24 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/858/25 пров. № А/857/15391/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Запотічного І.І.,
суддів Довгої О.І., Бруновської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (суддя Дору Ю.Ю., ухвалене в м. Ужгород, прийнятого в порядку письмового провадження) у справі № 260/858/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України і Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
06 лютого 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області (далі - відповідач-2), в якому просив: зобов'язати Державну казначейську службу України і Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року в адміністративній справі №260/11148/23 щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судового збору у сумі 7515,20 грн. на користь ОСОБА_1 у строки передбачені Законом України «Про гарантії щодо виконання судових рішень».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року в адміністративній справі №260/11148/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено частково.
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року в адміністративній справі №260/11148/23 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7515,20 грн.
На виконання вищевказаного рішення суду по справі 260/11148/236 було видано виконавчий лист про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7515,20 грн., який позивач передав до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області разом з заявою про повернення коштів з бюджету від 25 липня 2024 року (вх.№ 10-8442) із зазначенням реквізитів банківського рахунка, па який слід перерахувати кошти (Додаток №1).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до тривалого невиконання судового рішення по справі №260/11148/23 по стягненню та перерахуванню Казначейством на рахунок позивача грошових коштів, яке зумовлено, насамперед, неперерахуванню судового збору в розмірі 7515,20 гривень на підставі виконавчого листа виданого 22.07.2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом по справі №260/11148/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань. В оскаржуваному рішенні суд не надав оцінки обставинам відмови Казначейства виконувати приписи статтей 129-1 Конституції України, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та не визначив правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин на обов'язкове виконання рішення суду. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим аніж Закон та посилання на підзаконний акт, як то постанова Кабінету Міністрів України. Суд не з'ясував обставини бездіяльності відповідача-2 - органу Казначейства в частині визначення кодів класифікації видатків бюджету по судовому збору та безспірного списання за виконавчим листом судового збору за рахунок бюджетних асигнувань з рахунку боржника відповідно до пунктів 24, 25 Порядку №845. Зазначає, що суд першої інстанції погодився з діями органу Казначейства, який в порушення пунктів 30, 31, 32 Порядку №845 обмежився зверненням до боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про надання інформації про актуальність здійснення такого стягнення, керуючись наказом Державної казначейської служби від 20.07.2020 року №190, що відповідач-2 начебто виконав зобов'язання, вжив всі заходи щодо примусового виконання рішення суду, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинив всі виконавчі дії. Вважає, що суд не повно з'ясував обставини справи з яких вбачається, що орган Казначейства свої обов'язки не виконав і не надав до Казначейства необхідні відомості та матеріали для виконання рішення суду по виконавчому листу про стягнення судового збору на користь позивача, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено дату відкриття рахунку в Казначействі для забезпечення безспірного списання, за виконавчим листом за рішенням суду по справі №260/11148/23, коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 Порядку №845. Позивач стверджує, що встановлена частиною четвертою статті 3 Закону №4901-VI норма про перерахування коштів стягувачу у тримісячний строк з дня надходження необхідних для цього документів є імперативною, а її недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідачем-2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з пунктом 3 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону про гарантії вищезазначений виконавчий документ про стягнення судового збору віднесено до третьої черги погашення заборгованості. Після здійснення органом Казначейства заходів, передбачених пунктами 24-32 Порядку № 845, вищезазначений виконавчий лист знаходиться на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504040. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3504040 визначено 100,00 млн гривень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 визначено 100,00 млн гривень. Встановлений обсяг коштів не дозволяє Казначейству здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок бюджетної програми за всіма судовими рішеннями, гарантованими державою. Отже, виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду, виданий 22 липня 2024 року по справі № 260/11148/23 за бюджетною програмою КПКВК 3504040 можливо здійснити тільки після погашення заборгованості по першій та другій чергах. Відповідно до законодавства України у Казначейства відсутні будь-які підстави змінювати черговість перерахування коштів на користь позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, терміни виконання залежать від обсягу бюджетних асигнувань виділених на відповідний рік для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року у справі №26011148/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату внутрішньо перемішеній особі ОСОБА_1 , суми заборгованості по пенсії за віком за період з дати призначення пенсії за віком, з 16 лютого 2022 року по 31 жовтня 2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплатити внутрішньо перемішеній особі ОСОБА_1 , компенсацію за втрату частини пенсії за віком за час затримки виплати пенсії за віком з 16 лютого 2022 року по 31 жовтня 2023 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, здійснити перерахунок та виплату, з 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 , пенсію за віком з урахуванням заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідно за період з 31 січня 2018 року по 19 жовтня 2020 року, відповідно до постанови Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 297/377/18 в розмірі 777961,01 гривень. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку з 16 лютого 2022 року, страхового стажу за квітень 2013 року з урахуванням суми 600,60 гривень, включеної до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державною соціального страхування в квітні 2013 року від Комунального підприємства «Луганська обласна фармація», і з урахуванням суми 879,37 гривень, включеної до реєстру в квітні 2013 року від Луганського міського центру зайнятості; щодо перерахунку з 16 лютого 2022 року страхового стажу за серпень 2005 року з урахуванням суми 310 гривень включеної до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в серпні 2005 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська контора «Юрконеалтінг» та щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за віком з 16 лютого 2022 року, з врахуванням всієї заробітної плати, з якої Закрите акціонерне товариство «Лугцентрокуз», Приватне підприємство «Телексі», Приватне підприємство «Мега Стар Плаза», Дочірнє підприємство «Радіо-Вояж» Закритого акціонерного товариства «Лугцентрокуз», ОСОБА_1 , із застосуванням максимальної величини заробітної плати (доходу) для обчислення пенсій сплачені страхові внески за періоди роботи позивача з 2004 року по 2005 рік (включно), і яка вказана в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) позивача за 2004 рік в сумі 26611,66 гривень, за 2005 рік в сумі 21841,17 гривень. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року в справі №260/11148/23 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 7515,20 гривень.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 260/11148/23.
На заяву позивача, Закарпатський окружний адміністративний суд 22 липня 2024 року видав виконавчий лист, який позивач передав до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області разом з заявою про повернення коштів з бюджету від 25 липня 2024 року.
Даний виконавчий лист №260/11148/23 від 22.07.2024 р. був прийнятий 25.07.2024 р. Головним управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для виконання.
Листом від 26.07.2024 № 4-18-06/4032 Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області відповідно до Порядку № 845 та Порядку здійснення безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, затверджений наказом Державної казначейської служби України від 20.07.2020 № 190 (далі - Порядок № 190) звернулося до боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про надання інформації про актуальність здійснення такого стягнення, а також вжитих заходів щодо виконання вищезгаданого виконавчого документа (а.с.86).
30.07.2024 року надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на вищезазначений лист, якою проінформовано, що відповідно до наказу Пенсійного фонду України від 28.06.2024 № 77 «Про тимчасовий розпис доходів і видатків Пенсійного фонду України на ІІІ квартал 2024 року», у бюджеті Пенсійного фонду України на ІІІ квартал 2024 року не передбачено коштів на відшкодування судових витрат та повідомило про необхідність здійснення примусового виконання зазначеного виконавчого документа органами Державної казначейської служби України.
Листом від 07.08.2024 № 4-18-10/4218 Головне управління Казначейства повідомило позивача, що оскільки, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, не вжив заходів щодо виконання вищезгаданого виконавчого документа, у зв'язку з наявністю обставин, передбачених підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845 та відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-YІ (із змінами і доповненнями) (далі - Закон про гарантії) виконавчий лист Закарпатського окружного адміністративного суду, виданий 22 липня 2024 року по справі № 260/11148/23 виконуватиметься Державною казначейською службою України за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - Бюджетна програма КПКВК 3504040).
Закони України про Державний бюджет України на 2024-2025 роки передбачають відповідну бюджетну програму для забезпечення виконання рішень суду, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - КПКВК 3504040).
23 січня 2025 року (вх.№10-919 від 24 січня 2025 року) позивач звернувся на електронну адресу зі скаргою до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області та із скаргою від 23 січня 2025 року до Державної казначейської служби України.
04 лютого 2025 року позивач отримав рекомендованим листом відповідь Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 28 січня 2025 року №4-18-10/495 з додатками на скаргу.
Позивач вважає, що з відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області від 28.01.2025 року №4-18-10/495 і з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області від 30.07.2024 року №0700-0901-5/47634 вбачається протиправна бездіяльність відповідача з 25 липня 2024 року по виконанню рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року по справі №260/11148/23, а тому звернувся із даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно даних витягу з бюджетної програми КПКВК 3504040 станом на 19.02.2025 на виконанні за КПКВК 3504040 перебувають судові рішення на загальну суму понад 6 476 153 671,88 грн, які обліковуються за першою- другою чергами, а також за третьою чергою, котрі надійшли на виконання раніше ніж виконавчий лист у справі № 260/11148/23. У зв'язку із цим заборгованість за виконавчим листом у справі № 260/11148/23, яка віднесена до третьої черги, може бути погашена лише після виконання судових рішень, які обліковуються за першою-другою чергами та/або надійшли на виконання раніше за виконавчий лист у справі № 260/11148/23. Отже, оскільки встановлений Верховною Радою України обсяг коштів не дозволяє Казначейству здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованими державою, то кошти Державного бюджету на виконання виконавчого листа у справі № 260/11148/23 наразі не перераховані стягувачеві з незалежних від Казначейства причин/обставин. Суд звертає увагу на те, що відповідачами вживалися активні дії щодо забезпечення виконання судових рішень, проте з об'єктивних причин виконати значний обсяг судових рішень, серед яких є і рішення відносно позивача, не є можливим, оскільки виконавчий лист №260/11148/23 знаходиться у третій черзі, а відтак до погашення заборгованості по 1, 2 черзі у відповідачів відсутня можливість для здійснення стягнення суми 7515,20 грн за виконавчим листом №260/11148/23 достроково перед іншими чергами та раніше поданими виконавчими документами.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі- Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901- VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частини 2, 4 статті 3 Закону № 4901-VI передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до частин 2, 6 статті 4 Закону № 4901-VІ у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
За приписами пункту 3 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» вищевказаного Закону виконавчий документ про стягнення судового збору віднесено до третьої черги погашення заборгованості.
На виконання вимог цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року за № 440, затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, згідно з пунктом 20 якого, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Таким чином, відповідальним за виконання судових рішень, які гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКСУ (Казначейство), яке є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Абзацами першим, другим пункту 48 Порядку № 845 визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. У будь-якому разі, черговість здійснення перерахування коштів стягувачу за рішенням суду повинна узгоджуватися з такими приписами закону й рішення судів можуть виконуватися за чергою, однак у тримісячний строк.
Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 160/6770/19 та від 21 лютого 2023 року у справі № 500/5748/21, від 29 травня 2025 року у справі №580/3002/23.
Враховуючи вказані норми, колегія суддів вважає, що тримісячний строк, визначений частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI та пунктом 48 Порядку № 845, для перерахування коштів позивачеві, був порушений Державною казначейською службою України.
З уваги на це висновок суду першої інстанції про те, що законодавством встановлено строк перерахування коштів стягувачу з дня надходження бюджетних коштів, необхідних для виплати, є помилковим, оскільки суперечить приписам частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VI та пункту 48 Порядку № 845, відповідно до яких перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до ДКС необхідних для цього документів та відомостей.
Зі змісту пункту 49 Порядку №845 випливає, що у разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.
Приписи цього пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку, встановленого Порядком №845.
Аналогічний висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу другого пункту 48 Порядку №845 викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі №640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі №826/13511/17 і підстави для відступу від нього відсутні.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи Казначейства про те, що ним надано належні докази про направлення до Міністерства фінансів України листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, оскільки адресовані Міністерству фінансів України з цього приводу листи, стосуються інших періодів та інших справ і не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого листа, надання Казначейством пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України», за кодом економічної класифікації видатків бюджету - 22030100 судовий збір, а також не йдеться про збільшення бюджетних призначень для виконання саме рішення у справі №260/11148/23 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судового збору у розмірі 7515,20 гривень.
Колегія суддів погоджується з твердженням позивача про тривалу бездіяльність відповідача щодо невиконання виконавчого листа №260/11148/23 від 22.07.2024 р., оскільки строк, визначений пунктом 48 Порядку № 845 для перерахування коштів стягувачу порушений ДКС України. Доказів протилежного, відповідачем не надано, як суду першої, так і апеляційної інстанції.
Щодо покликання відповідача-2 на можливість виконання судового рішення виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, то колегія суддів зазначає, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.
Так, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», заява №18357/91, пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява №22774/93, пункт 66).
Державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду (рішення від 17 січня 2006 року у справі «Гордєєви і Гурбик проти України», заяви №№27370/03 і 30049/04, пункт 25).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України», заява №18966/02, пункт 53).
Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
На основі викладеного колегія суддів вважає, що обставина відсутності у відповідача бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №818/1814/17, від 3 лютого 2021 року у справі №812/413/18 та постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21 і підстави робити інші висновки у розглядуваному спорі відсутні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що в межах розгляду даної справи, права позивача порушені бездіяльністю - Державною казначейською службою України підлягають відновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності такого суб'єкту владних повноважень та зобов'язання останнього здійснити виконання виконавчого документу.
Щодо позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, то в задоволенні їх слід відмовити, оскільки виконавчий лист №260/11148/23/2024 Закарпатського окружного адміністративного суду, виданий 22 липня 2024 року по справі № 260/11148/23 виконується Державною казначейською службою України.
З врахуванням положень статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 в користь позивача підтверджені документально (платіжна інструкція №0.0.4171944567.1 від 05.02.2025 та платіжна інструкція 0.0.4301297278.1 від 10.04.2025) понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн., а всього у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 260/858/25, скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні протягом тривалого часу виконавчого листа №260/11148/23/2024 Закарпатського окружного адміністративного суду, виданого 22 липня 2024 року по справі № 260/11148/23.
Зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити виконання виконавчого листа №260/11148/23/2024 Закарпатського окружного адміністративного суду, виданого 22 липня 2024 року по справі № 260/11148/23 щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 7515,20 грн.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Н. В. Бруновська