24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3080/25 пров. № А/857/28204/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі № 260/3080/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Скраль Т.В., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту 29.05.2025),-
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі по тексту відповідач), у якій просив суд:
- визнати протиправною і незаконною дію головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по відмові у виплаті з 01 березня 2025 року нарахованої індексації пенсії, передбаченої Постановою КМУ № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», оформлену листом № 934-1017/Л-02/8-0700/25 від 17 березня 2025 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області виплачувати, починаючи з 01 березня 2025 року ОСОБА_1 нараховану індексацію пенсії, передбачену Постановою КМУ № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.
На обґрунтування позову позивач зазначає, що у березні 2025 року не зауважив у розмірі пенсії за вислугу років збільшення пенсії за рахунок Постанови КМУ № 209 від 25 лютого 2025 року. При цьому, у роздруківці складових пенсії наявна індексація передбачена Постановою КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 і сумарний розмір пенсії складає 27 791,25 грн (враховуючи індексацію у розмірі 1 500 грн.
Вважає, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача за останнім рішенням суду відповідач вчинив незаконну і протиправну дію, а саме не виплачує з 01 березня 2025 року нараховану індексацію до пенсії, передбачену Постановою КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Із наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року № 209 із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року № 209 без застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром, з врахуванням проведених виплат.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати у вигляду сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з 01.01.2025 пенсія позивачу виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». З урахуванням максимального розміру до виплати визначено розмір пенсії 27791,25 грн (пониження суми 34399,50 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025) позивача з 01.03.2025.
Так, з 01.03.2025 основний розмір пенсії позивача підвищено на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115, з урахуванням пункту 3 Постанови № 209.
При здійсненні індексації, враховані норми Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якими визначено, що розмір пенсії, який перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, не переглядається до того часу, коли він відповідатиме максимальному розміру пенсії встановленому цим Законом.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру оскільки, на законодавчому рівні дане питання врегульоване та встановлено максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивач не подав. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років з 13 грудня 2013 року.
З 01 березня 2025 року Головним управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Підсумок пенсії (з надбавками) склав 35 889,50 грн.
Однак, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року склав 27 791, 25 грн, оскільки застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.
17 березня 2025 року Головне управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом повідомило ОСОБА_2 , що з 01.03.2025 року основний розмір пенсії підвищено на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115,з урахуванням абзацу 2 пункту 3 Постанови №209.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю, виходячи з тих підстав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Вказав, що з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при обчисленні розміру пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункту 1 Постанови № 1, є протиправним.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо проведення виплати пенсії позивачу після її перерахунку з 01 березня 2025 року із застосуванням обмеження максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 березня 2025 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 (далі - Закон № 3668-VI).
Відповідно до ст. 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі ст. 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011:
- внесені зміни у статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI), зокрема частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність";
- пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Відтак, у статтю 43 Закону № 2262-XII Законом України від 12.04.2016 № 1080-VIII вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону № 2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону № 1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Разом з тим, Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Також, Конституційний Суд України у зазначеному рішенні визнав таким, що не відповідає Конституції України положення частини сьомої статті Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-XII тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІII (далі - Закон № 1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дає підстави стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, у подібних правовідносинах.
Таким чином, з 20.12.2016 (рішення КСУ № 7-рп/2016) обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним та відповідно є протиправними дії відповідача щодо такого обмеження призначеної позивачу пенсії.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже було врегульоване частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому немає підстав стверджувати, що з указаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень статті 2 Закону №3668-VI в частині, що не передбачене нормами Закону № 2262-XII.
Застосування положень Закону № 3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам Конституційного Суду України, наведеним у рішенні № 7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Висновки у цій справі не спростовують можливість застосування норм Закону № 3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнані.
Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 813/678/18 та від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18.
Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
За правилами ч. 5 ст. 2 Закону № 1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок проведення індексацій пенсій у 2025 році врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова № 209).
Пунктом 2 цієї Постанови передбачено, що з 1 березня 2025 року: розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (Офіційний вісник України, 2024 р., №24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Підвищення пенсії, передбачене абз. 1 цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2024 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови № 209 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Апеляційний суд встановив, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії за пенсійною справою № 0703003642-МВС від 01.03.2025, пенсійний орган провів перерахунок пенсії на підставі «ДБУ 2025 року + індексація з 03,25». За наслідками перерахунку пенсії, позивачу нараховано, зокрема індексацію базового ОСНП 2025 (26999,58*0,1150) у розмірі 1500,00 грн, підсумок пенсії з надбавками склав: 35899,50 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії - 34399,50 грн; з урахуванням Постанови КМУ № 1 - 27791,25 грн.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що після нарахування індексації пенсії позивача на виконання Постанови № 209, розмір пенсії позивача з 01.03.2025 обмежений максимальним розміром.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.
Поведінка відповідача щодо виплати пенсії позивача з обмеженням максимального розміру порушує право позивача на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює конституційні гарантії, зокрема право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Вказане в сукупності зумовлює висновок апеляційного суду про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії після проведення її перерахунку на виконання Постанови № 209 з 01.03.2025 не в повному обсязі, тобто з обмеженням максимального розміру.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що ігнорування відповідачем положень статті 13 Закону № 1402-VIII про те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, нівелює таку конституційну засаду судочинства як обов'язковість судових рішень і призводить до неодноразових звернень тих самих осіб до суду з приводу перерахунку пенсій за захистом порушеного права на отримання пенсії у визначеному законом розмірі та створюючи при цьому надмірне навантаження на судову систему.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо проведення виплати пенсії позивачу після її перерахунку з 01 березня 2025 року із застосуванням обмеження максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 березня 2025 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, колегія суддів не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі № 260/3080/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін