24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16882/24 пров. № А/857/2148/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №380/16882/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, (головуючий суддя першої інстанції Кондратюк Ю.С., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 05.12.2024),-
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач), звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі по тексту відповідач), у якій просив суд:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплат ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2013 року, жовтні 2014 року та лютому 2015 року; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2013 року, грудні 2014 року та травні 2015 року, одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 34 повних календарних років служби та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов?язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2013 року, жовтні 2014 року та лютому 2015 року; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2013 року, грудні 2014 року та травні 2015 року, одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 34 повних календарних роки служби та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування позову позивач зазначає, що військовим пенсіонером Міністерства оборони України, учасником бойових дій, ветераном війни - інвалідом війни 3 групи. До 30.05.2015 проходив військову службу у Головному фінансово- економічному управлінні Генерального штабу Збройних Сил України (на момент звільнення займав посаду начальника організаційно-планового відділу - заступника начальника управління організаційно-планового та забезпечення оплати праці).
Наказом Міністра оборони України від 21.05.2015 № 351 було звільнено у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як позивачу відомо, у 2015 році Головне фінансово-економічне управлінця Генерального штабу Збройних Сил України здійснювало нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» №889 від 22.09.2010.
26.06.2024 звернувся з листом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (Головне фінансове-економічне управління реорганізовано на Фінансове управління) з проханням здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Згідно наданих відповідачем особових карток грошового забезпечення та грошового атестату позивач встановив, що відповідач здійснив виплату грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2013 року, жовтні 2014 року та лютому 2015 року; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2013 року, грудні 2014 року та травні 2015 року; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у червні 2015 року; одноразової грошової допомоги при звільненні у червні 2015 року, також без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Вважає, що такі дії відповідача є протиправними, у зв'язку із чим просить позов задовольнити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 34 повних календарних роки служби та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 34 повних календарних роки служби та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців. Зокрема, апелянт зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року, не входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні.
Вказує, що винагорода має тимчасовий характер, виплачується лише в межах наявних бюджетних асигнувань і не є постійною чи гарантованою складовою грошового забезпечення. Її розмір може змінюватися залежно від рішень Міністерства оборони України та наявності коштів. Відтак, підстав для включення цієї винагороди до розрахунку одноразової допомоги немає.
На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на положення Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанов Кабінету Міністрів України № 1294 та № 889, а також на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої зазначена винагорода не враховується при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивач не подав. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що Наказом Міністра оборони України від 21.05.2015 № 351 позивача було звільнено у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 12).
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по стройовій частині) від 30.05.2015 №101 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 14).
26.06.2024 позивач звернувся з листом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України з проханням здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
08.07.2024 Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, у відповідь на запит позивача, листом від №305/1987 повідомило, що:
«Відповідно до діючої на той час Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція), до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховувалася одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби включалися: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснювалась з 01 жовтня 2010 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» (зі наступними змінами та доповненнями). Пунктом 2 вказаної Постанови було встановлено, що граничні розміри, порядок і умови виплати цієї винагороди визначаються (для військовослужбовців Збройних Сил) Міністерством оборони за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 затверджено “Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», пунктом 8 якої окремо передбачалось, що ця винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Така ж норма містилася в редакції “Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженій Наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550.
У зв'язку з цим, у Фінансовому управлінні немає законних підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та проведення відповідних перерахунків (доплати)».
Відповідач здійснив виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2013 року, жовтні 2014 року та лютому 2015 року; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2013 року, грудні 2014 року та травні 2015 року, одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 34 повних календарних роки служби та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, що не заперечується сторонами, та підтверджується особовими картками грошового забезпечення (а.с. 16) та грошовим атестатом (а.с.15).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю, виходячи з тих підстав, що обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, а додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, суд вважає що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення у серпні 2013 року, жовтні 2014 року та лютому 2015 року; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2013 року, грудні 2014 року та травні 2015 року, одноразову грошову допомогу при звільненні за 34 повних календарних роки служби та грошову компенсацію за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.
Вказане в сукупності зумовило висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 34 повних календарних роки служби та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
Також, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Як встановлено ст. 1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Питання грошового забезпечення військовослужбовців регламентує стаття 9 Закону №2011-XII.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
11 червня 2008 року Міністерства оборони України наказом від №260 затвердило Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція №260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Як встановлено п. 1.2 розділу І Інструкції №260, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 30.1 розділу XXX Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Разом із цим, згідно із до п. 33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 38.1. розділу XXXVIII Інструкції №260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно із положеннями п. 37.9. розділу XXXVII Інструкції №260, особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки з розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - за 30 календарних днів;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - за 35 календарних днів;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - за 40 календарних днів;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - за 45 календарних днів.
Відповідно до п. 37.13. XXXVII Інструкції №260 розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 цієї Інструкції, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.
Таким чином, апеляційний суд зауважує, що виплата грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні - безпосередньо залежить від розміру місячного грошового забезпечення.
У спірний період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889), яка передбачала щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовців.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Постанови №889 Кабінет Міністрів України постановив установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 889 визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагород Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція).
Пунктом 2 Інструкції визначено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць:
До 100 відсотків місячного грошового забезпечення:
військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України;
військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій» (із змінами);
військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з додатком 1 до цієї Інструкції;
військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України за Переліком військових частин і підрозділів високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України, згідно з додатком 2 до цієї Інструкції;
військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище.
Військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту):
з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 Інструкції до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно із п. 8 Інструкції, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Апеляційний суд встановив, що відповідач здійснив виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у серпні 2013 року, жовтні 2014 року та лютому 2015 року; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2013 року, грудні 2014 року та травні 2015 року, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, що не заперечується сторонами, та підтверджується особовими картками грошового забезпечення та грошовим атестатом.
Позиція відповідача щодо відмови включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено вказані вище грошові допомоги, ґрунтується на нормах Інструкції.
В межах вказаного, колегія суддів зауважує, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, апеляцій суд звертає увагу на необхідність застосування норми Закону №2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкції в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова додаткова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
До аналогійного висновку дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що з висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 вбачається, що розрахунок грошової допомоги при звільненні повинен проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, якщо вона виплачувалась постійно щомісяця.
Так, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Разом із цим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ.
Згідно із позицією Верховного Суду, ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
При цьому, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, хоча й регулюються різними нормами права, однак мають однакову базу обчислення, вищенаведені постанови Верховного Суду підлягають врахуванню і у цій справі.
Як встановив апеляційний суд, позивачу в період 2013 - 2015 років нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.
На підставі викладеного, враховуючи, що обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, а додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення у серпні 2013 року, жовтні 2014 року та лютому 2015 року; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2013 року, грудні 2014 року та травні 2015 року, одноразову грошову допомогу при звільненні за 34 повних календарних роки служби та грошову компенсацію за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.
Вказане в сукупності зумовлює висновок апеляційного суду про правильність висновку суду першої інстанції стосовно наявності у позивача права на перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 34 повних календарних роки служби та грошової компенсації за 45 календарних днів основної відпустки за 2015 рік, з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі №380/16882/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін