24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10486/24 пров. № А/857/1070/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №460/10486/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, (головуючий суддя першої інстанції Гресько О.Р., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 16.12.2024),-
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту відповідач), у якій просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій за 2024 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити разову грошову виплату до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій за 2024 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.
На обґрунтування позову позивач зазначає, що є учасником бойових дій, а відтак має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 24 серпня 2024 року відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Позивачу виплачено відповідну допомогу у розмірі 1000,00 грн., порушивши норми Конституції України. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення суду яке є незаконним, необґрунтованим та таким, що грубо порушує його права на соціальні виплати як ветерана ґрунтується на припущеннях, суперечить Закону та підлягає скасуванню з наступних підстав,-.
Апелянт зазначає, що за змістом резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, окреме положення пункту 26 розділу «Прикінцеві Бюджетного кодексу та перехідні положення» України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Судом України цього рішення.
Отже, на переконання апелянта, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України №3551-ХІІ не з застосовуються. У даному випадку застосуванню підлягають саме положення статті 12 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів грошової допомоги до захисту», частиною п'ятою якої встановлено виплату разової Дня Незалежності України учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що позивач є учасником бойових дій, а відтак має право на отримання щорічної разової допомоги до 24 серпня 2024 року, а відтак має право на пільги передбачені статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У серпні 2024 року позивач отримав щорічну разову допомогу до Дня незалежності України 24 серпня за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату разової грошової допомоги до 24.08.2024, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак отримав відмову.
Не погодившись із правомірністю дій відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні позовної заяви відмовив повністю, виходячи з тих підстав, що відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого Постановою №369, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2024 р. в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Таким чином вказав, що у даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону № 2983-IX.
Виплата позивачу як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік мала здійснюватися в розмірі 1000 грн, що встановлений Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369.
При цьому, суд вважав помилковим твердження позивача про те, що він має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік за аналогією допомоги до 5-го травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з тих підстав, що це різний вид допомоги, з огляду на зміни в законодавстві. Вказав, що позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн., що відповідає сумі встановленій в додатку до Порядку, затвердженому Постановою №369.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для виплати позивачу у 2024 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України з врахуванням норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"" в редакції Закону від 25.12.1998 №367-ХІУ з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відсутні.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), який прийнято з метою створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно із ст. 12 Закону №3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2024 №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань у 2024 році» 06 квітня 2024 року набрала чинності .
Вказаною постановою визначено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Апеляційний суд встановив, що позивач отримав щорічну разову допомогу до Дня незалежності України 24 серпня за 2024 рік у розмірі 1000,00 грн.
Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє покликання позивача на те, що він має право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком суд відхиляє, оскільки станом на 2024 рік Закон №3551-XII відповідних положень не містить.
Разом із цим, апеляційний суд враховує висновки Великої палата Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі №440/14216/23.
Так, у вказаній вище постанові Велика палата Верховного суду наголосила на тому, що:
«…94. На виконання конституційного обов'язку, приписів частини п'ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі №3551-ХІІ визначила правовий статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема передбачила пільги особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13).
95. 20 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон №2983-IX (набрав чинності 15 квітня 2023 року), яким частину п'яту статті 13 Закону №3551- XII викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
104. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначає, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
115. Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону №3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
33. У межах повноважень Верховна Рада України 20 березня 2023 року прийняла Закон України №2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань», який набрав чинності 15 квітня 2023 року, яким частину п'яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції такого змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
134. Отже, встановлюючи порядок призначення разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, Верховна Рада України діяла в межах її власних дискреційних повноважень.
135. Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
143. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п'ятою статті 13Закону № 3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
144. З урахуванням наведеного бракує підстав вважати, що держава не дотримала справедливого балансу між суспільними та індивідуальними інтересами в контексті обмеження праві позивача на мирне володіння своїм майном.
161. Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги…».
Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, як у даному випадку розмір грошової виплати Дня Незалежності України для всіх категорій осіб, які мають право на її отримання, а відповідно здійснюючи виплату позивачу разової допомоги у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2024 року № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань у 2024 році», відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, апеляційний суд не бачить необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 460/10486/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін