інфляційних втрат, із прийняттям у цій частині нового рішення про стягнення інфляційних втрат у розмірі 37 308,86 грн.
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір покладається на Державне підприємство «Гарантований покупець» за подачу позову у розмірі 62 431,18 грн, та на «Будівельне управління №7» за розгляд апеляційної скарги в розмірі 17,21 грн.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5148/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5148/25 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» 32092,11 грн інфляційних втрат, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (21005, місто Вінниця, вул. Зодчих, будинок 24, код ЄДРПОУ 32102126) 37 308 (тридцять сім тисяч триста вісім) грн 86 коп. інфляційних втрат та 62 431 (шістдесят дві тисячі чотириста тридцять одну) грн 18 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у справі №910/5148/25 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління №7» (21005, місто Вінниця, вул. Зодчих, будинок 24, код ЄДРПОУ 32102126) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) 17 (сімнадцять) грн 21 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/5148/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст підписано 21.10.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська