про продовження процесуального строку
24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17640/24 пров. № А/857/41591/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Бруновської Н. В.
суддів -Хобор Р. Б.
Шавеля Р. М.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Ухвалою судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025р апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без руху з підстав пропуску строку апеляційного оскарження.
20.10.2025р на адресу суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2025р про залишення апеляційної скарги без руху.
Із змісту заяви видно, що скаржник в обґрунтування доводів про пропуск строку апеляційного оскарження покликається на те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного від 30.09.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фостяка Андрія Ярославовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 повернути скаржнику. Як вбачається зі змісту вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 12.09.2025 була доставлена адвокату Фостяку Андрію Ярославовичу до його електронного кабінету 15.09.2025 року о 20:09 (до матеріалів справи долучено відповідну довідку, що автоматично формується в АСДС Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками такого надсилання), що в розумінні ч.7 ст. 251 КАС України вважається належним врученням особі, яку він представляє - ОСОБА_1 .
Луник А.І., у зв'язку з важким станом здоров'я, перебував тривалий час на лікуванні. Так, з 11.09.2025 по 19.09.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, після чого продовжував амбулаторне лікування за місцем проживання, що значно територіально відділене від місцезнаходження суду.
Позивач не мав жодного зв'язку із своїм представником адвокатом Фостяком Андрієм Ярославовичем, а у зв'язку із введенням в Україні режиму воєнного стану, регулярними ворожими обстрілами та повітряними тривогами, будучи на лікуванні, не міг особисто прибути до суду для ознайомлення з матеріалами справи.
З огляду на вищевикладені обставини, з 15.09.2025 по 30.09.2025 позивач з поважних та об'єктивних причин не виконав вимог ухвали суду від 12.09.2025 щодо усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, що стало підставою повернення апеляційної скарги.
Введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Стосовно доводів апелянта про те, що він не міг зв'язатися із адвокатом а також перебував на лікуванні колегія суддів повторно звертає увагу скаржника, що як видно із матеріалів справи та самостійно зазначено скаржником в апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Повний текст судового рішення виготовлено 27 червня 2025 року. 15.07.2025р через систему електронний суд адвокатом було подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, яка була залишена судом апеляційної інстанції без руху та в подальшому повернута скаржнику.
Апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р повторно подано до суду засобами поштового зв'язку лише 03.10.2025р., тобто із пропуском строків визначених ст. 295 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.
При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними(див. ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20 та від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Також варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Таким чином, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Надаючи оцінку наведеним скаржником доводам, необхідно, перш за все, звернути увагу на те, що позивач як особа, яка ініціювала судовий розгляд, є обізнаним з правами та обов'язками учасників справи; діями суду після одержання позовної заяви, зокрема, правовою регламентацією процедури відкриття провадження у справі, порядком та строками, протягом яких судом ухвалюються рішення про повернення позовної заяви, відмову у відкритті та відкриття провадження у справі; строками на апеляційне оскарження ухвали суду та порядком їх обчислення.
ст. 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
ч.1 ст.45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
В контексті наведеного слід зауважити, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку.
Більш того, ухвала про повернення вперше поданої апеляційної скарги в касаційному порядку не оскаржувалась, набрала законної сили і апелянт фактично погодився з її наслідками.
Також, суд звертає увагу апелянта, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Суддя звертає увагу скаржника, що неналежна організація роботи адвоката з яким укладено договір про надання правової допомоги не впливає на можливість застосування такого процесуального інституту як «поновлення строку на апеляційне оскарження» та надання певних преференцій.
Слід відмітити, що досліджувану заяву скаржника обґрунтовано лише загальними посиланнями на процесуальні приписи, правові висновки суду касаційної інстанції без зазначення конкретних обставин (з підтверджуючими доказами та матеріалами), які дійсно перешкоджали своєчасно подати до суду апеляційної інстанції дану апеляційну скаргу чи виконати вимоги первинно поданої апеляційної скарги, яка була залишена судом апеляційної інстанції без руху.
Натомість, означеного недостатньо для доведення поважних причин, які унеможливлювали своєчасне вчинення необхідних дій для оскарження в апеляційному порядку судового акту.
Скаржником не доведено вчинення усіх можливих та залежних від нього дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, при цьому будучи ініціатором судового розгляду.
Апелянтом не подано жодних доказів на підтвердження того, які саме дії ним вчинялись з метою своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення окружного адміністративного суду чи подання апеляційної скарги у строк встановлений процесуальним кодексом.
Крім того, слід врахувати тривалість пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який є значним.
У досліджуваній ситуації саме пасивна поведінка ініціатора судового розгляду вплинула пропуск процесуального строку.
З урахування наведеного, відхиляються покликання апелянта про те, що він не зволікав із подання повторної апеляційної скарги.
Стосовно іншої частини клопотання про визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження, а саме введення воєнного стану колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Також слід звернути увагу апелянта на те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Саме лише посилання апелянта на введення воєнного стану на території України не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Керуючись статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України,
Продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 380/17640/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель