24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6863/24 пров. № А/857/4203/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (головуючий суддя: Мандзій О.П., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 15.11.2024, звернулася з позовом до суду, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 17.10.2024 № 192650006350 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивачки період роботи з 19.12.1978 по 26.01.1979 в Берегівському заводоуправлінні будівельних матеріалів та період роботи в колгоспі «Зоря Комунізму» с. Вири Білопільського району Сумської області з 04.01.1981 по 28.12.1981, згідно довідки № 81 від 20.05.2021.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона 10.10.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.10.2024 № 192650006350 позивачці відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, до якого не зараховано записи в трудовій книжці за період роботи з 19.12.1978 по 26.01.1979 в Берегівському заводоуправлінні будівельних матеріалів, оскільки дата заповнення трудової книжки 07.02.1979 суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та період роботи в колгоспі «Зоря Комунізму» с. Вири Білопільського району Сумської області з 04.01.1981 по 28.12.1981 згідно довідки № 81 від 20.05.2021, оскільки ім'я Ержейбет не відповідає паспортним даним позивачки ОСОБА_2 .
Беручи до уваги те, що факт роботи ОСОБА_1 у вказані періоди підтверджується відомостями трудової книжки, архівною довідкою, формальні неточності у яких не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист, позивачка вважає відмову в призначені пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.10.2024 № 192650006350 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди з 19.12.1978 по 26. 01.1979 та з 04.01.1981 по 28.12.1981, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що страховий стаж позивачки на момент звернення складає 20 років 05 місяців 25 днів. До загального страхового стажу позивачки не зараховані: період роботи з 19.12.1978 по 26.01.1979, оскільки дата заповнення трудової книжки 07.02.1979, що суперечить Інструкції ведення трудових книжок працівників, крім того в наказі про прийняття на роботу наявне виправлення; період роботи в колгоспі з 04.01.1981 по 28.12.1981 згідно довідки № 81 від 20.05.2021, оскільки ім'я ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 .
Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 07.02.1979 протягом трудової діяльності працювала на різних посадах.
Позивачка, 10.10.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.10.2024 № 192650006350 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік. Страховий стаж позивачки становить 20 років 05 місяців 25 днів, що є меншим за необхідний.
За поданими документами до страхового стажу не враховано: період роботи з 19.12.1978 по 26.01.1979, оскільки дата заповнення трудової книжки 07.02.1979, що суперечить Інструкції ведення трудових книжок працівників, в наказі про прийняття на роботу наявне виправлення; період роботи в колгоспі з 04.01.1981 по 28.12.1981 згідно довідки № 81 від 20.05.2021, оскільки ім'я ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним Ержебет. Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що до страхового стажу позивачки підлягають зарахуванню періоди з 19.12.1978 по 26.01.1979 та з 04.01.1981 по 28.12.1981, оскільки такі відповідають записам в її трудовій книжці, архівній довідці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки у записах в трудовій книжці, архівній довідці, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2004 року, зокрема положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», правове регулювання пенсійних правовідносин ґрунтувалося на понятті загального трудового стажу, який був ширшим за поняття страхового стажу. До загального трудового стажу зараховувалися не лише періоди роботи, що підлягали загальнообов'язковому соціальному страхуванню, але й періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала такому страхуванню.
Згідно зі статтею 56 зазначеного Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форми власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру, тривалості роботи та тривалості перерв.
При цьому законодавець встановив особливий порядок обчислення стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року. Якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, до стажу зараховується фактичний час роботи. У випадку, коли встановлений мінімум було виконано або його невиконання мало поважні причини, зарахуванню підлягає весь відповідний період роботи.
Таким чином, чинне на той час законодавство передбачало зарахування до загального трудового стажу періоду роботи та членства у колгоспі за умови дотримання визначених законом критеріїв та порядку, що є правовою підставою для включення такого періоду до страхового стажу при призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 1.1 наказу «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.
Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 07.02.1979 слідує, що ОСОБА_1 протягом трудової діяльності працювала на різних посадах, зокрема з 19.12.1978 по 26.01.1979 в Берегівському заводоуправлінні будівельних матеріалів та з 04.01.1981 по 28.12.1981 в колгоспі «Зоря Комунізму» с. Вири Білопільського району Сумської області.
Згідно з архівною довідкою № 81 від 20.05.2021, виданою на підставі книги № 481 обліку трудового стажу і заробітку колгоспника, особовий рахунок № НОМЕР_2 , які знаходяться на зберіганні в Річківській сільській раді, позивачка працювала в 1981 році в колгоспі «Зоря Комунізму» с. Вири Білопільського району Сумської області, кількість відпрацьованих вихододнів 330, відпрацьований мінімум вихододнів 220.
Відмовляючи позивачці у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у рішенні від 17.10.2024 № 192650006350 зазначило, що страховий стаж позивачки становить 20 роки 05 місяців 25 днів, що є меншим за необхідний 21 рік, до якого не зараховано: період роботи з 19.12.1978 по 26.01.1979, оскільки дата заповнення трудової книжки 07.02.1979, що суперечить Інструкції ведення трудових книжок працівників, в наказі про прийняття на роботу наявне виправлення; період роботи в колгоспі з 04.01.1981 по 28.12.1981 згідно довідки № 81 від 20.05.2021, оскільки ім'я ОСОБА_3 не відповідає паспортним даним Ержебет.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З матеріалів справи вбачається, що в архівній довідці № 81 від 20.05.2021 та у паспорті позивачки наявні розбіжності у написанні імені. Разом з тим, зазначені неточності не впливають на можливість зарахування спірних періодів до страхового стажу, оскільки мова йде про одну й ту ж особу, а формальні неточності у документах не можуть бути правовою підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України.
Відповідачами безпідставно не враховано, що не всі недоліки документального оформлення можуть бути підставою для неврахування відповідного трудового стажу. Визначальним критерієм у такому випадку є підтвердження факту реального виконання особою трудових обов'язків, а не бездоганність оформлення записів у трудовій книжці чи архівній довідці.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що до страхового стажу позивачки підлягають зарахуванню періоди з 19.12.1978 по 26.01.1979 та з 04.01.1981 по 28.12.1981, оскільки вони підтверджуються записами в її трудовій книжці та архівній довідці. Недостовірність або інші ознаки юридичної дефектності цих документів не встановлено, а отже, вони є належними та допустимими доказами у справі. При цьому обов'язок щодо належного ведення та оформлення трудових документів покладається на роботодавця або інших уповноважених осіб, а не на працівника, що виключає можливість покладення негативних наслідків таких недоліків на позивача.
Оцінивши всі обставини у їх сукупності, зважаючи на досягнення позивачкою пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу з урахуванням періодів, зарахованих відповідачем та визначених у цьому судовому рішенні, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.10.2024 № 192650006350 вимогам закону. Таким чином, відмова позивачці у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставною та підлягає скасуванню.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 500/6863/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін